Постанова № 2991502, 03.02.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03.02.2009 р.                                                                                                     № 9/716

11:55

за позовомАкціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль»

доСпеціалізованої Державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 26.04.2005 р. № 0000192302/0 Суддя: Кротюк О.В. Секретар судового засідання: Таран Т.К.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків з вимогами про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 26.04.2005 р. № 0000192302/0.

02.06.2005 р. позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, якою просив суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків № 0000192302/0 від 26.04.2005 р. в частині визначення податкового зобов’язання по податку на додану вартість на суму 17434,23 грн., з яких 11622,82 грн. –основний платіж, 5811,41 грн. –штрафні санкції.

09.02.2006 р. позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, якою підтримав попередні вимоги та просив відшкодувати витрати, понесені в зв’язку з проведенням судово-бухгалтерської експертизи, у розмірі 4674,00 грн.

Постановою Господарського суду міста Києва № 28/149 від 14.02.2006 р. позов задоволено частково, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків від 26.04.2005 р. № 0000192302/0 в частині донарахування Акціонерному поштово-пенсійному банку «Аваль»податкового зобов’язання по податку на додану вартість у розмірі 15610,30 грн., в тому числі 10406,82 грн. основного платежу, 5203,41 грн. штрафних санкцій, в іншій частині позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду № 28/149 від 12.05.2006 р. апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків залишено без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва від 14.02.2006 р. у справі № 28/149 –без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.06.2008 р. касаційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків задоволено частково, постанову Господарського суду міста Києва від 14.02.2006 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2006 р. скасовано, справу передано на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

03.02.2009 р. в судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків № 0000192302/0 від 26.04.2005 р. в частині визначення податкового зобов’язання по податку на додану вартість на суму 17434,23 грн., з яких 11622,82 грн. –основний платіж, 5811,41 грн. –штрафні санкції, та відшкодувати судові витрати.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

Спеціалізованою державною податковою інспекцією у місті Києві по роботі з великими платниками податків 26.04.2005 р. видано податкове повідомлення-рішення 0000192302/0, яким згідно п.п. "б" п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181, відповідно до пп. 3.1.1, п.3.1, пп. 3.2.7 п.3.2 ст. 3, п.4.1 ст.4, пп.7.2.7, пп.7.2.8 п.7.2, пп.7.3.1 п.7.3, п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", позивачу визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість у сумі 19 159,50 грн., в тому числі 12772,30 грн. податку на прибуток та 6386,20 грн. штрафних санкцій по податку на додану вартість.

Вказане податкове повідомлення-рішення позивачем оспорюється в частині визначення податкового зобов’язання по податку на додану вартість у розмірі 17 434,23 грн., в тому числі 11622,82 грн. основного платежу та 5 811,41 грн. штрафних санкцій.

Підставою донарахування позивачу податкових зобов'язань по податку на додану вартість у розмірі 7 434,23 грн. стали висновки акта перевірки від 22.04.2005 № 185/23-2/14305909, в якому зазначено про порушення позивачем вимог п.п. 3.1.1 п. 3.1, пп. 3.2.7 п. 3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: не включено до бази оподаткування податком на додану вартість суми комісійних винагород, отриманих за агентські страхові послуги та по операціях з доміциляції векселів. За результатами перевірки встановлено заниження позивачем податкового зобов’язання по податку на додану вартість сум комісійної винагороди за агентські страхові послуги в розмірі 52034,10 грн. та сум комісійної винагороди по операціях з доміциляції векселів в розмірі 6080,00 грн., у зв'язку з чим донараховано податок на додану: із сум комісійної винагороди за агентські послуги - в сумі 10 406,82 грн.; із сум комісійної винагороди по операціях з доміциляції - в сумі 1 216,00 грн.

