Постанова № 30660866, 11.04.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" квітня 2013 р. Справа № 920/92/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., судді Плахов О.В., Шутенко І.А.

при секретарі Міракові Г.А.

за участю представників сторін:

кредитора - Романенко В.В.

боржника - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційної скарги Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах (вх. № 976С/2-5) на ухвалу господарського суду Сумської області від 25.02.13 р. по справі № 920/92/13

за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах

до ТОВ "Виробничо-торгівельна компанія "Іновація", м. Суми

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИЛА:

Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах звернулося до господарського суду Сумської області з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Виробничо-торгівельна компанія "Іновація", м. Суми за правилами, передбаченими ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон).

Дана заява була прийнята судом до провадження згідно з ухвалою від 15.01.2013 р. по справі № 920/92/13.

Ухвалою господарського суду Сумської області (суддя Костенко Л.А.) від 25.02.2013 р. по справі № 920/92/13 провадження у справі припинено.

Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах (далі - УПФУ) з ухвалою господарського суду від 25.02.2013 р. не погоджується, вважає її незаконною та необґрунтованою, подало апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та повернути справу на новий розгляд до господарського суду Сумської області.

В обґрунтування своїх вимог УПФУ посилається на неповне з'ясування судом обставин, які мають істотне значення для справи, та порушення положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Зокрема УПФУ вказує на безпідставність висновків господарського суду про неможливість розгляду даної справи про банкрутство ТОВ "Виробничо-торгівельна компанія "Іновація", м. Суми (далі - боржник) за правилами ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки по-перше, згідно з наданою УПФУ до суду першої інстанції довідки з ЄДРПОУ боржник відсутній за місцезнаходженням.

В судовому засіданні представник УПФУ підтримує позицію, викладену в апеляційній скарзі, просить її задовольнити.

Боржник відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання свого представника не направив. Судом вжито всіх передбачених Законом заходів з метою повідомлення останнього про час та місце розгляду апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, а також те, що неявка в судове засідання представника боржника не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне розглядати апеляційну скаргу за його відсутності, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами.

Як свідчать матеріали справи, УПФУ звернулося до господарського суду Сумської області з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Виробничо-торгівельна компанія "Іновація", м. Суми за правилами, передбаченими ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Дану заяву УПФУ мотивував з посиланням на те, що станом на 01.12.2012р. заборгованість боржника перед Пенсійним фондом складає 134358, 63 грн., в т. ч.:

- 10100,46 грн. заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;

- 119332,11 грн. заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;

- 4926,06 грн. заборгованість по фінансовій санкції.

Підставою для порушення справи про банкрутство боржника УПФУ визначив наявність суми заборгованості по страховим внескам, та наявність запису про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ №158143 станом на 25.10.2012 р.

Як свідчить оскаржувана ухвала, господарський суд припиняючи провадження у справі про банкрутство, крім іншого, виходив з того, що провадження у справі про банкрутство не може проводитися за правилами ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки боржник не може вважатися відсутнім з тих підстав, що він подавав до органів ДПІ податкові звітності за 2012 рік.

Однак, викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, не відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм не надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим, є підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятої по справі ухвали.

Згідно зі статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно зі статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34 ГПК України, Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

З аналізу зазначеної статті Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон), випливає, що заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана ініціюючим кредитором у разі:

- якщо керівні органи юридичної особи або громадянин-підприємець відсутні за місцезнаходженням;

- ненадання боржником протягом року до органа державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності,

- наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Пленум Верховного суду України в п. 104 постанови від 18.12.2009 р. № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство» зокрема зазначив, що заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених частиною першою статті 52 Закону, а не виключно за наявності всієї сукупності перелічених у цій статті підстав.

Відповідно до вимог ст.1 Закону України "Про державну реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як свідчить наданий УПФУ витяг з ЄДРПОУ Серія АБ №158143 станом на 25.10.2012 р. (а. с. 74-76) він містить запис про відсутність боржника за місцезнаходженням.

Таким чином, відомості, які містить згаданий витяг, є достовірними та такими, що можуть бути використані судом при розгляді даної справи.

Зазначені обставини, в сукупності з фактом доведення ініціюючим кредитором безспірності грошових вимог до боржника, можуть бути підставою для розгляду справи про банкрутство боржника за правилами, передбаченими ст. 52 Закону.

Вказаним обставинам суд першої інстанції належної правової оцінки не надав, що стало підставою для прийняття неправильної ухвали.

Слід зазначити, що згідно матеріалів справи, провадження у справі було порушено 15 січня 2013 року, а ухвала про припинення провадження у справі датована 25 березня 2013 року. Тобто, ухвалу про припинення провадження усправі було винесено через один місяць та десять днів після порушення провадження у справі. Хоча, згідно п. 2 ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.

Тобто, Законом встановлено двотижневий строк для з'ясування судом всіх обставин та або прийняття рішення про визнання боржника банкрутом, застосувавши до нього спрощену процедуру ліквідації, передбачену ст. 52 Закону, або припинення провадження у справі. Можливості продовження або збільшення строку розгляду заяви про визнання боржника банкрутом та прийняття відповідного по ній рішення будь-яким іншим способом, в т.ч шляхом відкладення розгляду справи, в данному випадку Законом не передбачено.

Від ініціюючого кредитора Законом не вимагається надати одночасно із заявою докази наявності всіх обставин у їх сукупності, що свідчать про відсутність боржника, перелічених в п. 1 ст. 52 Закону, та що надають можливість на звернення до суду із заявою про порушення провадження у спраіві про банкрутство відсутнього боржника. Також, отримання доказів, що свідчать про відсутність боржника у повній їх сукупності (відсутність за місцезнаходженням, та неподання протягом року податкової звітності, та наявність інших ознак, що свідчать про припинення підприємницької діяльності) Законом від суду не вимагається. Більш того, Законом передбачена наявність хоча б однієї з альтернативних ознак, про що свідчить сполучник "або" в тексті п. 1 ст. 52: "У разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимо до боржника та строку виконання зобов'язань."

На дату звернення до суду із заявою про порушення провадження у справі ініціюючим кредитором - УПФУ в м. Суми було надано докази наявності значної суми заборгованості та відсутності ТОВ "Виробничо-торгівельна компанія "Іновація" за місцезнаходженням (довідка з ЄДРПОУ станом на 25.10.2012 року а.с. 74-76), тобто в об'ємі достатньому для порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника.

За таких обставин, колегія суддів критично ставиться до висновків суду першої інстанції здійснених на підставі системного аналізу Закону, в т.ч. ч. 4 ст. 11, ч.ч. 1, 2 ст. 52, про неможливість визнання боржника банкрутом тільки за наявності однієї підстави - наявності запису у ЄДРПОУ про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, при наявності інформації, отриманої від ДПІ, про надання боржником в кінці 2012 р. - на початку 2013 р. до ДПІ податкових декларацій за підписом керівника підприємства та указанням адреси; м. Суми, вул. Троїцька, б. 15.

Зазначене не спростовує відомостей, які містить Єдиний державний реєстр підприємства та організацій України стосовно відсутності боржника за місцезнаходженням та існуючу в зв'язку з цим можливість розгляду справи про банкрутство боржника за правилами, визначеними ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Як наслідок, вимоги, викладені в апеляційній скарзі УПФУ підлягають задоволенню, оскаржувана ухвала господарського суду від 25.02.2013 р. підлягає скасуванню, а справа, з урахуванням вимог ст. 106 ГПК України, направленню на розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. ст. 105, 106 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в м. Сумах задовольнити.

Ухвалу господарського суду Сумської області від 25.02.2013 р. по справі № 920/92/13 скасувати.

Справу передати на розгляд до господарського суду Сумської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Плахов О.В.

Суддя Шутенко І.А.