Рішення № 29933085, 13.03.2013, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 0308/18376/12 провадження № 22-ц/773/388/13 Головуючий у 1 інстанції:Пахолюк А.М. Категорія: 27 Доповідач: Стрільчук В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2013 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Стрільчука В. А.,

суддів - Здрилюк О.І., Бовчалюк З.А.,

при секретарі - Александровій С.І.,

з участю представника позивача Савчук Ю.Н., відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Волинського відділення до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_4 на рішення Луцького міськрайонного суду від 28 січня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

У серпні 2012 року публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) «Укрсоцбанк» в особі Волинського відділення звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 01 вересня 2008 року між АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого по всіх правах і обов'язках виступає ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_2 було укладено договір кредиту на купівлю автотранспортних засобів, за яким банк надав відповідачу грошові кошти в сумі 16304 долари США зі сплатою 13,50 % річних з кінцевим терміном погашення 31 серпня 2015 року.

Для забезпечення виконання зобов'язання за вказаним договором 01 вересня 2008 року з ОСОБА_2 був укладений договір застави автомобіля марки SKODA, модель FABIA, 2008 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, а з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 - договори поруки.

24 квітня 2009 року за погодженням сторін було внесено зміни до договору кредиту шляхом укладення додаткової угоди № 1, якою змінено порядок погашення кредиту з ануїтетної схеми на стандартний графік.

18 листопада 2010 року банком було здійснено заміну одного з поручителів ОСОБА_6 на ОСОБА_5, з яким укладено договір поруки. Відповідні зміни були внесені і до договору кредиту шляхом укладення додаткової угоди № 3.

Банк свої зобов'язання перед ОСОБА_2 виконав повністю, однак позичальник несвоєчасно сплачував суму кредиту, а на звернення банку з вимогою погасити заборгованість не реагував.

23 грудня 2011 року позичальник і поручителі були повідомлені про невиконання умов кредитного договору і їм була поставлена вимога про дострокове повернення усієї суми заборгованості.

Станом на 18 липня 2012 року заборгованість відповідача перед банком за кредитним договором становить 147107,55 грн., в тому числі 13952,63 доларів США, що еквівалентно 111523,37 грн., - заборгованість за кредитом, 3924,27 доларів США, що еквівалентно 31366,69 грн., - заборгованість за відсотками та 4217,49 грн. - пеня.

З врахуванням наведеного, просив стягнути солідарно з відповідачів вказані кошти.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 28 січня 2013 року позов задоволено.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 солідарно з основним боржником ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» кредитну заборгованість в розмірі 147107 грн. 55 коп. згідно з договором кредиту № 070-22-237/08 на купівлю автотранспортних засобів від 01 вересня 2008 року (в тому числі: 111523,37 грн. - заборгованість за кредитом, 31366,69 грн. - заборгованість за відсотками, 4217,49 грн. - пеня).

Стягнути з ОСОБА_5 солідарно з основним боржником ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» кредитну заборгованість в розмірі 147107 грн. 55 коп. згідно з договором кредиту № 070-22-237/08 на купівлю автотранспортних засобів від 01 вересня 2008 року (в тому числі: 111523,37 грн. - заборгованість за кредитом, 31366,69 грн. - заборгованість за відсотками, 4217,49 грн. - пеня).

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 1471 грн. 07 коп. судових витрат, по 490 грн. 35 коп. з кожного.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4 просить скасувати це рішення, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповноту з'ясування цих обставин та порушення норм матеріального права.

В запереченні представник позивача ОСОБА_1 просить відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення без змін, зазначаючи про його законність і обґрунтованість.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтями 1048, 1050, 1054 цього Кодексу передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів від суми позики згідно з умовами договору.

На підставі досліджених доказів судом першої інстанції встановлено, що 01 вересня 2008 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 070-22-237/08 про надання кредиту на купівлю автомобіля марки SKODA FABIA, 2008 року випуску, в сумі 16304 долари США до 31 серпня 2015 року зі сплатою 13,50 % річних, за яким позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у терміни, передбачені договором, та суворо дотримуватися положень цього договору (п. п. 1.1, 2.6, 3.3.5 договору). За порушення строків погашення заборгованості за кредитом та/або строків сплати процентів за користування кредитом позичальник сплачує пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості (п. 4.1 договору) (а. с. 5-8).

Згідно із заявою про видачу готівки № 5-041 від 01 вересня 2008 року ОСОБА_2 надано 16304 долари США з наступною їх конвертацією (обміном) через операційну касу ПАТ «Укрсоцбанк» у гривні та прийняттям суми у гривні (а. с. 26).

Позичальник взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 18 липня 2012 року за ним утворилася заборгованість в розмірі 147107,55 грн., з яких: 111523,37 грн. - заборгованість за кредитом, 31366,69 грн. - заборгованість за відсотками, 4217,49 грн. - пеня (а. с. 44).

03 вересня 2010 року, 11 жовтня 2010 року, 03 листопада 2010 року, 25 листопада 2010 року банком були надіслані письмові повідомлення боржнику про погашення заборгованості за договором кредиту, а 23 грудня 2011 року йому направлена претензія з вимогою про дострокову сплату заборгованості за кредитним договором (а. с. 27-33), на які він не зреагував.

Тому у відповідності з вищенаведеними правовими нормами вказана заборгованість підлягає стягненню з позичальника на користь банку.

Відповідно до ч. 1 ст. 553, ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором 01 вересня 2008 року між банком, ОСОБА_2 як позичальником та ОСОБА_4 як поручителем було укладено договір поруки, за яким ОСОБА_4 зобов'язалася перед банком відповідати за виконання зобов'язань щодо повернення коштів, наданих позичальнику (а. с. 16-17).

18 листопада 2010 року аналогічний договір поруки був укладений з ОСОБА_5 (а. с. 13-14).

Задовольняючи позов у частині стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 солідарно з основним боржником, суд першої інстанції виходив з наведених положень законодавства, а також з того, що договорами поруки чітко передбачено строк їх дії, що співпадає зі строком дії основного договору, за яким кінцевий термін повернення заборгованості - 31 серпня 2015 року, а тому відсутні підстави вважати, що банк пропустив встановлений ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячний строк.

Однак такі висновки суду не відповідають обставинам справи і вимогам матеріального права.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимогу до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 24 постанови від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно з ч. 1 ст. 360-7 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Постановою Верховного Суду України від 23 травня 2012 року було переглянуто ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 вересня 2011 року, постановлену в цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до товариства з обмеженою відповідальністю «TWM», ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме - ч. 4 ст. 559 ЦК України (а. с. 98-101).

В цій постанові висловлена правова позиція, згідно з якою умови договору поруки про його дію до повного припинення всіх зобов'язань боржника не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251, ч. 4 ст. 559 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. У справі, що переглядалася Верховним Судом України, установивши, що договорами поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки відповідними пунктами цих договорів установлено, що вони діють до повного припинення всіх зобов'язань боржника за основним договором, та що кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, який був змінений ним відповідно до умов кредитного договору, не пред'явив вимоги до поручителів, суд першої інстанції, з висновками якого погодились апеляційний та касаційний суди, дійшов обґрунтованого висновку про те, що поруку припинено на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України.

При вирішенні даної справи Луцький міськрайонний суд наведені положення законодавства та правові позиції не врахував.

Умовами укладеного між банком і ОСОБА_2 договору кредиту (а. с. 5-8) передбачено, що кредитор має право вимагати дострокового повернення кредиту, нарахованих процентів та можливої неустойки у разі затримання позичальником відповідного платежу (його частини) та /або сплати процентів щонайменше на один календарний місяць (п. 3.2.3 договору). Позичальник зобов'язаний протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати одержання повідомлення кредитора про дострокове повернення всієї суми кредиту повернути в повному обсязі платежі з можливою неустойкою (п. 3.3.8 договору). Всі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином у випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур'єром, телеграфом за зазначеними адресами сторін, або вручені особисто під розписку про отримання. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися: у випадку надіслання рекомендованим листом, кур'єром, телеграфом - дата поштового штемпеля відділу зв'язку одержувача, а у випадку вручення позичальнику особисто під розписку про отримання - дата їх особистого вручення (п. 7.2 договору).

У зв'язку із порушенням ОСОБА_2 умов кредитного договору щодо своєчасного погашення суми заборгованості банк використав своє право вимоги дострокового повернення кредиту, нарахованих відсотків та пені, надіславши позичальнику 23 грудня 2011 року (згідно із поштовим штемпелем відділення зв'язку) відповідну претензію (а. с. 31-33).

