Постанова № 2991459, 11.02.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11.02.2009 р.                                                                                                     № 8/398

Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Коваль А.В.

За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи

За позовомМалого приватного підприємства «Арфіл»

ДоДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

Провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень За участю представників сторін від позивача: Пранципал О.С. за дов. від 06.08.2008 р.

від відповідача: Купельський О.М. за дов. № 478/09/10-114 від 14.02.2007 р.

ВСТАНОВИВ:

          Мале приватне підприємство «Арфіл»звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001372312/0 від 19.02.2008 р. та № 0001372312/1 від 15.05.2008 р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідачем при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень були порушені норми чинного законодавства, а саме вказує на те, що податковим органом неправомірно були нараховані позивачу суми податкового зобов’язання в розмірі 9277,50 грн., у тому числі за основним платежем –6185 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями –3092,50 грн.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що при проведенні перевірки та винесенні спірних податкових повідомлень-рішень діяв відповідно до вимог чинного законодавства. Відповідач в обґрунтування своєї позиції посилається на те, що позивачем в порушення п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»було занижено чисту суму податкових зобов’язань з ПДВ на загальну суму 4919 грн., в т.ч. по періодах: за ІІ квартал 2005 року –1775 грн. за ІІІ квартал 2005 року –3144 грн. та завищено бюджетне відшкодування ПДВ на суму 1266 грн. в ІІ кварталі 2005 року.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.

Позовні вимоги заявлено про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0001372312/0 від 19.02.2008 р. та № 0001372312/1 від 15.05.2008 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно –правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб’єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

          Податковим органом на підприємстві позивача було проведено перевірку, за результатами якої було складено акт від 07.01.2008 р. № 294/23-12/21579599 «Про результати невиїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства МПП «Арфіл»з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Торговий дім «Трансбудсервіс»за період: з 01.06.2005 р. по 30.09.2005 р.

          За результатами перевірки було встановлено порушення вимог п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до:

-          заниження чистої суми податкових зобов’язань з ПДВ на загальну суму –4919,00 грн., в т.ч. по періодах: за ІІ квартал 2005 р. –на 1775,00 грн., за ІІІ квартал 2005 р. –на 3144,00 грн.;

-          завищення бюджетного відшкодування з ПДВ на суму –1266,00 грн. в ІІ кварталі 2005 р.

На підставі акта перевірки було видано податкове повідомлення-рішення від 19.02.2008 р. № 0001372312/0, відповідно до якого позивачу було визначено суму податкового зобов`язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на додану вартість, усього 9277,50 грн. у тому числі за основним платежем –6185,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –3092,50 грн.

Позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення від 19.02.2008 р.№ 0001372312/0 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва, але скарга та заперечення позивача рішенням про результати розгляду первинної скарги, було залишено без задоволення.

15.05.2008 р. податковою інспекцією було видано податкове повідомлення-рішення № 0001372312/1, відповідно до якого позивачу було визначено суму податкового зобов`язання (з урахуванням (штрафних) фінансових санкцій), за платежем податок на додану вартість в розмірі 9277,50 грн., у тому числі 6185 грн. за основним платежем та 3092,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

22.07.2008 р. податковим органом було прийнято рішення про внесення змін до податкового повідомлення-рішення від 19.02.2008 р.№ 0001372312/0 –рішенням ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про результати розгляду первинної скарги від 07.05.2008 р. № 4904/10/25-007, згідно з яким абзац 5 на третій сторінці рішення про результати розгляду первинної скарги необхідно читати в наступній редакції: «Таким чином, перевіркою визначено суму податкових зобов’язань по ПДВ без врахування показників рядків 19-27 звітних податкових декларацій з ПДВ, а лише на підставі показників рядка 18. Враховуючи зазначене, донарахована сума ПДВ повинна складати за ІІ квартал 2005 р. –1175 грн., за ІІІ квартал 2005 р. –3744 грн. та підлягає зменшенню ПДВ по рядку 26 «Залишок від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» звітної податкової декларації з податку на додану вартість на 636 грн.»

Абзац четвертий на четвертій сторінці рішення читати: «Враховуючи зазначене та керуючись пп. 2 п. 9 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби (затверджено наказом ДПА України від 11.12.1996 р. № 29 та зареєстровано в Мін’юсті України 18.12.1996 р. № 723/1748, із змінами та доповненнями) ДПІ у Шевченківському районі м. Києва скасовує податкове повідомлення-рішення від 19.02.2008 р. № 0001372312/0 у частині 636 грн. донарахованого ПДВ та 318 грн. застосованої фінансової санкції, в іншій частині рішення залишає без змін, а скаргу директора МПП «Арфіл»Савчука М.В. від 20.03.2008 р. № 20/03 (вхідний № 47 від 20.03.2008 р.) –частково задовольняє».

Позивач не погодився з позицією податкового органу та податковим повідомленням-рішенням та повторно звернувся зі скаргою вих. № 27/05 від 27.05.2008 р. до Голови ДПА м. Києва, за результатами розгляду якої рішенням вих. № 3077/10/25114 від 24.07.2008 р. про результати повторної скарги податкове повідомлення-рішення від 19.02.2008 р. № 0001372312/0 та рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 07.05.2008 р. № 4904/10/25-07 про результати розгляду первинної скарги з урахуванням рішення про внесення змін від 22.07.2008 р. № 6222/10/25-007 та скаргу залишено без змін.

Суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.

Перевіркою встановлено, що 24.06.2005 р. між МПП «Арфіл»та ТОВ «Торговий дім «Трансбудсервіс»було укладено договір купівлі-продажу з відстрочкою платежу.

На виконання умов договору купівлі-продажу було складено податкові накладні № ТРН-29/0605-15 від 29.06.2005 р. на суму 18247,03 грн, в т.ч. ПДВ –3041,17 грн. та № 14/015-ПД від 30.09.2005 р. на суму 18864,66 грн., в т.ч. 3144,11 грн., всього на загальну суму 37111,69 грн., в т.ч. ПДВ –6185,28 грн.

З матеріалів перевірки вбачається, що суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включені до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у книзі обліку придбаних товарів (робіт, послуг) й реєстрі отриманих податкових накладних, та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ за ІІ квартал та ІІІ квартал 2005 р.

Були виписані видаткові накладні від 29.06.2005 р. на суму 18247,03 грн., у т.ч. ПДВ – 3041,17 грн. та від 27.09.2005 р. на суму 18864,66 грн., у т.ч. ПДВ –3144,11 грн.

Позивач сплатив на рахунок «Торгів дім «Трансбудсервіс»грошові кошти на загальну суму –37111,69 грн. (в т.ч. ПДВ –6185,28 грн.), що підтверджується, виписками банку по особовому рахунку МПП «Арфіл»за 28.07.2005 р., за 06.10.2005 р. та платіжними дорученнями № 41 від 27.07.2005 р. та № 58 від 05.10.2005 р. Кредиторська заборгованість по договору відсутня.

Відповідач в акті перевірки вказує на те, що згідно з п.п. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»ТОВ «Торговий дім «Трансбудсервіс»не має право на нарахування податку та складання податкових накладних, оскільки таке право на нарахування податку та складання податкових накладних, надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість.

При цьому, відповідач посилається на те, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 22.08.2006 р. у справі № 2-2720/2006 правовстановлюючі документи, в тому числі свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Торговий дім «Трансбудсервіс» були визнані недійсними з моменту їх реєстрації.

          Відповідач вважає, що позивач за період з 01.06.2005 р. по 30.09.2005 р. безпідставно відніс до складу податкового кредиту ПДВ по податковим накладним № ТРН-29/0605-15 від 29.06.2005 р. та № 14/015-ПД від 30.09.2005 р., що виписані ТОВ «Торговий дім «Трансбудсервіс»на суму ПДВ –17449,00 грн., що призвело до заниження чистої суми податкових зобов’язань з ПДВ на загальну суму –4919,00 грн., в т.ч. по періодах: за ІІ квартал 2005 р. –на 1775,00 грн., за ІІІ квартал 2005 р. –на суму 3144,00 грн.; завищення бюджетного відшкодування з ПДВ на суму –1266,00 грн. в ІІ кварталі 2005 р.

          З такою позицією відповідача суд не погоджується, виходячи з наступного.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, виходячи із змісту вищевказаної норми Закону, лише відсутність податкової накладної чи митної декларації позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку (п.п. 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість).

Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва ПДВ саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, а також не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до ЄДРПОУ, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Станом на ІІ та ІІІ квартали 2005 року ТОВ «Торговий дім «Трансбудсервіс»було зареєстроване як платник податку на додану вартість, а отже, мало право на виписування податкових накладних як того вимагає п.п. 7.2.4. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Недійсність статутних документів, в тому числі свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Торговий дім «Трансбудсервіс», не є підставою для втрати у позивача, його права на відшкодування ПДВ.

Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки діюче законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій (Постанова Верховного суду України від 26.09.2006 р. справа № 21-358во06).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Акт державного або іншого органу –це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин. Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В супереч наведеним вимогам, відповідач як суб’єкт владних повноважень не довів правомірності його дій.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва № 0001372312/0 від 19.02.2008 року та №0001372312/1 від 15.05.2008 року, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачається, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати стягненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Малого приватного підприємства «Арфіл»задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва № 0001372312/0 від 19.02.2008 року та №0001372312/1 від 15.05.2008 року.

3. Судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп. присудити на користь Малого приватного підприємства «Арфіл»за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя О.Є. Пилипенко

Дата підписання повного тексту постанови: 13.02.2009 р.