Постанова № 30660976, 09.04.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2013 р. Справа № 5023/5968/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Барбашова С.В. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Кисельова В.Ю.

відповідача - Коваленко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу скаргу ПАТ "Фармстандарт Біолік", м. Харків (вх. №888Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 25.02.13 року по справі № 5023/5968/12

за позовом - Міністерства охорони здоров'я України в особі Державного

підприємства "Укрвакцина", м. Київ

до - Публічного акціонерного товариства "Фармстандарт Біолік", м. Харків

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Міністерство охорони здоров'я в особі ДП „Укрвакцина" МОЗ України, звернувся з позовом до ПАТ „Фармстандарт Біолік" про стягнення 71 973,90 грн., з яких пеня - 50 123,40 грн., штраф - 21850,50 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.02.2013 року по справі №5023/5968/12 (суддя Суярко Т.Д.) позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Фармстандарт Біолік" на користь Міністерства охорони здоров'я в особі Державного підприємства "Укрвакцина" МОЗ України пеню в розмірі 49195,92 грн., штраф в розмірі 21850,50 грн., судовий збір в розмірі 1588, 76 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що зобов'язання щодо строку поставки товару відповідач не виконав, що призвело до прострочення поставки лікарських засобів, тож зумовлює можливість застосування до відповідача господарсько-правових санкцій.

Крім того, як зазначає сам відповідач, причиною прострочення виконання зобов'язання за договором поставки є призупинення Держлікінспекцією МОЗ виробництва лікарських засобів. Підставою такого призупинення інспекція визначила, зокрема, наступні суттєві порушення ліцензійних умов з боку відповідача: на складі вихідної сировини був відсутній інвентар для прибирання стелі (стін); в приміщенні зберігання архівних зразків прилад для вимірювання параметрів мікроклімату не давав змоги виміряти вологість в приміщенні (для температури 18 ОС таблиця для розрахунку вологості відсутня; архівні зразки для препаратів з умовами зберігання 8-15 ОС зберігаються в приміщенні з температурним режимом 2-8 ОС та багато інших суттєвих та несуттєвих порушень ліцензійних умов.

Відповідач (ПАТ "Фармстандарт Біолік"), не погодився з рішенням суду першої інстанції, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вказує на порушення норм матеріального права, неповне з'ясування всіх істотних обставин, що мають значення для справи, та на те, що судом не надано даним обставинам правової оцінки при обґрунтуванні рішення.

Відповідач зазначає, що сторони договору та відповідно до укладеної додаткової угоди прийшли до згоди про зміну його істотних умов, а саме, змінили порядок та строки поставки. Фактично, згода про зміну істотних умов договору була досягнута сторонами 14.12.2011 року. При цьому, апелянт наполягає, що Додаткову угоду з боку МОЗ України без погодження з ПАТ "Фармстандарт Біолік", було одноособово датовано 27.12.2011 року, що не відповідає даті її підписання сторонами.

З наведеного вбачається, що сторони договору змінили порядок оплати та строки поставки до дати підписання додаткової угоди, оскільки процедура попередньої оплати не була передбачена умовами договору на момент його підписання сторонами.

Відповідач також зазначає, що порушення строків поставки було викликано обставинами, незалежними від волевиявлення ПАТ "Фармстандарт Біолік", як постачальника за договором. За вказаних обставин, апелянт просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 25.02.2013 року по справі №5023/5968/12 та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити частково. Визнати, що сума неустойки (пені та штрафу), яка підлягає стягненню з ПАТ "Фармстандарт Біолік" на користь Міністерства охорони здоров'я в особі Державного підприємства "Укрвакцина" МОЗ України становить 67915,95 грн., у т.ч. пеня в розмірі 46065,46 грн. та штраф у розмірі 21850,50 грн. Зменшити розмір позовних вимог про стягнення неустойки, що підлягає задоволенню у сумі 67915,95 грн. - на 50%.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.03.2013 року у справі №5023/5968/12 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Пушай В.І., суддя Плужник О.В.) апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено справу до розгляду на 08.04.2013 року.

Розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду від 05.04.2013 року, у зв'язку з відпусткою судді Пушая В.І., для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Барбашова С.В., суддя Плужник О.В.

Судова колегія, в межах вимог передбачених ст. 101 ГПК України, повторно розглянувши справу та перевіривши повноту, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про залишення рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, 03.10.2011 р. між позивачем - Міністерством охорони здоров'я (замовник) та відповідачем - ПуАТ „Фармстандарт Біолік" (постачальник) було укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти № 202/21-24 (далі - "договір").

Договором доручення №33/12.01-22, Міністерство охорони здоров'я доручило позивачу приймати товар у відповідача та постачати його до закладів охорони здоров'я відповідно до розподілу товарів за номенклатурою в розрізі адміністративно-територіальних одиниць та закладів охорони здоров'я, що фінансуються з державного бюджету, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України, здійснювати контроль за виконанням умов договорів, укладених між МОЗ України та постачальником (відповідачем) по бюджетній програмі 2301270 „Програми і централізовані заходи з імунопрофілактики" (п. 1.1.1, 1.1.3.).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язався у 2011 році поставити товар, зазначений в специфікації, а замовник оплатити такий товар на умовах цього договору. Закупівля здійснювалась за рахунок коштів державного бюджету за бюджетною програмою 2301270 „Програми і централізовані заходи з імунопрофілактики".

Товар повинен був постачатись уповноваженому підприємству замовника ДП „Укрвакцина", з метою подальшої його поставки до закладів охорони здоров'я.

Найменування товару: 24.42.2 препарати фармацевтичні різні (Препарати імунобіологічні) „Анатоксин або вакцина для профілактики дифтерії та правця (АДП)". Кількість товару: 208100 доз. (п. 1.2. договору).

Пунктом 3.1. договору передбачено, що ціна договору становить 312150,00 грн.

Згідно з п. 5.1. договору та додатку №2 до нього (Графіку поставки) від 03.10.2011 р. постачальник мав поставити товар в кількості 208100 доз на загальну суму 312150,00 грн. до 15 грудня 2011 р.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач своїх зобов'язань не виконав.

Відповідно до п. 7.2. договору поставки, у випадку затримки поставки товару понад термін, встановлений п. 5.1 цього договору, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення поставки товару, а за прострочення понад 30 календарних днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого (неприйнятого) товару. У разі здійснення попередньої оплати постачальник, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає замовнику кошти з урахуванням індексу інфляції.

Пунктом 5.7. договору передбачено, що датою виконання постачальником зобов'язання щодо поставки товару у повному обсязі вважається дата надходження товару у відповідній кількості та якості, що відповідає вимогам цього договору, на склад уповноваженого підприємства. Постачальник не несе відповідальність за невиконання зобов'язань щодо поставки товару до закладів охорони здоров'я у разі, якщо це відбулося з вини уповноваженого підприємства.

Тому, посилання відповідача на те, що позивач не мав права нарахувати штрафні санкції за невиконання умов зазначеного на час подання позову, оскільки була укладена додаткова угода, є безпідставним.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами була укладена додаткова угода № 1 від 27.12.2011 р. до договору поставки № 202/21-24. Відповідно до зазначеної додаткової угоди, замовник додатково зобов'язався здійснити 100% попередню оплату за товар, зазначений в специфікації, а постачальник поставити замовнику такий товар на умовах договору поставки.

Додатковою угодою № 1 до договору поставки внесено зміни щодо порядку здійснення оплати. Зокрема, п. 4.2. договору поставки викладено в наступній редакції: „попередня оплата здійснюється замовником протягом 3 робочих днів після надання постачальником рахунку на попередню оплату товару. Постачальник протягом 3 місяців з дня надходження коштів, як попередньої оплати, підтверджує їх використання за призначенням згідно з актом про поставку (передачу) товару про використання коштів за призначенням".

Відповідно до п. 4.3. договору поставки грошові зобов'язання замовника перед постачальником вважаються виконаними в момент зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Згідно п. 1.3. додаткової угоди № 1 постачальник протягом 90 календарних днів з дня надходження коштів, як попередньої оплати, забезпечує поставку товару, на умовах поставки DDP - м. Обухів (у значення міжнародних правил Інкотермс -Обухів, вул. Каштанова, 66-А), у відповідності до узгодженого графіку поставки.

Вказаною вище додатковою угодою до договору поставки було внесено зміни до графіку поставки, шляхом викладення його в новій редакції (п. 2 додаткової угоди).

Згідно з графіком поставки в редакції від 27.12.2011 р. (в редакції додаткової угоди) постачальник протягом 90 днів з моменту попередньої оплати мав поставити замовнику предмет закупівлі (24.42.2 препарати фармацевтичні різні (Препарати імунобіологічні) „Анатоксин або вакцина для профілактики дифтерії та правця (АДП)") з торговельною назвою/формою випуску „Анатоксин дифтерійно-правцевий очищений адсорбований, рідкий (АДП-анатоксин)/суспензія для ін'єкцій по 1 мл (2 дози) в ампулах №10 за виробництвом ЗАТ „Харківське підприємство по виробництву імунобіологічних та лікарських препаратів „Біолік", Україна, 61070, м. Харків, Помірки-70, 208100 доз за ціною - 1,50 грн. за одиницю, на загальну суму 312150,00 грн.

Як зазначалось вище, відповідно до п. 7.2. договору поставки, у випадку затримки поставки товару понад термін, встановлений п. 5.1 цього договору, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення поставки товару, а за прострочення понад 30 календарних днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого (неприйнятого) товару, а у разі здійснення попередньої оплати постачальник, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає замовнику кошти з урахуванням індексу інфляції.

Пунктом 5.7. договору передбачено, що датою виконання постачальником зобов'язання щодо поставки товару у повному обсязі вважається дата надходження товару у відповідній кількості та якості, що відповідає вимогам цього договору, на склад уповноваженого підприємства. Постачальник не несе відповідальність за невиконання зобов'язань щодо поставки товару до закладів охорони здоров'я у разі, якщо це відбулося з вини уповноваженого підприємства.

Позивачем по справі умови договору щодо здійснення 100% попередньої оплати за товар були виконані належним чином 29.12.2011 р., тобто, кінцевий строк виконання постачальником свого зобов'язання щодо поставки товару, з урахуванням прострочки поставки за основним договором (до 15 грудня 2011 р.) сплив 28.03.2012 р.

Відповідач по справі здійснив постачання товару згідно з договором про поставку, що підтверджується видатковими накладними №120835 від 22.08.2012 р. на загальну суму 303180,00 грн. та №120901 від 11.09.2012 р. на загальну суму 8970,00 грн. (арк. спр. 28-30).

Таким чином, суд першої інстанції правомірно дійшов до висновку, що відповідач по справі виконав не належним чином свій обов'язок щодо поставки товару у строк, визначений додатковою угодою до договору поставки, понад 30 календарних днів.

Окрім того, судом першої інстанції правомірно встановлено, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором в редакції від 03.10.2011 р. щодо поставки товару до 15 грудня 2011 р.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив у своєму рішенні, що відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (зокрема, укладення договорів та інших правочинів). Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно з ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий

покупцеві за місцезнаходженням товару.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Враховуючи те, що за договором поставки сторони домовились, що постачальник протягом 90 календарних днів з дня надходження коштів як попередньої оплати забезпечує поставку товару, на умовах поставки ООР - м. Обухів (у значенні міжнародних правил Інкотермс) - Обухів, вул. Каштанова, 66-А, у відповідності до узгодженого графіку поставки, то зобов'язання за цим договором вважається виконаним в момент вручення товару (лікарських засобів) позивачу.

Таким чином, відповідач по справі частково виконав своє зобов'язання перед позивачем 23.08.2012 р. на суму 303180,00 грн. та частково 12.09.2012 на суму 8970,00 грн., у зв'язку з тим, що саме в ці дні товар було фактично передано позивачеві.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Як зазначалося вище, постачальник (відповідач) мав поставити замовнику (позивачу) товар протягом 90 календарних днів з дня надходження коштів як 100 % попередньої оплати.

Відповідні грошові кошти були зараховані на рахунок відповідача 29.12.2011 р., тобто відповідач мав поставити товар позивачу до 28.03.2012 р. включно.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Вказане зобов'язання щодо строку поставки товару відповідач не виконав, що призвело до прострочення поставки лікарських засобів, що зумовлює можливість застосування до відповідача господарсько-правових санкцій.

Пунктом 7.2. договору поставки укладеного між сторонам передбачено, що у випадку затримки поставки товару понад термін, встановлений п. 5.1 цього договору, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення поставки товару, а за прострочення понад 30 календарних днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 % від вартості непоставленого (неприйнятого) товару, а у разі здійснення попередньої оплати постачальник, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає замовнику кошти з урахуванням індексу інфляції.

Суд першої інстанції правомірно зазначив у своєму рішенні, що вказане положення цілком відповідає нормам чинного законодавства України з огляду на наступне.

Чинне законодавство України не встановлює для учасників господарських відносин обмежень щодо передбачення в договорі одночасного стягнення пені і штрафу за порушення виконання господарських зобов'язань, що узгоджується зі свободою договору, встановленою ст. 627 ГК, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Окрім того, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто, не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Викладена вище позиція підтримується також в Постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2012 року у справі N5026/1052/2011 за позовом ПП "Кажан" до ПП "Енерголенд" про стягнення 95901,29 грн, яка є обов'язковою до врахування судом першої інстанції на підставі положення ч. 3 ст. 82 ГПК України.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені за період 15.12.2011 р. -27.12.2011 р. підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні від 15.01.2013 р. відповідачем було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності щодо стягнення пені за період 15.12.2011 р.-27.12.2011 р.

