Рішення № 27504390, 30.10.2012, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Провадження №2/2033/1242/2012

Справа №2033/2275/2012

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2012 Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

судді Тарасенко Л.М.,

при секретарі Ільюта А.С.,

розгянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором

встановив:

Позивач -Публічне акціонерне товариство «ПроКредит Банк»звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення солідарно заборгованості за кредитним договором у сумі 22 939,90 грн., у зв»язку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_1 умов кредитного договору №204.41207, укладеного 22 грудня 2009 року року між Публічним акціонерним товариством «ПроКредит Банк»та ОСОБА_1.

Представник позивача у судове засідання не з»явився, був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи. Надав суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутності. Також надав суду письмову заяву зі згодою про розгляд справи, за можливості, у порядку заочного розгляду.

За таких обставин суд, вважає можливим розглянути справу у його відсутності за наявними у справі доказами.

Відповідачі у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про поважність причин неявки суд не повідомили, заперечення проти позову не надали.

За таких обставин суд, вважає можливим ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ч.1 ст.224 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

У судовому засіданні встановлено наступне.

22 грудня 2009 року між Публічним акціонерним товариством «ПроКредит Банк»та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №204.41207, на підставі якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 50 000,00 грн. по процентній ставці 40% річних строком на 18 місяців.

Відповідно до умов кредитного договору відповідач як позичальник зобов»язалась здійснювати своєчасне погашення кредиту та сплачувати усі інші передбачені платежі у порядку, передбаченому умовами.

Пунктом 5.3 кредитного договору передбачено, що у випадку прострочення встановлених договором строків погашення грошових зобов»язань позичальник сплачує кредитору штрафну пеню у розмірі 0,5% від суми непогашеної заборгованості, але не менше ніж 15 грн. у еквіваленті валюти кредиту за кожний календарний день прострочення, включаючи день повного погашення заборгованості. Починаючи з 31 календарного дня прострочення, вказаний розмір пені збільшується до 1% за умови подання кредитором відповідного повідомлення позичальнику про таке збільшення.

Станом на 28 березня 2012 року за відповідачем утворилась заборгованість за кредитним договором, на загальну суму 22 939,90 грн. і складається з:

заборгованість за кредитом у розмірі 12 866,05 грн.;

заборгованість за відсотками у розмірі 3 073,85 грн.;

пеня (з урахуванням зменшення позивачем її розміру) 7 000,00 грн.

В якості забезпечення виконання відповідачем своїх зобов»язань щодо погашення кредиту та всіх інших патежів, передбачених договором, 22 грудня 2009 року між позивачем та ОСОБА_2 був укладений договір поруки №54008-ДП1, в якому вона поручилася за належне виконання відповідачем ОСОБА_1 взятих на себе зобов»язань, що витікають із договору, у повному обсязі як солідарний боржник.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зоов»язання, забезпеченного порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1049 ЦК України, передбачено, що позичальник зобов»язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до положення статті 1050 ЦК України, якщо по зичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відпо відно до статті 625 ЦК України.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишила ся, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в яких одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (пе редати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати виконання його обов'язку.

Зобов'язання вини кають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України, зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (тер мін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Крім того, боржник вважа ються таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Окрім цього, за ч. 1 ст. 543 ЦК України - в разі солідарного обов'язку відповідачів, кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх відповідачів разом, так і від будь-кого з них окремо. При цьому, згідно абз. 2 ч. 2 тієї ж статті ЦК України - солідарні відповідачі залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Статею 554 ЦК України передбачено, що в разі невиконання зобов'язання боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає в тому ж обсязі, як і боржник, зокрема відповідає за сплату основного боргу і процентів, за відшкодування збит ків, за сплату неустойки, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, зважаючи на невиконання відповідачем ОСОБА_1 зобов'язання стосовно повер нення кредиту, а також забезпечення виконання вище вказаних зобов'язань відповідачем укладе ним договором поруки, позивач вправі вимагати стягнення з відповідачів суми боргу в порядку позовного провадження, оскільки між сторонами існує цивільно-правовий спір.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Зважаючи на наведене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215, 224-226 ЦПК України, ст. 526, ч.1 ст. 530, ч.1, ч.3 ст. 549, ст.ст. 610, 611, 612, 624, 625, ст.ст. 1048-1050 ЦК України

вирішив:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»-задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»заборгованість за кредитним договором у розмірі 22 939,90 грн.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк»судовий збір у розмірі 229,40 грн., по 114,70 грн. з кожного.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії, відповідно до вимог ст. 229 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення відповідачами, які не приймали участі у розгляді справи, якщо заяву про перегляд заочного рішення не було подано.

Суддя: