Ухвала суду № 28049650, 05.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2012 року м. Київ К/9991/23397/11

Вищий адміністративний суд України складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційній скарги Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області та Державної податкової адміністрації України

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2010 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2011 р.

у справі №2а-10209/10/2070

за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Серпуховка»

до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області

та Державної податкової адміністрації України

про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Житлово-будівельний кооператив «Серпуховка»(далі -позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області та Державної податкової адміністрації України (далі -відповідачі) про скасування рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2010 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2011 р., позовні вимоги задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення у частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 170,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 1,70 грн.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідачі звернулись до Вищого адміністративного суду України із касаційними скаргами, в яких просять їх скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач письмових заперечень на касаційні скарги відповідачів на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу була проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питання неподання податкового звіту про використання коштів неприбутковими організаціями за 11 міс. 2006 р., 11 міс. 2007 р., 11 міс. 2008 р., за результатами якої складено акт від 25.05.2010 р. №1606/15-016/23747411.

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення позивачем абз.«а»пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.22.13 ст.22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.4.1 р.4 Порядку складання звіту про використання коштів неприбутковими установами й організаціями, затвердженого Наказом ДПА України від 11.07.1997 р. №233, Наказу ДПА України від 03.04.2003р. №153, а саме -ненадання податкового звіту про використання коштів неприбутковими установами й організаціями за 11 місяців 2006 р., 11 місяців 2007 р., 11 місяців 2008 р.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.06.2010 р. №0002671501/0, яким застосовано до позивача суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510,00 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційних скаргах, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення у частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 170,00 грн. виходили з того, що за неподання звіту за 11 місяців 2006 р. податковим органом при визначенні суми податкового зобов'язання порушено строк, передбачений приписами пп.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі - Закон).

Судова колегія Вищого адміністративного суду України погоджується із такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до підпункту 5.3.1 п.5.3 ст.5 вказаного Закону, платник податків зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, встановленого підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 ст. 17 цього Закону встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірах, визначених цим підпунктом диференційовано в залежності від кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання.

Відповідно до пункту 1.2 ст.1 вказаного Закону, податкове зобов'язання -це зобов'язання сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з пунктом 1.3 цієї статті, податковий борг (недоїмка) -це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до пункту 1.5 цієї статті, штрафна санкція (штраф) - це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без нарахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням правил оподаткування, визначених відповідними законами.

З огляду на зазначені нормативні приписи, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що сума штрафних санкцій за змістом Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», є складовою податкового зобов'язання, а тому на штрафні санкції поширюється строк давності, встановлений підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 ст.15 вказаного Закону.

Вказаним підпунктом передбачено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі коли така податкова декларація була подана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що чинне законодавство не містить норми, якою б було визначено початок перебігу строку для визначення платнику податків контролюючим органом суми штрафних санкцій, у тому числі застосованих на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Оскільки за змістом підпункту 15.1.1 пункту 15.1 ст.15 Закону від 21.12.2000 р. початок перебігу строку давності пов'язаний фактично з днем порушення платником податків податкового законодавства, з урахуванням положень частини 7 ст.9 КАС України щодо застосування аналогії закону перебіг строку давності для визначення платнику податків суми штрафних санкцій, застосованих на підставі підпункту 17.1.7 п.17.1 ст.17 цього Закону починається з дня, наступного за днем граничного строку подання звіту про використання коштів неприбутковими установами й організаціями, тобто з 20.12.2006 р.

Відтак, підстав для застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 170,00 грн. у податкового органу не було.

Мотивація та докази, наведені у касаційних скаргах, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційних скарг порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення -залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області та Державної податкової адміністрації України залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2010 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2011 р. у справі №2а-10209/10/2070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.