Постанова № 29649170, 27.02.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2013 р. Справа № 5023/4601/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М. - головуючого, Коваленка В.М. (доповідач у справі), Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргусільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження", смт. Золочів Харківської областіна постанову та рішеннявід 10.01.2013 р. Харківського апеляційного господарського суду від 14.11.2012 р. господарського суду Харківської областіу справі№ 5023/4601/12 господарського суду Харківської областіза позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі", м. Київдо сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження", смт. Золочів Харківської областіпростягнення 868 955 грн. 54 коп.

в судовому засіданні взяв участь представник:

ТОВ "Технік Енерджі"Бонтлаб В.В., довір.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.11.2012 року, що прийнято у справі № 5023/4601/12 (суддя - Н.В. Калініченко) позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Технік Енерджі" (далі-Позивач, Товариство) до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" (далі - Відповідач, СТОВ) про стягнення 868 955 грн. 54 коп. задоволені повністю: стягнуто з Відповідача на користь Позивача 524 208 грн. основного боргу, 79 017 грн. 17 коп. пені, 155 646 грн. 69 коп. річних, 5 242 грн. 08 коп. інфляційних, 104 841 грн. 60 коп. штрафу. А також, на Відповідача були покладені судові витрати: 5 000 грн. адвокатських витрат та 17 379 грн. 11 коп. по сплаті судового збору.

Не погодившись частково із цим рішенням, сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Відродження" звернулося до Харківського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Харківської області від 14.11.2012 року в частині стягнення з Відповідача 5 000 грн. адвокатських витрат, 79 017 грн. 17 коп. пені, 104 841 грн. 60 коп. штрафу; а також зменшити розмір пені та штрафу до 10 %, а саме - пеню до розміру 7 901 грн. 71 коп., штраф - до розміру 10 484 грн. 16 коп.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.2013 року (головуючий суддя - Шевель О.В., судді: Афанасьєв В.В., Гребенюк Н.В.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 14.11.2012 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями попередніх інстанцій, сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Відродження" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати як рішення господарського суду Харківської області від 14.11.2012 року, так і постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.2013 року про задоволення позову в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 5 000 грн. адвокатських витрат, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з Відповідача цієї суми.

Касаційна скарга мотивована порушенням місцевим та апеляційним судами норм матеріального права, зокрема ст.ст. 12, 27, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також норм процесуального права - ст.ст. 28, 43, 44, 48 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника Позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги у справі, суди встановили, що документами у справі (видатковими накладними та банківськими виписками) підтверджується поставка Товариством товару СТОВ за умовами укладеного між ними договору, а також його часткова оплата Відповідачем, що в свою чергу підтверджує обставини щодо прострочення сплати суми боргу, підстави для нарахування пені за таке прострочення, штрафу, та нарахування 30 % річних за прострочення оплати, узгодженої умовами договору. Також, суди зазначили про відсутність підстав для зменшення розміру пені та штрафу згідно норм ст. 83 ГПК України, оскільки Відповідач не надав доказів наявності для цього виняткових обставин. Задовольняючи частково вимоги про покладення на Відповідача витрат по сплаті адвокатських послуг, суди зазначили, що такі витрати підтверджуються належними доказами, а спір виник внаслідок неправомірних дій СТОВ, що призвело до необхідності звернення Товариства із позовом у даній справі. Підтримуючи вказані висновки, апеляційний суд додав, що форс-мажорні обставини не підтверджені доказами, посилання на несправедливість умов договору між сторонами є неналежним, оскільки сторони вільні у визначенні умов договору при його укладенні, вартість же адвокатських послуг була стягнена у межах перерахованої суми.

Заперечуючи висновки судів щодо стягненої суми адвокатських витрат, скаржник зазначає, що угода з надання адвокатських послуг була укладена Позивачем з фізичною особою-підприємцем, а не з адвокатом, тоді як витрати мають стягуватись лише за надання адвокатських послуг, а акти приймання-передачі робот та платіжні доручення стосуються фізичної особи-підприємця, а не адвоката; адвокатська ж діяльність не є ні підприємницькою, ні господарською. Також скаржник вказав на те, що наявність адвокатського свідоцтва не є підставою для покладення в "обхід" закону адвокатських витрат на Відповідача.

Однак, суд касаційної не погоджується із наведеними запереченнями, оскільки вони викладені з невірним застосуванням норм законодавства, а також без врахування повноважень суду касаційної інстанції.

Так, суди попередніх інстанцій на підставі доказів у справі (а.с. 26-34) встановили, що Товариство оплатило та понесло у даній справі витрати саме за надання йому адвокатських послуг у розумінні приписів ч. 1 ст. 44 ГПК України.

Між тим, як вбачається, з метою встановлення інших (ніж були встановлені в оскаржуваних рішеннях) обставин, касаційна скарга та викладені в ній вимоги зводяться до необхідності повторного дослідження цих же доказів, на які послалися суди попередніх інстанцій та які були досліджені ними та яким (доказам у справі), у відповідності до норм ст. 43 ГПК України, надана відповідна оцінка.

Однак, згідно з приписами ст.1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно ж до норм ч. 2 цієї ж статті касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, обґрунтування та вимоги в мотивувальній частині скарги щодо заперечення стягненої суми на оплату послуг адвоката наведені всупереч вказаних норм та не відповідають межам перегляду справи в касаційній інстанції.

При цьому скаржник не наводить інших підстав, які призвели до неправильного застосування судами норм матеріального права, виходячи із встановлених судами обставин.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що суди попередніх інстанцій при стягненні з Відповідача частини понесених Позивачем витрат на оплату послуг адвоката (5000 грн. 00 коп. із перерахованих 26 068 грн. 67 коп. - а.с. 34), посилаючись на норми ст.ст. 43, 44, 49 ГПК України, виходили та керувались критеріями розумності, принципами законності та справедливості, вирішивши, що інша частина витрат на оплату послуг адвоката має бути покладена на Позивача.

Укладення ж Товариством 03.10.2010 року договору про надання адвокатських послуг саме з фізичною-особою підприємцем Бонтлабом В.В. (за наявності у цієї особи свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, а також визначення Позивачем при перерахуванні коштів на виконання вказаного договору в призначенні платежу - саме за надання адвокатських послуг - а.с. 33-34), не є порушенням норм ст. 49 ГПК України або наведених в скарзі норм Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а лише свідчить про те, що вказаний адвокат займається індивідуальною адвокатською діяльністю, а не у складі адвокатського об'єднання тощо.

В контексті викладеного, касаційний суд вказує, що за змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Поряд з вищезазначеним колегія суддів зазначає, що заперечення в скарзі стосуються лише стягненої з СТОВ суми адвокатських витрат, понесених Товариством у даній справі; суд же касаційної інстанції погоджується із висновками, зробленими судами в оскаржуваних рішеннях стосовно правомірності та обґрунтованості підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнених сум основної заборгованості, пені, штрафу, річних та інфляційних нарахувань.

За таких обставин справи, доводи касаційної скарги сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому оскаржувані рішення та постанова цих судів підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230 Господарського кодексу України та ст.ст. 32-34, 44, 48, 49, 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.01.2013 р. та рішення господарського суду Харківської області від 14.11.2012 р. у справі № 5023/4601/12 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич

Постанова виготовлена та підписана 28.02.2013 року.