Рішення № 28517965, 10.01.2013, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 812/3667/12

2/812/2213/12

ЗАОЧНЕ рішення

Іменем України

07 листопада 2012 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі

головуючого судді Холода Р.С.,

при секретарі Жанжаровій О.О.,

за участі представника позивача Бойченко Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк»до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на майно, що перебуває в іпотеці, -

встановив:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив стягнути заборгованість за кредитним договором № 5831164 від 13.11.2007 року та звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки в рахунок погашення заборгованості за вказаним кредитом в сумі 100 896,79 доларів США та 209 689,85 грн., посилаючись на те, що 13.11.2007 року між ЗАТ «Перший Український Міжнародний Банк», правонаступником якого є ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк»(надалі ПАТ «ПУМБ») та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 5831164, згідно якого відповідач отримав кредит в сумі 90 000 доларів США, на строк до 13.11.2027 року включно, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,5% річних відповідно до графіку, який встановлений у додатку № 1 до кредитного договору.

13.11.2007 року в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 5831164 від 13.11.2007 року між ЗАТ «Перший Український Міжнародний Банк», правонаступником якого є ПАТ «ПУМБ» та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки № 5839157, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за №2950, згідно якого ОСОБА_3 передав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру, загальною площею 81,49 кв.м, житловою площею 46,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить останньому відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 23.10.2007 року № 16385600, виданого ОП «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації». Однак ОСОБА_3 вимоги кредитного договору порушує, а саме: не виконує в обумовлені строки зобов'язання щодо сплати кредиту та відсотків по ньому, тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав. Позивач просить суд звернути стягнення на вказане нерухоме майно та стягнути з відповідача заборгованість по кредитному договору і судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у ньому, просив суд його задовольнити, не заперечував проти постановлення у справі заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений судом своєчасно та належним чином, довірив свої інтереси представляти ОСОБА_5 Останній також був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, але не з'явився до суду, направивши заяву про перенесення судового засідання, враховуючи його занятість у іншому судовому процесі. Судові засідання, призначені на 29.08.2012 року і 26.09.2012 року, були відкладені на підставі заяв представника відповідача ОСОБА_5 у зв'язку з перебуванням останнього на відпочинку та знаходження відповідача ОСОБА_3 у відрядженні, відповідно. Враховуючи вимоги ч.3 ст.27 ЦПК України щодо зобов'язання осіб, які беруть участь у справі добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, суд вважає неявку відповідача та його представника у зазначені судові засідання без поважних причин, тому вирішує справу, згідно ч.4 ст. 169 ЦПК України, на підставі наявних у справі даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Раніше у судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_5 пояснив, що позовні вимоги він не визнає у повному обсязі, враховуючи, що позивачем не доведено факт отримання відповідачем кредитних коштів. Крім того, відповідач не згоден із існуючим розрахунком заборгованості.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.3 ст.10 Цивільно-процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На підставі ст.57 Цивільно-процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.

Згідно ст.60 Цивільно-процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

13.11.2007 року між ЗАТ «Перший Український Міжнародний Банк», правонаступником якого є ПАТ «ПУМБ»та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 5831164, згідно якого відповідач отримав кредит в сумі 90 000 доларів США, на строк до 13.11.2027 року включно, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,5% річних відповідно до графіку, який встановлений у додатку № 1 до кредитного договору (а.с. 21-27).

Відповідно до п. 1.2. зазначеного кредитного договору кредит ОСОБА_3 надається для придбання нерухомості: квартири АДРЕСА_1.

Згідно п.1.3 кредитного договору № 5831164 від 13.11.2007 року встановлено процентну ставку за користування кредитом у розмірі 11,50% річних.

Відповідно до п.п.3.1.3 та 3.2.1 вказаного кредитного договору позичальник зобов'язаний сплачувати проценти за користування кредитом та здійснювати повернення кредиту частинами в розмірі та в строки, передбачені графіком повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, закріпленим у додатку №1 до кредитного договору, який є його невід'ємною частиною.

Згідно п.3.1.2 кредитного договору № 5831164 від 13.11.2007 року встановлено, що проценти за користування кредитом розраховуються виходячи з щоденного залишку заборгованості за кредитом протягом усього строку користування кредитними коштами, починаючи з дня надання кредиту (включаючи цей день) по день повного погашення заборгованості за кредитом (не враховуючи цей день). Проценти розраховуються виходячи з 360 днів у році та нараховуються щоденно.

Відповідно до п. 3.5.7. зазначеного кредитного договору банк набуває право вимагати від позичальника дострокового повернення всього кредиту або частини кредиту разом із нарахованими процентами, а позичальник, відповідно, зобов'язаний виконати таку вимогу банку у випадках, передбачених договорами, якими забезпечуються виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, а також при настанні будь-якої з подій, перелічених нижче:

- затримання сплати частини кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом порівняно з умовами цього договору на 1 календарний місяць;

- перевищення сумою заборгованості суми кредиту більше як на десять відсотків;

- несплати позичальником більше однієї виплати за цим договором, яка перевищує п'ять відсотків від суми кредиту.

Згідно п.4.3.1 кредитного договору кредитного договору № 5831164 від 13.11.2007 року позичальник зобов'язаний протягом строку дії кредитного договору щорічно, до дати закінчення періоду страхування, за який сплачено страховий платіж, поновлювати дію договорів страхування, укладання яких передбачено кредитним договором, на умовах погоджених з банком.

На підставі п.5.4 вказаного кредитного договору за кожний випадок порушення позичальником обов'язків щодо поновлення дії договорів страхування, позичальник зобов'язаний сплатити на вимогу банку на його користь штраф у розмірі 10% від мінімальної страхової суми, на яку згідно з вимогами зазначеного пункту договору має бути укладений договір страхування.

Пунктом 5.2 кредитного договору № 5831164 від 13.11.2007 року передбачено, що у разі порушення позичальником строків виконання зобов'язань з повернення кредиту та/або сплати процентів за користуванням кредитом, позичальник зобов'язаний сплатити на вимогу банка пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла у відповідний період, від суми прострочених виконанням зобов'язань за кожен день прострочення.

На підставі п.5.5 зазначеного кредитного договору за кожний випадок порушення позичальником обов'язків, передбачених п.п.4.3.2-4.3.6 цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити на вимогу банку на його користь штраф у розмірі 1% від суми одержаного кредиту.

13.11.2007 року в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 5831164 від 13.11.2007 року між ЗАТ «Перший Український Міжнародний Банк», правонаступником якого є ПАТ «ПУМБ» та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки № 5839157, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за №2950, згідно якого ОСОБА_3 передав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру, загальною площею 81,49 кв.м, житловою площею 46,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить останньому відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 23.10.2007 року № 16385600, виданого ОП «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації»(а.с. 30-36).

Пунктами 4.1.1. та 4.1.2. вказаного договору іпотеки передбачено, що іпотекодержатель вправі звернути стягнення на предмет іпотеки та одержати задоволення своїх вимог з вартості предмету іпотеки переважно перед іншими кредиторами іпотекодавця в таких випадках:

- у разі невиконання чи неналежного виконання основного зобов'язання;

- у разі невиконання вимог Іпотекодержателя про дострокове виконання основного зобов'язання, зробленого на підставі закону, кредитного договору чи цього договору.

Згідно п.4.4. договору іпотеки № 5839157 від 13.11.2007 року у разі порушення умов кредитного договору та/або умов цього договору іпотекодержатель надсилає особі, яка порушила свої обов'язки, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не більш ніж тридцяти денний строк, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору та/або чинного законодавства.

У зв'язку з тим, що позичальником не було дотримано зазначених вище умов кредитного договору № 5831164 від 13.11.2007 року, позивачем було здійснено вимогу дострокового виконання позичальником його зобов'язань за кредитним договором в повному обсязі. Так, позивач направив ОСОБА_3 досудову вимогу вих.№334/БОЗ 23.01.2009 року про погашення заборгованості за кредитним договором. Зазначена вимога підлягала виконанню протягом 30 календарних днів з дня її одержання, але до моменту подання позову до суду вона не виконана і відповідні суми позивачу не сплачені (а.с.54).

Таким чином, ОСОБА_3 вимоги кредитного договору № 5831164 від 13.11.2007 року не виконує, в обумовлені строки кредит та відповідну платню по ньому не сплачує. Позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату заборгованості по кредиту, попереджав про звернення до суду, однак останній заходів до погашення заборгованості не вжив.

Станом на 07.06.2010 року у відповідача виникла заборгованість за вказаним кредитним договором в сумі 100 896,79 доларів США та 209 689,85 гривень, а саме: 85 478,44 доларів США -заборгованість за основною сумою кредиту, 15 418,35 доларів США -заборгованість по несплачених відсотках, 156 969,48 гривень -сума пені за порушення строків виконання зобов'язань, 52 720,37 гривень -сума штрафів за порушення ОСОБА_3 обов'язків щодо поновлення дії договорів страхування та обов'язків, передбачених п.п. 4.3.2 -4.3.6 кредитного договору (а.с.37-42).

Відповідно до ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі ч.1 ст.516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язані здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»кошти -це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Статтею 99 Конституції України передбачено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ч.2 ст.192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановленому законом. Тобто відповідно до законодавства України, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Згідно ч.3 ст.533 Цивільного кодексу України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при розрахунках на території України по зобов'язанням допускається у випадках, порядку та умовах передбачених законом.

Статті 47 та 49 Закону «Про банки і банківську діяльність»визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»№15-93 від 19.02.1993 року.

З вищевикладеного вбачається, що банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Підпункт «в»п.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»№15-93 від 19.02.1993 року, передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, у випадку якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

Враховуючи, що такі межі законодавством не визначені, здійснення операції з надання банком кредиту в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії та не суперечить чинному законодавству.

Отже, суд вважає, що відповідно до ст.ст.192, 533, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст.32, 44 Закону України «Про національний банк України», ст.ст.2, 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст.1, 4, 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст.ст.1, 3, 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»№15-93 від 19.02.1993 року, банк, який у встановленому порядку отримав генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій, має достатні юридичні підстави та законне право на надання кредиту в іноземній валюті.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що ЗАТ «Перший Український Міжнародний Банк», правонаступником якого є ПАТ «ПУМБ», мав достатні юридичні підстави та законне право на надання кредиту в іноземній валюті.

Крім того, укладання кредитного договору в іноземній валюті цілком відповідало внутрішній волі ОСОБА_3 При отриманні кредиту він усвідомлював та гарантував, що умови договору для нього зрозумілі, відповідають його інтересам.

Частиною 2 ст.1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, тобто норми про договір позики.

На підставі ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч.2 ст.533 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Згідно зі змістом ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч.1 ст.1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, на підставі ч.2 якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст.617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в ході судового розгляду справи встановлено, що на підставі кредитного договору № 5831164 від 13.11.2007 року ЗАТ «Перший Український Міжнародний Банк», правонаступником якого є позивач, надав відповідачу ОСОБА_3 кредит. Однак відповідач порушує вимоги кредитного договору, а саме не виконує в обумовлені строки зобов'язання щодо сплати кредиту та відсотків, порушує умови страхування. Тому є підстави для стягнення із ОСОБА_3 на користь позивача суми заборгованості по несплаченому кредиту, по несплачених відсотках та нарахованої пені, штрафу.

Разом із тим, крім позовної вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, позивач просить звернути стягнення на предмет договору іпотеки.

На підставі ст.1 Закону України «Про іпотеку» іпотека -вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

Частиною 1 статті 33 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку»у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. При цьому частиною 2 статті 35 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

На підставі ч.3 ст.33 Закону України «Про іпотеку»встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст.39 Закону України «Про іпотеку»у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

На підставі ч.3 ст.37 Закону України «Про іпотеку»іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Статтею 41 Закону України «Про іпотеку»передбачено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку».

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_3 вимог кредитного договору банк набув право звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити всю суму зобов'язання на момент звернення стягнення, у тому числі, суму заборгованості за кредитом та відсотками, штрафними санкціями, незалежно від настання строку виконання боргового зобов'язання, який зазначено у кредитному договорі. Тому, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що існують підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, відповідно до приведеного позивачем розрахунку, поданий представником позивача, який суд визнає належним доказом по справі.

Разом із тим, суд, при вирішенні спору враховує вимоги п. 42. Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», згідно яких суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення. Винятком є ситуація коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення статті 11 Закону України «Про іпотеку»(або статті 589 ЦК щодо заставодавця). Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_3 є і позичальником по кредитному договору і іпотекодавцем по договору іпотеки, на думку суду, позов ПАТ «ПУМБ»необхідно задовольнити частково, лише звернувши стягнення на предмет іпотеки.

Судом не приймаються до уваги заперечення представника відповідача щодо не встановлення факту надання ОСОБА_3 кредитних коштів, так як вказаний факт підтверджується договорами: банківського карткового рахунку НОМЕР_2 від 13.11.2007 року і про випуск банківської платіжної картки і здійснення операцій з її використанням № 5856033 від 13.11.2007 року, укладеними між ЗАТ «Перший Український Міжнародний Банк»та ОСОБА_3 та випискою по картковому рахунку на ім'я ОСОБА_3, які суд вважає належними доказами.

На погоджуючись із розрахунком заборгованості, відповідач та його представник ОСОБА_5 не надали свого розрахунку, хоча мали таку можливість, тому суд, наданий представником позивача розрахунок, вважає допустимим та достовірним доказом у справі (а.с. 11-14).

Відповідно до ч.1 ст.88 Цивільно-процесуального кодексу України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача суму у розмірі 910 грн. (1 700 грн. ((170,10 дол. США + 353,60 грн.) -держмито) + 120 грн. (витрати на сплату за ІТЗ) : 2).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 192, 154, 516, 526, 533, 610, 611, 612, 617, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ч.4 ст.169, ст.ст.10, 27, 57, 60, 88, 209, 214-215, 224-233 ЦПК України, ст.ст.2, 47, 49 Закону «Про банки і банківську діяльність», ст.ст. 1, 33, 35, 37, 39, 41 ЗУ «Про іпотеку», суд, -

вирішив:

Позов Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк»до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на майно, що перебуває в іпотеці -задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, перед Публічним акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк»за кредитним договором № 5831164 від 13.11.2007 року в розмірі 100 896 (сто тисяч вісімсот дев'яносто шість) доларів 79 (сімдесят дев'ять) центів США та 209 689 (двісті дев'ять тисяч шістсот вісімдесят дев'ять) гривень 85 (вісімдесят п'ять) копійок (з яких: 85 478,44 доларів США -заборгованість за основною сумою кредиту, 15 418,35 доларів США -заборгованість по несплачених відсотках, 156 969,48 гривень -сума пені за порушення строків виконання зобов'язань, 52 720,37 гривень -сума штрафів за порушення ОСОБА_3 обов'язків щодо поновлення дії договорів страхування та обов'язків, передбачених п.п. 4.3.2 -4.3.6 кредитного договору) -звернути стягнення на предмет договору іпотеки № 5839157 від 13.11.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського округу ОСОБА_4 та зареєстрованого в реєстрі за №2950, а саме: квартиру, реєстраційний номер:11673247, загальною площею 81,49 кв.м., житловою площею 46,8 кв.м., адреса місцезнаходження: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 13.11.2007 року, за початковою ціною, розмір якої буде визначено на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути із ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк»(ЄДРПОУ 14282829, м. Донецьк, вул. Університетська, 2-а) 910 (дев'ятсот десять) гривень витрат по сплаті позивачем судового збору.

У задоволенні інших позовних вимог позову -відмовити.

Копію заочного рішення надіслати відповідачу не пізніше трьох днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Р.С. Холод