Акт перевірки від 22.04.2005 № 185/23-2/14305909 складений відповідачем з врахуванням результатів перевірок обласних дирекцій та філій АППБ „Аваль", зокрема акту № 32/23/24448774 від 04.03.2005 р. „Про результати комплексної планової документальної перевірки дотримання податкового та валютного законодавства Нікопольського філіалу Акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль» код ЄДРПОУ 24448774 за період з 01.10.2001 р. по 30.09.2004 р.", складеного співробітниками Нікопольської об’єднаної Державної податкової інспекції, та акту № 11-13-3325/19358201 від 09.03.2005 „Про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Дніпропетровською обласною Дирекцією Акціонерного поштово-пенсійного банку «Аваль»код ЄДРПОУ 19358201 за період з 01.10.2001 р. по 30.09.2004 р.

З матеріалів справи вбачається, що 12.08.2003 р. між ЗАТ „Страхова компанія «Еталон» (Страховик) та АППБ „Аваль" (Страховий посередник) укладено договір доручення № 11/07-32/002, відповідно до якого Страховик доручає, а Страховий посередник приймає на себе зобов'язання укладати із Страхувальниками від імені та за дорученням Страховика договори обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів на території України. За виконання вказаних функцій Страховий посередник одержує від Страховика комісійну винагороду, яка становить 20% від загальної суми перерахованих за місяць страхових платежів.

За договором доручення від 27.08.2003 р. № 14-11/367, укладеного між ЗАТ „Страхова компанія «Еталон" (Страховик) та АППБ „Аваль" (Страховий посередник), Страховик доручає, а страховий посередник приймає на себе зобов'язання укладати із Страхувальниками від імені та за дорученням Страховика:

звичайні договори обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів на території України. Страхуванню підлягає цивільна відповідальність особи, яка придбала транспортний засіб за кредитні кошти, отримані від АППБ «Аваль». За надання вказаних функцій Страховий посередник одержує від Страховика комісійну винагороду, яка становить 20% від загальної суми перерахованих за місяць страхових платежів;

договори добровільного страхування наземних транспортних засобів. Страхуванню підлягають транспортні засоби, які є предметом застави за кредитними договорами, укладеними страхувальником і АППБ „Аваль";

договори добровільного страхування майна; страхуванню підлягають квартири, які є об’єктом застави за кредитними договорами, укладеними між Страхувальником і АППБ «Аваль».

Відповідно до розділу 4 зазначеного договору за виконання вказаних у ньому функцій страховий посередник одержує від Страховика комісійну винагороду у розмірі 100,00 грн.

Договором доручення № 3/04 від 02.01.2004, укладеного між ЗАТ „Страхова компанія «Еталон" (Страховик) та АППБ «Аваль»(Страховий посередник) передбачено, що Страховик доручає, а Страховий посередник приймає на себе зобов'язання сприяти Страховику в укладанні договорів страхування заставного майна із Страхувальниками - юридичними особами, а саме:

- страхування майна юридичних осіб, що знаходиться під заставою в АППБ „Аваль". Страхуванню підлягає майно юридичних осіб, які є предметом застави за кредитними договорами, є ними між Страхувальником та АППБ „Аваль";

- добровільне страхування заставленого майна сільськогосподарських товаровиробників АППБ «Аваль». Страхуванню підлягає майбутній урожай сільськогосподарських підприємств і багаторічні насадження та витрати на їх вирощування, сільськогосподарські тварини, сільськогосподарська техніка і майно;

- страхування наземних транспортних засобів, що належать юридичним особам та знаходяться в заставі АППБ «Аваль». Страхуванню підлягають транспортні засоби юридичних осіб.

Винагорода агента встановлюється в розмірі 6 відсотків від суми отриманих в звітному місяці страхових платежів, сплачених Страхувальниками Страховику за укладеними за сприянням агента договорами страхування.

Як зазначено у актах перевірки та підтверджується матеріалами справи, на рахунок позивача від ЗАТ «Страхова компанія «Еталон»надходили грошові кошти у вигляді комісійних винагород від здійснення агентських страхових послуг за виконання ним договорів доручення меморіальні ордери наявні у матеріалах справи).

Позивачем здійснювався перерозподіл отриманих сум комісійних винагород між філіями АППБ «Аваль». Так, Дніпропетровською обласною Дирекцією АППБ «Аваль»отримана комісійна винагорода в сумі 52 034,10 грн. (м/о від 26.04.2004 № 60/3 в сумі 13 404,84 грн., м/о від 30.07.2004 № 60/2 в сумі 12 534,99грн., м/о від 30.09.2004 № 65/1 в сумі 26 094,27 грн.). Саме ці суми вказуються в акті перевірки Дніпропетровської обласної дирекції АППБ „Аваль", як занижений об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

Аналізуючи викладені вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з урахуванням наступного.

Закон України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Згідно пп.3.2.3 п.3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість операції з поставки послуг із страхування і перестрахування, передбачених Законом України «Про страхування», соціального і пенсійного страхування, а також, відповідно до пп.3.2.5 цієї статті, операції з поставки послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, залучення, розміщення та повернення грошових коштів за договорами позики, депозиту, вкладу, страхування або доручення; поставки, управління і переуступки фінансових кредитів, кредитних гарантій і банківських поручительств особою, що надала такі кредити, гарантії або поручительства.

Закон України «Про страхування»від 7 березня 1996 року № 85/96-ВР регулює відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Як передбачено абзацом 1 ст. 2 Закону України «Про страхування», страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України «Про господарські товариства»з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками - резидентами України.

Статтею 14 Закону України «Про страхування»передбачена можливість здійснення страхової діяльності в Україні за участю страхових посередників, якими можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти.

При цьому, страхові агенти - громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов'язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.

За результатом розгляду справи, судом встановлено, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивач здійснював агентські послуги, на підставі договорів доручення, укладених відповідно до вимог ст. 386 ЦК УРСР у редакції 1963 р. та ст. 1000 ЦК України (який набрав чинності з 01.01.2004), де ЗАТ «Страхова компанія «Еталон»(Страховик) є довірителем, а позивач - страховим агентом. На виконання умов вищезазначених договорів позивач здійснював посередницьку діяльність за винагороду, передбачену договорами. Цивільно-правові відносини зі страхування визначаються положеннями договору страхування або чинним законодавством, при цьому, згідно з вимогами Закону України «Про страхування»такий договір страхування укладається виключно між страхувальниками (юридичними та фізичними особами) та страховиками. Разом з цим, послуги зі страхування можуть надаватися виключно страховиками, що мають ліцензію на здійснення такої діяльності.

Аналізуючи викладені вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення прийнято з дотриманням положень податкового законодавства та принципів, визначених статтею 2 КАС України, оскільки позивач здійснює агентські послуги, а Закон України «Про податок на додану вартість»не звільняє останнього від оподаткування податком на додану вартість таких операцій. Адже, позивач не є фінансовою установою, страховиком, а є лише його представником. Суд звертає увагу, що пп.3.2.3 п.3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість операції з поставки послуг із страхування і перестрахування, передбачених Законом України «Про страхування». Тобто, не оподатковуються операції щодо страхування здійснені саме страховиком, який здійснює господарську діяльність на підставі отриманих дозвільних документів. Враховуючи те, що предметом господарської діяльності позивача є банківська діяльність, те, що у позивача відсутні дозвільні документи на зайняття страховою діяльністю, а позивач надає послуги саме на підставі договорів доручення як страховий агент, тому позивачеві правомірно донараховано суму податку на додану вартість та штрафних санкцій з операцій, отриманих за результатом здійснення агентських послуг.

Враховуючи зазначене вище, судом встановлено, що на час здійснення агентських операцій, винагорода агентів не була операцією, яка звільнена законом від сплати податку на додану вартість. Адже, агентська винагорода звільнена від оподаткування податком на додану вартість тільки з набранням законної сили Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України»від 25 березня 2005 року № 2505-IV (набрав чинності 31.03.2005 р.). Таким чином, податкові зобов’язання та штрафні санкції нараховані за період, коли заявлені операції не були звільнені з оподаткування податком на додану вартість.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідач як суб’єкт владних повноважень довів правомірність вчинених дій та спростував заявлені позовні вимоги.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачів не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

          В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                                        О.В. Кротюк

          Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –16.02.2009 р.