Постанова № 29533497, 21.02.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2013 р. Справа № 5021/1950/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., судді Плахов О.В., Шутенко І.А.

при секретарі Міракові Г.А.

за участю представників сторін:

позивача - Ткаченко І.М., Цибулевський А.В.

відповідача - Фанта Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" (вх. №445С/2-5) на ухвалу господарського суду Сумської області від 10.01.13 р. по справі № 5021/1950/12

за позовом Публічне акціонерне товариство акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" в особі Регіонального відділення АКБ „Індустріалбанк" у м. Суми

до Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" в особі керуючого санацією Лазаковича І.В., м. Суми

про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Публічне акціонерне товариство акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" в особі Регіонального відділення АКБ „Індустріалбанк" у м. Суми звернувся до господарського суду Сумської області з позовом до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" в особі керуючого санацією Лазаковича І.В., м. Суми в якому просив суд визнати відмову Публічного акціонерного товариства „Сумихімпром", в особі керуючого санацією Лазаковича І.В., від виконання укладених між ПАТ „Сумихімпром" та АКБ „ Індустріалбанк " договорів, а саме: договору кредитної лінії № 2305/1100/6/08 від 20.11.2008 року; договору застави нерухомого майна (іпотеки) № 2305Z6/1100/6/09 від 23.12.2009 року; договору застави нерухомого майна (іпотеки) № 2305Z3/1100/6/08 від 20.11.2008 року; договору застави нерухомого майна (іпотеки) № 2305Z5/1100/6/09 від 23.12.2009 року; договору застави рухомого майна (обладнання) 2305Z2/1100/6/08 від 20.11.2008 року; договору застави рухомого майна (обладнання) № 2305Z4/1100/6/08 від 20.11.2008 року, яка викладена в листі № 15-8787 від 02.11.2012 року, недійсною.

Даний позов був прийнятий господарським судом Сумської області до провадження згідно з ухвалою від 25.12.12 р. по справі № 5021/1950/12.

Ухвалою господарського суду Сумської області (суддя Лугова Н.П.) від 10.01.2013 р. по справі № 5021/1950/12 провадження у справі припинено.

Позивач з ухвалою господарського суду від 10.01.2013 р. не погоджується, вважає його незаконною та необґрунтованою, подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати та передати справу для розгляду по суті до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог позивач зокрема вказує на невідповідність висновків, викладених в оскаржуваній ухвалі, положенням ч. 11 ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. 80 ГПК України.

При цьому, позивач також зазначає, що суд припиняючи провадження у справі фактично порушив його права на судовий захист, зокрема щодо оскарження дій відповідача щодо його відмови від виконання договорів.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить оскаржувану ухвалу господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В обґрунтування своїх доводів позивач зазначає, що обраний ним спосіб захисту цивільних прав у вигляді заялення вимог про визнання недійсною відмови відповідача від виконання договорів не відповідає встановленим Законом способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених ст. 16 ЦК України.

Відповідач наполягає на правомірності висновків суду першої інстанції стосовно необхідності вирішення спірного питання в межах провадження у справі про банкрутство ПАТ «Сумихімпром». При цьому відповідач звертає увагу суду на те, що відповідну скаргу на дії ліквідатора з підстав відмови останнього від виконання договорів позивачем вже подано в межах зазначеної справи про банкрутство ПАТ «Сумихімпром».

В судовому засіданні представники позивача підтримали позицію, викладену в апеляційній скарзі, просять її задовольнити.

Представник відповідача, з посиланням на доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просить суд оскаржувану ухвалу господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали господарського суду, виходячи з наступного:

Як свідчать матеріали справи, предметом розгляду суду в межах даної справи є поданий позивачем позов про визнання недійсною відмову ліквідатора підприємства відповідача від виконання укладених між сторонами договорів, а саме: договору кредитної лінії № 2305/1100/6/08 від 20.11.2008 року; договору застави нерухомого майна (іпотеки) № 2305Z6/1100/6/09 від 23.12.2009 року; договору застави нерухомого майна (іпотеки) № 2305Z3/1100/6/08 від 20.11.2008 року; договору застави нерухомого майна (іпотеки) № 2305Z5/1100/6/09 від 23.12.2009 року; договору застави рухомого майна (обладнання) 2305Z2/1100/6/08 від 20.11.2008 року; договору застави рухомого майна (обладнання) № 2305Z4/1100/6/08 від 20.11.2008 року, яка викладена в листі ліквідатора відповідача до позивача № 15-8787 від 02.11.2012 року.

Даний позов обґрунтовано з посиланням на ст. ст. 202, 203, 215, 526, 651 ЦК України.

Матеріали справи також свідчать про те, що ухвалою господарського суду Сумської області від 24.10.2011 року порушено провадження у справі № 5021/2509/2011 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром". Позивач є кредитором у справі про банкрутство ПАТ "Сумихімпром", що перебуває в провадженні господарського суду Сумської області.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд припиняючи провадження у справі згідно з оскаржуваною ухвалою, крім іншого, виходив з того, що питання правомірності відмови ПАТ „Сумихімпром" в особі керуючого санацією Лазаковича І.В. від виконання вищезазначених договорів, укладених між сторонами по справі, має розглядатись у межах відповідної справи про банкрутство ПАТ „Сумихімпром", а не у окремому позовному провадженні. Відповідні висновки суду мотивовані з посиланням на ст. ст. 1, 41, 80 ГПК України.

Однак, викладені вище висновки господарського суду не відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм не надана правильна та належна правова оцінка, суд помилково дійшов висновку про неможливість розгляду спору по даній справі в порядку позовного провадження, в зв'язку з чим, оскаржувана судова ухвала підлягає скасуванню.

Згідно зі статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 4-1 ГПК України, господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Господарський суд зазначаючи про те, що спір по даній справі про визнання недійсною відмови ліквідатора від виконання умов договорів повинен розглядатися в межах провадження у справі про банкрутство ПАТ «Сумихімпром», жодним чином не обґрунтував зазначені висновки з посиланням на відповідні положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Разом з тим, за змістом ст. 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в межах провадження у справі про банкрутство господарським судом можуть бути розглянуті скарги на дії ліквідатора.

Однак, в даному випадку в межах даної справи розглядається саме позовна заява про визнання недійсною відмови ліквідатора товариства від виконання договорів, укладених цим товариством, а не безпосередньо скарга на дії ліквідатора.

Як свідчать матеріали справи, позивач при поданні позову наполягає на тому, що відмова ліквідатора від виконання договорів є одностороннім правочином, який, як наслідок, може бути визнано недійсним за правилами, визначеними ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Однак, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає лише один випадок можливого розгляду в межах справи про банкрутство спору про визнання недійсними угод (правочинів), укладених банкрутом. Даний випадок передбачений п. 11 ст. 17 Закону, згідно з яким, угода боржника, у тому числі та, що укладена до винесення господарським судом ухвали про санацію, може бути визнана господарським судом за заявою керуючого санацією відповідно до цивільного законодавства недійсною, якщо:

угода укладена боржником із заінтересованими особами і в результаті якої кредиторам завдані чи можуть бути завдані збитки;

угода укладена боржником з окремим кредитором чи іншою особою протягом шести місяців, що передували дню винесення ухвали про санацію, і надає перевагу одному кредитору перед іншими або пов'язана з виплатою (видачею) частки (паю) в майні боржника у зв'язку з його виходом зі складу учасників боржника.

Все отримане за такою угодою повертається сторонам.

Розгляд заяв керуючого санацією про визнання угод недійсними і повернення всього отриманого за такою угодою здійснюється господарським судом у процедурі провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачено можливості розгляду в межах провадження у справі про банкрутство позову про визнання відмови боржника від виконання своїх зобов'язань недійсною.

При цьому, ні норми ГПК України, ні інші положення Закону не забороняють особам, які вважають свої права порушеними, на звернення до суду з позовом про визнання відмови боржника від виконання своїх зобов'язань недійсною. Зазначене, з урахуванням вимог ст. ст. 1, 4-1 ГПК України, свідчить про можливість розгляду відповідного спору в межах позовного провадження.

До того ж, право кожного на звернення до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів передбачено Конституцією України.

Зазначеним свідчить про помилковість припинення судом провадження у справі з посиланням на п. 1 ст. 80 ГПК України. До того ж, зазначеною статтею передбачено що господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, без посилань на неможливість такого розгляду в межах позовного провадження, про що безпідставно вказав господарський суд при прийнятті оскаржуваної ухвали.

За таких обставин, вимоги, викладені в апеляційній скарзі є правомірними, прийнята по даній справі ухвала господарського суду від 10.01.13 р. про припинення провадження у справі підлягає скасуванню, а справа, з рахуванням вимог ст. 106 ГПК України підлягає направленню на розгляд до суду першої інстанції.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав у вигляді заялення вимог про визнання недійсною відмови відповідача від виконання договорів не відповідає встановленим законодавством способам захисту цивільних прав та інтересів (ст. 16 ЦК України) колегія суддів вважає такими, що не можуть бути підставами для припинення провадження у справі.

В Інформаційних листах Вищого господарського суду України від 11.04.2005 р. № 01-8/344, від 25.11.2005 р. № 01-8/2229, від 13.08.2008 р. № 01-8/482 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів, відповідно у 2004 р., 1-му півріччі 2005 р., 1-му півріччі 2008 р.», зазначено, що суд, дійшовши висновку про те, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовляти у позові, а не припиняти провадження у справі за її непідвідомчістю суду. Якщо обрані способи захисту цивільних прав не передбачені ні Цивільним, ні Господарським кодексами України, а також не містяться в інших законах, суд повинен відмовити у задоволенні позову.

Таким чином, висновки, викладені в ухвалі господарського суду не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються можуть бути підставою для її скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, п. 4, ч. 1 ст. 104, ст. ст. 105, 106 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк" задовольнити.

Ухвалу господарського суду Сумської області від 10.01.13 р. по справі № 5021/1950/12 скасувати.

Справу передати на розгляд до господарського суду Сумської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Плахов О.В.

Суддя Шутенко І.А.