Постанова № 29649180, 26.02.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2013 р. Справа № 5017/1897/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В.суддів:Бакуліної С.В., Глос О.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПАТ "УкрСиббанк"на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 29.11.2012 рокуу справі№5017/1897/2012господарського судуОдеської областіза позовомПАТ "УкрСиббанк"до1. Відділу ДВС Авдіївського міського управління юстиції 2. ТОВ "Лізингова компанія - Гарант" 3. ПП "Термінал Т-К"прозвільнення майна з-під арешту та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 06.08.2012 у справі № 5017/1897/2012 (суддя Желєзна С.П.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.11.2012 (судді Будішевська Л.О., Бєляновський В.В., Мишкіна М. А.) провадження у справі №5017/1897/2012 в частині позовних вимог ПАТ "УкрСиббанк" до ПП "Термінал Т-К" про звільнення майна з під арешту та зобов'язання вчинити певні дії - припинено, в позові відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "УкрСиббанк" просить рішення господарського суду Одеської області від 06.08.2012 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.11.2012 у справі № 5017/1897/2012 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким позовну заяву ПАТ "УкрСиббанк" про звільнення майна з-під арешту №32-1/33-4/362 від 19.06.2012 задовольнити, а саме: звільнити з - під арешту майно, що належить на праві власності ТОВ "Лізингова компанія Гарант" та знаходиться в заставі ПАТ "УкрСиббанк": лінію по виробництву вигнутих рукавів в комплектації: а) автоклавов вулканізації рукавів з ізоляцією; б) гусеничною витяжкою РА 500-150.075; в) електронним управлінням пам'яттю лінії, накладеного ВДВС Авдіївського міського управління юстиції згідно постанови №30377316 від 15.12.2011 р.; - зобов'язати ВДВС Авдіївського міського управління юстиції вилучити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис щодо арешту майна, зареєстрований: 15.12.2011 09:32:17 за №11967096, витрати зі сплати судового збору та витрати на ІТЗ покласти на відповідача, посилаючись на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 572 Цивільного кодексу України, ст. ст. 54, 60 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених у них фактичних обставин правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

17.09.2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком „УкрСиббанк" (найменування якого було змінено на ПАТ „УкрСиббанк" згідно з п.1.1. нової редакції статуту ПАТ „УкрСиббанк") та ТОВ „ЛІЗІНГОВА КОМПАНІЯ - ГАРАНТ" (Позичальник) було укладено кредитний договір №11216318000, відповідно до п.п.1.1, 1.2, 1.3 якого Банк зобов'язався надати Позичальнику, а Позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 373000 доларів США в порядку та на умовах, визначених цим договором.

В забезпечення виконання грошових зобов'язань Позичальника за кредитним договором №11216318000 від 17.09.2007р. між ТОВ „ЛІЗІНГОВА КОМПАНІЯ - ГАРАНТ" (Заставодавець) та ПАТ „УкрСиббанк" (Заставодержатель) було укладено договір застави майна №35-2/462 від 03.10.2007р., відповідно до умов якого Заставодавець заставляє обладнання, а саме лінію по виробництву вигнутих рукавів в комплектації: а) автоклавом вулканізації рукавів з ізоляцією; б) гусеничною витяжкою РА 500-150.075; в) електронним управлінням пам'яттю лінії, що є власністю Заставодавця.

Заставлене майно, яке є предметом застави за цим договором, залишається у володінні та користування Заставодавця.

Згідно з Витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна 04.10.2007р. позивачем було зареєстровано обтяження рухомого майна згідно договору застави майна №35-2/462 від 03.10.2007р.,

Рішенням господарського суду Одеської області від 21.12.2009р. у справі №30/170- 09-4255 за позовом акціонерного комерційного інноваційного банку „УкрСиббанк" до ТОВ „ЛІЗІНГОВА КОМПАНІЯ - ГАРАНТ" про стягнення 1572818,71 грн. позов Банку задоволено у повному обсязі, стягнуто з ТОВ „ЛІЗІНГОВА КОМПАНІЯ - ГАРАНТ" на користь позивача заборгованість в сумі 1572818,71 грн., витрати по сплаті держмита в сумі 15728,19 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 грн.

15.12.2011р. до Державного реєстру обтяжень рухомого майна було внесено запис за №11967096 про реєстрацію публічного обтяження у вигляді арешту всього рухомого майна відповідача - 2 на підставі постанови відділу державної виконавчої служби Авдіївського міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №30377316 від 15.12.2011р., що підтверджується витягом із вказаного реєстру №36534896 від 18.06.2012р.

Вважаючи, що наявність у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна запису про арешт рухомого майна ТОВ „ЛІЗІНГОВА КОМПАНІЯ - ГАРАНТ" (до якого в т.ч. входить і майно, обтяжене заставою на користь ПАТ "УкрСиббанк") порушує його право як заставодержателя на першочергове задоволення власних вимог до ТОВ "ЛІЗІНГОВА КОМПАНІЯ - ГАРАНТ" за рахунок заставленого майна, ПАТ "УкрСиббанк" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Відділу ДВС Авдіївського міського управління юстиції, ТОВ "ЛІЗІНГОВА КОМПАНІЯ - ГАРАНТ" та ПП "Термінал Т-К" про звільнення з-під арешту майна, а саме: лінії по виробництву вигнутих рукавів в комплектації: а) автоклавов вулканізації рукавів з ізоляцією; б) гусеничною витяжкою РА 500-150.075; в) електронним управлінням пам'ятью лінії, що належить на праві власності ТОВ „ЛІЗІНГОВА КОМПАНІЯ - ГАРАНТ" та на яке ВДВС Авдіївського міського управління юстиції було накладено арешт відповідно до постанови №30377316 від 15.12.2011р.; зобов'язання ВДВС Авдіївського міського управління юстиції вилучити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис щодо арешту майна, зареєстрований 15.12.2011р. о 09 год. 32 хв. за №11967096.

Припиняючи провадження у справі в частині позовних вимог до ПП "Термінал Т-К" та відмовляючи в позові, господарські суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що: по-перше, позивач не є власником спірного майна; по-друге, позивачем не надано будь-яких доказів реалізації свого права на звернення стягнення на заставлене майно; по-третє, реєстрація спірного обтяження державною виконавчою службою Авдіївського міського управління юстиції не порушує переважного права позивача на звернення стягнення на заставлене майно відповідача -2, оскільки позивач наділений вищим пріоритетом на задоволення власних вимог до вказаного відповідача за рахунок майна, яке є предметом договору застави №35-2/462 від 03.10.2007, по відношенню до ВДВС Авдіївського міського управління юстиції, т.я. обтяження спірного майна на користь позивача було зареєстровано значно раніше; по-четверте, позивачем до відповідача -3 не було пред'явлено будь-яких вимог матеріально-правового характеру, що випливають зі спірних правовідносин.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки господарських судів першої та апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову законними і обґрунтованими з огляду на наступне.

Предметом позову є вимога позивача до ВДВС Авдіївського міського управління юстиції про звільнення з-під арешту майна, що належить на праві власності відповідачу -2, та знаходиться в заставі у позивача, та зобов'язання ВДВС Авдіївського міського управління юстиції вилучити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис щодо арешту майна, оскільки позивач вважає, що наявність у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна запису про арешт спірного рухомого майна порушує його права як заставодержателя щодо першочергового задоволення власних вимог до ТОВ „ЛІЗІНГОВА КОМПАНІЯ - ГАРАНТ" за рахунок заставленого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження " особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Пунктом 5.6.11 Інструкції про проведення виконавчих дій передбачено право сторін виконавчого провадження та осіб, які вважають що майно, на яке накладено арешт, належить їм, звернутися до суду з позовом про визнання права на майно та звільнення майна з-під арешту.

Господарськими судами встановлено, що власником майна, яке знаходиться під арештом, є відповідач - 2.

Відповідно до ч. 3 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Частиною 4 ст. 5 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що рухоме майно може бути предметом декількох обтяжень, якщо інше не встановлено законом або правочином, на підставі якого виникло попереднє зареєстроване обтяження. Договір, на підставі якого виникло приватне обтяження, не може забороняти встановлення публічного обтяження.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 вказаного Закону на підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом. Задоволення прав чи вимог декількох обтяжувачів, на користь яких встановлено обтяження одного й того ж рухомого майна, здійснюється згідно з пріоритетом, який визначається в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 14 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" якщо інше не встановлено цим Законом, зареєстроване обтяження має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно мають рівні права на задоволення своїх вимог. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.

В силу ст. 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Таким чином, право заставодержателя отримати задоволення від вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами передбачено нормами Закону України "Про заставу".

Відповідно до ч. 6 ст. 20 вказаного Закону звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п'ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду.

Відповідно до умов договору застави №35-2/462 від 03.10.2007 задоволення вимог заставодержателя здійснюється: шляхом добровільної передачі предмета застави у власність заставодержателя, шляхом звернення стягнення на предмет застави, яке здійснюється за рішенням суду чи на підставі виконавчого напису нотаріуса (п.п.5.2, 5.4, п. 5 договору застави №35-2/462 від 03.10.2007).

Господарськими судами встановлено відсутність будь-яких доказів реалізації позивачем свого права на звернення стягнення на заставлене майно.

З огляду на викладене, висновки господарських судів про те, що реєстрація спірного обтяження державною виконавчою службою не порушує переважного права позивача на звернення стягнення на заставлене майно, що належить відповідачу - 2, оскільки позивач наділений вищим пріоритетом на задоволення власних вимог до вказаного відповідача за рахунок майна, яке є предметом договору застави №35-2/462 від 03.10.2007, відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи.

З огляду на викладене, підстав для скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду від 29.11.2012р. у справі №5017/1897/2012 не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ "УкрСиббанк" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.11.2012р. у справі №5017/1897/2012 залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.11.2012р. у справі №5017/1897/2012 - без змін.

ГоловуючийК. Грейц Судді:С. Бакуліна О. Глос