Виходячи з цього, строк виконання основного зобов'язання настав 23 січня 2012 року, тобто через тридцять календарних днів після надіслання ОСОБА_2 рекомендованого листа.

Згідно з п. 6.2 договору поруки від 01 вересня 2008 року, укладеного між банком як кредитором, ОСОБА_2 як позичальником і ОСОБА_4 як поручителем, цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (а. с. 16-17).

Аналогічна умова міститься і в п. 6.2 договору поруки від 18 листопада 2010 року, поручителем у якому виступив ОСОБА_5 (а. с. 13-14).

Отже у вказаних договорах поруки не визначено строк в розумінні ст. 252 ЦК України, після закінчення якого порука припиняється.

Доводи представника позивача про те, що цей строк встановлений пунктами 2.1.1.1 та 2.1.2.1 договорів поруки, не заслуговують на увагу.

В зазначених пунктах йдеться про зміст забезпеченого порукою зобов'язання, його розмір, строк та порядок виконання і вказується про те, що кінцевий термін погашення кредиту - до 31 серпня 2015 року, а кінцевий термін погашення усіх траншів кредиту - не пізніше 01 червня 2015 року.

Поняття строку дії договору та кінцевого терміну погашення кредиту не є тотожними.

Остаточне виконання сторонами зобов'язань за кредитним договором, про що зазначено у п. 6.2 договорів поруки, може мати місце достроково, тобто до кінцевого терміну повернення всієї суми кредиту, що передбачено п. 3.4.1 договору кредиту від 01 вересня 2008 року (а. с. 5-8). В такому випадку строк дії договорів поруки закінчиться в день дострокового погашення. Аналогічна ситуація може мати місце і у випадку використання банком свого права вимагати дострокового повернення кредиту, про що прямо зазначено у пунктах 2.1.1.1 та 2.1.2.1 договорів поруки.

За таких обставин право кредитора на пред'явлення вимоги до поручителів відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України обмежується шістьма місяцями від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

23 грудня 2011 року поручителям ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ПАТ «Укрсоцбанк» були надіслані претензії з вимогою погасити заборгованість за договором кредиту, яка згідно з п. 3.1.1 договорів поруки має бути виконана протягом одного робочого дня від дати отримання повідомлення кредитора (а. с. 34, 36).

ОСОБА_4 отримала вказану претензію під розписку 29 грудня 2011 року (а. с. 35), а ОСОБА_5 - 27 грудня 2011 року (а. с. 37).

Відтак строк виконання основного зобов'язання для ОСОБА_4 настав 30 грудня 2011 року, а для ОСОБА_5 - 28 грудня 2011 року. Саме із вказаних дат починається перебіг шестимісячного строку, протягом якого кредитор вправі пред'явити вимоги до поручителів. Цей строк закінчився відповідно 30 червня 2012 року та 28 червня 2012 року.

З позовом до поручителів про стягнення заборгованості за кредитним договором банк звернувся в суд 15 серпня 2012 року (а. с. 2-4), тобто за межами вказаного строку. Тому порука ОСОБА_4 і ОСОБА_5 припинена на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України, в зв'язку з чим позов банку до них не може бути задоволений.

З огляду на допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права та невідповідність його висновків обставинам справи, що призвело до неправильного її вирішення, оскаржуване рішення слід скасувати і відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов банку до ОСОБА_2 та відмовити в позові до ОСОБА_4 і ОСОБА_5

При цьому, вирішуючи по суті спір між банком і ОСОБА_5, колегія суддів виходить з того, що відповідно до ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення. Порушення судом першої інстанції норм матеріального права виразилося в незастосуванні до спірних правовідносин ч. 4 ст. 559 ЦК України, яка підлягала застосуванню. Таке порушення є обов'язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення згідно з вимогами п. 4 ч. 1 та ч. 2 ст. 309 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду від 28 січня 2013 року в даній справі скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Волинського відділення заборгованість за кредитним договором в сумі 147107 (сто сорок сім тисяч сто сім) грн. 55 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Волинського відділення 1471 (одна тисяча чотириста сімдесят одну) грн. 07 коп. судового збору.

В позові публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в особі Волинського відділення до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: