Ухвала суду № 28871982, 17.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" січня 2013 р. м. Київ К-20671/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Сандрачук Я.В.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 17.01.2013 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Торезі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.01.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.04.2010

у справі № 2а-29205/08/0570

за позовом Державного підприємства „Торезантрацит"

до Державної податкової інспекції у м. Торезі Донецької області

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень -

рішень

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство „Торезантрацит" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Торезі Донецької області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень: № 0002041510/0, № 0002051510/0, № 0002061510/0, № 0002071510/0, № 0002081510/0, № 0002091510/0 від 09.10.2008.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22.01.2010 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.04.2010 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.04.2010 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань своєчасної сплати податку на прибуток, податку на додану вартість, земельного податку, збору за забруднення навколишнього природного середовища та складено акт перевірки № 846/15-0/32366906 від 18.09.2008.

За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 09.10.2008: № 0002041510/0, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50% в сумі 64072, 62 грн. за затримку більш 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 128145, 13 грн. за платежем плата за забруднення навколишнього природного середовища; № 0002051510/0, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50% в сумі 4831, 32 грн. за затримку більш 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 9662, 62 грн. за платежем земельний податок з юридичних осіб; № 0002061510/0, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50% в сумі 1397, 70 грн. за затримку більш 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 2795, 38 грн. за платежем земельний податок з юридичних осіб; № 0002071510/0, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50% в сумі 88664, 19 грн. за затримку більш 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 177328, 34 грн. за платежем земельний податок з юридичних осіб; № 0002081510/0, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50% в сумі 54855, 67 грн. за затримку більш 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 109711, 34 грн. за платежем податок на прибуток підприємств і організацій; № 0002091510/0, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50% в сумі 1276584, 33 грн. за затримку більш 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 2553167, 86 грн. за платежем податок на додану вартість.

Згідно з пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Так, згідно з п. 1.2 ст. 1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Відповідно до пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 названого Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платників податків.

Пунктом 7.7 ст. 7 зазначеного Закону встановлена рівність бюджетних інтересів та встановлено, що податковий борг погашається попередньо податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Разом з тим, цим же Законом, який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Як визначено у пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Таким чином, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням пп. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Торезі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.01.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.04.2010 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Торезі Донецької області залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.01.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.04.2010 у справі № 2а-29205/08/0570 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко