Постанова № 30660874, 12.04.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2013 р. Справа № 18/1948/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В., суддя Афанасьєв В.В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників сторін:

позивача - Гурової О.Г. (дов. № 556/12 від 21.12.2012 р.)

відповідача - ОСОБА_2 (особисто)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" Дольче Віта", м. Київ (вх. № 516 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 17.12.12 р. у справі № 18/1948/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Дольче Віта", м. Київ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Полтава

про стягнення 34337,44 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 17.12.2012 р. у справі № 18/1948/12 (суддя Іваницький О.Т.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за договором дистрибуції № 12/02-2011Д від 01.09.2010 року в розмірі 3 248,02, а саме 1007,02 грн. основного боргу, пені у розмірі 351,10 грн., штрафу в розмірі 1819,49 грн., 3% річних в розмірі 70,41 грн., судовий збір у розмірі 144,67 грн. В частині стягнення 31 089,42 грн. відмовлено.

Позивач з рішенням господарського суду Полтавської області не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 17.12.2012 року у справі № 18/1948/12 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, та на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. При цьому позивач зазначає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, а саме: документам податкової звітності, видатковим накладним, акту звірки взаєморозрахунків між сторонами, які свідчать про отримання відповідачем товару за спірними накладними. Також вказує на те, що відповідач у відзиві на позовну заяву визнає поставку товару за видатковими накладними № ТД-0010026 від 12.04.2012 р. та № ТД-0012651 від 10.05.2012 р., вважає, що отримання відповідачем товару за видатковою накладною № ТД-0004994 від 22.02.2012 р. фактично підтверджується її частковою сплатою відповідачем на підставі банківських виписок від 20.04.2012 р., 27.04.2012 р. та 16.05.2012 р.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.03.2013 р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 02.04.2013 р.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу з наведеними позивачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін. При цьому відповідач зазначає, що він визнає факт поставки товару лише по двом накладним: № ТД-0010026 від 12.04.2012 р. та № ТД-0012651 від 10.05.2012 р. та проведення часткового розрахунку по ним, від інших накладних він відмовляється і проти факту поставки товару по ним заперечує. Відповідач вважає, що до суду не надано жодного документу з наявними підписами та печатками ФОП ОСОБА_2 на підтвердження факту поставки товару за іншими видатковими накладними. Крім того, заперечує існування акту звірки взаєморозрахунків з підписом та печаткою ФОП ОСОБА_2

02.04.2013 р. позивач надав до матеріалів справи документи податкової звітності за період лютий - березень 2012 року з додатками.

В судовому засіданні 02.04.2013 року оголошено перерву до 09.04.2013 року.

08.04.2013 р. відповідач надав додаткові пояснення та додаткові докази по справі, а саме: роздруківку з сайту на підтвердження відсутності факту оплати позивачу у безготівковому рахунку, а також копії трудових договорів з найманими працівниками, які, як стверджує відповідач, товар не отримували та спірні накладні своїм підписом не засвідчували.

09.04.2013 р. позивач надав до матеріалів справи копії видаткових накладних, як доказ ідентичності підпису особи, що отримувала товар в торгівельній площі відповідача, підписам на спірних накладних. Як зазначає позивач, дані накладні є оплаченими і заборгованість по ним відсутня.

В судовому засіданні 09.04.2013 р. сторони підтвердили свої позиції, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та наданих сторонами в підтвердження обставин справи доказів, надану в рішенні суду їх юридичну оцінку, дослідивши матеріали справи та правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши уповноважених представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги позивача, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 01 вересня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Дольче Віта", м. Київ та Фізичною особою- підприємцем ОСОБА_2, м. Полтава укладено Договір дистрибуції №12/02-2011Д (далі - Договір).

Згідно умов Договору, ТОВ "ТД "Дольче Віта" (Підприємство) зобов'язалося передати, а ФОП ОСОБА_2 (Дистриб'ютор) прийняти, оплатити та здійснити реалізацію продукції на умовах та в строк передбачених даним Договором. Продукція передається у відповідності з погодженими сторонами обсягами, з обов'язковим підписанням сторонами видаткових накладних. Перехід права власності відбувається в момент приймання-передачі продукції від Підприємства до Дистриб'ютора, що оформляється видатковими накладними, актами приймання-передачі, ТТН тощо. Усі видаткові накладні та/або ТТН, що оформлені між сторонами протягом строку дії Договору вважаються такими, що створені на підставі та в межах даного договору, навіть при відсутності вказівки (посилання) на даний Договір в самій накладній.

Відповідно до п. 4.1 Договору, ціна на продукцію, що поставляються за данним Договором фіксується на кожну чергову поставку в видатковій накладній або/та ТТН.

Звертаючись до господарського суду позивач зазначив про те, що на виконання умов Договору та на підставі видаткових накладних №№ ТД-0012651 від 10.05.2012р., ТД-0010026 від 12.04.2012р., ТД-0007806 від 25.03.2012р., ТД-0004994 від 22.02.2012р. відповідачу був поставлений товар на загальну суму 34 882,80. Відповідач товар отримав, але розрахувався частково, внаслідок чого заборгованість відповідача за Договором станом на момент звернення до суду склала 25 192,72 грн. Крім того, в зв'язку з порушенням відповідачем грошових зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати товару, йому нарахована пеня в розмірі 1070,38 грн., штраф в розмірі 4282,74 грн., 3% річних в розмірі 214,61 грн. та проценти за користування чужими коштами в сумі 3576,99 грн.

Вирішуючи даний господарський спір суд першої інстанції виходив з обставин, за якими встановив, що видаткові накладні №№ТД-0007806 від 25.03.2012р., ТД-0004994 від 22.02.2012р. не містять відтиску печатки ФОП ОСОБА_2 та в матеріалах справи відсутні довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей. Таким чином, з посиланням на п. 7.6.1 та п. 7.6.2 Договору та ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд визнав вказані видаткові накладні неналежними доказами отримання товару відповідачем.

Наданий до матеріалів справи акт звірки взаєморозрахунків, в якості доказу наявності у відповідача заборгованості за Договором в розмірі 25 192,72 грн., місцевий господарський суд відхилив з посиланням на те, що акт не може бути доказом по справі, оскільки не містить відомості про господарську операцію та не підтверджує її здійснення.

В той же час, з урахуванням наданих позивачем товарно-транспортних накладних від 10.05.2012 р., 12.04.2012 р., які засвідчені печаткою відповідача, суд першої інстанції визнав доведеним факт поставки товару за видатковими накладними №№ ТД-0012651 від 10.05.2012р., ТД-0010026 від 12.04.2012р., та на підставі доказів часткової оплати товару в сумі 9690,08 грн. дійшов висновку про наявність у відповідача суми основного боргу за Договором в розмірі 1007,02 грн.

Здійснивши перерахунок пені, штрафу та 3% річних, з урахуванням встановленого факту прострочення поставки товару по накладним №№ТД-0012651 від 10.05.2012р., ТД-0010026 від 12.04.2012 р., суд задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені за несвоєчасно виконане грошове зобов'язання за Договором в розмірі 351,10 грн., 3% річних в розмірі 70,41 грн., штрафу (17%) в розмірі 1819,49 грн.

При цьому, суд вважав необґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами в сумі 3576,90 грн., виходячи з того, що в Договорі пунктом 10.4 передбачено стягнення процентів за користування чужими коштами, як відповідальність Підприємства, тобто ТОВ "Торговий дім "Дольче Віта", в той час, як відповідальність Дистриб'ютора передбачена п.п.10.2.1 - 10.2.5, у зв'язку з чим, суд відмовив в задоволенні позовних вимог в зазначеній частині.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає положенням ст. 84 ГПК України, оскільки висновки суду першої інстанції щодо часткової відмови у задоволенні позовних вимог ґрунтуються на невідповідності фактів та обставинах, які суд першої інстанції помилково визнав встановленими, а також в основу рішення судом покладені докази, яким господарський суд не надав належної юридичної оцінки, а надано перевагу позиції відповідача без належного документального обґрунтування, яку прийнято судом як достовірний доказ на підтвердження викладених в рішенні обставин. Судом також, в порушення вимог Господарського процесуального кодексу України, не звернуто увагу та не досліджено у повному обсязі надані позивачем докази на підтвердження позовних вимог, а також умови укладеного між сторонами договору.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що між 01 вересня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Дольче Віта", м. Київ та Фізичною особою- підприємцем ОСОБА_2, м. Полтава укладено Договір дистрибуції №12/02-2011Д, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати, а відповідач прийняти, оплатити та здійснити реалізацію продукції на умовах та в строк передбачених даним Договором.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що одна сторона - постачальник зобов'язується передати у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму, що кореспондується з положеннями ст. 712 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Предметом даного господарського спору є матеріальна правова вимога про стягнення з відповідача заборгованості за Договором дистрибуції №12/02-2011Д від 01.09.2010р.

Згідно п. 1.2 Договору ціни, асортимент та кількість продукції, що передається зазначаються в Специфікаціях та/чи накладних, що є невід'ємними частинами даного Договору.

Відповідно до п. 1.3 Договору перехід права власності відбувається в момент приймання-передачі продукції від Підприємства до Дистриб'ютора, що оформляється видатковими накладними, актами приймання-передачі, ТТН тощо.

П. 1.5 Договору сторони передбачили, що усі видаткові накладні та/або ТТН, що оформлені між сторонами протягом строку дії Договору вважаються такими, що створені на підставі та в межах даного договору, навіть при відсутності вказівки (посилання) на даний Договір в самій накладній.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що у відповідача обчислюється заборгованість за товар, поставлений по видатковим накладним №№ ТД-0012651 від 10.05.2012р. на суму 7226,40 грн., ТД-0010026 від 12.04.2012р. на суму 3470,70 грн., ТД-0007806 від 25.03.2012р. на суму 13510,50 грн., ТД-0004994 від 22.02.2012р. на суму 10675,20 грн.

Відповідач факт отримання товару за видатковими накладними №№ ТД-0012651 від 10.05.2012р. на суму 7226,40 грн., ТД-0010026 від 12.04.2012р. на суму 3470,70 грн. визнає. Під час розгляду справи в господарському суді, відповідач підтвердив, що на адресу відповідача дійсно було відвантажено товар за договором дистрибуції № 12/02-2011Д від 01.09.2010 р. за вказаними видатковими накладними, що підтверджується також наданими поясненнями у відзиві на позовну заяву та у відзиві на апеляційну скаргу, а також поясненнями самого відповідача під час судового розгляду справи.

Поставку товару за видатковою накладною № ТД-0004994 від 22.02.2012 р. відповідач заперечує, мотивуючи тим, що на вказаній накладній відсутня печатка відповідача та його підпис. Також відповідач не визнає поставку за видатковою накладною № ТД-0007806 від 25.03.2012р., посилаючись на те, що підпис особи, якою засвідчений факт отримання товару, відповідачу не відомий.

Здійснив аналіз вказаних видаткових накладних, колегія суддів констатує, що видаткові накладні № ТД-0004994 від 22.02.2012 р., № ТД-0007806 від 25.03.2012р., засвідчені підписом особи, яка отримала товар.

Згідно п.7.6.1 Договору сторони визнають, що наявність відтиску печатки (штампу), якщо такі передбачені в повідомленні Покупця, і підпису Покупця на видатковій накладній та/або ТТН є доказом, що продукція прийнята належним чином і належним Покупцем.

П. 7.6.2 Договору сторони визнають, що наявність підпису на видатковій накладній та/або ТТН і дорученнях є доказом, що продукція прийнята належним покупцем.

Отже, видаткові накладні № ТД-0004994 від 22.02.2012 р., № ТД-0007806 від 25.03.2012р. містять підпис отримувача, але не засвідчені печаткою відповідача.

Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року № 168/70, затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яким встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Розділом вказаного Положення визначено поняття первинного документу та пунктом 2.4 визначені обов'язкові реквізити первинного документу, аналогічні тим, що передбачені у статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Пунктом 2.5 Положення встановлено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Тобто, печатка на первинному документі не визначена як обов'язковий реквізит такого виду документа. Не є обов'язковою печатка на видаткових накладних також виходячи з умов Договору .

Натомість особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції є обов'язковим реквізитом первинного документу.

Колегія суддів визнає, що зміст видаткових накладних № ТД-0004994 від 22.02.2012 р., № ТД-0007806 від 25.03.2012р. не дає змоги ідентифікувати особу, яка отримала товар за даними накладними.

В той же час, положеннями ст.ст. 32, 34, 36 ГПК України унормовано, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судом апеляційної інстанції враховано, що в матеріалах справи знаходяться копії банківських виписок від 20.04.2012 р., 27.04.2012 р. та 16.05.2012 р. про сплату відповідачем товару в розмірі 9690,08 грн., в яких в призначенні платежу зазначено «за продукти харчування згідно накладної № ТД-0004994 від 22.02.2012 р.». Таким чином, відповідач своїми діями щодо оплати товару фактично визнав поставку позивачем товару за видатковою накладною № ТД-0004994 від 22.02.2012 р.

При цьому, колегія суддів вважає безпідставними посилання суду першої інстанції та доводи відповідача щодо зарахування суми в розмірі 9690,08 грн. в рахунок накладних № ТД-0010026 від 12.04.2012 р. та № ТД-0012651 від 10.05.2012 р., оскільки зазначені висновки не мають жодного документального обґрунтування та спростовуються матеріалами справи.

Крім того, апеляційним господарським судом прийняті до уваги надані позивачем належним чином засвідчені копії видаткових накладних за договором дистрибуції №12/02-2011Д від 01.09.2010 р. за період березень - грудень 2011 року, які оплачені відповідачем.

Дослідивши вказані видаткові накладні, колегія суддів констатує, що підпис особи, яка отримала товар за видатковими накладними №№ ТД-0033704 від 12.10.2011 р., ТД-0041592 від 19.12.2011 р., ТД-0035637 від 26.10.2011 р., ТД-0030975 від 21.09.2011 р., ТД-00267524 від 18.08.2011 р., ТД-0018689 від 22.06.2011 р., ТД-0015478 від 24.05.2011 р., Д-00005315 від 11.03.2011 р., Д-00008446 від 06.04.2011 р. повністю ідентичний підпису особи, яким засвідчено отримання товару за спірною видатковою накладною № ТД-0007806 від 25.03.2012р. Вказані обставини відповідачем будь-якими доказами не спростовані.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судом першої інстанції проігноровано факт наявності податкових накладних, які в силу податкового законодавства є обов'язковими при передачі товару та внесення цих відомостей в реєстр виданих та отриманих накладних. Так, згідно ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, в якості додаткового доказу передання відповідачу продукції, колегія суддів також враховує надані позивачем до матеріалів справи податкові накладні (а.с. 33-36, т. 1), які підтверджують факт проведення господарських операцій та сплату позивачем податку на додану вартість згідно спірних видаткових накладних.

Крім того, в матеріалах справи міститься підписаний з боку сторін і скріплений печатками їх підприємств двосторонній акт звірки взаємних розрахунків станом на 22.05.2012 р. (а.с. 57, т. 1) з вивіреним сальдо на користь позивача в сумі 25 192,72 грн., який відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України приймається до уваги колегією суддів не лише в якості доказу проведення та відображення сторонами певних господарських операцій, а й доказом на підтвердження фактичної поставки позивачем товару за спірними накладними та наявності у відповідача боргу в означеній сумі. Дані, що відображені в даному акті звірки не спростовані відповідачем жодними доказами. Докази сплати боргу у справі відсутні.

До того ж, приймаючи вказаний акт звірки в якості доказу на підтвердження відображених в ньому даних щодо поставки товару за спірними накладними та заборгованості відповідача в означеній сумі, колегія суддів виходить з того, що умовами договору, а саме п. 3.1.7 Договору саме на відповідача покладено обов'язок з направлення позивачу акту звірки з подальшим його підписанням уповноваженою на це особою, скріпленням круглою печаткою.

Щодо заперечень відповідача стосовно існування вказаного акту звірки взаєморозрахунків з підписом та печаткою ФОП ОСОБА_2, колегія суддів вважає їх необґрунтованими та не підтвердженими жодним документальним доказом. Відповідачем не надано доказів вибуття печатки з його володіння та проведення службової перевірки, а також доказів звернення до правоохоронних органів по факту неправомірного використання печатки ФОП ОСОБА_2, в той час, як підпис, яким засвідчено акт звірки взаємних розрахунків ідентичний підпису отримувача товару, що значиться на оплаченій відповідачем видатковій накладній за № ТД-0017455 від 08.06.2011 р.

Колегія суддів відхиляє заперечення відповідача щодо неналежності видаткових накладних № ТД-0004994 від 22.02.2012 р., № ТД-0007806 від 25.03.2012р., як доказів на підтвердження отримання відповідачем товару, оскільки неналежне оформлення вказаних накладних та відсутність довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей не позбавляє їх доказової сили в сукупності з іншими документами - належними чином оформленими та сплаченими відповідачем іншими видатковими накладними за Договором, документами податкової звітності, банківськими виписками, актом звірки взаємних розрахунків, складання якого передбачено умов Договору, які були надані позивачем та досліджені судом апеляційної інстанції, та які підтверджують факт поставки позивачем товару та його отримання відповідачем.

Посилання відповідача на роздруківку з сайт, в обґрунтування відсутності факту оплати позивачу у безготівковому рахунку, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки обставини справи повинні бути підтверджені належними засобами доказування.

За цих же підстав не можуть вважатися належними доказами надані відповідачем копії трудових договорів з найманими працівниками, оскільки вони не спростовують факту отримання товару за спірними накладними в сукупності з наявними у справі документами.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 «Про судове рішення», рішення господарського суду повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження і оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З'ясувавши всі обставини справи, дослідивши наявні у справі матеріали, а також додатково надані сторонами докази, виходячи з принципу законності та справедливості, колегія суддів дійшла висновку, що факт поставки відповідачу товару за видатковими накладними №№ ТД-0012651 від 10.05.2012р. на суму 7226,40 грн., ТД-0010026 від 12.04.2012р. на суму 3470,70 грн., ТД-0007806 від 25.03.2012р. на суму 13510,50 грн., ТД-0004994 від 22.02.2012р. на суму 10675,20 грн. є доведеним.

Враховуючи наявність доказів часткової сплати товару за видатковою накладною ТД-0004994 від 22.02.2012р. в розмірі 9690,08 грн., загальна заборгованість відповідача за спірними видатковими накладними відповідно до умов Договором склала 25192,72 грн.

Як зазначено Вищим господарським судом України в інформаційному листі від 17.07.2012 р. за № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді окремих норм матеріального права», підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Отже, оскільки факт поставки товару відповідачу товару за договором є доведеним та підтвердженим належними доказами, тому у відповідача в будь-якому випадку виникло зобов'язання по оплаті отриманого товару.

Згідно п. 4.5 Договору відповідач повинен сплачувати за отриманий товар протягом 14 календарних днів з моменту прийняття-передачі товару.

Таким чином, відповідачем не було сплачено у повному обсязі товар, отриманий згідно спірних видаткових накладних, строк оплати за якими настав.

Враховуючи, що вказана сума боргу в розмірі 25192,72 грн. відповідачем фактично не оспорювана, відповідач не надав суду доказів погашення суми боргу, а також враховуючи, що згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 25192,72 грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі п. 10.2 позивачем заявлено до стягнення пені в розмірі 1070,38 грн. та 4282,74 грн. штрафу.

За приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання.

Відповідно до п. 10.2 Договору у разі порушення строків оплати відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача вартість поставленої продукції, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої продукції, а також 3% річних на інфляційні, а у випадку затримки оплати більш ніж на 30 днів з моменту закінчення терміну, зазначеного в п. 4.5 Договору, штраф у розмірі 17% від несплаченої суми та збитків.

Враховуючи, що відповідач порушив умови Договору і своєчасно не розрахувався за отриманий товар, а також перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, колегія суддів вважає, що у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення пені в розмірі 1070,38 грн. та 4282,74 грн. штрафу, тому позовні вимоги в зазначеній частині є правомірними, матеріально і документально обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховані відповідачу 3% річних в розмірі 214,61 грн. за порушення виконання грошового зобов'язання, в зв'язку з чим позовні вимоги в зазначеній частині є також правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем на підставі п. 10.4 Договору нараховані проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 50% річних, що становить 3576,99 грн.

Згідно ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Розділом Х Договору передбачена відповідальність сторін у вигляді сплати процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 50% річних.

При цьому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно визначив правову природу процентів за користування чужими грошовими коштами, але помилково послався на те, що вказаний пункт Договору стосується лише Підприємства, оскільки не звернув уваги на те, що відповідальність Дистриб'ютора визначена п. 10.2 та підпунктами до нього, відповідальність Підприємства обумовлена п. 10.3 Договору та відповідними підпунктами до нього. А загальні умови п. 10.4 Договору стосуються, як Підприємства, так і до Дистриб'ютора.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3576,99 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що матеріалами справи підтверджена заборгованість відповідача за отриманий товар за спірними накладними, а також є доведеним факт порушення відповідачем своїх зобов'язань за Договором, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" Дольче Віта" щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором дистрибуції № 12/02-2011Д від 01.09.2010 року в розмірі, а саме 25192,72 грн. основного боргу, пені у розмірі 1070,38 грн., штрафу в розмірі 4282,74 грн., 3% річних в розмірі 214,61 грн., процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 3576,99 грн. є матеріально та документально обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Отже, позивачем на підтвердження позовних вимог та обставин, викладених в апеляційній скарзі, надані належні документальні докази, які знаходяться в матеріалах справи, та свідчать в їх сукупності про правомірність позовних вимог, тоді як відповідачем не надано належних аргументованих доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача у зв'язку з її юридичною та фактичною обґрунтованістю і наявності фактів для скасування оскаржуваного рішення з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

З огляду на зазначене та керуючись 32-34, 43, 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п. 1, 4 ч. ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" Дольче Віта", м. Київ задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 17.12.12 р. у справі № 18/1948/12 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (36040, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" Дольче Віта" ( 02099, м. Київ, Бориспільське шосе, 7-Б, код ЄДРПОУ 33631780) 25192,72 грн. основного боргу, пені у розмірі 1070,38 грн., штрафу в розмірі 4282,74 грн., 3% річних в розмірі 214,61 грн., процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 3576,99 грн., 1609,50 грн. судових втрат за розгляд позовної заяви, 860,25 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено 11 квітня 2013 року

Головуючий суддя Шевель О. В.

Суддя Афанасьєв В.В.

Суддя Гребенюк Н. В.