З приводу даного клопотання суд зазначає наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Згідно ч. 5 ст. 611 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, (ч.ч. З, 4 ст. 267 ЦК України).

Частиною 2 ст. 264 ЦК України передбачено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Позивач звернувся до суду шляхом направлення позовної заяви та додатків до неї поштою 19.12.2011 р., відповідно від цієї дати строк позовної давності перервався.

Так, враховуючи те, що позивач обраховував сплив позовної давності від дати винесення ухвали про порушення провадження у справі, то клопотання відповідача щодо застосування строків позовної давності до позовних вимоги про стягнення пені за період 15.12.2011 р. - 27.12.2011 р., підлягає частковому задоволенню, з урахуванням дати фактичного звернення позивача з позовом до суду, тобто за період з 15.12.2011 р.-18.12.2011 р.

Враховуючи часткове задоволення заяви відповідача про застосування позовної давності до позовних вимог щодо стягнення пені за період 15.12.2011 р. -27.12.2011 р., а саме застосування строків позовної давності щодо стягнення заборгованості з оплати пені за період з 15.12.2011 р.-18.12.2011 р., а також положення ч.ч. 3,4 ст. 267 ЦК України, в частині стягнення пені за відповідний період, суд першої інстанції правомірно визнав, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню. Тому, в частині стягнення пені за період 19.12.2011 р.-27.12.2011 р. позовні вимоги підлягають задоволенню в розмірі 2809,35 грн.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені за період з 29.03.2012 р. по 23.08.2012 р. підлягають задоволенню в розмірі 46 198,20; за період з 23.08.2012 р. по 12.09.2012 р. підлягають задоволенню в розмірі 188,37 грн.

Загальний розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 49195,92 грн.

Також, суд першої інстанції правомірно визнав, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу за прострочення виконання зобов'язання по поставці лікарських засобів є обґрунтованими, оскільки прострочення відповідача більше 30 календарних днів. Тому позовні вимоги щодо стягнення з нього штрафу в розмірі 21 850,50 грн. підлягають задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, 04 лютого 2013 р. відповідачем по справі було подано через канцелярію суду першої інстанції клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій в порядку п. 3 ст. 83 ГПК України. Вказане клопотання відповідач обґрунтовує тим, що здійснює виготовлення вакцин виключно для потреб держави, та здійснює їх реалізацію на підставі проведених конкурсних торгів (тендерів); вважає порушення строків поставки лікарських засобів було викликано обставинами, незалежними від його волевиявлення (Держлікінспекція МОЗ призупинила виробництво лікарських засобів); на думку відповідача, розмір штрафних санкцій надмірно великий у порівнянні із загальною ціною договору.

З приводу вказаного клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій суд обґрунтовано зазначив, що відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з ч. З ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, врахувати інтереси сторін, які заслуговують на увагу, причини неналежного виконання або невиконання обов'язку, вжиття відповідачем заходів для усунення порушення та його наслідків та інші обставини, які заслуговують на увагу

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт З статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Як зазначає сам відповідач, причиною прострочення виконання зобов'язання за договором поставки є призупинення Держлікінспекцією МОЗ виробництва лікарських засобів. Підставою такого призупинення інспекція визначила, зокрема, наступні суттєві порушення ліцензійних умов з боку відповідача: на складі вихідної сировини був відсутній інвентар для прибирання стелі (стін); в приміщенні зберігання архівних зразків прилад для вимірювання параметрів мікроклімату не давав змоги виміряти вологість в приміщенні (для температури 18 ОС таблиця для розрахунку вологості відсутня; архівні зразки для препаратів з умовами зберігання 8-15 ОС зберігаються в приміщенні з температурним режимом 2-8 ОС та багато інших суттєвих та несуттєвих порушень ліцензійних умов (арк. спр. 94-97).

З огляду на вказані вище положення чинного законодавства та судову практику, враховуючи, що призупинення лікарських засобів є наслідком неналежного виконання відповідачем ліцензійних умов, виходячи із співвідношення інтересів обох сторін, співрозмірності розміру штрафних санкцій до розміру невиконаного зобов'язання суд першої інстанції правомірно визнав, що підстав, які б обґрунтовували можливість застосування п. З ст. 83 ГПК Україна, ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України не має та відмовив в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 25.02.2013 року по справі №5023/5968/12 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та діючого законодавства, без порушень норм матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Таким чином, керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 256, 258, 267, 509, 526, 530, 549, 551, 612, 611, 627, 712 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 33, 49, 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 25.02.2013 року по справі №5023/5968/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 09.04.2013 року.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Плужник О.В.