Ухвала суду № 28049660, 26.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" листопада 2012 р. м. Київ К-32505/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:Шемяткіна О.О., позивача:Сучик Т.Я.,відповідача:Шляхової О.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «САССК»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.03.2010 р.

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010 р.

у справі № 2а-14517/09/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САССК»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «САССК»(далі - позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі - відповідач) про скасування рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.03.2010 р. позов задоволено частково, скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.07.2009 р. № 0009092305/0 у сумі 10 090 650,78 грн. за період з 03.01.2007 р. по 04.07.2008 р., у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 802 467,06 грн. рішення залишено в силі.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010 р. рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким відмовлено у задоволенні позову.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанції прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення суду апеляційної інстанції та скасувати рішення суду першої інстанції у частині залишення в силі рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 13.07.2009 р. №0009092305/0 у сумі 802 467,06 грн. із направленням справи на новий розгляд у зазначеній частині.

Відповідач письмових заперечень на касаційну скаргу позивача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу було проведено планову виїзну перевірку господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2008 р., результати якої викладено в акті від 23.06.2009 р. №1034/23-09/30180471.

Вказаною перевіркою було встановлено, що в порушення вимог п.2.8, 5.4 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. № 637 (далі - Положення № 637), понадлімітні залишки готівки в касі позивача склали 5 446 563,42 грн.

На підставі встановлених порушень контролюючим органом було прийнято спірне рішення від 13.07.2009 р. № 0009092305/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10 893 126,84 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Задоволення позову судом першої інстанції мотивовано неправомірністю застосування до позивача штрафних санкцій за порушення вимог п.2.8, 5.4 Положення №637 у сумі 10 090 650,78 грн., оскільки це здійснено поза межами строків, встановлених ст. 250 Господарського кодексу України.

Так, відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються статтею 239 цього Кодексу, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

З огляду на викладене фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення норм про ведення касових операцій є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні статей 238, 239 Господарського кодексу України, а відтак повинні застосовуватися у межах строків, визначених статтею 250 цього Кодексу.

Статтею 250 Господарського кодексу України встановлено обмеження строків застосування адміністративно-господарських санкцій: адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що застосування до позивача адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу за порушення Положення №637 за період з 03.01.2007 р. по 04.07.2008 р. після закінчення одного року з дня вчинення таких порушень є неправомірним.

У той же час, суд дійшов висновку про обґрунтованість спірного рішення у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 802 476,06 грн. за період з 16.07.2008 р. по 30.09.2008 р.

Між тим, колегія Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки передчасними та помилковими з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що ході перевірки касової книги підприємства прибуткових та видаткових касових ордерів, розрахунків встановлення ліміту залишку готівки в касі, наказів про встановлення ліміту каси в перевіряємому періоді виявлено, що підприємством усупереч вимогам підпункту «а» п.5.1 Положення № 637, яким визначено строки здавання готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках (середа, п'ятниця), також ліміт залишку готівки в касі підприємства встановлений з перевищенням граничних розмірів передбачених п.5.4 Положення № 637, а саме: відповідно до розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі позивача підписаного 02.01.2007 р. керівником підприємства та головним бухгалтером середньоденні надходження готівки до каси становлять 52 152,71 грн., строки здавання готівкової виручки (готівки) середа, п'ятниця. Згідно наказу товариства від 02.01.2007 р. №02/01/07-1Ф «Про встановлення ліміту каси»підписаного генеральним директором Конрад Майер ліміт каси підприємства з 02.01.2007 р. встановлено 260 000 грн. на добу. Відповідно до розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі позивача підписаного 31.12.2007 р. керівником підприємства та головним бухгалтером середньоденні надходження готівки до каси становлять 51 694,48 грн., строки здавання готівкової виручки (готівки) середа, п'ятниця. Згідно наказу товариства від 02.01.2008 р. №01 «Про встановлення ліміту каси»підписаного головним менеджером ліміт каси підприємства з 02.01.2008 р. встановлено 258 000 грн. на добу. Відповідно до розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі позивача підписаного 01.07.2008 р. керівником підприємства та головним бухгалтером середньоденні надходження готівки до каси становлять 70 749,95 грн., строки здавання готівкової виручки (готівки) середа, п'ятниця. Згідно наказу товариства від 01.07.2008 року №01/07/08 «Про встановлення ліміту каси»підписаного в.о. головного менеджера ліміт каси підприємства з 01.07.2008 р. встановлено 270 000 грн. на добу.

