ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"17" січня 2013 р. м. Київ К-20671/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Федорова М.О.
суддів: Островича С.Е.
Степашка О.І.
секретар судового засідання Сандрачук Я.В.
за участю представників згідно журналу судового засіданні від 17.01.2013 (в матеріалах справи)
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Торезі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.01.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.04.2010
у справі № 2а-29205/08/0570
за позовом Державного підприємства „Торезантрацит"
до Державної податкової інспекції у м. Торезі Донецької області
про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень -
рішень
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство „Торезантрацит" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Торезі Донецької області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень: № 0002041510/0, № 0002051510/0, № 0002061510/0, № 0002071510/0, № 0002081510/0, № 0002091510/0 від 09.10.2008.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22.01.2010 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.04.2010 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.04.2010 залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Касаційна скарга вмотивована тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань своєчасної сплати податку на прибуток, податку на додану вартість, земельного податку, збору за забруднення навколишнього природного середовища та складено акт перевірки № 846/15-0/32366906 від 18.09.2008.
За результатами перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 09.10.2008: № 0002041510/0, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50% в сумі 64072, 62 грн. за затримку більш 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 128145, 13 грн. за платежем плата за забруднення навколишнього природного середовища; № 0002051510/0, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50% в сумі 4831, 32 грн. за затримку більш 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 9662, 62 грн. за платежем земельний податок з юридичних осіб; № 0002061510/0, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50% в сумі 1397, 70 грн. за затримку більш 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 2795, 38 грн. за платежем земельний податок з юридичних осіб; № 0002071510/0, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50% в сумі 88664, 19 грн. за затримку більш 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 177328, 34 грн. за платежем земельний податок з юридичних осіб; № 0002081510/0, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50% в сумі 54855, 67 грн. за затримку більш 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 109711, 34 грн. за платежем податок на прибуток підприємств і організацій; № 0002091510/0, яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50% в сумі 1276584, 33 грн. за затримку більш 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 2553167, 86 грн. за платежем податок на додану вартість.
Згідно з пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Так, згідно з п. 1.2 ст. 1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Відповідно до пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 названого Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платників податків.
Пунктом 7.7 ст. 7 зазначеного Закону встановлена рівність бюджетних інтересів та встановлено, що податковий борг погашається попередньо податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Разом з тим, цим же Законом, який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Як визначено у пп. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.
Таким чином, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.
Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням пп. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Торезі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.01.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.04.2010 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Торезі Донецької області залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22.01.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.04.2010 у справі № 2а-29205/08/0570 без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко
The court decision No. 28871982, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine) was adopted on 17.01.2013. The procedural form is Administrative, and the decision form is Court ruling. On this page, you will find important data about this court decision. We offer convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database covers the full range of information you need, allowing you to find important data conveniently.
This decision relates to case No. 2-а-29205/08/0570. Firms, which are mentioned in the text of this judgment: