Постанова № 29832603, 07.03.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" березня 2013 р. Справа № 5015/2098/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяПершиков Є.В.,суддіДанилова Т.Б., Яценко О.В.розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий Дім"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 25.12.2012 рокуу справі№ 5015/2098/12господарського судуЛьвівської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім"простягнення 349 248, 60 грн.в судовому засіданні взяв участь представник позивача Тітаренко О.О. дов. б/н від 15.01.2013 року

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" (далі за текстом - ПАТ "Універсал Банк") звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" (далі за текстом - ТОВ "Компанія "Лізинговий дім") про стягнення 349 248, 60 грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 02.10.2012 року у справі № 5015/2098/12 позовні вимоги ПАТ "Універсал Банк" задоволено: стягнуто з ТОВ "Компанія "Лізинговий Дім" на користь ПАТ "Універсал Банк" 133 861, 42 грн. заборгованості по кредиту, 46 312, 77 грн. процентів за користування кредитом, 169 074, 41 грн. підвищених процентів за користування кредитом.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Компанія "Лізинговий Дім" звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення господарського суду Львівської області від 02.10.2012 року у справі № 5015/2098/12 в частині стягнення суми підвищених відсотків та стягнути їх в розмірі 159 650, 21 грн.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.12.2012 року апеляційну скаргу ТОВ "Компанія "Лізинговий Дім" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 02.10.2012 року у справі № 5015/2098/12 - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ТОВ "Компанія "Лізинговий Дім" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить змінити рішення господарського суду Львівської області від 02.10.2012 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.12.2012 року у справі № 5015/2098/12 та відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 61 125, 69 грн. підвищених відсотків за користування кредитом, аргументуючи порушенням норм права, зокрема, ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 251, 252 Цивільного кодексу України.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.03.2008 року між відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк", правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк" та ТОВ "Компанія "Лізинговий Дім" укладено кредитний договір № 113/08, згідно умов якого банк зобов'язується надавати позичальнику, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку строковий кредит в сумі, що дорівнює 1 260 000, 00 грн. у порядку і на умовах, визначених цим договором.

За умовами п. 1.4. вказаного Договору цільовим призначенням кредиту є фінансування лізингових операцій.

Згідно п. 1.2.2. Договору відповідач зобов'язався у повному обсязі повернути всю суму кредиту не пізніше 23.03.2011 року.

Пунктом 1.3. Договору сторони погодили, що за користування кредитними коштами позичальник сплачує банку проценти за ставкою у розмірі 17 % річних - базова процентна ставка, якщо згідно умов договору не встановлений інший розмір ставки. За користування кредитними коштами (всією сумою або частиною) понад встановлений договором строк (зокрема, понад терміни, встановлені графіком погашення платежів) встановлюється нова процентна ставка у розмірі 26 % річних -підвищена процентна ставка.

Відповідно до п. 1.3.3. Договору за умовами цього договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання будь-якої із обставин, передбачених підпунктом "а" та/або "б" п. 9.2. договору.

Також, згідно п. 9.2. Договору відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема, ст. 651 Цивільного кодексу України, сторони погодили, що протягом дії цього договору банк може змінити розмір процентної ставки в сторону збільшення у разі настання будь-якої із наступних обставин: а) порушення позичальником вимог п. 4.8. цього договору та/або б) здійснення поточних коливань процентних ставок за вкладами та/або кредитами, або настання змін у грошово-кредитній політиці НБУ.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 24.03.2008 року між відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк" та ТОВ "Компанія "Лізинговий Дім" укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 113/08 відповідно до п. 1.2.2. якої позичальник зобов'язаний повернути транш у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення платежів згідно додатку № 1 до додаткової угоди, але в будь-якому випадку не пізніше 23.03.2011 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов договору та/або згідно умов відповідної угоди сторін.

Згідно п. 1.3.1. додаткової угоди № 1 за користування траншем, наданим за додатковою угодою, позичальник сплачує банку проценти за ставкою 17 %, якщо не встановлено інший розмір ставки. За користування кредитними коштами понад встановлений договором строк встановлюється нова процентна ставка у розмірі 26 % річних - підвищена процентна ставка.

24.03.2008 року між відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк" та ТОВ "Компанія "Лізинговий Дім" було підписано додаток № 1 до додаткової угоди № 1 - графік погашення платежів, згідно якого відповідач зобов'язався щомісячно повертати банку кредит в сумі 36 000, 00 грн. та проценти за його користування.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що відкрите акціонерне товариство "Універсал Банк" виконало свої зобов'язання за договором на надало ТОВ "Компанія "Лізинговий Дім" кредит, що підтверджується меморіальним ордером від 24.03.2008 року на суму 1 260 000, 00 грн.

Також, суди попередніх інстанцій встановили, що в період березень 2008 року -вересень 2008 року відповідачем повернуто кредит в сумі 216 000, 00 грн., в листопаді 2010 року - 910 138, 58 грн., в період березень 2008 року - жовтень 2008 року сплачено відсотки за користування кредитом з розрахунку 17 % річних в сумі 116 657, 21 грн., в лютому 2010 року - 197 751, 50 грн. відсотків та в травні 2008 року ТОВ "Компанія "Лізинговий Дім" сплатило відкритому акціонерному товариству "Універсал Банк" підвищені відсотки з розрахунку 26 % річних в сумі 205, 15 грн., а в листопаді 2011 року - підвищені відсотки з розрахунку 24 % річних в сумі 96 862, 68 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з листом від 17.07.2008 року № 2288ГО-1 про зміну процентних ставок за користування кредитом з 1.09.2008 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України закріплено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Згідно положень ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, з якими кореспондуються положення ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Частиною 1 ст. 252 Цивільного кодексу України закріплено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Позовна давність, згідно положень ст. 256 Цивільного кодексу України, - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 264 Цивільного кодексу України передбачено випадки переривання перебігу позовної давності, зокрема, ч. 1 вказаної статті закріплює, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ПАТ "Універсал Банк" з огляду на порушення відповідачем своїх зобов'язань за кредитним Договором, визнання та сплата частини заборгованості, чим було перервано строк позовної давності в порядку ст. 264 Цивільного кодексу України

Колегія суддів Вищого господарського суду України відхиляє посилання відповідача на лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10-1393/0/4-12 від 07.09.2012 року, оскільки наведена позиція стосується застосування строку передбаченого ст. ст. 251, 252 Цивільного кодексу України при стягненні заборгованості з поручителя за договором поруки (забезпечення кредиту), натомість спірні правовідносини виникли виключно з договору кредиту, відповідно до п. 9.5. якого строк дії договору встановлено з дати його укладення і до повного погашення суми кредиту, сплати процентів, винагороди та пені у разі її нарахування, що, також, не суперечить положенням ст. 599 Цивільного кодексу України.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції вважає необґрунтованим посилання відповідача про неправомірність нарахування підвищених відсотків з 27.02.2010 року з огляду на порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Компанія "Лізинговий Дім" з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції чинній на момент порушення провадження у справі про банкрутство відповідача) мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування,податків і зборів (обов'язкових платежів).

За змістом зазначеної норми боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, встановлених спеціальними нормами законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 18.12.2012 року у справі № 5/34-09.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами кредитного Договору у п. 1.3., з урахуванням змін внесених додатковими угодами, погоджено плату за користування кредиту, зокрема, обов'язок сплати відсотків та підвищених відсотків (користування кредитними коштами понад строк), який відповідач зобов'язаний виконувати.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що ухвалу господарського суду Львівської області від 27.02.2010 року у справі № 21/11, якою було порушено провадження у справі про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, було скасовано постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.09.2011 року а провадження у справі припинено з огляду на те, що у місцевого господарського суду не було достатніх підстав для порушення провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, а судами вірно застосовані норми матеріального права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятих у справі рішень.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий Дім" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.12.2012 року у справі № 5015/2098/12 залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.12.2012 року у справі № 5015/2098/12 залишити без змін.

Головуючий суддяЄ.В. Першиков СуддіТ.Б. Данилова О.В. Яценко