За змістом п. 5.2 Положення № 637 установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі (додаток 2), що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою). До розрахунку приймається строк здавання підприємством готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений відповідним договором банківського рахунку. Для кожного підприємства та його відокремленого підрозділу складається окремий розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі.

Установлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства. Для відокремлених підрозділів ліміт каси встановлюється і доводиться до їх відома відповідними внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства - юридичної особи.

Пунктом 5.3 Положення № 637 визначено, що ліміт каси підприємства встановлюють на підставі розрахунку середньоденного надходження готівки до каси або її середньоденної видачі з каси, за рішенням керівника підприємства або уповноваженої ним особи.

Згідно п. 5.4 Положення № 637 кожне підприємство визначає ліміт каси з урахуванням режиму і специфіки його роботи, віддаленості від банку, обсягу касових оборотів (надходжень і видатків) за всіма рахунками, установлених строків здавання готівки, тривалості операційного часу банку, наявності домовленості підприємства з банком на інкасацію тощо для підприємств, які мають строк здавання готівкової виручки (готівки) в банк щодня (у день її надходження до каси) або наступного дня від дня її надходження до каси, - у розмірах, що потрібні для забезпечення їх роботи на початку робочого дня, але не більше розміру середньоденного надходження готівки до каси (за три будь-які місяці поспіль з останніх дванадцяти).

Відповідно до п. 5.9 Положення № 637, якщо підприємством ліміт каси не встановлено (незалежно від причин такого невстановлення), то ліміт такої каси вважається нульовим. У цьому разі вся готівка, що перебуває в його касі на кінець робочого дня і не здана підприємством відповідно до вимог цього Положення, вважається понадлімітною.

Якщо ліміт каси встановлено з перевищенням граничних розмірів, визначених пунктом 5.4 цієї глави, то він уважається встановленим на рівні зазначених граничних розмірів. У цьому разі сума зазначених перевищень уважається понадлімітною.

Суд першої інстанції, розглядаючи дану справу посилаючись на приписи п. 5.9 Положення, формально зазначивши про неврегульованість питання дотримання позивачем касової дисципліни, а саме здавання готівкової виручки (готівки) самостійно, або через відповідні служби, яким згідно із законодавством України надане право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів, дійшов висновку про наявність у діях позивача порушень приписів вказаного Положення.

У той же час, попередніми судовими інстанціями не було досліджено та надано правової оцінки питанню того, з якої суми коштів виходив відповідач при розрахунку ліміту залишку готівки в касі, чи були при цьому враховані режим і специфіка роботи позивача, обсяг касових оборотів (надходжень і видатків) за всіма рахунками, тощо.

Не встановлення судами обставин щодо правомірності висновку податкового органу, які обмежені виключно врахуванням суми щоденних надходжень готівкових коштів є неповнотою судового розгляду, оскільки саме такі обставини впливають на правильне вирішення даного спору та можуть бути підставою для висновку про правомірність нарахування штрафних (фінансових) санкцій позивачу.

Крім того, висновок суду першої інстанції про неврегульованість питання здавання позивачем готівкової виручки та інкасації коштів спростовуються наявністю в матеріалах справи договору від 01.01.2007 р. №67-1-1/188 між позивачем та «Райффайзен Банк Аваль»(виконавець) про інкасацію готівкової виручки, відповідно до п. 1.1 якого виконавець власними силами і засобами у дні і години. погоджені сторонами цього договору, проводить інкасацію готівкової виручки та доставляє про інкасовану готівку у касу виконавця, розташовану за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, здійснює її обробку і переказ на рахунок позивача.

Оскільки зазначені обставини справи, не були з'ясовані, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, і це порушення вимог ч. 4 та 5 ст.11 КАС України не може бути усунено судом касаційної інстанції з урахуванням меж касаційного перегляду справи, встановлених статтею 220 КАС України, ухвалене у справі рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування рішення від 13.07.2009 р. №0009092305/0 у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 802 476,06 грн. підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції у зазначеній частині.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у цій ухвалі, виконати вимоги процесуального законодавства, зокрема ч. 4 та 5 ст.11 КАС України щодо з'ясування всіх обставин у справі, статті 86 цього Кодексу щодо оцінки доказів, та в залежності від встановленого і у відповідності з нормами матеріального права вирішити спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «САССК»задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2010 р. у справі № 2а-14517/09/2670 скасувати повністю.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.03.2010 р. у справі № 2а-14517/09/2670 скасувати у частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування рішення від 13.07.2009 р. №0009092305/0 у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 802 476,06 грн. із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції у зазначеній частині.

У решті Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.03.2010 р. у справі № 2а-14517/09/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.