Постанова № 31020350, 23.04.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2013 р. Справа № 5015/5372/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Скрипчук О.С.

суддів Кузя В.Л. Матущака О.І.

при секретарі судового засідання: Лагутіні В.Б.

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТзОВ) «Сюрприз» за вих. № 53 від 15.03.2012 року та Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Всеукраїнський банк розвитку» за № Р.08/226 від 09.04.2013 року;

на рішення Господарського суду Львівської області від 04.03.2013 року;

у справі № 5015/5372/12;

за позовом: ТзОВ «Сюрприз», м. Львів;

до відповідача: ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку», м.Київ;

за участю третьої особи: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів;

про розірвання договору суборенди приміщення від 03.05.2012 р., укладеного між ТзОВ «Сюрприз» та ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку»; виселення ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» з суборендованих приміщень - частини нежитлового приміщення розташованого на першому поверсі будівлі вокзалу станції Львів, загальною площею 2,8 кв.м., за адресою: м. Львів, пл. Двірцева, 1; зобов'язання суборендаря - ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» повернути суборендодавцю ТзОВ «Сюрприз» по акту приймання-передавання суборендоване майно - частину нежитлового приміщення розташованого на першому поверсі будівлі вокзалу станції Львів, загальною пл.2,8 кв.м., за адресою: м. Львів, пл.Двірцева, 1; зобов'язання суборендаря - ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» сплатити суборендодавцю ТзОВ «Сюрприз» суборендну плату та відшкодувати комунальні та експлуатаційні витрати, а також податок за землю, які були сплачені суборендодавцем за час користування об'єктом суборенди на загальну суму 8538,09 грн.,

за участю представників:

від позивача: Шира М.В. - довіреність № 198 від 12.11.2012 року;

від відповідача: Качор С.Б. - довіреність № 101 від 30.11.2011 року;

від третьої особи: Парамонов О.С. - довіреність № 18-11-07840 від 29.12.2011 року;

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Сюрприз» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» про:

- розірвання договору суборенди приміщення від 03.05.2012 року укладеного між ТзОВ «Сюрприз» та ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку»;

- виселення ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» з орендованих приміщень - частини нежитлового приміщення розташованого на першому поверсі будівлі вокзалу станції Львів, загальною площею 2,8 кв.м., за адресою: м. Львів, пл. Двірцева,1.

- зобов'язання суборендаря (ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку») повернути суборендодавцю (ТзОВ «Сюрприз») по акту приймання-передавання суборендоване майно - частину нежитлового приміщення розташованого на першому поверсі будівлі вокзалу станції Львів, загальної площею 2,8 кв.м., за адресою: м. Львів, пл. Двірцева,1.

- зобов'язання суборендаря сплатити суборендодавцю орендну плату та відшкодувати комунальні та експлуатаційні витрати, а також податок за землю, які були сплачені суборендодавцем за час користування об'єктом оренди на загальну суму - 8 538,09 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 04.03.2013 року у справі № 5015/5372/12 (суддя Станько Л.Л.) позов ТзОВ «Сюрприз» задоволено частково. Суд виніс рішення, яким розірвав договір суборенди приміщення від 03.05.2012 року, виселив ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» з суборендованих приміщень, зобов'язав ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» повернути ТзОВ «Сюрприз» по акту приймання-передавання суборендоване майно - частину нежитлового приміщення, розташованого на першому поверсі будівлі вокзалу станції Львів, заг.пл.2,8 кв.м., за адресою: м. Львів, пл.Двірцева, 1. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішення, ТзОВ «Сюрприз» подало апеляційну скаргу за вих. № 53 від 15.03.2012 року, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 04.03.2013 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог, прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задоволити.

Апеляційна скарга ТзОВ «Сюрприз» мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального і процесуального права. А саме скаржник стверджує, що на даний час так і раніше, суборендар продовжує в повному обсязі користуватися об'єктом суборенди, проте суборендна плата ні разу не була сплачена в тому розмірі та згідно тих розрахунків, які виставлялися позивачем.

Також, не погоджуючись з рішення Господарського суду Львівської області ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» подало апеляційну скаргу за № Р.08/226 від 09.04.2013 року, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 04.03.2013 року в частині задоволення позовних вимог, прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити.

Апеляційна скарга ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» мотивована тим, що під час винесення рішення мало місце недоведеність обставин, що мають значення для справи. А саме скаржник стверджує, що позивачем не надано до суду жодних доказів, які б підтверджували правомірність позовних вимог.

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2013 року було змінено склад колегії суддів.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.08.2006 року, між РВ ФДМУ по Львівській області (орендодавець) та ТзОВ «Сюрприз» (орендар) було укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна що належить до державної власності. Згідно умов договору орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування окреме індивідуально визначене нерухоме державне майно - частину вбудованого нежитлового приміщення, площею 3,2 кв.м., яке розміщене на 1-му поверсі будівлі вокзалу станції Львів за адресою: м. Львів, пл. Двірцева, 1.

27.04.2012 року між сторонами було укладено договір про внесення змін до договору оренди, яким було погоджено, що за згодою орендодавця можна здавати майно в суборенду.

Пізніше, 03.05.2012 року між ТзОВ «Сюрприз» (суборендодавець) та ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» (суборендар) було укладено договір суборенди. Згідно умов договору суборендодавець передав, а суборендар прийняв в строкове платне користування частину нежитлового приміщення, яке розміщене на першому поверсі будівлі вокзалу станції Львів, загальною площею 2,8 кв.м., за адресою: м.Львів, пл.Двірцева, 1.

Пунктом 5.1. договору суборенди сторони погодили, що строк дії останнього встановлюється 30 місяців, з 03.05.2012 року по 12.11.2014 року.

19.09.2012 року між РВ ФДМУ по Львівській області (орендодавець) та ТзОВ «Сюрприз» (орендар) було укладено договір про внесення змін до договору оренди від 15.08.2006 року, яким встановлено, що орендар не має права передавати орендоване майно в суборенду.

З матеріалів справи вбачається, що ТзОВ «Сюрприз» зверталось до ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» з листом № 127 від 01.08.2012 року, в якому просило укласти додаток до договору суборенди щодо відшкодування експлуатаційних та комунальних витрат, у зв'язку з перерахунком. Також, позивач просив компенсувати витрати - різницю по орендній платі - за травень, червень 2012 року та комунальних платежах - за травень, червень, липень 2012 року. Проте, між останніми не було внесено змін до договору суборенди в редакції додатку.

Також, з матеріалів справи вбачається, що ТзОВ «Сюрприз» зверталось до ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» з листом № 155 від 18.09.2012 року, в якому просило звільнити приміщення по договору суборенди, з тих підстав, що РВ ФДМ України при пролонгації договору оренди № 126 від 15.08.2006 року заборонило здавати приміщення в суборенду.

У відповідь на зазначений лист ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» скерувало на адресу ТзОВ «Сюрприз» лист № 08/593 від 21.09.2012 року, в якому вказало, що при підписанні договору суборенди від 03.05.2012 року згода орендодавця була надана, а відтак, договірні відносини по договору суборенди між сторонами залишаються незмінними до моменту закінчення дії договору.

Позивач при зверненні до суду першої інстанції стверджує, що у зв'язку з укладенням договору від 19.09.2012 року про внесення змін до договору оренди, виникли форс-мажорні обставини, а тому згідно п. 12.1.1 та п. 12.5 договору суборенди останній вважається припиненим з моменту виникнення неможливості виконання цього договору.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Відповідно до п.3 ст. 774 ЦК України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Згідно зі ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до приписів ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а правовим наслідком порушення зобов'язання є, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути розірвано достроково у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Згідно з ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Нормою ст. 783 ЦК України встановлено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Із тексту договору суборенди вбачається, що в. п. 13.1.1. останнього сторони погодили, що дострокове розірвання договору суборенди може мати місце на вимогу суборендодавця з письмовим попередження про це суборендаря за 60 календарних днів: при використанні приміщення всупереч умовам цього договору або у випадку нецільового використання; при погіршенні стану приміщення в результаті дій суборендаря; у випадку не виконання суборендарем обов'язків за цим договором.

Позивач при зверненні до суду першої інстанції просить розірвати договір суборенди, на підставі п. 12.1.1 та п. 12.5, вважаючи що виникли форс-мажорні обставини, а саме між РВ ФДМ України та ТзОВ «Сюрприз» було укладено договір від 19.09.2012 року щодо внесення змін до договору оренди, яким заборонено позивачу здавати майно в суборенду. Зазначений договір був підписаний між сторонами на підставі наказу РВ ФДМ України № 01297 від 19.09.2012 року.

Судом встановлено, що позивач в позовній заяві просить розірвати договір суборенди від 03.05.2012 року та посилається на пункти договору на підставі, яких дія договору припиняється.

Згідно п. 12.1. договору сторони погодили, що сторона звільняється від визначеної цим договором та (або) чинним в Україні законодавством відповідальності за повне чи часткове порушення договору, якщо вона доведе, що таке порушення сталося внаслідок дії форс- мажорних обставин, за умови, що їх настання було засвідчено у визначеному цим договором порядку.

Пунктом 12.5 договору передбачено, що у зв'язку із форс-мажорними обставинами та (або) їх наслідками, за які жодна із сторін не відповідає і виконання цього договору є остаточно неможливим, договір вважається припиненим з моменту виникнення неможливості його виконання.

Пунктом 12.1.1. договору сторони погодили, що під форс-мажорними обставинами слід розуміти будь-які обставини зовнішнього характеру, що виникли без вини сторін, поза їх волею або всупереч волі чи бажанню сторін, і які не можна було ні передбачити, ні уникнути, включаючи стихійні явища природного характеру (землетруси, повені урагани, руйнування в результаті блискавки, тощо), лиха техногенного та антропогенного походження (вибухи, пожежі, вихід з ладу машин, обладнання, тощо), обставини суспільного життя (воєнні дії, громадські хвилювання, епідемії страйки, бойкоти, тощо), а також видання актів органів державної влади чи місцевого самоврядування, інші законні або незаконні заборонні заходи названих органів, які унеможливлюють виконання сторонами зобов'язань за цим договором або перешкоджають виконанню тощо.

Судом встановлено, що в п. 5.1. договору суборенди сторони визначили строк дії договору оренди до 02.11.2014 року. Тобто станом на даний час договір суборенди від 03.05.2012 року є чинним.

РВ ФДМ України по Львівській області була надана згода щодо підписання договору суборенди від 03.05.2012 року укладеного між ТзОВ «Сюрприз» (суборендоцавець) та ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» (суборендар) (даний факт не заперечується РВ ФДМ України).

З матеріалів справи вбачається, що договір від 19.09.2012 року щодо внесення змін до договору оренди, яким заборонено ТзОВ «Сюрприз» здавати об'єкт оренди в суборенду був підписаний між сторонами після укладення договору суборенди від 03.05.2012 року.

Дія договору від 19.09.2012 року про внесення змін до договору оренди не поширюється на відносини, які виникли до його прийняття.

Разом з тим, що як вбачається з матеріалів справи РВ ФДМ України не ставило вимоги до ТзОВ «Сюрприз» щодо розірвання договору суборенди від 03.05.2012 року.

Видання РВ ФДМ України наказу від 19.09.2012 року № 01297 «Про укладення з ТзОВ «Сюрприз» договору про внесення змін до договору оренди від 15.08.2006 року» та укладення між позивачем та третьою особою договору від 19.09.2012 року щодо внесення змін до договору оренди не може бути підставою для розірвання договору оренди.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами існування юридичних фактів і обставин, які б відповідно до норм законодавства могли бути підставою для розірвання договору.

Відтак позовні вимоги ТзОВ «Сюрприз» до ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» про розірвання договору суборенди приміщення від 03.05.2012 року укладеного між ТзОВ «Сюрприз» та ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» є необґрунтованими та не підлягають до задоволення.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги ТзОВ «Сюрприз» до ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» про виселення з орендованих приміщень та про зобов'язання суборендаря повернути суборендодавцю по акту приймання-передавання суборендоване майно - частину нежитлового приміщення розташованого на першому поверсі будівлі вокзалу станції Львів, загальної площею 2,8 кв.м., за адресою: м. Львів, пл. Двірцева,1, також не підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог про зобов'язання суборендаря сплатити суборендодавцю орендну плату та відшкодувати комунальні та експлуатаційні витрати, а також податок за землю, які були сплачені суборендодавцем за час користування об'єктом оренди на загальну суму - 8 538,09 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно розділу 4 договору суборенди від 03.05.2012 року, сторони погодили, що за користування приміщенням суборендар щомісячно сплачує суборендодавцеві суборендну плату, розмір і ціна якої є договірним. Вартість суборенди одного квадратного метру в місяць складає 392,86 грн. Загальна суму суборендної плати за місяць складає 1100,00 грн.

Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що відповідачем не вноситься плата за користування об'єктом суборенди в розмірі та згідно розрахунків, які виставляється ним з врахуванням додатку до договору від 10.09.2012 року про внесення змін до договору оренди.

Судом встановлено, що позивачем виставлялись відповідачу рахунки на оплату суборендної плати на суму, яка перевищувала суборендну плату, згідно договору суборенди від 03.05.2012 року.

Судом також встановлено, що суборендна плата за три місяці (вересень, жовтень, листопад) 2012 року суборендарем сплачена 07.11.2012 року у розмірі передбаченому договором суборенди (п.4.1).

Колегія суддів прийшла до висновку, що скільки до договору суборенди не було внесено змін щодо збільшення розміру суборендної плати, немає підстав для задоволення позовних вимог про стягнення суборендної плати у більшому розмірі ніж як передбачено договором суборенди.

Позовні вимоги про стягнення з суборендаря комунальних та експлуатаційних витрат не підлягають до задоволення, оскільки згідно п.4.9. договору вартість спожитої електроенергії, опалення, водопостачання гарячої і холодної води, вивозу та розміщення побутових відходів входить до розміру суборендної плати за даним договором.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів прийшла до висновку, що рішення Господарського суду Львівської області від 04.03.2013 року слід скасувати в частині задоволення позовних вимог, прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити. В решті рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу ТзОВ «Сюрприз» за вих. № 53 від 15.03.2012 року залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» за № Р.08/226 від 09.04.2013 року задоволити.

3. Рішення Господарського суду Львівської області від 04.03.2013 року скасувати в частині задоволення позовних вимог. Прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити. В решті рішення залишити без змін.

4. Стягнути з ТзОВ «Сюрприз» (79007, м.Львів, вул.Б.Лепкого, 14, код ЄДРПОУ 06725046) на користь ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» (01135, м.Київ, вул.Чорновола В'ячеслава, 25, код ЄДРПОУ 36470620) 1720,50 грн. судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку.

5.Доручити господарському суду видати наказ.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

7. Справу направити в Господарський суд Львівської області.

Постанова підписана 29.04.2013 року

Головуючий - суддя Скрипчук О.С.

суддя Кузь В.Л.

суддя Матущак О.І.