Ухвала суду № 27215256, 02.11.2012, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________

Провадження № 22-ц/2090/6430/2012

Справа № 2010/2930/2012 Головуючий 1 -ї

Категорія: "право власності" інстанції: Калмикова Л.К.

Доповідач: Бурлака І. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«08»жовтня 2012 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді: Бурлака І.В.,

Суддів: Карімової Л.В., Яцини В.Б.,

при секретарі: Гопко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 30 липня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання права власності, поділ спільного майна подружжя,-

в с т а н о в и л а:

У травні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_2 та з заявою про забезпечення позову. При цьому посилався на те, що йому стало відомо, що його колишня дружина ОСОБА_2 має намір продати їх спільне майно третім особам. Вона почала вирубувати зелені насадження, руйнувати огорожу з бутового каміння. Просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, а саме: на нежитлове приміщення № 12-1,12-2 загальною площею 26, 8 кв. м в літ. «Б-1»по АДРЕСА_1; огорожу з бутового каміння, яке знаходиться на АДРЕСА_2; зелені насадження на прибудинковій території вищевказаного домоволодіння; холодильник винний; шляхом заборони вчиняти будь-які дії, пов'язані з відчуженням майна, яке належить їм на праві спільної сумісної власності і передачі його третім особам.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 30 липня 2012 року накладено арешт на нежитлове приміщення №№ 12-1,12-2 в літ. «Б»по АДРЕСА_1, огорожу з бутового каміння, зелені насадження, холодильник винний, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу суду скасувати, в задоволенні заяви - відмовити. При цьому посилалася на порушення норм процесуального права. Вважала, що суд не звернув увагу на те, що доказів щодо реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду немає.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши виділені матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_2 -задовольнити частково, ухвалу суду-змінити, виходячи з наступного.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення №№ 12-1,12-2 в літ. «Б»по АДРЕСА_1, огорожу з бутового каміння, зелені насадження, холодильник винний, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Проте з таким висновком суду повністю погодитися не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи позов стосується встановлення факту, що має юридичне значення та поділу майна, серед якого на думку ОСОБА_3 є огорожа з бутового каміння, зелені насадження, холодильник винний та нежитлове приміщення №№ 12-1,12-2 в літ. «Б».

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_3 пояснив, що огорожа з бутового каміння ОСОБА_2 руйнується, а зелені насадження -вирубуються. Між тим, доказів щодо цього відповідно до ст. 60 ЦПК України в суді апеляційної інстанції ані ОСОБА_3, ані його представник не надали. Матеріали справи також не містять доказів руйнування огорожі з бутового каміння та вирубування зелених насаджень.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки доказів руйнування огорожі з бутового каміння та вирубування зелених насаджень ОСОБА_3 та його представник не надали, судова колегія вважає за необхідне в цій частині ухвалу -скасувати і в задоволенні заяви в цій частині ОСОБА_3 -відмовити.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавств при розгляді заяв про забезпечення позову»розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення №№ 12-1,12-2 в літ. «Б»по АДРЕСА_1, суд першої інстанції не з'ясував, чи являється ОСОБА_2 суб'єктом підприємницької діяльності, чи буде накладення арешту на нежитлове приміщення №№ 12-1,12-2 в літ. «Б»по АДРЕСА_1 перешкоджати її господарській діяльності.

В суді апеляційної інстанції з'ясовано і ОСОБА_3 не заперечував, що ОСОБА_2 являється суб'єктом підприємницької діяльності.

З огляду на наведене, судова колегія вважає за необхідне ухвалу в частині накладення арешту на нежитлове приміщення №№ 12-1,12-2 в літ. «Б»по АДРЕСА_1 змінити і замість накладення арешту на вказане нежитлове приміщення вжити заходи забезпечення позову у вигляді заборони його відчуження.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, тому в іншій частині апеляційна скарга, а саме в частині скасування арешту на винний холодильник -задоволенню не підлягає, оскільки вид забезпечення позову, який просить застосувати ОСОБА_3, котрий звернувся з такою заявою, відповідає позовним вимогам. В свою чергу ОСОБА_3 вказану ухвалу в суді апеляційної інстанції не оскаржував.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.3.ч.2. ст. 307, п.2.ч.1.ст.312, ст. 313, п.5.ч.1. ст.314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -задовольнити частково.

Ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 30 липня 2012 року -змінити.

Ухвалу в частині накладення арешту на огорожу з бутового каміння, зелені насадження, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 -скасувати і в задоволенні заяви в цій частині ОСОБА_3 -відмовити.

Заборонити відчуження нежитлових приміщень №№ 12-1,12-2 в літ.»Б»за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2.

В іншій частині ухвалу суду -залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя: Судді: