Постанова № 27458415, 06.11.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 листопада 2012 року 09 год. 00 хв. № 2а-4762/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомДочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»до Управління Пенсійного фонду України у Баришівському районі Київської областіпро визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу від 03 березня 2012 року № Ю-01, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Дочірнє підприємство «Київське обласне дорожнє управління»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(далі -ДП «Київське обласне дорожнє управління», позивач) з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України у Баришівському районі Київської області (далі -УПФУ у Баришівському районі Київської області, відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу від 03 березня 2012 року № Ю-01.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржувана вимога УПФУ у Баришівському районі Київської обл. на суму боргу 68 899, 41 грн. (в тому числі 63 752, 41 грн. -недоїмки, 4 810, 29 грн. -штрафу та 336, 71 грн. -сума пені) сформована з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки фактично недоїмка з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі -єдиний внесок) за серпень 2011 року виникла у підприємства до введення в дію мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі № 44/258-б про банкрутство ДП «Київське обласне дорожнє управління». Зокрема, позивач зазначає, що в нього наявна недоїмка зі сплати єдиного внеску за серпень 2011 року, яка виникла з 20 вересня 2011 року. Однак, враховуючи запровадження Господарським судом м. Києва 09 вересня 2011 року мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі № 44/258-б про банкрутство ДП «Київське обласне дорожнє управління», позивач не сплачував єдиний внесок за серпень 2011 року, а виплату заробітної плати за цей період здійснив без сплати єдиного внеску відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та сплатив задекларовані суми єдиного внеску за наступні періоди -вересень-грудень 2011 року та січень 2012 року, що підтверджується наданими до суду копіями платіжних доручень. В порушення вимог ст. 1, ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»та ухвали Господарського суду м. Києва від 09 вересня 2011 року про порушення провадження у справі № 44/258-б про банкрутство відповідач неправомірно зарахував в рахунок недоїмки за серпень 2011 року суму єдиного внеску, сплачену позивачем за вересень 2011 року, що призвело в кінцевому результаті до виникнення у позивача недоїмки за січень 2011 року з нарахуванням сум штрафу і пені на таку недоїмку. Таким чином, з огляду на вищевикладене вимога від 03.03.2012р. за № Ю-01 про сплату боргу (недоїмки з нарахованими на неї сумами штрафу і пені) на загальну суму 68 899, 41 грн. підлягає визнанню протиправною та відповідно скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що враховуючи положення ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»від 08.07.2010р. № 2464-VI зобов'язання зі сплати єдиного внеску за серпень розпочалося у позивача з 01 вересня 2011 року та закінчилося 20 вересня 2011 року, а тому недоїмка по сплаті цього внеску виникла у позивача 21 вересня 2011 року. Мораторій на задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство позивача було введено 09 вересня 2011 року, тобто до закінчення строку виконання зобов'язання по сплаті єдиного внеску за серпень 2011 року. Отже, фактично кінцевий термін виконання зобов'язання зі сплати єдиного внеску настав вже після введення мораторію, що свідчить про поточний характер такого зобов'язання. Таким чином дія мораторію на виконання позивачем зобов'язань зі сплати єдиного внеску за серпень 2011 року не розповсюджується.

В судових засіданнях по справі представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

10 жовтня 2012 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України. Фіксування судового засідання не здійснювалось на підставі ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЖ № 934368, сформованого 15 лютого 2012 року, Філія «Баришівське районне дорожнє управління «ДП «Київське обласне дорожнє управління» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»(далі -Відокремлений підрозділ), являється відокремленим підрозділом ДП «Київське обласне дорожнє управління»без права юридичної особи, що не заперечується відповідачем.

Відокремлений підрозділ перебуває на обліку в УПФУ у Баришівському районі Київської області та відповідно до норм ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»від 08.07.2010р. № 2464-VI являється платником єдиного внеску, що також не заперечується позивачем.

Відокремленим підрозділом були подані до органу Пенсійного фонду України звіти про нарахування єдиного внеску за серпень-грудень 2011 року та січень 2012 року (в тому числі звіт за серпень 2011 року вх. № 3170 від 14.09.2011р.), де були самостійно визначені суми єдиного внеску, що підлягають сплаті в розмірах 60 379, 49 грн., 39 809, 69 грн., 34 622, 48 грн., 31 031, 28 грн., 48 303, 52 грн. та 58 019, 32 грн., що не заперечується позивачем.

Відповідно до платіжних доручень від 18.10.2011р. № 292, від 18.10.2011р. № 293, від 18.10.2011р. № 294, від 18.10.2011р. № 295 (за вересень 2011 року), від 18.11.2011р. № 322, від 18.11.2011р. № 323, від 18.11.2011р. № 324, від 18.11.2011р. № 325 (за жовтень 2011 року); від 29.12.2011р. № 361, від 29.12.2011р. № 362, від 29.12.2011р. № 363, від 29.12.2011р. № 364 (за листопад 2011 року); від 27.01.2012р. № 10, від 27.01.2012р. № 11, від 27.01.2012р. № 12, від 27.01.2012р. № 13 (за грудень 2011 року); від 20.02.2012р. № 41, від 20.02.2012р. № 42 та від 20.02.2012р. № 43 (за січень 2012 року) позивач перерахував на рахунок відповідача у банківській установі суми єдиного внеску за вересень-грудень 2011 року та січень 2012 року в повному обсязі.

При цьому суму єдиного внеску за серпень 2011 року позивач не сплатив, посилаючись на вимоги ст. ст. 1, 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в частині того, що мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію та ухвалу Господарського суду м. Києва від 09 вересня 2011 року по справі № 44/258-б.

Так, ухвалою Господарського суду міста Києва від 09 вересня 2011 року за № 44/258-б було порушено провадження у справі про банкрутство ДП «Київське обласне дорожнє управління»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»(ідентифікаційний код -33096517) за заявою цього Підприємства, з моменту порушення провадження у справі введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника та зупинено виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до введення мораторію.

06 лютого 2012 року УПФУ у Баришівському районі Київської області прийняло Рішення за № 47 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»до Відокремленого підрозділу застосовано штрафні санкції на загальну суму 4 820, 84 грн. та нарахована пеня на загальну суму 337, 45 грн. за період з 20.01.2012р. по 27.01.2012р. (згідно наявного в матеріалах справи розрахунку фінансових санкцій та пені по особових рахунках позивача вказані суми штрафу і пені були нараховані відповідачем за несвоєчасну сплату підприємством суми єдиного внеску у розмірі 48 208, 43 грн. за звітний період грудень 2011 року. Строк прострочення сплати становить 7 календарних днів). Вказане рішення отримане головним бухгалтером позивача ОСОБА_2 06 лютого 2012 року.

Згодом дане Рішення від 06.02.2012р. № 47 було оскаржено позивачем в судовому порядку. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 квітня 2012 року по справі № 2а-3370/12/2670 за позовом ДП «Київське обласне дорожнє управління»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»до УПФУ у Баришівському районі Київської обл. про визнання протиправним та скасування рішення, відмовлено ДП «Київське обласне дорожнє управління»у задоволенні позову в повному обсязі. Однак постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2012 року, винесеної за результатами перегляду в порядку апеляційного провадження постанови суду першої інстанції від 23 квітня 2012 року по справі № 2а-3370/12/2670 за апеляційною скаргою ДП «Київське обласне дорожнє управління», скасовано вказану постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 квітня 2012 року та прийнято нову про задоволення позову (копії рішень судів першої та апеляційної інстанцій наявні в матеріалах даної справи).

Також, 03 березня 2012 року УПФУ у Баришівському районі Київської обл. виставило Відокремленому підрозділу вимогу про сплату боргу № Ю-01 на загальну суму 68 899, 41 грн., в тому числі 63 752, 41 грн. -недоїмки, 4 810, 29 грн. -штрафу та 336, 71 грн. -пені. Зазначена Вимога було направлена позивачу у встановлені чинним на той час законодавством України строки, та отримана ним 05 березня 2012 року, що підтверджується позивачем у своїй позовній заяві.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 1 та п. 1 ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003р. № 1058-IV (в редакції на момент спірних правовідносин), страхувальниками для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 ст. 11 Закону, є, зокрема роботодавці, до яких відносяться підприємства установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.

Частиною першою ст. 15 зазначеного Закону передбачено, що страхувальники, зазначені в ст. 14 цього Закону, є платниками страхових внесків. Набуття статусу платників страхових внесків відбувається з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду (ч. 3 ст. 15 Закону).

Разом з тим, згідно з п. 3 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення»Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»від 08.07.2010р. № 2464-VI (набрав чинності 01 січня 2011 року), з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.

Пунктом першим ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»(далі -Закон № 2464-VI) передбачено, що платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту).

Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI встановлено, що на платників єдиного внеску покладено обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно із пунктом першим ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до частини восьмої ст. 9 цього Закону, платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік.

Згідно підпункту 4.6.2 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України № 21-5 від 27 вересня 2010 року, платники сплачують єдиний внесок у вигляді авансового платежу в розмірі, який самостійно визначили, до 20 числа місяця, наступного за місяцем, за який він сплачується. Суми єдиного внеску, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним не пізніше 20 числа місяця, що настає

В силу ч. 12 ст. 9 зазначеного Закону, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Відповідно до п. 6.3 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010р. № 21-5, (далі - Інструкція) органи Пенсійного фонду надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках, зокрема, якщо платник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати єдиного внеску. У цьому випадку вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.

Згідно п. 6.2 Інструкції сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена платниками у строки, визначені відповідно до Закону є недоїмкою.

Пунктом 6.5 Інструкції встановлено, що протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки платник зобов'язаний сплатити зазначені у вимозі суми недоїмки, штрафів та пені.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.

Крім того, пунктами 7.1 -7.2, 7.11 і 7.12 вищевказаної Інструкції визначено наступне. За порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до платників, на яких згідно з Законом (№ 2464-17) покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону (п. 7.1 Інструкції).

Пунктом другим ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI передбачено, що до платників, визначених підпунктами 2.1.1-2.1.4 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, територіальним органом Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій за формою згідно з додатком 14 до цієї Інструкції. Розрахунок зазначеної штрафної санкції здійснюється за даними акта перевірки (пп. 7.2.6 п. 7.2 Інструкції).

За результатами дослідження наявних в матеріалів справи доказів судом встановлено несвоєчасну сплати позивачем сум єдиного внеску за звітний період грудень 2011 року 48 208, 43 грн. по строку сплати до 20 січня 2012 року (строк прострочення сплати становить 7 календарних днів), що підтверджується, зокрема, платіжними дорученнями позивача від 27.01.2012р. № 10 на суму 40 983, 46 грн., від 27.01.2012р. № 11 на суму 3 289, 27 грн., від 27.01.2012р. № 12 на суму 3 830, 24 грн. та від 27.01.2012р. № 13 на суму 200, 55 грн., картками особового рахунку страхувальника -Відокремленого підрозділу (36,76% - 49,7%, 36,3%, 5,3%, 33,2 %, 3,6%, 2%) за періоди 01.07.2011р. по 07.06.2012р., а також розрахунками фінансових санкцій і пені по особовим рахункам відповідача за період з 01.01.2011р. по 06.02.2012р.

З урахуванням встановлення нових обставин, що не досліджувалися судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи № 2а-3370/12/2670, суд не приймає до уваги висновки Київського апеляційного адміністративного суду, викладені в його постанові від 09 серпня 2012 року у справі № 2а-3370/12/2670, щодо протиправності рішення відповідача від 06.02.2012р. за № 47.

Крім цього, згідно преамбули Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»від 14.05.1992р. № 2343-ХІІ (в редакції, що діяла на момент виникнення заявленої суми боргу) (далі -Закон № 2343-ХІІ) цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

В силу абз. 6 ст. 1 цього Закону № 2343-ХІІ кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

У відповідності до ст. 1 Закону № 2343-ХІІ мораторій на задоволення вимог кредиторів -це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно із частиною четвертою ст. 12 Закону № 2343-ХІІ, мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства, не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів, що ж стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів). Мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

При цьому, як вбачається з визначення терміну «мораторій», його режим поширюється на ті зобов'язання, термін виконання яких настав (розпочався строк виконання) до дня введення мораторію, тобто якщо початок строку виконання зобов'язань припадає на дату, яка передує введенню мораторію.

Таким чином, мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань, які виникли після введення мораторію, але зупиняє виконання тих грошових зобов'язань, що виникли до моменту введення мораторію.

В контексті вищенаведеного суд звертає увагу на положення ст. 14 Закону № 2343-ХІІ, згідно якої конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують (абз. 1 ч. 1 цієї статті Закону № 2343-ХІІ).

Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає (ч. 2 ст. 14 Закону № 2343-ХІІ).

Згідно частини четвертої ст. 14 Закону № 2343-ХІІ у разі визнання кредитора конкурсним він має право отримати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів, визнаних боржником та /або розпорядником майна. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів, щодо яких є заперечення боржника, чи інших кредиторів розглядаються господарським судом до винесення ухвали про затвердження реєстру вимог. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Ухвала може бути оскаржена в установленому порядку.

В абзаці першому ч. 6 ст. 14 Закону № 2343-ХІІ встановлено, що вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду м. Києва від 08 серпня 2012 року по справі № 44/258-б (текст взято з сайту www.reyestr.court.gov.ua та яким суд має керуватись в силу ч. 3 ст. 6 Закону України «Про доступ до судових рішень»від 22 грудня 2005 року № 3262-ІV) затверджено реєстр конкурсних кредиторів банкрута (ДП «Київське обласне дорожнє управління»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України») та визнано УПФУ у Баришівському районі Київської області конкурсним кредитором ІІ-ої черги у даній справі з майновими вимогами у розмірі 60 360, 18 грн. Зокрема, в тексті цієї ухвали суду зазначено : «До суду надійшла заява Управління Пенсійного фонду України у Баришівському районі Київської області з кредиторськими вимогами до боржника на суму 60 379 (шістдесят тисяч триста сімдесят дев'ять) грн. 49 коп. Заявлені кредитором вимоги підтверджені звітом про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України за серпень 2011р. та картками особового рахунку платника єдиного внеску.

Вимоги Управління Пенсійного фонду України у Баришівському районі Київської області визнані боржником частково та включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів боржника на суму 60 360 (шістдесят тисяч триста шістдесят) грн. 83 коп. до другої черги.

В задоволенні іншої частини заявлених кредитором вимог на суму 18 (вісімнадцять) грн. 60 коп. розпорядником майна відмовлено, у зв'язку з тим, що вказана заборгованість не підтверджена первинними документами та даними бухгалтерського обліку боржника.

Розглянувши заяву Управління Пенсійного фонду України у Баришівському районі Київської області з кредиторськими вимогами до боржника, суд погоджується з рішенням боржника та розпорядника майна про часткове включення вимог Управління Пенсійного фонду України у Баришівському районі Київської області на суму 60 360 (шістдесят тисяч триста шістдесят) грн. 83 коп. до реєстру вимог кредиторів Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».

Таким чином, майнові вимоги УПФУ у Баришівському районі Київської області в сумі 60 630, 83 грн. (сума недоїмки, що утворилася за звітній період серпень 2011 року) були визнані в судовому порядку конкурсними кредиторськими вимогами (тобто такими, що виникли до введення мораторію у справі про банкрутство позивача).

На момент розгляду справи відомості про скасування зазначеної ухвали Господарського суду м. Києва від 08 серпня 2012 року та винесення Господарським судом м. Києва постанови про визнання ДП «Київське обласне дорожнє управління»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»банкрутом по справі № 44/258-б суду не відомі.

Також судом встановлено, що наявність боргу з єдиного внеску на загальну суму 63 752, 41 грн. (сума недоїмки без врахування сум штрафу і пені) за даними карток особового рахунку страхувальника -Відокремленого підрозділу (36,76% - 49,7%, 36,3%, 5,3%, 33,2 %, 3,6%, 2%) за періоди 01.07.2011р. по 07.06.2012р., наданими відповідачем до суду, станом на 01 березня 2012 року не підтверджується.

З огляду на вищенаведене, судом вбачаються обґрунтованими доводи позивача стосовно протиправності спірної вимоги про сплату боргу від 03 березня 2012 року № Ю-01 в частині формування боргу з єдиного внеску на суму 63 752, 41 грн.(недоїмка).

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування спірної вимоги про сплату боргу від 03 березня 2012 року № Ю-01 в частині визначення суми боргу з єдиного внеску у розмірі 63 752, 41 грн. (недоїмка) та вважає їх такими, що підлягають задоволенню в цій частині, відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління»Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу Управління Пенсійного фонду України у Баришівському районі Київської області від 03 березня 2012 року № Ю-01 в частині визначення суми недоїмки у розмірі 63 752 (шістдесят три сімсот п'ятдесят дві) грн. 41 коп.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова