Рішення № 30529420, 04.04.2013, Старосинявський районний суд Хмельницької області

Справа № 2216/417/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2013 року

Старосинявський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого - судді Віговського В.О., при секретарі Олійник Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Старій Синяві справу за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницькхлібопродукт» про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення заборгованої заробітної плати, стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні і час затримки видачі трудової книжки, відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення заборгованої заробітної плати, стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні і час затримки видачі трудової книжки, відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що з 01 вересня 2010 року по 3 травня 2012 року він перебував з відповідачем в трудових правовідносинах, а саме працював на посаді охоронника Адампільського ХПП. 03 травня 2012 року він був звільнений з роботи за власним бажанням, що підтверджується наказом № 26-К від 4 травня 2012 року, але заяву про звільнення з роботи написав під тиском представників адміністрації підприємства.

Так, 4 травня 2012 року, вийшовши на роботу, був присутнім на зборах охоронців за участю представника відповідача з м.Хмельницького, на яких вирішувалося питання звільнення одного з охоронців, тому присутні вирішили, що звільненню підлягає позивач, якому начальник охорони Адампільського ХПП ОСОБА_2 продиктував текст написання заяви про звільнення за власним бажанням, наступного дня після звільнення звернувся в центр зайнятості з питання постановки на облік та отримав консультацію, що відповідач мав би здійснити скорочення штату, при цьому позивачу було б призначено допомогу по безробіттю, розмір якої був би значно більший чим при написанні вимушеної заяви на звільнення за власним бажанням.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали.

Представник відповідача позов визнав частково посилаючись на те, що позивач звільнився за власним бажанням і на час звільнення ніяких претензій до відповідача не мав. Проти виплати заборгованості по зарплаті, а також сум належних за затримку зарплати та трудової книжки не заперечує.

Заслухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню із слідуючих підстав.

Наказом ТОВ «Хмельницькхлібопродукт» від 09 вересня 2010 року за № 55 к позивача ОСОБА_1 прийнято на роботу охоронником Адампільського ХПП по переводу з ТОВ «Стіомі-Холдінг» з 01 вересня 2010 року. 3 травня 2012 року позивач подав відповідачу заяву про звільнення за власним бажанням і згідно наказу № 26 к від 04.05.2012 року ОСОБА_1 звільнено з роботи за власним бажанням.

Відповідно до вимог ст.38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника письмово за два тижні, а підставою припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Суд вважає, що трудовий договір між сторонами був розірваний за ініціативою позивача.

До такого висновку суд приходить з тих підстав, що подаючи відповідачу заяву про звільнення за власним бажанням він мав на увазі інший порядок звільнення, в даному конкретному випадку за скороченням, в судовому засіданні позивачем не доведено, а навпаки спростовано як діями самого позивача так і показами свідків яких він залучив до справи.

Так, свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 показали суду, що з боку відповідача вони не бачили будь - яких примусових дій відносно позивача, які могли б бути підставою для написання позивачем ОСОБА_1 заяви на звільнення за власним бажанням.

Сам позивач, після звільнення з роботи 4.05.2012 року до суду не звертався, до того часу поки йому не було відмовлено в прийнятті на облік до центру зайнятості населення. Так, в судовому засіданні ОСОБА_1 допитаний як свідок пояснив, що тільки після того як його не поставили на облік в центрі зайнятості населення він вирішив звернутися до суду.

Крім того, позивач в поданій ним на звільнення заяві, сам зазначив, дату звільнення, а саме з 03.05.2012 року.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника в день звільнення проводиться виплата всіх сум, що належать йому від підприємства. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, зазначені в ст..116 КЗПП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Позивач просить стягнути з відповідача 6302 грн. заборгованої йому заробітної плати, яка підлягає виплаті при звільненні, 11415 грн. 60 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи, 792 грн. 75 коп. за час затримки видачі трудової книжки; 11415 грн. 60 коп. за час вимушеного прогулу, а також 3000 грн. моральної шкоди.

Суд рахує, що з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість по заробітній платі, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки.

Що стосується інших виплат, суд вважає, що у їх виплаті ОСОБА_1 слід відмовити.

Суд приходить до такого висновку з тих підстав, що дійсно в судовому засіданні доведено факт невиплати позивачу заробітної плати.

Також, в судовому засіданні доведено, що відповідач порушив ст. 47 КЗпП України, а саме затримав видачу трудової книжки.

Зазначені факти відповідач не оспорює.

Відповідно до ч.1 ст. 237-1 КЗППУ відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В даному конкретному випадку суд вважає, що позивач не довів суду факт завдання йому моральної шкоди.

На підставі ст.ст.38, 47, 116, 117, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст. 10, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ТОВ «Хмельницькхлібопродукт» ( ідентифікаційний номер 34555528 ) на користь ОСОБА_1 6302 грн. заборгованості по заробітній платі; 11415 грн.60 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені з роботи; 792 грн.75 коп. середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, а всього 18510 грн.35 коп.

В остальній частині позову відмовити.

Стягнути з ТОВ «Хмельницькхлібопродукт» судовий збір в сумі 229 грн.40 коп., який зарахувати на реквізити визначені за Старосинявським районним судом: УДК СУ у Старосинявському районі код отримувача 37329240, банк одержувача - ГУДКУ СУ у Хмельницькій області, МФО - 815013, рахунок отримувача - 31210206700447, код платежу - 22030001.

Рішення може бути оскаржено позивачем у загальному порядку до апеляційного суду Хмельницької області через Старосинявський районний суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ: В. О. Віговський