Ухвала суду № 26753821, 15.08.2012, Апеляційний суд Харківської області

15.08.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________

Провадження №22ц/2090/4262/12р.

Справа № 2-3135/2011 Головуючий 1 інст. Золотарьова Л.І.

Категорія: договірні Доповідач - Колтунова А.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого -Колтунової А.І.,

суддів -Ларенка В.І., Міненкової Н.О.,

при секретарі -Моторній Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -ОСОБА_2 на заочне рішення Київського районного суду м.Харкова від 17 лютого 2012 року за позовом публічного акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль»до ОСОБА_1, третя особа: Українсько-американське спільне підприємство з іноземними інвестиціями «Влада-Промтекс»про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

14 липня 2011 року публічне акціонерне товариство «Райфайзен Банк Аваль»(далі ПАТ «Райфайзен Банк аваль») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа: Українсько-американське спільне підприємство з іноземними інвестиціями «Влада-Промтекс»про стягнення заборгованості за кредитним договором 010-2/02/3-1570-06 від 24 листопада 2006 року у розмірі 783075,33 доларів США, що за офіційним курсом Національного Банку України станом на 04 травня 2011 року складає 6237419,93 грн., а також судових витрат.

Позивач посилався на ті обставини, що 24 листопада 2006 року між позивачем та Українсько - американським спільним підприємством з іноземними інвестиціями «Влада-Промтекс»було укладено кредитний договір № 010-2/02/3-1570-06. За згодою сторін неодноразово укладались додаткові угоди, якими змінювались умови, строк, порядок виплат та інші умови кредитного договору.

28 жовтня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Райфайзен Банк Аваль»( правонаступником якої є ПАТ «Райфайзен Банк Аваль») та закритим акціонерним товариством «Харківський завод Будгідравліка»було укладено Генеральну кредитну угоду № 02-01-12-08.

В подальшому, за згодою сторін до вищевказаної Генеральної угоди також вносились зміни шляхом укладання Додаткових угод.

Крім того, 24 листопада 2006 року в забезпечення умов кредитного договору № 010-2/02/3-1570-06 між ПАТ «Райфайзен Банк Аваль»та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 010-2/02/3-1570-06. За згодою сторін, 29 червня 2011 року було укладено додаткову угоду № 1, 30 липня 2010 року -додаткову угоду № 2 до договору поруки, в якій вказано суму заборгованості за кредитними договорами, та 28 грудня 2010 року -додаткову угоду № 3, за якою встановлена відсоткова ставка за користування кредитом.

Відповідно до вимог ст. 553, 554 ЦК України, позивачем було проінформовано відповідача ОСОБА_1 про суму заборгованості за кредитним договором № 010-2/02/3-1570-06 від 24 листопада 2006 року станом на 23 березня 2011 року, проте, наявна заборгованість погашена не була. У зв'язку з чим, представник ПАТ «Райфайзен Банк Аваль»просив про задоволення їх позовних вимог.

Розгляд справи в суді першої інстанції відбувся у відсутність відповідача, який був повідомлений про місце та час розгляду справи

Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2012 року позов публічного акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» задоволений.

Стягнено з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль»783075,33 доларів США, що в еквіваленті складає 6237429 (шість мільйонів двісті тридцять сім тисяч чотириста двадцять дев'ять), 39 грн., у тому числі : 742236,77 доларів США -сума заборгованості за кредитом; 36532,17 доларів США -сума заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитними коштами; 2151,76 доларів США -сума пені, нарахована за порушення строку погашення кредиту за період з 04 травня 2010 року по 03 травня 2011 року; 2324,63 доларів США -сума пені, нарахована за порушення строку погашення відсотків за період з 04 травня 2010 року по 03 травня 2011 року; судові витрати -1820,00 грн..

26 березня 2012 року відповідач звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення від 17 лютого 2012 року, проти позову заперечував, посилаючись на ті обставини, що не повинен нести одноособову відповідальність за невиконання вимог кредитного договору, а також те, що не може бути поручителем по кредитному договору без згоди його дружини, яка таку згоду не надавала.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 28 квітня 2012 року заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення за позовом ПАТ «Райфайзен Банк аваль»до ОСОБА_1, третя особня: Українсько-американське спільне підприємство з іноземними інвестиціями «Влада-Промтекс»про стягнення заборгованості за кредитним договором, залишене без задоволення.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_1 -ОСОБА_2 вважає рішення суду від 17 лютого 2012 року таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить скасувати і відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

Апелянт обґрунтовує свої доводи тими обставинами, що кредитні відносини виникли між позивачем ПАТ «Райфайзен Банк Аваль»в особі Харківської обласної дирекції «Райфайзен Банк Аваль»та Українсько-американським спільним підприємством з іноземними інвестиціями «Влада-Промтекс»шляхом укладення кредитного договору №010-2/02/3-1570-06 від 24 листопада 2006 року, після чого, в забезпечення зобов'язань по даному договору між позивачем та закритим акціонерним товариством «Харківський завод «Будгідравліка»було укладено договори іпотеки, згідно яких позивачу було передано об'єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 літери «А-3», «В-1», «Б-2».

Справа про стягнення заборгованості з боржника -ЗАТ «Харківський завод «Будгідравліка»була предметом розгляду Господарського суду Харківської області, а тому, на думку апелянта, позивачем фактично реалізовано передбачені законом шляхи задоволення своїх кредиторських вимог і на даний час має місце подвійне виконання зобов'язання і подвійне задоволення вимог кредитора, як шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, так і шляхом стягнення заборгованості в загальному порядку.

Апелянт також посилається на порушення права відповідача ОСОБА_4 на участь у судовому розгляді справи, оскільки у справі не має даних, які б свідчили про належне сповіщення останнього про місце та час розгляду справи.

Крім того, судом першої інстанції не було враховано вимоги закону щодо права спільної сумісної власності ОСОБА_4, який на момент укладення договору поруки перебував у шлюбі і має майно, правовідносини щодо якого регламентуються правом спільної сумісної власності подружжя.

За вимогами договору поруки, у разі невиконання основного зобов'язання боржником, поручитель поручається перед кредитором своїм майном.

Однак, дружина ОСОБА_4 не надавала своєї письмової і нотаріально посвідченої згоди на вчинення ОСОБА_4 правочину щодо розпорядження їх спільним майном.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримував апеляційну скаргу.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, вважав рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Представник Українсько -американського спільного підприємства з іноземними інвестиціями «Влада - Промтекс»апеляційну скаргу підтримував.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, третьої особи, дослідивши матеріали справи і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Рафайзен Банк Аваль»і стягуючи з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 поручився перед кредитором боржника -Українсько -американського спільного підприємства з іноземними інвестиціями «Влада - Промтекс»за виконання останнім свого обов'язку за кредитним договором № 10-2/02/3-1570-06.

Оскільки належним чином умови договору Українсько -американським спільним підприємством виконано не було, то є правові підстави для стягнення суми заборгованості з поручителя.

Колегія суддів погоджується з даними висновками суду, так як вони зроблені у відповідності із зібраними по справі доказами, вимогами ст.. 526, ст.. 530, ч.1. ст..553, ч.1 ст. 554, ст.. 1054 ЦК України, поясненнями, які містяться у п.п. 17, 25 постанови № 5 від 30 березня 2012 року Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».

Судом встановлено, підтверджується письмовими доказами і не оскаржується сторонами, що 24 листопада 2006 року між ПАТ «Райфайзен банк Аваль» та Українсько -американським спільним підприємством з іноземними інвестиціями «Влада - Промтекс»був укладений кредитний договір № 010 -2/02/3 - 1570 -06 (а.с. 18 - 24).

В подальшому до вказаного кредитного договору були укладені додаткові угоди, якими змінювалися умови, строк, порядок виплат та інші умови кредитного договору (а.с. 34 - 56).

24 листопада 2006 року для забезпечення обов'язків по вищевказаному кредитному договору був укладений договір поруки № 010-2/02/3-1570/4-06 між ПАТ «Райфайзен банк Аваль»та ОСОБА_1 (а.с. 57).

Відповідно до п.3.1. цього договору встановлено, що у випадку невиконання або неналежного виконання боржником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, поручитель і боржник несуть солідарну відповідальність перед банком на всю суму заборгованості, встановлену на момент подання позовної вимоги, у відповідності до ч.1, 2 ст. 554 ЦК України (а.с. 57 ).

При розгляді справи як в суді першої, так і апеляційної інстанції було встановлено, що умови договору Українсько -американським спільним підприємством «Влада - Промтекс»належним чином не виконуються, заборгованість за кредитним договором на період звернення до суду склала 78 3075,33 долара США , що за офіційним курсом Національного банку України станом на 04 травня 2011 року складало 6 237 429,93 грн. (а.с. 61 - 64).

Відповідачу банком була направлена претензія про погашення вказаної заборгованості, він був попереджений, щодо права про звернення банком до суду у разі не задоволення претензії (а.с. 59 -60 ).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за кредитним договором.

Доводи відповідача відносно того, що обов'язок за погашення заборгованості покладений тільки на нього, є необґрунтованими, оскільки при розгляд справи в суді апеляційної інстанції було встановлено, що рішенням господарського суду Харківської області заборгованість стягнута з боржника. Крім того, вчинено виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки: нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Разом з тим, як на день ухвалення судового рішення судом першої, так і апеляційної інстанції, не було встановлено, що сума заборгованості за кредитним договором зменшилась внаслідок реалізації предмета іпотеки або виконання рішення суду про стягнення заборгованості з боржника.

Даних обставин представники відповідача і третьої особи у суді апеляційної інстанції не оспорювали.

За таких обставин правових підстав для зменшення суми заборгованості по вищевказаному кредитному договору не має.

Не можуть бути прийняті до уваги і доводи представника ОСОБА_1 про те, що при наявності рішення суду і виконавчого напису нотаріуса має місце подвійне виконавче зобов'язання, оскільки відповідно до роз'яснень, які містяться в пункті 17 вищенаведеної постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, а також виконавчого напису нотаріуса, вчиненого за невиконання кредитного договору, за відсутності реального його виконання, не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін.

У разі звернення кредитодавця до суду, після вчинення виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки, з вимогою про стягнення кредитної заборгованості, суд має з'ясовувати питання про виконання виконавчого напису, із урахуванням цього вирішити спір на підставі чинного законодавства та умов кредитного договору.

Таким чином, відповідно до вимог ст.. 20 ЦК України позивач мав право на захист своїх прав шляхом звернення з позовом про стягнення заборгованості з поручителя по кредитному договору ОСОБА_1

Що стосується доводів апеляційної скарги відносно того, що договір поруки укладений ОСОБА_1 без згоди його дружини, у зв'язку з чим він є недійсним, колегія суддів також вважає, що вони не можуть бути визнані обґрунтованими .

ОСОБА_6 або його дружиною в установлений законом порядку договір поруки недійсним не визнаний.

Крім того, у відповідності з роз'ясненнями п.25 вищевказаної постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, при оспорюванні кредитного договору чи договору поруки іншим із подружжя суди мають виходити з такого, що положення статті 65 Сімейного кодексу України щодо порядку розпорядженням майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, регулюють відносини, які стосуються розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя, і не стосуються права одного із подружжя та отримання кредиту, оскільки кредитний договір є правочином щодо отримання у власність грошових коштів.

Порука є способом забезпечення виконання зобов'язань, договір поруки не створює обов'язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, були предметом розгляду суду першої інстанції, їм дана належна оцінка, висновків суду вони не оспорюють.

У зв'язку з чим, правові підстави для скасування рішення суду першої інстанції і задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись , ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст.. 308, ст. 313, п.1 ч.1 ст. 314, ст. 315, ст.. 317, ст. 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.

Головуючий -

Судді: