Постанова № 27133066, 29.10.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.12 Справа № 5015/2055/12

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Зварич О.В.,

Хабіб М.І.,

при секретарі Олійник І.О.,

за участю представників:

від позивача -не з'явився

від відповідача-1 -не з'явився

від відповідача-2 -Янцо О.К.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Берегівський комбінат хлібопродуктів", б/н від 10.08.2012 року

на рішення господарського суду Львівської області від 02.08.2012 року (підписане 03.08.2012 року), суддя Гутьєва В.В.

у справі № 5015/2055/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "Берегівський комбінат хлібопродуктів", м.Ужгород

до відповідача-1 Публічного акціонерного товариства "Кредобанк", м. Львів

до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції", м. Київ

про визнання договору факторингу недійсним

в с т а н о в и в :

рішенням господарського суду Львівської області від 02.08.2012 року по справі №5015/2055/12 відмовлено в задоволенні позову ПАТ «Берегівський комбінат хлібопродуктів»до ПАТ «Кредобанк»та ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції»про визнання недійсним договору факторингу шляхом купівлі права грошової вимоги від 29.11.2011 року.

Суд у рішенні посилаючись на положення ст.ст. 6, 203, ч.1 ст. 215, ч.1 ст.ст. 513, 514, ч.1 ст. 626, ст. 628 ЦК України, ч.2 ст. 193 ГК України, ст. 8 Закону України "Про виконавче провадження", постанову Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», Інформаційний лист Верховного Суду України № 01-08/204 від 09.04.2009 року "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)", умови договору факторингу від 29.11.2011 року, зазначаючи про те, що позивачем не обґрунтовано та не надано доказів порушення його прав оскаржуваним договором, прийшов до висновку про відсутність підстав для визнання недійсним договору факторингу від 29.11.2011 року.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПАТ «Берегівський комбінат хлібопродуктів»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 02.08.2012 року по справі №5015/2055/12, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю. Зокрема, скаржник посилається на положення ст.604 ЦК України та те, що зобов'язання за кредитним договором №08-15/230/2006 від 27.04.2006 року припинилися у зв'язку з новацією (з моменту затвердження мирової угоди судом) та відповідно укладення договору факторингу шляхом купівлі права грошової вимоги від 29.11.2011 року за припиненими зобов'язаннями є таким, що суперечить вимогам закону, а відтак є недійсним. Поряд з цим, апелянт вказує, що спірний договір зачіпає інтереси позивача, у зв'язку з чим, ним обрано спосіб захисту, передбачений ст.16 ЦК України.

Представники позивача та відповідача-1 в судове засідання 29.10.2012 року не з'явились, проте були присутні в попередніх судових засіданнях, в яких представник позивача просив про задоволення вимог апеляційної скарги, а представник відповідача-1 просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Відповідач-1 у відзиві (вх.№5734 від 10.09.2012 року) просить залишити без змін рішення господарського суду Львівської області від 02.08.2012 року по справі №5015/2055/12. Зокрема, посилаючись на положення ст.ст.626, 627,628 ЦК України, ст.193 ГК України зазначає, що 29.11.2011 року між ПАБ «Кредобанк»та ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції»укладено договір факторингу шляхом купівлі права грошової вимоги та, що відповідач-1 передав, а відповідач-2 прийняв за актом прийому-передачі документи до договору факторингу, а 14.12.2012 року сторонами договору підписано акт прийому-передачі портфеля заборгованостей.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Поряд з цим, відповідачами представлено суду належним чином засвідчені копії договору факторингу шляхом купівлі права грошової вимоги від 29.11.2011 року, додаток №1 до договору факторингу, акту прийому-передачі портфеля заборгованостей від 14.12.2011 року, акт прийому-передачі документації від 12.01.2012 року (боржник -ВАТ «Берегівський комбінат хлібопродуктів»№ кредитного договору -08-15/230/2006 від 27.04.2006 року), повідомлення №416 від 14.12.2011 року №23-14090/11, яким повідомлено ВАТ «Берегівський комбінат хлібопродуктів», що між ПАТ «Кредобанк»та ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції»29.11.2011 року укладено договір факторингу, згідно з яким 14.12.2011 року відбулося відступлення права вимоги всіх грошових зобов'язань до позичальника та поручителів за кредитним договором №08-15/230/2006 від 27.04.2006 року та прав за такими договорами, що забезпечують виконання зобов'язань за цим кредитним договором.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача-2, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 27.04.2006 року між ВАТ «Кредобанк»(в тексті договору банк) та ВАТ «Берегівський комбінат хлібопродуктів»(в тексті договору -позичальник), укладено кредитний договір №08-15/230/2006, відповідно до умов якого, а саме п.1.1, банк надає позичальнику інвестиційний кредит в сумі 376000 грн. строком на 60 місяців з 27.04.2006 року по 26.04.2011 року.

Кошти по вказаному договору ВАТ «Берегівським комбінатом хлібопродуктів»отримано, проте, зобов'язання щодо сплати заборгованості по кредиту, відсотках комісії за вказаним кредитним договором належним чином не виконано.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 23.12.2008 року по справі 11/110 за позовом ВАТ «Кредобанк»в особі Закарпатської філії та ВАТ «Берегівський комбінат хлібопродуктів» про стягнення 261863,93 грн. заборгованості за кредитним договором №08-15/230/2006 від 27.04.2006 року, позовні вимоги задоволено частково, стягнено з ВАТ «Берегівський комбінат хлібопродуктів»на користь ВАТ «Кредобанк»в особі Закарпатської філії - 256 994,00 грн., з яких 50700грн. - прострочена заборгованість, 193300 грн. - строкова заборгованість по кредиту, 3659,33 грн. - прострочені відсотки за вересень 2008 року, 1181,28 грн. - строкові відсотки, 675 грн. - прострочена комісія за управління кредитом, 75 грн. - строкова комісія за управління кредитом, 4425,54 грн. - пеня за несвоєчасно сплачений основний борг, 2925,16 грн. - пеня за несвоєчасно сплачені відсотки, 52,69грн. пеня за несвоєчасно сплачену комісію, а також 2569,94 грн. у відшкодування витрат по оплаті державного мита та 115,80 грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено. На виконання наведеного рішення суду 08.01.2009 р. видано наказ № 11/110.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 14.05.2009 р. по вказаній справі (арк. справи 50 -52), затверджено укладену між сторонами (ВАТ «Кредобанк»та ВАТ «Берегівський комбінат хлібопродуктів»), на стадії виконання судового рішення, мирову угоду, умови якої передбачали порядок та строки погашення заборгованості за кредитним договором № 08-15/230/2006 від 27.04.2006 року.

У зв'язку з невиконанням її умов позивач направив вказану ухвалу для примусового виконання до Відділу ДВС Берегівського РУЮ, яким постановою від 22.12.2009 р. відкрито виконавче провадження.

29.11.2011 року між ПАТ "Кредобанк" (в тексті договору -Банк) та ТзОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" (в тексті договору -новий кредитор) укладено договір факторингу шляхом купівлі права грошової вимоги від 29.11.2011 року, за умовами якого банк продає та відступає новому кредитору права вимоги, відповідно новий кредитор, на умовах вказаного договору купує та приймає від банку зазначені права вимоги, що визначені в додатку №1. Відповідно до умов вказаного договору факторингу, банк продав та передав новому кредитору, а новий кредитор купив та прийняв права вимоги за кредитними договорами та усіма забезпеченнями відповідно до забезпечувальних документів, вказаних в додатку №1. Фактичним підтвердженням переходу права вимоги, у відповідності до вимог п.3.2. договору факторингу, є підписаний сторонами акт приймання-передачі портфеля заборгованостей з датою передачі 14.12.2011 р. В п. 8.1. договору факторингу передбачено, що новий кредитор з моменту передачі йому прав вимоги стає кредитором у зобов'язаннях позичальників за кредитними договорами та одержує право замість банку вимагати належного виконання ними своїх зобов'язань. Починаючи з дати надходження ціни відступлення новий кредитор має права на всі суми, належні до сплати позичальниками.

Відповідно до п.3.5 договору факторингу банк зобов'язаний сповістити позичальників протягом 5 календарних днів з дня оплати ціни відступлення про проведене відступлення, а також передати новому кредитору усі необхідні документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію яка важлива для їх здійснення. Факт передачі документації підтверджується актом.

Судом відзначено, що у пункті 1.1. договору наведено визначення, згідно з якими "право вимоги" означає повний обсяг прав грошової вимоги до позичальників за кредитними договорами та повний обсяг прав вимоги до сторін забезпечення за забезпечувальними договорами, строк виконання за якими настав на дату відступлення права вимоги за цим договором, а також які виникнуть у майбутньому, зокрема, право на основну суму кредиту, на проценти нараховані на неї, на комісії та будь-які штрафні санкції (за наявності), що підлягають сплаті у відповідності до умов кредитних договорів.

"Портфелем заборгованостей" згідно з п.1.1 договору є сукупність невиконаних позичальниками грошових зобов'язань перед банком, нарахованих відповідно до умов кредитних договорів і ще не сплачених на день підписання цього договору, зокрема, разом з сумою основного боргу, процентами, комісіями, штрафними санкціями тощо.

З витягу переліку заборгованостей, відповідно до договору факторингу шляхом продажу вбачається, що серед портфеля заборгованостей, що передається банком на виконання договору факторингу, вказано й кредитний договір № 08-15/230/206 від 27.04.2006 р.

Згідно з актом прийому-передачі документації від 12.01.2012 року, відповідач-1 передав, а відповідач-2 прийняв документи по кредитному договору №08-15/230/2006 від 27.04.2006 року, а 14.12.2011 року між відповідачами підписано акт прийому-передачі портфеля заборгованостей.

ПАТ «Кредобанк»направило ПАТ «Берегівський комбінат хлібопродуктів»повідомлення №416 від 14.12.2011 року №23-14090/11, яким повідомлено останнє, що між ПАТ «Кредобанк»та ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції»29.11.2011 року укладено договір факторингу, згідно з яким 14.12.2011 року відбулося відступлення права вимоги всіх грошових зобов'язань до позичальника та поручителів за кредитним договором №08-15/230/2006 від 27.04.2006 року та прав за такими договорами, що забезпечують виконання зобов'язань за цим кредитним договором.

12.01.2012 року новий кредитор (ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції») направив позивачу (боржнику) повідомлення-вимогу № 416 про відступлення права вимоги та про дострокове повернення кредитної заборгованості та сплати нарахованих процентів, а також штрафних санкцій.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 06.03.2012 року по справі №11/110 задоволено заяву ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції»про заміну кредитора (стягувача) з ВАТ «Кредобанк»на правонаступника -ТзОВ «Фінансова компанія «Приватні інвестиції», суд ухвалив замінити у виконавчому провадженні ВП № 16575741 щодо примусового виконання ухвали господарського суду Закарпатської області від 14.05.2009 р. у справі № 11/110 сторону виконавчого провадження (стягувача) -Публічне акціонерне товариство "Кредобанк" на її правонаступника -Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції".

Пунктом 1 частини 2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У відповідності до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). У відповідності до ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Відповідно до приписів ст.ст.514, 516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

За змістом ч.3. ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Підставою недійсності правочину згідно із ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно з частинами першою - третьою і п'ятою статті 203 цього Кодексу: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

У пункті 2.1.3 договору факторингу шляхом купівлі права грошової вимоги від 29.11.2011 року встановлено, що станом на дату укладення цього договору в рамках Портфеля заборгованостей йому (Банку) належить 719 індивідуальних грошових заборгованостей у гривнях, доларах США та євро, що виникли з різних договорів, укладених Банком, на загальну суму, розраховану згідно із офіційними курсами обміну долара США та євро, встановленими Національним банком України на дату укладення цього договору, 948749184,22 грн. (до якої входить сума основного боргу по кредитах, процентів, штрафних санкцій тощо), детальний опис яких наведено у додатку 1 до цього договору. Банк підтверджує вірність даних, наведених у додатку 1 та підтверджує належність йому всіх прав вимоги за кредитними договорами та забезпечувальними документами, зазначеними у додатку 1.

Слід зазначити, що даний договір факторингу стосується ряду позичальників відповідача-1, проте, позивач просить визнати недійсним вказаний договір повністю.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Судом відзначено, що оспорюваний договір факторингу на дату його вчинення відповідав вимогам чинного законодавства. Сторонами оскаржуваного договору дотримано вимог щодо передачі права вимоги.

Стосовно посилань скаржника на те, що на момент укладення спірного договору зобов'язання за кредитним договором № 08-15/230/2006 від 27.04.2006 року припинилися у зв'язку з новацією, з моменту затвердження судом мирової угоди по справі №11/110, рішенням по якій стягнено з ВАТ «Берегівський комбінат хлібопродуктів» на користь ВАТ «Кредобанк»в особі Закарпатської філії - 256 994,00 грн. заборгованості по кредитному договору №08-15/230/2006 від 27.04.2006 року, то такі є безпідставними, з огляду на нижченаведене:

За своєю правовою природою мирова угода - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. На відміну від звичайної угоди, мирова угода, що укладається в господарському процесі: укладається в процесі розгляду справи у господарському суді; укладається у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством; підлягає затвердженню господарським судом; не лише змінює матеріально-правові відносини, а й припиняє процесуально-правові відносини; якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового акта.

Як уже зазначено вище, ухвалою господарського суду Закарпатської області від 14.05.2009 року у справі №11/110 затверджено, укладену між ВАТ «Кредобанк»в особі Закарпатської філії та ВАТ «Берегівський комбінат хлібопродуктів»щодо порядку та строків погашення боржником заборгованості перед кредитором по кредитному договору №08-15/230/2006 від 27.04.2006 року, мирову угоду на стадії виконання судового рішення, дана ухвала є виконавчим документом згідно з п.2 ч.2 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження»

В даному випадку укладена мирова угода не є новацією у розумінні ст. 604 ЦК України.

Крім того згідно із п. 1 Інформаційного листа Верховного суду України №01-08/204 від 09.04.2009 року "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним судом України)" мирову угоду не можна розглядати як договір у цивільно-правовому розумінні і визнавати недійсною в позовному провадженні, оскільки порядок її укладення та затвердження регламентовано відповідними положеннями Господарського процесуального кодексу України. Затвердження господарським судом мирової угоди сторін з одночасним припиненням провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розцінюватись як два самостійні акти -окремо щодо затвердження мирової угоди і щодо припинення провадження у справі.

Слід також зазначити, що згідно із ст.8 Закону України «Про виконавче провадження»в редакції Закону №2677-VI від 04.11.2010 року, в разі вибуття однієї із сторін вона може бути замінена її правонаступником в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до положень постанови Верховного Суду України №6/408 від 05.10.2004 року, заміна сторони на стадії виконання судового рішення може відбуватись не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному ГПК України та ЗУ «Про виконавче провадження».

Статтею 25 ГПК України передбачено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 06.03.2012 року у справі №11/110 задоволено заяву відповідача-2 про заміну сторони у справі на правонаступника, здійснено процесуальне правонаступництво, замінено стягувача у справі - ПАТ "Кредобанк" на його правонаступника -ТзОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції".

Суд першої інстанції обґрунтовано відзначив, що позивач звертаючись із позовною заявою про визнання недійсним договору факторингу, не вказав в чому полягає порушення його прав та інтересів і які права його порушені, а також не довів наявності підстав для скасування оскаржуваного договору, з огляду на що, суд правомірно прийшов до висновку про відсутність підстав для визнання недійсним факторингу шляхом купівлі права грошової вимоги від 29.11.2011 року.

За таких обставин, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв законне та обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст.101,103,105 ГПК України, суд,

постановив:

Рішення господарського суду Львівської області від 02.08.2012 року по справі №5015/2055/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Берегівський комбінат хлібопродуктів»без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.

Судді: Зварич О.В.

Хабіб М.І.