Постанова № 30618437, 11.04.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2013 р. Справа № 5023/7512/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Шевель О. В.

при секретарі Ісаєвій А.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

першого відповідача - не з'явився,

другого відповідача - ОСОБА_1 (довіреність б/н від 05.02.2013р.),

третього відповідача - не з'явився,

четвертого відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу другого відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (вх.№885Х/2-7) на рішення господарського суду Харківської області від 24.10.2011 року по справі №5023/7512/11,

за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", м.Київ,

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю українсько-російська фірма "Ю.К.А.С." м.Харків,

2. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків,

3. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м. Харків ,

4. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, с. Мурафа,

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.10.2011 року по справі №5023/7512/11 (суддя Светлічний Ю.В.) позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з Українсько-російської фірми "Ю.К.А.С." - товариство з обмеженою відповідальністю, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" заборгованість за кредитним договором №23ВД від 24.03.2006 року, у тому числі:

- прострочена заборгованість по кредиту становить 1571685,89 дол. США;

- прострочена заборгованість по сплаті процентів, нарахованих за період 01 квітня 2010 року по 24 липня 2011 року - 544126,79 дол. США;

- поточна заборгованість по сплаті процентів, нарахованих за період 25 липня 2011 року по 24 серпня 2011 року - 23007,74 дол. США;

- 30 процентів річних, нарахованих за період з 29 листопада 2008 року по 30 серпня 2011 року на суму кредиту у зв'язку із порушенням строку його повернення (враховуючи п.п. 9.1. п. 9 кредитного договору - нарахування з моменту невиконання позичальником умов кредитного договору щодо сплати кредиту) - 1469817,44 дол. США;

- пеня за несвоєчасну сплату процентів, нарахованих за період з 01 грудня 2008 року по 30 серпня 2011 року - 15748,60 дол. США;

- 3 проценти річних за весь час прострочення сплати процентів за період з 01 грудня 2008 року по 30 серпня 2011 року - 15807,03 дол. США;

- судові витрати у вигляді сплаченого державного мита у розмірі 2682,07 дол. США та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

В решті частині задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 81738,95 дол. США у задоволенні позову відмовлено.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 24.10.2011 року по справі №5023/7512/11 та прийняти нове судове рішення, яким в задоволені позовної заяви до ФОП ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.

Скарга обґрунтована тим, що на момент пред'явлення письмової вимоги від 01.07.2011р. до ФОП ОСОБА_2, як поручителя, про стягнення заборгованості за кредитним договором №23ВД від 24.03.2006р., договір поруки №23-z/9 від 19.10.2007р. був припинений. Тому, як зазначає апелянт, суд першої інстанції не мав законних підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором №23ВД від 24.03.2006р. з ФОП ОСОБА_5, як поручителя, відповідно до договору поруки №23-z/9 від 19.10.2007р.

Представник апелянта у судовому засіданні підтримує вимоги апеляційної скарги та просить рішення місцевого господарського суду скасувати та задовольнити апеляційну скаргу.

Позивач у судове засідання не з'явився, про причини не з'явлення суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час і місце слухання справи ухвалою суду від 18.03.2013р.

Перший відповідач у судове засідання не з'явився, але надав заяву (вх. №2932 від 05.04.2013р.), в якій просить слухання даної справи проводити без участі представника ТОВ УРФ «Ю.К.А.С.». Апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 підтримує.

Третій відповідач у судове засідання не з'явився, але надав відзив на апеляційну скаргу (вх. №2940 від 08.04.2013р.), в якому просить розгляд апеляційної скарги проводити без його участі. Апеляційну скаргу підтримує.

Четвертий відповідач у судове засідання не з'явився, але надав відзив на апеляційну скаргу (вх. №2939 від 08.04.2013р.), в якому просить розгляд апеляційної скарги проводити без його участі. Апеляційну скаргу підтримує.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника другого відповідача, дослідивши наявні докази по справі, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила.

В вересні 2011р. Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою щодо солідарного стягнення з відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю українсько-російської фірми "Ю.К.А.С.", 2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, 3. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, 4. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором №23ВД від 24.03.2006 року станом на 30.08.2011 року у розмірі 3721932,44 грн. у тому числі: прострочена заборгованість по кредиту становить 1571685,89 дол. США; прострочена заборгованість по сплаті процентів нарахованих за період з 01 квітня 2010 року по 24 липня 2011 року - 544126,79 дол. США; поточна заборгованість по сплаті процентів нарахованих за період 25 липня 2011 року по 24 серпня 2011 року - 23007,74 дол. США; 30 процентів річних, нарахованих за період з 29 листопада 2008 року по 30 серпня 2011 року на суму кредиту у розмірі 1469817,44 дол. США; пеня за несвоєчасну сплату процентів, нарахованих за період з 01 грудня 2008 року по 30 серпня 2011 року - 97487,55 дол. США; 3 проценти річних за весь час прострочення сплати процентів за період з 01 грудня 2008 року по 30 серпня 2011 року - 15807,03 дол. США та судові витрати.

Позов обґрунтовано тим, що 24.03.2006р. між Акціонерним комерційним банком "Мрія", перейменованим у Відкрите акціонерне товариство "ВТБ Банк", перейменованим у подальшому у Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк", банком, та Українсько - російською фірмою "Ю.К.А.С." - товариство з обмеженою відповідальністю, позичальником, укладено кредитний договір № 23 ВД, згідно з яким предметом кредитного договору є надання банком позичальникові грошових коштів (кредит) у вигляді відзивної відновлювальної кредитної лінії з правом конвертації в інші валюти на таких умовах: сума кредитної лінії- 2 400 000,00 дол.США; строк користування - по 23.03.2009р.; плата за користування кредитом - 15 відсотків річних; плата за управління зобов'язанням по кредиту в розмірі 1 відсоток річних (п.1.1 договору).

До кредитного договору сторонами було внесено зміни додатковою угодою № 1 від 12.04.2006р., додатковою угодою № 2 від 13.04.2007р., договорами про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 3 від 07.06.2007р., № 4 від 19.10.2007р., № 5 від 23.03.2008р., № 6 від 07.04.2008р., № 7 від 27.05.2008р., № 8 від 01.10.2008р., № 9 від 10.11.2008р.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Статтею 536 Цивільного кодексу України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1.1. кредитного договору, з врахуванням змін та доповнень до кредитного договору від 01.10.2008р., предметом кредитного договору є надання банком позичальникові грошових коштів (кредит) у вигляді відзивної невідновлюваної кредитної лінії з правом конвертації в інші валюти на суму 2500000,00 дол. США; строк користування до 29.10.2009р., погашення згідно графіка наведеного в п.8.2; плата за користування кредитом встановлюється: в розмірі 13,0% річних з 19.10.2007р. по 29.05.2008р.; у розмірі 16,0% річних починаючи з 30 травня 2008р.; в розмірі 17% річних починаючи з 01.11.2008р. Плата за управління зобов'язанням по кредиту в розмірі 1% річних.

Відповідно до п.8.2 кредитного договору, з врахуванням змін та доповнень до кредитного договору від 01.10.2008р., погашення кредиту здійснюється шляхом перерахування грошових коштів з банківського (поточного) рахунку позичальника на рахунок банку, вказаному в п.2.1 в строк, встановлений п.1.1.1 кредитного договору згідно графіка (кінцевий строк погашення кредиту до 29.10.2009р.) (а.с.53 т.1).

Порядок сплати процентів за користування кредитом визначено п. 8.1. кредитного договору.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено позивачем в позовній заяві, позивач належним чином виконав свій обов'язок по кредитному договору щодо надання позичальнику грошових коштів (кредиту) у вигляді відзивної невідновлюваної кредитної лінії з правом конвертації в інші валюти на суму 2500000,00 дол. США, що підтверджується випискою по рахунку та меморіальними ордерами.

Однак, перший відповідач, в порушення умов договору, свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував.

Відповідно до умов п. 9.1. кредитного договору у разі несвоєчасного повернення кредиту позичальник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30 (тридцять) процентів річних від простроченої суми.

Відповідно до ст.1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до п. 4.1., 4.2. кредитного договору позичальник зобов'язаний повернути банку отриманий кредит в повному обсязі, в строк та у порядку встановлених кредитним договором.

Позичальник зобов'язаний сплатити банку плату за користування кредитом та плату за управління зобов'язаннями по кредиту у розмірі та порядку, встановлені кредитним договором.

Відповідно до п.4.5. кредитного договору позичальник зобов'язаний повністю повернути кредит та сплатити плату за користування та управління зобов'язанням по кредиту, незалежно від настання строку виконання зобов'язанням у випадках несплати плати за користування та за управління зобов'язанням по кредиту (в т. ч. неналежної сплати).

Відповідно до п. 10.1. кредитного договору цей договір вступає в дію з моменту підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Як свідчать матеріали справи, 19.10.2007р. на виконання зобов'язань за кредитним договором між ВАТ ВТБ Банк, банком, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , поручителем, та Українсько - російською фірмою "Ю.К.А.С." - товариство з обмеженою відповідальністю, позичальником, укладено договір поруки № 23-z/9, згідно з яким поручитель поручається перед банком за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються кредитним договором №23ВД від 24.03.2006р. та будь-якими змінами та доповненнями до нього (в т.ч. збільшуючими основне зобов'язання).

Відповідно до п.3. договору поруки № 23-z/9 від 19.10.2007р. поручитель має право самостійно виконувати зобов'язання за кредитним договором.

Відповідно до п.4. договору поруки № 23-z/9 від 19.10.2007р. у разі невиконання зобов'язань за кредитним договором поручитель та позичальник відповідають перед банком як солідарні боржники.

Відповідно до п.5. договору поруки № 23-z/9 від 19.10.2007р. поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів, передбачених кредитним договором, відшкодування збитків.

Відповідно до п. 2. договору поруки № 23-z/9 від 19.10.2007р., з врахуванням змін та доповнень до договору поруки від 01.10.2008р., згідно кредитного договору банк надав позичальнику кредит в сумі 2 500 000,00 дол. США зі строком користування до 29.10.2009р. та з щомісячною сплатою процентів за користування кредитом: в розмірі 13,0% річних з 19.10.2007р. по 29.05.2008р. включно; у розмірі 16,0% річних починаючи з 30 травня 2008р.; в розмірі 17% річних починаючи з 01.11.2008р.

19.10.2007р. на виконання зобов'язань за кредитним договором між ВАТ ВТБ Банк, банком, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, поручителем, та Українсько - російською фірмою "Ю.К.А.С." - товариство з обмеженою відповідальністю, позичальником, укладено договір поруки № 23-z/10, згідно з яким поручитель поручається перед банком за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються кредитним договором №23ВД від 24.03.2006р. та будь-якими змінами та доповненнями до нього (в т.ч. збільшуючими основне зобов'язання).

Відповідно до п.3. договору поруки № 23-z/10 від 19.10.2007р. поручитель має право самостійно виконувати зобов'язання за кредитним договором.

Відповідно до п.4. договору поруки № 23-z/10 від 19.10.2007р. у разі невиконання зобов'язань за кредитним договором поручитель та позичальник відповідають перед банком як солідарні боржники.

Відповідно до п.5. договору поруки № 23-z/9 від 19.10.2007р. поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів, передбачених кредитним договором, відшкодування збитків.

Відповідно до п. 2. договору поруки № 23-z/10 від 19.10.2007р., з врахуванням змін та доповнень до договору поруки від 01.10.2008р., згідно кредитного договору банк надав позичальнику кредит в сумі 2 500 000,00 дол. США зі строком користування до 29.10.2009р. та з щомісячною сплатою процентів за користування кредитом: в розмірі 13,0% річних з 19.10.2007р. по 29.05.2008р. включно; у розмірі 16,0% річних починаючи з 30 травня 2008р.; в розмірі 17% річних починаючи з 01.11.2008р.

19.10.2007р. на виконання зобов'язань за кредитним договором між ВАТ ВТБ Банк, банком, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, поручителем, та Українсько - російською фірмою "Ю.К.А.С." - товариство з обмеженою відповідальністю, позичальником, укладено договір поруки № 23-z/11, згідно з яким поручитель поручається перед банком за виконання позичальником зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, пені, штрафних санкцій та збитків, розмір, термін та умови повернення та сплати яких встановлюються кредитним договором №23ВД від 24.03.2006р. та будь-якими змінами та доповненнями до нього (в т.ч. збільшуючими основне зобов'язання).

Відповідно до п.3. договору поруки № 23-z/11 від 19.10.2007р. поручитель має право самостійно виконувати зобов'язання за кредитним договором.

Відповідно до п.4. договору поруки № 23-z/11 від 19.10.2007р. у разі невиконання зобов'язань за кредитним договором поручитель та позичальник відповідають перед банком як солідарні боржники.

Відповідно до п.5. договору поруки № 23-z/11 від 19.10.2007р. поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів за користування кредитом, комісій, пені, інших платежів, передбачених кредитним договором, відшкодування збитків.

Відповідно до п. 2. договору поруки № 23-z/11 від 19.10.2007р., з врахуванням змін та доповнень до договору поруки від 01.10.2008р., згідно кредитного договору банк надав позичальнику кредит в сумі 2 500 000,00 дол. США зі строком користування до 29.10.2009р. та з щомісячною сплатою процентів за користування кредитом: в розмірі 13,0% річних з 19.10.2007р. по 29.05.2008р. включно; у розмірі 16,0% річних починаючи з 30 травня 2008р.; в розмірі 17% річних починаючи з 01.11.2008р.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.07.2011р. позивачем було направлено першому відповідачу лист-вимогу №2194/400-08-2 від 01.07.2011р., згідно з якою ПАТ «ВТБ Банк» вимагає виконати порушене зобов'язання та повністю повернути всю суму кредиту за кредитним договором, а також сплатити штрафні санкції, передбачені цим договором протягом 15 днів від дати одержання цієї заяви.

05.07.2011р. позивачем було направлено другому відповідачу лист-вимогу №2194-1/400-08-2 від 01.07.2011р., згідно з якою керуючись умовами договорів поруки та з метою недопущення звернення стягнення на предмет застави, ПАТ «ВТБ Банк» вимагає протягом 15 днів з дати виникнення простроченої заборгованості погасити заборгованість за кредитним договором у розмірі 4 995 059,85 дол.США.

05.07.2011р. позивачем було направлено третьому відповідачу лист-вимогу №2194-6/400-08-2 від 01.07.2011р., згідно з якою керуючись умовами договору поруки ПАТ «ВТБ Банк» вимагає виконати порушене зобов'язання та повністю повернути всю суму кредиту за кредитним договором, а також сплатити штрафні санкції, передбачені цим договором протягом 15 днів від дати одержання цієї заяви.

Також, 05.07.2011р. позивачем було направлено четвертому відповідачу лист-вимогу №2194-5/400-08-2 від 01.07.2011р., згідно з якою керуючись умовами договору поруки ПАТ «ВТБ Банк» вимагає виконати порушене зобов'язання та повністю повернути всю суму кредиту за кредитним договором, а також сплатити штрафні санкції, передбачені цим договором протягом 15 днів від дати одержання цієї заяви.

24.10.2011р. господарським судом Харківської області прийнято оскаржуване рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з Українсько-російської фірми "Ю.К.А.С." - товариство з обмеженою відповідальністю, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" заборгованість за кредитним договором №23ВД від 24.03.2006 року. Рішення мотивовано тим, що позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, кредитні кошти у розмірі 2 500 000,00 дол.США надав першому відповідачу відповідно до визначених кредитним договором умов, в той час як перший, другий, третій та четвертий відповідачі порушили свої зобов'язання, встановлені кредитним договором та договорами поруки, а також норм цивільного законодавства.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ст.554 Цивільного кодексу України у випадку порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед боржником солідарно, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до п.1 статті 193 Господарського процесуального кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п.4 ст.559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до умов кредитного договору №23ВД від 24.03.2006р., з врахуванням всіх додаткових угод, строк користування кредитом, забезпечений порукою, встановлено до 29.10.2009р. Отже, саме з цього моменту кредитор має право пред'явити вимогу до поручителя.

Як вже зазначалось, в матеріалах справи містяться листи-вимоги до другого, третього та четвертого відповідачів №2194-1/400-08-2, №2194-6/400-08-2, №2194-5/400-08-2 від 01.07.2011р. про погашення заборгованості за кредитним договором №23ВД від 24.03.2006р.

Таким чином, на момент пред'явлення письмової вимоги від 01.07.2011р. до другого, третього та четвертого відповідачів, як поручителів, про стягнення заборгованості за кредитним договором №23ВД від 24.03.2006р., договори поруки № 23-z/09, № 23-z/10, № 23-z/11 від 19.10.2007р. були припинені.

За таких обставин, рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог та солідарного стягнення з ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4 є таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог до першого відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи те, що позичальником зобов'язання за кредитним договором №23ВД від 24.03.2006р. не виконуються, позивачем пред'явлено позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, розмір якої становить: прострочена заборгованість по кредиту 1 571 685,89 дол. США; прострочена заборгованість по сплаті процентів, нарахованих за період 01 квітня 2010 року по 24 липня 2011 року - 544 126,79 дол. США; поточна заборгованість по сплаті процентів, нарахованих за період 25 липня 2011 року по 24 серпня 2011 року - 23 007,74 дол. США; 30 процентів річних, нарахованих за період з 29 листопада 2008 року по 30 серпня 2011 року на суму кредиту у зв'язку із порушенням строку його повернення (враховуючи п.п. 9.1. п. 9 кредитного договору - нарахування з моменту невиконання позичальником умов кредитного договору щодо сплати кредиту) - 1 469 817,44 дол. США.

За таких обставин, позовні вимоги до першого відповідача правомірно в цій частині задоволені місцевим господарським судом.

Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, щодо сплати неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до пункту 9.2 кредитного договору у разі несвоєчасної (неналежної) сплати плати за користування кредитом, а також плати за управління зобов'язанням по кредиту позичальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення виконання.

Отже, стягнення пені у разі неналежного виконання взятих на себе зобов'язань позичальником передбачено умовами укладеного сторонами договору та узгоджується з приписами чинного законодавства.

Позивачем заявлені до стягнення пеня за період з 01.12.2008 року по 29.09.2011 року у розмірі 97 487,55 дол. США та 3% річних у розмірі 15 807,03 дол. США.

Однак, розрахунок позивача був зроблений без врахування положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлене законом чи договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання повинно мало бути виконано.

При цьому, якщо валютою виконання в кредитній угоді визначено долар США, то пеня повинна бути нарахована як відсоток від суми невиконаного зобов'язання та перерахована у гривнях з огляду на наступне.

Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Виходячи із того, що встановлення максимального розміру пені пов'язано з розміром облікової ставки Національного банку України, а чинним законодавством України Національному банку України не надано повноважень на встановлення облікової для іноземної валюти, пеня має розраховуватись лише у грошовій одиниці України -гривні.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що перший відповідач не виконав прийнятий на себе обов'язок по поверненню грошових коштів, наданих йому по кредитному договору у встановлений договором строк, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення в цій частині шляхом визначення належної до сплати суми пені в гривневому еквіваленті в сумі 125527,37 грн.

В решті частині задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 651516,64 грн. позовні вимоги є безпідставними, такими, що не відповідають діючому законодавству України, в зв'язку з чим не підлягають задоволенню.

Щодо нарахування позивачем 3% річних, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач здійснив нарахування 3% річних на суми простроченого боргу по кредиту та процентам за користування кредитом -3 проценти річних за весь час прострочення сплати процентів за період з 01 грудня 2008 року по 30 серпня 2011 року у розмірі 15 807,03 дол. США.

Колегія суддів зазначає, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства та правомірно задоволено місцевим господарським судом.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, тому рішення господарського суду Харківської області від 24.10.2011 року по справі №5023/7512/11 слід скасувати в частині солідарного стягнення з поручителів: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, а в частині стягнення пені рішення від 24.10.2011 року по справі №5023/7512/11 слід змінити, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального права.

Відповідно до п. 10 ч.2 ст.105 Господарського процесуального кодексу України у постанові має бути зазначений новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п.2, 4 статті 103, п.4 ч.1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 24.10.2011 року по справі №5023/7512/11 скасувати в частині солідарного стягнення з поручителів: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, фізичної особи-підприємця ОСОБА_4.

Прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В іншій частині рішення стосовно позовних вимог до Українсько-російської фірми "Ю.К.А.С." - Товариство з обмеженою відповідальністю в частині стягнення пені змінити, виклавши рішення в наступній редакції:

«Стягнути з Українсько-російської фірми "Ю.К.А.С." - Товариство з обмеженою відповідальністю (61142, м. Харків, вул. Гарібальді, буд. 3, кв. 243, реєстраційний номер юридичної особи ЄДР: 10004795234, код ЄДРПОУ 25185029) на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (01004, м. Київ, бульвар Т.Шевченко/вул. Пушкінська, буд. 8/26, код ЄДРПОУ 14359319) заборгованість за кредитним договором № 23 ВД від 24.03.2006 р., у тому числі:

- прострочена заборгованість по кредиту у розмірі 1 571 685,89 дол. США;

- прострочена заборгованість по сплаті процентів у розмірі 544 126,79 дол. США;

- поточна заборгованість по сплаті процентів у розмірі 23 007,74 дол. США;

- 30 (тридцять) процентів річних у розмірі 1 469 817,44 дол. США;

- пеня за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 125527,37 грн.;

- 3 (три) проценти річних за весь час прострочення сплати процентів у розмірі 15 807,03 дол. США;

- 3115,03 дол. США та 107,90 грн. державного мита та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 230,82 грн.

В решті частині задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 651516,64 грн. у задоволенні позову відмовити».

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено 11.04.2013р.

Головуючий суддя Пуль О.А.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Шевель О. В.