Ухвала суду № 28049649, 19.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2012 року м. Київ К-42523/10

Вищий адміністративний суд України складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.11.2009 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010 р.

у справі №2а-13200/09/2670

за позовом Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк»(далі -позивач) звернувся до адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі -відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.11.2009 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010 р., позовні вимоги задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 16.06.2009 р. №0000574310/3 та №0000064310/3.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення -без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу була проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 р. по 30.06.2008 р., за результатами якої складено акт від 22.10.2008 р. №565/43-10/00039019.

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог пп.4.2.12 п.4.2 ст.4, п.7.3 ст.7, пп.8.1.1 ст.8, пп.9.5.1 п.9.5 ст.9, абз. «а»п.17.2 ст.17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме -заниження податку з доходів фізичних осіб на суму 19 080,96 грн. при виплаті доходу фізичним особам у вигляді призів.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.11.2008 р. №0000574310/0, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок з найманих працівників у розмірі 57 242,88 грн. (у т.ч. за основним платежем -19 080,96 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -38 161,92 грн.).

Позивачем було оскаржено вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, за результатами якого прийнято нові податкові повідомлення-рішення від 16.06.2009 р. №0000574310/3, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку з найманих працівників у розмірі 57 242,88 грн. (у т.ч. за основним платежем -19 080,96 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -38 161,92 грн.) та №0000064310/3, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку з найманих працівників у розмірі 19,44 грн. (у т.ч. за основним платежем -6,48 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -12,96 грн.).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Ну думку податкового органу, порушення позивачем зазначених норм Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»полягає у тому, що позивачем, як податковим агентом, з отриманих переможцями у результаті розіграшу призів під час проведення рекламних акцій нараховано та утримано податок з доходів фізичних осіб за ставкою, визначеною п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» - 15% від об'єкта оподаткування, тоді як п.7.3 ст.7 наведеного Закону визначено, що ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначеної пунктом 7.1 цієї статті, від об'єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз, що мало місце, як вважає відповідач, під час проведення позивачем акцій.

Однак, суди попередніх інстанцій обґрунтовано не погодились із такими твердженнями податкового органу з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 01.07.2005 р. по 01.07.2008 р. позивачем були проведені рекламні акції, протягом яких ним дарувались подарунки з метою розширення клієнтської бази шляхом залучення фізичних осіб.

Із матеріалів справи, а саме -з акту перевірки вбачається, що за результатами розіграшу подарунків позивачем було нараховано та утримано податок з доходів фізичних осіб у березні 2007 р., вересні 2007 р., листопаді 2007 р., лютому 2008 р. та у квітні 2008 р. всього на суму 19 074,48 грн.

Відповідно до п.1.2 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(далі -Закон), дохід -це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених пп.4.2.16 п.4.2 ст.4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Підпунктом «и»п.1.3 ст.1 вказаного Закону встановлено, що дохід з джерелом його походження з України -будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді доходів, що виплачуються (надаються) резидентами у вигляді виграшів і призів, у тому числі у лотерею (крім державної); благодійної допомоги, подарунків.

Підпунктом 8.1.1 п.8.1 ст.8 зазначеного Закону визначено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах ст. 7 цього Закону.

Відповідно до п.7.1 ст.7 Закону, ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.3 цієї статті.

Підпунктом «а»п.17.2 ст.17 Закону визначено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є, зокрема, для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України -податковий агент.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем було утримано та сплачено податок з доходів фізичних осіб за ставкою 15% від суми подарунків за проведеними у перевірений період акціями, про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні доручення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що доводи податкового органу про те, що позивач повинен був застосовувати ставку у розмірі 30% від об'єкта оподаткування, не відповідають вимогам закону.

У відповідності до п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначеної пунктом 7.1 цієї статті, від об'єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім у державну лотерею у грошовому виразі) на користь резидентів або нерезидентів, та від будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб, за винятком доходів, визначених у підпункті 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 цього Закону.

Однак, як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем за період з 01.07.2005 р. по 01.07.2008 р. були проведені рекламні акції, протягом яких ним дарувались подарунки, а не розігрувались призи або виграші, як стверджує відповідач.

Судом першої та апеляційної інстанцій було надано вірне тлумачення термінів «призи»та «подарунки», як такі, що є відмінними, як за фактичною, так і за правовою природою. У свою чергу, правильне визначення природи правовідносин між банком та його клієнтами, що отримують від банку гроші (путівки, тощо) впливає на порядок оподаткування таких операцій.

Відтак, судова колегія суду касаційної інстанції погоджується із висновками попередніх судових інстанцій, що при наданні подарунків під час проведення рекламних акцій позивач правомірно застосовував до оподаткування доходів фізичних осіб -власників подарунків, ставку податку у розмірі 15% у відповідності до приписів ст.14 та п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що норми пп.9.5, 7.3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», на порушення яких вказує контролюючий орган, регулюють виключно порядок оподаткування призів та виграшів під час проведення лотерей, розіграшів, азартних ігор, а тому не можуть застосовуватись з метою оподаткування подарунків, що дарував позивач фізичним особам під час проведення рекламних акцій, а тому правових підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень у податкового органу не було.

Крім того, задовольняючи позовні вимоги, попередні судові інстанцій вірно врахували і ту обставину, що податковим органом в спірних податкових повідомленнях-рішеннях податкове зобов'язання позивачу визначено як податок з найманих працівників, тоді як у акті перевірки встановлено порушення, що, на думку податкового органу, призвели до заниження податку з доходів фізичних осіб -одержувачів подарунків, які не є найманими особами у розумінні п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», у зв'язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення не узгоджуються не тільки з вимогами Закону, але й з висновками акту перевірки.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення -залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.11.2009 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2010 р. у справі №2а-13200/09/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.