Постанова № 2991458, 10.02.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10.02.2009 р.                                                                                                     № 8/403

Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Коваль А.В.

За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Злагода»

ДоДержавної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва

Провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень та визнання дій протиправними За участю представників сторін від позивача: Куріленко Н.Є. за дов. № 1/18-01-08 від 18.01.2008 р.

від відповідача: Стасюк Н.М. за дов. № 148 від 12.11.2007 р.

ВСТАНОВИВ:

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Злагода»звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення форми «Р»від 13.06.2008 р. № 0000042311/2 про сплату 65347,49 грн. податку на додану вартість та штрафних санкцій 32673,7 грн. (загальна сума 98021,19 грн.) та визнання протиправними дій щодо перевірки позивача з питань правових відносин з ТОВ «Батекс», за результатами якої було складено акт від 26.12.2007 р. № 15449/23-11-24932398.

          28.08.2008 р. від позивача через Загальний відділ суду надійшли доповнення до позовної заяви, в яких просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 12.01.2008 р. № 0000042311/0 про сплату 65347,49 грн. податку на додану вартість та штрафних санкцій 32673,7 грн. (загальна сума 98021,19 грн.) та від 18.08.2008 р. № 0000042311/3 про сплату 65347,49 грн. податку на додану вартість та штрафних санкцій 32673,7 грн. (загальна сума 98021,19 грн.), визнати протиправними дії відповідача щодо перевірки позивача з питань правових відносин з ТОВ «Батекс», за результатами якої було складено акт від 26.12.2007 р. № 15449/23-11-24932398.

          В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідачем при прийнятті оскаржуваних податкових-повідомлень рішень були порушені норми чинного законодавства, а саме вказує на те, що податковим органом неправомірно були нараховані позивачу суми податкового зобов’язання у розмірі 98021,19 грн., у тому числі за основним платежем –65347,49 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –32673,7 грн.

          Відповідач проти позовних вимог заперечував, свою позицію виклав в письмових запереченнях на позовну заяву. Відповідач в обґрунтування своєї позиції зазначив, що позивачем в порушення п.п. 7.4.5. та п.п. 7.2.8. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» було включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по податкових накладних, що були виписані ТОВ «Батекс»та безпідставно віднесені на загальну суму 65347,49 грн., в результаті чого позивачем було занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті, в розмірі 65347,49 грн.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.

Пред’явлені позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.01.2008 року № 0000042311/0, від 13.06.2008 року № 0000042311/2, від 18.08.2008 року № 0000042311/3 та визнання протиправними дій щодо перевірки позивача з питань правових відносин з ТОВ «Батекс», за результатами якої було складено акт від 26.12.2007 р. № 15449/23-11-24932398.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно –правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч. 1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб’єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

          Державною податковою інспекцією у Солом’янському районі м. Києва було на підприємстві позивача проведено перевірку, за результатами якої складено акт від 26.12.2007 р. № 15449/23-11-24932398 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Злагода»з питань правових відносин з ТОВ «Батекс»за період 2002 – 2007 роки».

          Перевіркою встановлено, що позивачем в порушення п.п. 7.4.5. та п.п. 7.2.8. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по податкових накладних, що були виписані ТОВ «Батекс»та безпідставно віднесені на загальну суму 65347,49 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті, в розмірі 65347,49 грн., у тому числі по періодах: червень 2005 р. –14860,24 грн., липень 2005 р. –9181,24 грн., серпень 2005 р. –9195,36 грн., вересень 2005 р. –23670,57 грн., жовтень 2005 р. –8440,08 грн.

          На підставі акта перевірки податковим органом були винесені податкові повідомлення-рішення форми «Р»від 12.01.2008 року № 0000042311/0, від 13.06.2008 року № 0000042311/2, від 18.08.2008 року № 0000042311/3, кожним з яких позивачу нараховано податкове зобов`язання у сумі 98021,19 грн., у тому числі за основним платежем –65347,49 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –32673,70 грн.

Суд вважає, позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

В ході перевірки встановлено, що позивач, на підставі договору купівлі-продажу № 24 від 01.06.2005 р., придбав у ТОВ «Батекс»товар (тканини), були виписані податкові накладні:

- № 17 від 02.06.2005 р. на суму 21895,45 грн. (у тому числі ПДВ 3649,24 грн.);

- № 38 від 01.07.2005 р. на суму 7879,24 грн. (у тому числі ПДВ 47275,43 грн.);

- № 41 від 01.08.2005 р. на суму 8004,36 грн. (у тому числі ПДВ 48026,16 грн.);

- № 52 від 01.09.2005 р. на суму 5221,57 грн. (у тому числі ПДВ 31329,41 грн.);

- № 61 від 03.10.2005 р. на суму 7495,08 грн. (у тому числі ПДВ 44970,52 грн.); всього на суму 32249,49 грн. (у тому числі ПДВ 193496,97 грн.).

Суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включені до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у книзі обліку придбання та реєстрі отриманих податкових накладних.

Позивачем було перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ «Батекс»грошові кошти в сумі 193496,97 грн., в т.ч. ПДВ 32249,49 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 165 від 14.07.2005 р. на суму 48963 грн., в т.ч. ПДВ –8160,50 грн.; № 192 від 19.08.2005 р. на суму 20207,88 грн., в т.ч. ПДВ –3367,98 грн., № 195 від 30.09.2005 р. на суму 40092,30 грн., в т.ч. ПДВ 6682,05 грн.; № 239 від 17.10.2005 р. на суму 53208,72 грн., в т.ч. ПДВ 8868,12 грн.; № 245 від 01.11.2005 р. на суму 31025,06 грн., в т.ч. ПДВ –5170,84 грн.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, виходячи із змісту вищевказаної норми Закону, лише відсутність податкової накладної чи митної декларації позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку (п.п. 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість).

Відповідач вказує на те, що згідно з п.п. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»ТОВ «Батекс»не має право на нарахування податку та складання податкових накладних, оскільки таке право на нарахування податку та складання податкових накладних, надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість.

При цьому, відповідач посилається на те, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 16.02.2006 р. у справі № 2-1557/10 правовстановлюючі документи, в тому числі свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Батекс» були визнані недійсними з моменту їх реєстрації.

Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва ПДВ саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, а також не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до ЄДРПОУ, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

ТОВ «Батекс»на момент складання податкових накладних, а саме 2005 рік, було зареєстроване як платник податку на додану вартість, а отже, мало право на виписування податкових накладних як того вимагає п.п. 7.2.4. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Недійсність статутних документів, в тому числі свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Батекс», не є підставою для втрати у позивача, його права на відшкодування ПДВ.

Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки діюче законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій (Постанова Верховного суду України від 26.09.2006 р. справа № 21-358во06).

          Щодо вимоги позивача визнати протиправними дії щодо перевірки позивача з питань правових відносин з ТОВ «Батекс», за результатами якої було складено акт від 26.12.2007 р. № 15449/23-11-24932398, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»на органи державної виконавчої служби покладені обов'язки здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, центральних цільових фондів податків і зборів. Виходячи з наведеного податкові органи, як органи державної влади, здійснюють у сфері публічно-правових відносин владні управлінські функції щодо контролю за додержанням податкового законодавства господарюючими суб'єктами, тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що даний спір являється адміністративним.

Пунктом 1 ст. 112 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», передбачено умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок, а саме: надання платнику податків під розписку направлення на перевірку.

Жодною статтею вказаного вище закону не передбачено підставою для проведення невиїзної документальної перевірки надання платнику податків направлення на перевірку.

Відтак, невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу ДПС на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі, і не потребує надання направлення на перевірку.

Також, в додатку 4 до Наказу Державної податкової адміністрації України від 27.04.2006 р. № 255 «Про затвердження нової редакції зразків форм актів перевірок та Методичних рекомендацій щодо їх оформлення»наведено зразок форми Довідки, «про результати невиїзної документальної/виїзної позапланової перевірки...», що проводиться

«на підставі службового посвідчення серії          №          /направлення від          .          200 », що слід

розуміти як те, що невиїзна документальна перевірка проводиться на підставі службового посвідчення перевіряючого (що вказано в акті перевірки) або виїзна позапланова перевірка проводиться на підставі направлення на перевірку.

Як зазначено позивачем в позовній заяві та в абзаці 2 підпункті «в»п.п. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами: камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Але, як зазначив відповідач, відділом по взаємодії зі структурними підрозділами була проведена невиїзна документальна перевірка з питань правових відносин, що передбачає перевірку з питань фінансово-господарських відносин між суб'єктами підприємницької діяльності, в даному випадку ТОВ «Злагода»з ТОВ «Батекс»і потребує документального підтвердження з даного питання, а не виключно перевірку даних, зазначених у податкових деклараціях перевіряємого суб'єкта господарювання. Отже,, зазначена перевірка не є камеральною, оформлена відповідним чином та проведена в межах компетенції відповідача.

Акт державного або іншого органу –це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин. Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В супереч наведеним вимогам, відповідач як суб’єкт владних повноважень не довів правомірності його дій.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме необхідно визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва форми «Р»від 12.01.2008 року №0000042311/0 про сплату 65347,49 грн. податку на додану вартість та штрафних санкцій 32673,7 грн., від 13.06.2008 р. від 18.08.2008 року № 0000042311/3 про сплату 65347,49 грн. податку на додану вартість та штрафних санкцій 32673,7 грн., в частині задоволення вимог щодо визнання протиправними дій відповідача щодо проведення перевірки позивача з питань правових відносин з ТОВ «Батекс», за результатами якої було складено акт від 26.12.2007 р. № 15449/23-11-24932398, належить відмовити.

Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачається, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати стягненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода»задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва форми «Р»від 12.01.2008 року № 0000042311/0 про сплату 65347,49 грн. податку на додану вартість та штрафних санкцій 32673,7 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва форми «Р»від 13.06.2008 року № 0000042311/2 про сплату 65347,49 грн. податку на додану вартість та штрафних санкцій 32673,7 грн.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва форми «Р»від 18.08.2008 року № 0000042311/3 про сплату 65347,49 грн. податку на додану вартість та штрафних санкцій 32673,7 грн.

5. Судові витрати в сумі 1 грн. 70 коп. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода»за рахунок Державного бюджету України.

6. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя О.Є. Пилипенко

Дата підписання повного тексту постанови: 13.02.2009 р.