Ухвала суду № 28871970, 22.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2013 року м. Київ К-34401/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області

на постанову господарського суду Київської області від 24.04.2008 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2009 р.

у справі № А18/078-08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферреро Обухів ЛЛС»

до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ферреро Обухів ЛЛС»(далі -позивач, ТОВ «Ферреро Обухів ЛЛС») до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області (далі -відповідач, ДПІ в Обухівському районі Київської області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою господарського суду Київської області від 24.04.2008 р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ в Обухівському районі Київської області від 31.01.2008 р. №0000122301/0.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2009 р. постанову господарського суду Київської області від 24.04.2008 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ в Обухівському районі Київської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Київської області від 24.04.2008 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2009 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ в Обухівському районі Київської області провела виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 р. по 30.09.2007 р., за результатами якої складено акт № 138/23-2/33003092 від 21.01.2008 р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п.п. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок чого ТОВ «Ферреро Обухів ЛЛС»не включило до бази оподаткування податок на додану вартість за ставкою 20% за надання митних послуг на користь ТОВ «Ферреро Україна»на загальну суму 301 207,47 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 60 241,49 грн.

Також, як вказано з акта перевірки, позивач безпідставно користувався пільгами по сплаті податку на додану вартість відповідно до п. 5.1.21 п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість». Крім того, позивачем надавалися митні послуги ТОВ «Ферреро Україна»на загальну суму 301 207, 47 грн., при цьому сума пільг становить 60 241,49 грн.

На підставі вищезазначеного акта перевірки ДПІ в Обухівському районі Київської області прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000122301 від 31.01.2008 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 90 362,00 грн., з яких основний платіж - 60 241,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 30 121,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.08.2004 року між ТОВ «Ферреро Україна»(комітент) та ТОВ "Ферреро Обухів ЛЛС" (Комісіонер) було укладено договір, відповідно до якого Комітент доручає Комісіонерові, а Комісіонер зобов'язується укласти від свого імені та за рахунок Комітента зовнішньоекономічні договори купівлі товарів, істотні умови яких визначаються сторонами в Додатках до цього Договору, які є його частиною та передати все набуте за договорами купівлі Комітентові.

Відповідно до п. 1.6 вищезазначеного Договору комісіонер зобов'язаний забезпечити митне оформлення товару, зберігання товару протягом його митного оформлення на складі тимчасового зберігання, послуги митного оформлення товарів та сплату товару за зовнішньоекономічними контрактами за рахунок Комітента.

Комітент зобов'язаний відшкодувати Комісіонерові понесені ним витрати, які необхідні для виконання доручення Комітента, а саме: мито, митні збори, комісію банку за купівлю валюти, транспортні, вантажно-розвантажувальні витрати, витрати на приймання товарів, зберігання товарів протягом їх митного оформлення на складі тимчасового зберігання, послуги митного оформлення підтверджуючих документів (п. 3.4.1 Договору).

За виконання доручень Комітент на підставі звітів відшкодував Комісіонеру витрати, у тому числі і витрати, що пов'язані з розмитненням вантажів, які надходили на адресу ТОВ «Ферраро Україна». Зі звітів комітента вбачається, що ТОВ «Ферреро Обухів ЛЛС»перераховували на рахунок ДМС державне мито, податок на додану вартість та сплачували митні процедури, які відповідно до умов договору комісії повинні бути перераховані позивачу.

Отже, ТОВ «Ферреро Україна»фактично було відшкодовано позивачу грошові кошти у сумі 301 207,47 грн., які сплачені позивачем на рахунки митного органу у якості митних процедур, як операцій, що пов'язані із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Відповідно до ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Ст. 1024 ЦК України встановлює право Комісіонера на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням своїх обов'язків за договором комісії, зокрема у випадку, якщо він або субкомісіонер вжив усіх заходів щодо вчинення правочину, але не міг його вчинити за обставин, які від нього не залежали.

Відповідно до п.п. 6.1.1 п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»податок становить 20% бази оподаткування, визначеної ст. 4 цього Закону та додається до ціни товарів (робіт, послуг).

Базою оподаткування податком на додану вартість є будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу, у зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

До операцій, що є об'єктом оподаткування відносяться операції платників з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у використання лізингоотримувачу (орендарю), ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту, поставки транспортних послуг по перевезенню пасажирів, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова господарського суду Київської області від 24.04.2008 р. та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2009 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області відхилити.

2.Постанову господарського суду Київської області від 24.04.2008 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2009 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов