Постанова № 30660987, 12.04.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" квітня 2013 р. Справа №5021/1639/2011

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Шевель О.В., суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І.,

при секретарі Ткаченко Н.І.,

за участю представників сторін:

кредиторів -не з'явилися;

боржника -не з'явився;

арбітражний керуючий -не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу кредитора, Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах (вх. №1009С/2) на ухвалу господарського суду Сумської області від 05.03.2013 р. у справі № 5021/1639/2011

за заявою Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе", м. Суми

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрунзе-Будіндустрія" , м. Суми

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 05.03.2013 р. (суддя Спиридонова Н.О.) у задоволені заяви УПФУ в м. Сумах про визнання поточних кредиторських вимог у сумі 3944,54 грн. заборгованості з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за грудень 2012 року відмовлено.

Кредитор, Управління пенсійного фонду України в м. Сумах, з ухвалою суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства, просить ухвалу господарського суду Сумської області від 05.03.2013 р. скасувати та задовольнити заяву Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах про визнання поточних кредиторських вимог у сумі 3944,54 грн. заборгованості з єдиного внеску на загально обов'язкове державне пенсійне страхування.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, зокрема, не застосовано ч. 6 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", який регулює порядок зарахування сплачених сум внесків. На думку кредитора, місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, так само і висновки суду не відповідають обставинам справи.

Як стверджує апелянт, при розгляді заяви Управління пенсійного фонду України у місті Суми, судом першої інстанції невірно надано оцінку наданим ліквідатором платіжним дорученням. Судом помилково оцінено як доказ, платіжні доручення №13 та №14 від 28.12.2012 р., що підтверджують сплату заборгованості, яку Управління пенсійного фонду України у місті Суми, просило визнати як поточні кредиторські вимоги. Апелянт стверджує, що суд першої інстанції не дослідив тієї обставини, що сплачені боржником грошові кошти, згідно з вищевказаними платіжними дорученнями, зараховано в рахунок боргових зобов'язань, які виникли раніше, а саме, зобов'язання з єдиного внеску за лютий 2011 року в сумі 3944,54 грн., зокрема в рахунок часткового погашення заборгованості за лютий 2011 року.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.03.2013 р. апеляційну скаргу кредитора -Управління пенсійного фонду України у місті Суми прийнято до провадження, призначено до розгляду та зобов'язано кредитора, УПФУ направити копію апеляційної скарги та доданих до неї документів ініціюючому кредитору ПАТ "СМНВО ім. М.В. Фрунзе". Докази направлення надати суду. Вказана ухвала була направлена всім учасникам провадження у справі про банкрутство.

Ліквідатор боржника надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що заперечує проти апеляційної скарги, вважає ухвалу законною та обґрунтованою, просить залишити без її без змін, а апеляційну скаргу УПФУ в м. Суми без задоволення. Також стверджує, що у наданих до суду платіжних дорученнях №№ 13,14 від 28.12.2012 р. було чітко зазначено підставу платежу - за грудень 2012 р., а тому у апелянта були відсутні підстави зараховувати сплачені кошти в рахунок платежів за інші періоди. Свою позицію підтверджує наявною судовою практикою (зокрема, постанова ВГСУ від 30.10.2012 р. у справі № 7/217-08).

Управління пенсійного фонду України у місті Суми листом від 08.04.2013 р. на виконання вимог ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 27.03.2013 р. надало докази про направлення копій апеляційної скарги ініціюючому кредитору.

В судове засідання 11.04.2013 р. представники сторін не з'явилися, хоча про час та місце засідання суду були повідомлені належним чином та завчасно, про що свідчать залучені до матеріалів справи повідомлення про вручення поштових відправлень (копій ухвали суду при прийняття апеляційної скарги до провадження).

Зважаючи на належне повідомлення боржника, кредиторів та ліквідатора про час та місце засідання суду, те, що їх явка у судове засідання не була визнана обов'язковою, а також те, що відповідно до ч. 2 ст.102 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України у місті Суми за їх відсутності, за наявними у справі матеріалами у відповідності до приписів статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність застосування господарським судом Сумської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 22.07.2011 р. порушено провадження у справі № 5021/1639/11 про банкрутство ТОВ "Фрунзе - Будіндустрія" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Сумської області від 29.05.2012 р. боржника - ТОВ "Фрунзе - Будіндустрія" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено Чупруна Є.В..

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання банкрутом" до господарського суду Сумської області звернувся кредитор УПФУ в м. Суми з заявою №2421 від 31.01.2013 р. про визнання поточних кредиторських вимог до боржника - ТОВ «Фрунзе - Будіндустрія» за грудень 2012 р. в сумі 3944,54 грн.

Подана УПФУ в м. Суми заява розглянута місцевим господарським судом та оскаржуваною ухвалою у її задоволенні було відмовлено.

Суд першої інстанції приймаючи оскаржувану ухвалу виходив з того, що на день звернення кредитора до суду з заявою про визнання поточних вимог (31.01.2013 року) на суму 3944,54 грн. ліквідатор сплатив вказану суму вимог, а тому заява кредитора є безпідставною та не підлягає задоволенню.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується із таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

З моменту порушення справи про банкрутство підприємство - ТОВ "Фрунзе - Будіндустрія" продовжувало працювати. При цьому, відповідно до п.1 ч.1 ст.4 п.3 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VІ ТОВ "Фрунзе - Будіндустрія" є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Суми.

Згідно з п.1 ч.2 ст.6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" боржник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Базою нарахування єдиного внеску є суми нарахованої заробітної плати з видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні витрати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суми винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до ч.5 ст.8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок для платників, зазначених у п.1 ст.4 цього Закону встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим п.1 ч.1 ст.7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності, визначених у Додатку до Порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.09.2000 року №1423.

Згідно з ч.8 ст.9 Закону та п.3.1 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 року №22-2, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 року за №1014/18309, платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць.

Як вбачається із матеріалів справи та підтверджується апелянтом у апеляційній скарзі, відповідно до самостійно поданого боржником звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України за грудень 2012 року, загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті за грудень 2012 року становить 3944,54 грн., у тому числі 3607,40 грн. (у розмірі 36,76-49,7% - нарахування на заробітну плату по класу ризику), 337,14 грн. (у розмірі 3,6% - утримання з заробітної плати). Отже, боржник зобов'язаний до 20.12.2012 року сплатити єдиний внесок за грудень 2012 року в сумі 3944,54 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, на момент розгляду справи підприємством-банкрутом єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за грудень 2012 року сплачено, а саме:

- за грудень 2012 року (38,52 %) в сумі грн. 3607,40грн.;

- за грудень 2012 року (3,6%) в сумі 337,14 грн.

Вказане підтверджується, платіжними дорученнями №13 від 28.12.2012 року та №14 від 28.12.2012 року, які містяться в матеріалах справи та в яких зазначено підставу платежу " єдиний соціальний внесок за грудень 2012 р. ".

Таким чином, на день звернення кредитора до суду з заявою про визнання поточних вимог на суму 3944,54грн. (січень 2013 року) ліквідатор сплатив вказану суму вимог, отже заява кредитора є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, що сплачені боржником грошові кошти, згідно з вищевказаними платіжними дорученнями, зараховано в рахунок боргових зобов'язань, які виникли раніше зобов'язання з єдиного внеску за грудень 2012 в сумі 3944,54 грн., зокрема в рахунок часткового погашення заборгованості за лютий 2011 року, оскільки у вказаних платіжних дорученнях визначено призначення платежу, а саме, плата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за грудень 2012 року.

Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що, як встановлено із наявних у справі доказів та не заперечується сторонами, провадження про банкрутство боржника у даній справі порушено 22.07.2011 р., а відтак, в силу приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діяла на час порушення провадження у справі про банкрутство) заборгованість за лютий 2011 року є конкурсною (виникла до порушення провадження у справі про банкрутство) та її погашення повинно здійснюватись в порядку черговості за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника (у разі включення такої заборгованості до реєстру вимог кредиторів). Інший порядок погашення конкурсної заборгованості законом не передбачено. Поточні ж вимоги - це вимоги до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство та які підлягають оплаті по мірі їх виникнення.

Зважаючи на вищенаведені положення чинного законодавства та наявні у справі докази, колегія суддів вважає, що Управління пенсійного фонду України у місті Суми не мало законодавчих підстав відносити сплачені боржником грошові кошти у якості оплати поточної заборгованості в рахунок погашення конкурсної заборгованості.

З огляду на викладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції встановлені фактичні обставини справи на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам та їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для скасування ухвали суду першої інстанції немає.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді справи та не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали у даній справі, у зв'язку з чим ухвалу господарського суду Сумської області від 05.03.2013 року у справі №5021/1639/2011 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101 п.1 ч.1 ст.103, ст.ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу кредитора -Управління пенсійного фонду України у місті Суми залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Сумської області від 05.03.2013 року по справі №5021/1639/2011 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 12.04.2013 року.

Головуючий суддя Шевель О.В.

Суддя Лакіза В.В.

Суддя Бородіна Л.І.