Рішення № 29412355, 12.02.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.02.13 р. Справа № 5006/19/124/2012

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Демідової П.В.

При секретарі судового засідання Самойловій К.Є.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», м.Київ

до відповідача: Приватного підприємства «Чара», м. Маріуполь Донецької області

про стягнення заборгованості за кредитним договором №СМ 102/159/2006 в розмірі 1 924 501,02 грн., а саме: заборгованості за кредитом в сумі 1 230 952,20 грн. та заборгованості за відсотками в сумі 693 548,82 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Приходько В.М. за довіреністю.

Від відповідача: Мізрахін І.В. - голова ліквідаційної комісії ПП «Чара»

Суд перебував в нарадчій кімнаті

12.02.2013р. з 10.50 год. по 11.00 год.

Суть справи:

Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «ОТП Банк», м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства «Чара», м. Маріуполь Донецької області про стягнення заборгованості за кредитним договором №СМ 102/159/2006 в розмірі 1 924 501,02 грн., а саме: заборгованості за кредитом в сумі 1 230 952,20 грн. та заборгованості за відсотками в сумі 693 548,82 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором №СМ 102/159/2006 в розмірі 1 924 501,02 грн. в частині повернення кредиту та сплати відсотків за його користування.

Ухвалою суду від 20.12.2012р. за вказаним позовом порушено провадження по справі №5006/19/124/2012.

26 грудня 2012р. через канцелярію суду позивачем подано заяву про його забезпечення шляхом накладення арешту на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно відповідача в межах ціни позову.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду. За правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною в п.1 постанови №16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Оскільки позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами ймовірність припущення того, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, що унеможливлює вжиття таких заходів, заява щодо забезпечення позову у справі №5006/19/124/2012 шляхом накладання арешту на майно відповідача не підлягає задоволенню, оскільки є необґрунтовано заявленою.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі. Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову та надав клопотання про витребування у позивача оригіналу платіжного доручення №558-1 від 04.04.2007р. та об'єднання одне провадження справ №№5006/19/124/2012 та 905/373/13-г.

За приписами ст.38 ГПК України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ.

За змістом платіжного доручення, яке вимагає відповідач витребувати від позивача, вбачається, що перерахування грошових коштів відбувалося за ініціативою ПП «Чара» з його одного поточного рахунку на інший. Представник відповідача не надав суду пояснень, яким чином зазначене платіжне доручення впливає на кредитні взаємовідносини між Банком та ЧП «Чара».

Враховуючи викладене та невідповідність клопотання позивача про витребування доказів приписам вищевказаної норми ГПК, суд відмовляє в його задоволені.

Відповідно до ст.58 ГПК України, суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні. За приписами ст. 58 ГПК України об'єднання в одне провадження є правом суду , а не його обов'язком. Враховуючи тривалість розгляду справи, обмеженість строків вирішення спору (ст. 69 ГПК України) , суд відхиляє клопотання відповідача про об'єднання справ №№5006/19/124/2012 та 905/373/13-г в одне провадження.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками, передбаченими ст.22 ГПК України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України, складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.42,43 ГПК, ст. 33 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд -

Встановив:

12 квітня 2006р. між Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна» (далі - кредитором, правонаступником якого є позивач) та Приватним підприємством «Чара» (далі - позичальник) був укладений кредитний договір №СМ 102/159/2006, істотні умови якого за згодою сторін змінені у відповідності до додаткової угоди №1 від 03.04.2007р.

Згідно з п.1.1, банк надає позичальнику кредит у розмірі та валюті, визначеній у частині №1 цього договору, а позичальник приймає, зобов'язується належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов'язання, як вони зазначені в цьому договорі.

Відповідно до п.2 частини 1 кредитного договору в редакції додаткової угоди №1 від 03.04.2007р., кредит надається позичальнику на наступних умовах:

- розмір та валюта кредиту - 1 903 571,35 грн.;

- розмір траншів: перший транш - 960 458,00 грн., другий транш - 539 542,00 грн., третій транш - 600 000,00 грн.;

- цільове використання кредиту: перший транш передбачає повне погашення заборгованості позичальника за кредитним договором №046С-05 від 23.08.2005р., укладеного між позичальником та ЗАТ КБ «Приватбанк»; другий та третій транші - на розвиток бізнесу, поповнення обігових коштів;

- дата остаточного повернення кредиту - 12.04.2013р.;

- річна база нарахування процентів - 365 днів у році.

Сторони домовились, що для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись плаваюча процентна ставка: фіксований відсоток+FIDR, де фіксований відсоток становить 4% річних та є незмінним на весь строк дії кредитного договору, FIDR - процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору (п.3 частини 1 кредитного договору в редакції додаткової угоди №1 від 03.04.2007р.). Додатком № 1 до додаткової угоди № 2 від 26.06.2009 року встановлено фіксований розмір відсотків, який повинен сплачуватися відповідачем за користування кредитними коштами.

У відповідності до п.2.1.2.1 додаткового договору №2 від 26.06.2009р., повернення відповідної частини кредиту та сплата процентів буде здійснюватись шляхом сплати позичальником платежів у розмірі, строки та з періодичністю, що визначені у графіку платежів, який є невід'ємною частиною цього додаткового договору (додаток №1) та шляхом внесення готівки в касу або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок.

Виходячи зі змісту п.2.1.3.1 додаткового договору №2 від 26.06.2009р., банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або третіми особами своїх боргових зобов'язань, до яких віднесено зобов'язання позичальника перед банком щодо повернення суми кредиту, плати за користування кредитом, сплати комісій, неустойок, штрафних санкцій та інших платежів, якщо такі матимуть місце. При цьому зобов'язання позичальника щодо повного дострокового виконання боргових зобов'язань настає з дати відправлення банком на адресу позичальника, що зазначена в цьому додатковому договорі, відповідної вимоги та повинно бути проведено позичальником протягом 30 днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги.

Згідно з п.7.2, кредитний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами (дата договору), включаючи всі додатки до нього (додатки складають невід'ємну частину цього договору), і діє до виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором кредиту, який підпадає під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ст.345-346 ГК України.

Як вбачається зі змісту кредитного договору №СМ 102/159/2006 від 12.04.2006р. сторонами погоджено всі істотні умови вищевказаного правочину. Оскільки сторонами не надано доказів його оскарження або визнання у встановленому порядку недійсним, виходячи зі встановленої ст.204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, суд вважає вищевказаний кредитний договір дійсним та обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст.525,526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

На виконання п.2 частини 1 кредитного договору, позивач надав відповідачу грошові кошти наступними траншами: 12.04.2006р. в сумі 960 458,00 грн., 17.04.2006р. в сумі 539 542,00 грн., 03.04.2007р. в сумі 600 000,00 грн.

Позичальник, всупереч умовам договору та приписам законодавства, взяті на себе зобов'язання за кредитним договором в частині повернення кредиту та сплати відсотків за його користування належним чином не виконував, у зв'язку з чим в нього утворилась заборгованість перед позивачем.

За приписами ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

З огляду на наведені обставини та у відповідності до п.2.1.3.1 додаткового договору №2 від 26.06.2009р., банк звернувся до позичальника з досудовими вимогами №22-02/781915 від 31.05.2012р., №12-4-3/3296 від 06.12.2012р. та №12-4-3/3297 від 06.12.2012р., в яких вимагав від позичальника погашення в повному обсязі заборгованості за кредитним договором №СМ 102/159/2006 від 12.04.2006р. протягом 30 днів та попередив про можливість її стягнення в примусовому порядку, в тому числі за рахунок нерухомого майна, переданого позичальником в іпотеку банку. Проте, зазначені вимоги залишені відповідачем без відповіді та задоволення, доказів протилежного під час судового розгляду справи №5006/19/124/2012 не надано.

Як зазначає позивач та не спростовує відповідач, станом на 06.12.2012р. у позичальника за кредитним договором №СМ 102/159/2006 від 12.04.2006р. наявна заборгованість за кредитом в сумі 1 230 952,20 грн. та заборгованість за відсотками в сумі 693 548,82 грн. На вимогу суду, позивачем до матеріалів справи №5006/19/124/2012 надані документи первинного бухгалтерського обліку (виписки з відповідних рахунків другого класу Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України), які відповідно до ст.ст.1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтверджують наявність у відповідача заборгованості у зазначених сумах.

Отже, беручи до уваги, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором №СМ 102/159/2006 від 12.04.2006р., яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 1 230 952,20 грн. та заборгованості за відсотками в сумі 693 548,82 грн., є правомірними, доведеними належним чином та відповідачем не спростовані, вони підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, §2 Глави 71 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 345-348 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст.1, 4, 22, 25, 33-34, 38, 43, 44, 49, 58, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», м.Київ до Приватного підприємства «Чара», м. Маріуполь Донецької області про стягнення заборгованості за кредитним договором №СМ 102/159/2006 в розмірі 1 924 501,02 грн., а саме: заборгованості за кредитом в сумі 1 230 952,20 грн. та заборгованості за відсотками в сумі 693 548,82 грн. - задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «Чара» (87539, м. Маріуполь Донецької області, пр. Металургів, 95, ЄДРПОУ 22038339) на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43, ЄДРПОУ 21685166) за кредитним договором №СМ 102/159/2006 від 12.04.2006р. заборгованість за кредитом в сумі 1 230 952,20 грн. та заборгованість за відсотками в сумі 693 548,82 грн., судовий збір в сумі 38 490,02 грн.

Видати наказ після набрання рішення законної сили

У судовому засіданні 12.02.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення за правилами ст.ст.84-85 ГПК України підписано 18.02.2013р.

Суддя Демідова П.В.