Ухвала суду № 28049646, 19.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2012 року м. Київ К-35826/10

Вищий адміністративний суд України складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06.08.2009 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2010 р.

у справі № 2а-3976/09/0870

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Пологівський хімічний завод «Коагулянт»

до Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області

про визнання протиправними та скасування першої та другої податкових вимог,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Пологівський хімічний завод «Коагулянт»(далі -позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом до Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області (далі -відповідач) про визнання протиправними та скасування першої та другої податкової вимоги.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.08.2009 р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2010 р., позовні вимоги задоволено, визнано протиправними та скасовано першу податкову вимогу від 12.05.2009 р. №1/18 та другу податкову вимогу від 18.06.2009 р. №2/25. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 3,40 грн.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача на адресу суду касаційної інстанції не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог валютного законодавства за контрактами від 29.11.2007 р. №020-491-BG-07, від 29.11.2007 р. №720-492-BG-07, від 14.09.2007 р. №452025, від 19.05.2008 р. №020-031-BG08, від 19.01.2006 р. №005-016-GC, від 09.07.2007 р. №090707/ХК та від 20.03.2008 р. №005-310-BG08, за результатами якої складено акт від 03.04.2009 р. №94/2301/03327724.

Зазначеним актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог ст.1 та ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме -порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 06.04.2009 р. №0000132301, яким застосовано до позивача пеню у розмірі 101 069,98 грн.

Податковим органом 12.05.2009 р. позивачу була надіслана перша податкова вимога №1/18 на суму 86 684,98 грн. та 18.06.2209 р. надіслана друга податкова вимога №2/25 на суму 62 684,98 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме з акту перевірки, пеня нарахована згідно із Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», якою передбачено стягнення пені за кожен день прострочки у розмірі 0,3% від суми неодержаної виручки в іноземній валюті, перерахованій за офіціальним поточним курсом НБУ на день виникнення заборгованості.

Однак попередні судові інстанції дійшли обґрунтованих висновків щодо відсутності правових підстав для надсилання спірних податкових вимог з огляду на таке.

Преамбулою Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі -Закон) встановлено, що даний Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески в загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що податкове зобов'язання -це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України; податковий борг (недоїмка) -це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання; пеня -це плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання.

З огляду на положення ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що пеня за порушення встановлених ст. 1, 2 цього Закону строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності є адміністративно-господарською санкцією. А відтак, є правомірним і висновок, що визначена позивачу фінансова санкція не є податком або збором (обов'язковим платежем), визначеним статтями 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування».

З огляду на викладене, а також на те, що попередніми судовими інстанціями було встановлено, що нарахована позивачу сума штрафних (фінансових) санкцій не є штрафною санкцією у сфері оподаткування, оскільки застосовується за невиконання умов зовнішньоекономічних цивільно-правових договорів, а також зважаючи на п. 1.9 та 1.10 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно яких податкове повідомлення і податкові вимоги є письмовими повідомленнями та вимогами контролюючих та податкових органів про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання або погасити суму податкового боргу (ці форми актів ненормативного характеру можуть застосовуватись лише щодо обов'язків зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, щодо відсутності у відповідача законних підстав направляти позивачу спірні податкові вимоги про сплату пені за порушення ним термінів, передбачених статтями 1 і 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення -залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області залишити без задоволення.

2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06.08.2009 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2010 р. у справі № 2а-3976/09/0870 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.