Постанова № 27458423, 12.11.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 листопада 2012 року № 2а-13056/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Пащенка К.С., суддів Добрівської Н.А., Саніна Б.В., при секретарі судового засідання Іконніковій О.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомОСОБА_1до 1. Державної виконавчої служби України, 2. Голови Державної виконавчої служби України, 3. Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, 4. Начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Калевича В.А., 5. Державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Бєлозьорова О.О.провизнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить, з урахуванням уточнення позовних вимог, визнати протиправною бездіяльність Державної виконавчої служби України, відділу примусового виконання рішень ДВС України м. Київ, а також посадових осіб - державного виконавця відділу примусового виконання рішень ДВС України м. Київ, вул. Артема, 73 Бєлозьорова О.О., начальника цього відділу Калевича В.А., голови Державної виконавчої служби України Стадніка Г.В., що виразилась (в кожного з перерахованих відповідачів) в невиконанні рішення Хмельницького окружного адміністративного суду по виконавчому листу № 2270/3717/11 виданому цим же судом 28.11.2011, (виконавче провадження № 30544436), про стягнення з Міністерства оборони України через Державне казначейство України на користь ОСОБА_1 суму неотриманої одноразової грошової допомоги в розмірі 135297,40 грн., в неприйняті заходів щодо виконання рішення суду та в не надані позивачу відповіді на звернення; зобов'язати Державну виконавчу службу України прийняти заходи до підлеглих щодо виконання рішення суду, винести постанову про примусове стягнення коштів та примусово стягнути зазначені кошти з Міністерства Оборони України на рахунок позивача в НОМЕР_1 в ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК», МФО 321983, ЄДРПОУ 14360920, накласти штраф на відповідача за невиконання рішення суду; зобов'язати відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України м. Київ, вул. Артема, 73 винести постанову про примусове стягнення коштів та примусово стягнути зазначені кошти з Міністерства Оборони України на рахунок позивача в НОМЕР_1 в ПАТ КБ «ПРАВЕКС-БАНК», МФО 321983, ЄДРПОУ 14360920, накласти штраф на відповідача за невиконання рішення суду; стягнути на зазначений рахунок кошти затрачені на проїзд, харчування/добові, листування зв'язку у з невиконанням Державною виконавчою службою України судового рішення в сумі 273,10 грн.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Державний виконавець відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Бєлозьоров О.О. позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову.

Не зважаючи на належне повідомлення про час та місце розгляду справи, інші відповідачі явку своїх представників у судове засідання 31.10.2012 не забезпечили, з урахуванням чого адміністративна справа відповідно ч. ч. 4, 6 ст. 128 КАС України розглядається у порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

19.12.2011 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Бєлозьоровим О.О. відкрито виконавче провадження за виконавчим листом Хмельницького окружного адміністративного суду № 2270/3717/11 виданого 28.11.2011 про стягнення з Міністерства оборони України через Державне казначейство України на користь ОСОБА_1 суми неотриманої одноразової грошової допомоги у розмірі 135297,40 грн.

Вказаною постановою від 19.12.2011 боржнику (Міністерство оборони України) постановлено самостійно виконати в 7-денний строк рішення суду згідно з виконавчим документом з моменту винесення (отримання) постанови про відкриття виконавчого провадження.

Як видно з матеріалів справи, боржник не виконав самостійно в 7-денний строк рішення суду згідно з виконавчим документом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до змісту ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

За змістом ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження»у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження»заходами примусового виконання рішень є, зокрема, інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження»звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.

Разом з тим, згідно з ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 65 Закону України «Про виконавче провадження»готівка в національній та іноземній валюті, що перебуває в касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, підлягає невідкладному вилученню після її виявлення та складання відповідного акта державним виконавцем. Копія акта вручається представнику боржника - юридичної особи. Вилучена готівка зараховується на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби не пізніше наступного робочого дня з моменту вилучення. Державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в податкових органах, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. Державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; у разі необхідності залучати до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

Як видно з матеріалів справи, державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Бєлозьоровим О.О. 30.03.2012 направлено Міністерству оборони України вимогу державного виконавця, якою останній вимагав протягом семи днів з моменту отримання вимоги, повідомити державному виконавцю про коди програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету (коди тимчасової класифікації видатків та кредитування місцевих бюджетів) і економічної класифікації видатків бюджету, за якими здійснюватиметься безспірне списання коштів з рахунків боржника, чи реквізити рахунків, на яких наявні кошти для безспірного списання; 18.07.2012 винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору з Міністерства оборони України у розмірі 13529,74 грн., у зв'язку з не виконанням у наданий строк виконавчого листа; 01.10.2012 направлено платіжну вимогу № 224/3 до Державної казначейської служби України; 22.10.2012 винесено розпорядження № 30544436/3 про перерахування грошових коштів у сумі 103178,36 грн., що надійшли 04.10.2012 на користь ОСОБА_1.

Таким чином, відповідачем вжито заходів щодо виконання рішення, проте, як встановлено судом, та, всупереч вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, не спростовано відповідачем, державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Бєлозьоровим О.О. порушено строки здійснення примусового виконання рішення встановлені ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», а саме на наступний день після закінчення 7-денного строку наданого Міністерству оборони України для добровільного виконання рішення державним виконавцем, зокрема, не направлено боржнику вимогу державного виконавця, не винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору, а також не вчинено інших необхідних заходів передбачених чинним законодавством у такі строки.

Разом з тим, відповідачем у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (ст. 181 КАС України). Такими органами державної виконавчої служби є: 1. Державна виконавча служба України, до складу якої входить відділ примусового виконання рішень; 2. Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; 3. Районні, районні в містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Отже, в цій категорії справ відповідачами можуть бути лише перераховані органи державної виконавчої служби у зв'язку з тим, що структурні підрозділи органів державної виконавчої служби: відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, відділи примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі - не визначені Законом України «Про державну виконавчу службу»як самостійні органи державної виконавчої служби, що виключає можливість їхньої участі як відповідачів у таких справах.

Ураховуючи те, що наведений перелік органів державної виконавчої служби є вичерпним, у разі подання позовної заяви до державних виконавців або інших посадових осіб органів державної виконавчої служби чи до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, необхідно за правилами ст. 52 КАС України здійснювати заміну первинного відповідача на належного - відповідно Державну виконавчу службу України, управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, або, у разі наявності заперечень позивача, залучати вказаний орган як другого відповідача. Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби»від 13.12.2010 N 3, із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Вищого адміністративного суду України від 21.05.2012 N 5, від 14.09.2012 N 10.

За таких умов, суд приходить до висновку про протиправність бездіяльності Державної виконавчої служби України в частині не вчинення у передбачені строки дій спрямованих на примусове виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.04.2011 у справі № 2270/3717/11 про стягнення з Міністерства оборони України через Державне казначейство України на користь ОСОБА_1 суми неотриманої одноразової грошової допомоги у розмірі 135297,40 грн.

Водночас, вимога позивача про зобов'язання Державної виконавчої служби України та Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України прийняти заходи до підлеглих щодо виконання рішення суду, не підлягає задоволенню, оскільки такі дії відносяться до дискреційних (виключних) повноважень Державної виконавчої служби України та Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України.

Крім того, з листа Державної виконавчої служби України від 07.11.2012 № 12-0-26-4210/5-229/3, копія якого наявна в матеріалах справи, видно, що на даний час вирішується питання щодо притягнення державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Бєлозьорова О.О. до дисциплінарної відповідальності, за неналежне виконання своїх посадових обов'язків.

Вимога про зобов'язання Державної виконавчої служби України та Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винести постанову про примусове стягнення коштів також не підлягає задоволенню, так як винесення такого процесуального документу в межах виконавчого провадження не передбачено чинним законодавством України.

Стосовно вимоги про накладення штрафу на відповідача за невиконання рішення суду суд звертає увагу позивача, що чинним Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено можливості накладення штрафу на Державну виконавчу службу України за невиконання рішення суду, у зв'язку з чим така вимога не підлягає задоволенню.

Разом з тим, з матеріалів справи видно, що позивач звернувся з заявою до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 05.04.2012 про активізацію роботи по виконанню постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.04.2011 у справі № 2270/3717/11, а також звернувся зі скаргами на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Бєлозьорова О.О. до Начальника відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Калевича В.А. та до Голови Державної виконавчої служби України Стадніка Г.В. від 08.05.2012 та від 31.05.2012 відповідно, що підтверджується наявними в матеріалах справи чеками та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, а також відповідними відмітками на скаргах та зверненні.

За змістом ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження»рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду. Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця подається начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії чи бездіяльність начальника відділу можуть бути оскаржені до вищестоящого органу державної виконавчої служби. Скарга, подана у виконавчому провадженні начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, розглядається у десятиденний строк з дня її надходження. За результатами розгляду скарги начальник відділу виносить постанову про її задоволення чи відмову, яка в десятиденний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду. Скарга, подана без додержання вимог, викладених у частині шостій цієї статті, розглядається начальником відділу в порядку, встановленому Законом України "Про звернення громадян".

При цьому, статтею 20 Закону України «Про звернення громадян»встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Як видно з матеріалів справи, листом від 07.11.2012 № 12-0-26-4210/5-229/3 Державною виконавчою службою України надано відповідь на вказані скарги та звернення позивача.

Таким чином, Державною виконавчою службою України всупереч вимогам ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 20 Закону України «Про звернення громадян»не розглянуто, ані скарги, ані звернення позивача у встановлені строки, у зв'язку з чим, суд приходить до висновку про бездіяльність Державної виконавчої служби України щодо не розгляду скарг позивача від 08.05.2012 та від 31.05.2012 у встановлені чинним законодавством строки, а також щодо не розгляду звернення позивача від 05.04.2012 у встановлені чинним законодавством строки.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідачі як суб'єкти владних повноважень не надали суду жодних обґрунтувань та доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню частково.

Водночас, зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений ч. 4 ст. 11 КАС України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом визнання протиправною бездіяльності Державної виконавчої служби України в частині не вчинення у передбачені строки дій спрямованих на примусове виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.04.2011 у справі № 2270/3717/11 про стягнення з Міністерства оборони України через Державне казначейство України на користь ОСОБА_1 суми неотриманої одноразової грошової допомоги у розмірі 135297,40 грн.; зобов'язання Державної виконавчої служби України вчинити необхідні дії передбачені чинним законодавством України для примусового виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.04.2011 у справі № 2270/3717/11 про стягнення з Міністерства оборони України через Державне казначейство України на користь ОСОБА_1 суми неотриманої одноразової грошової допомоги у розмірі 135297,40 грн.; визнання протиправною бездіяльності Державної виконавчої служби України щодо не розгляду скарг позивача від 08.05.2012 та від 31.05.2012 у встановлені чинним законодавством строки; визнання протиправною бездіяльності Державної виконавчої служби України щодо не розгляду звернення позивача від 05.04.2012 у встановлені чинним законодавством строки.

Вимога щодо стягнення на рахунок позивача коштів затрачених на проїзд, харчування/добові, листування у зв'язку у з невиконанням Державною виконавчою службою України судового рішення в сумі 273,10 грн. підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

Статтею 87 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: 1) витрати на правову допомогу; 2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

За змістом ст. 91 КАС України витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представнику сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту).

Частиною 1 ст. 93 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, несе сторона, яка заявила клопотання про вчинення цих дій. Якщо клопотання про вчинення відповідних дій заявлено обома сторонами, витрати на них несуть обидві сторони порівну.

На підтвердження понесених позивачем витрат у зв'язку із прибуттям до суду останнім надано проїзний документ серії ЦУ № 114630 на суму 52,40 грн., а на підтвердження понесення витрат на вчинення дій, необхідних для розгляду справи - чеки на листування з судом на суму 18,50 грн.

Разом з тим, відповідно до додатку 1 до Постанови Кабінету Міністрів України «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів»від 02.02.2011 N 98 сума добових витрат складає 30 грн.

Враховуючи, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження понесення ним добових витрат у розмірі 100 грн., суд вважає за доцільне, відповідно до вказаної Постанови Кабінету Міністрів України відшкодувати останньому добові витрати у розмірі 30 грн.

Стосовно витрат на листування з Генеральною прокуратурою України, Міністром оборони України, Адміністрацією Президента України, Головою Верховної Ради України, Прем'єр-міністром України, Державною виконавчою службою України, Міністром юстиції України, то такі витрати не підлягають відшкодуванню, оскільки дані витрати, за висновком суду, не є безпосередніми діями, необхідними для розгляду справи в розумінні ст.ст. 87, 93 КАС України.

З огляду на викладене, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються на користь останнього з Державного бюджету України згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Державної виконавчої служби України в частині не вчинення у передбачені строки дій спрямованих на примусове виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.04.2011 у справі № 2270/3717/11 про стягнення з Міністерства оборони України через Державне казначейство України на користь ОСОБА_1 суми неотриманої одноразової грошової допомоги у розмірі 135297,40 грн.

3. Зобов'язати Державну виконавчу службу України вчинити необхідні дії передбачені чинним законодавством України для примусового виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.04.2011 у справі № 2270/3717/11 про стягнення з Міністерства оборони України через Державне казначейство України на користь ОСОБА_1 суми неотриманої одноразової грошової допомоги у розмірі 135297,40 грн.

4. Визнати протиправною бездіяльність Державної виконавчої служби України щодо не розгляду скарг ОСОБА_1 від 08.05.2012 та від 31.05.2012 у встановлені чинним законодавством строки.

5. Визнати протиправною бездіяльність Державної виконавчої служби України щодо не розгляду звернення ОСОБА_1 від 05.04.2012 у встановлені чинним законодавством строки.

6. У задоволенні вимог про зобов'язання Державної виконавчої служби України та Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України прийняти заходи до підлеглих щодо виконання рішення суду, про зобов'язання Державної виконавчої служби України та Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винести постанову про примусове стягнення коштів, а також про накладення штрафу на відповідача за невиконання рішення суду відмовити.

7. Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 111,63 грн. на користь ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної виконавчої служби України (04053, м. Київ, вул. Артема, 73).

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий суддя К.С. Пащенко

Судді Н.А. Добрівська

Б.В. Санін