Ухвала суду № 26753815, 15.08.2012, Апеляційний суд Харківської області

15.08.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________

Провадження № 22-ц/2090/4870/12 Головуючий 1-ї інстанції -ОСОБА_3

Справа № 2036/2-984/11 р. Доповідач -Колтунова А.І.

Категорія: поновлення порушеного

права, відшкодування шкоди

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: Колтунової А.І.,

суддів: Міненкової Н.О., Ларенка В.І.,

при секретарі: Моторній Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 13 червня 2012 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третіх осіб -Спільного підприємства «Чугуївський ринок», Чугуївської міської ради Харківської області, про поновлення порушеного права та відшкодування шкоди та позовом Чугуївської міської ради Харківської області до ОСОБА_2, третіх осіб -ОСОБА_1, Спільного підприємства «Чугуївський ринок», Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, про зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИЛА:

26 травня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з дійсним позовом, в якому просив суд зобов'язати ОСОБА_2 знести самовільно побудовану будівлю (магазин), яка розташована за адресою: АДРЕСА_2; привести у первісний стан будівлю (магазин), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1; дозволити знесення самовільно побудованої будівлі (магазину), яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 та приведення у первісний стан, за рахунок ОСОБА_2, будівлі (магазину), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, з наступним стягненням з останнього витрат понесених у зв'язку із зносом та демонтажем, в разі невиконання рішення по зносу самовільно побудованої будівлі; стягнути з ОСОБА_2 на його користь матеріальну шкоду в сумі 21511,00 грн. та моральну шкоду в сумі 10000,00 грн., судові витрати покласти на відповідача.

20 березня 2012 року Чугуївська міська рада Харківської області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третіх осіб - ОСОБА_1, СП «Чугуївський ринок», Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, в якому просила зобов'язати ОСОБА_2 за власні кошти привести самовільно реконструйовану будівлю (магазин), яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, у первісний стан, згідно з проектом забудови; стягнути з ОСОБА_2 на користь Чугуївська міська рада Харківської області понесені судові витрати.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 11 квітня 2012 року зазначені позовні заяви об'єднані в одне провадження.

В ухвалі Чугуївського міського суду Харківської області від 13 червня 2012 року встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є приватними підприємцями, у зв'язку з чим, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третіх осіб -СП «Чугуївський ринок», Чугуївської міської ради Харківської області, про поновлення порушеного права та відшкодування шкоди та позовом Чугуївської міської ради Харківської області до ОСОБА_2, третіх осіб -ОСОБА_1, СП «Чугуївський ринок», Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, про зобов'язання вчинити певні дії, закрито. Роз'яснено, що розгляд спорів між юридичними особами та фізичними особами-підприємцями віднесено до компетенції господарських судів.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 13 червня 2012 року, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, винести окрему ухвалу відносно судді Чугуївського міського суду Харківської області ОСОБА_3 з приводу неналежного ставлення до виконання посадових обов'язків судді та постановлення завідомо неправосудної ухвали. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вважає ухвалу суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою.

ОСОБА_1 посилається на затягування судом першої інстанції розгляду справи, зазначаючи, що про статус позивача та відповідача по справі, як суб'єктів підприємницької діяльності, суду було відомо за рік до постановлення оскаржуваної ухвали. Зазначене свідчить про непослідовність суду та грубе порушення положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що призвело до порушення права позивача на юридичну визначеність позиції суду та справедливий суд. Закривши провадження у справі суд ухилився від вирішення спору по суті.

Також, ОСОБА_1 зазначає, що спірні правовідносини між ним та ОСОБА_2 виникли, як між фізичними особами, а не підприємцями. В свою чергу, Чугуївська міська рада Харківської області звернулася з позовом до ОСОБА_2 також, як до фізичної особи.

Там самим, зазначений спір спрямований на захист цивільних прав ОСОБА_1 та територіальної громади м. Чугуєва, в інтересах якої діє Чугуївська міська рада Харківської області та його розгляд не відноситься до компетенції господарських судів.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та обговоривши наведені в скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції керувався п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», відповідно до якого, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі ст. 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами першою і другою ст. 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд справ за Кодексом адміністративного судочинства України (ст. 17) або Господарського процесуального кодексу України (ст. 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів.

Також, керуючись ст. 1, 12 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням встановленого статусу позивача та відповідача, як суб'єктів підприємницької діяльності, суд прийшов до висновку про закриття провадження у справі, посилаючись на те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Судова колегія з таким висновком суду першої інстанції погодитись не може з наступних підстав.

Під час вирішення питання про підвідомчість справи, суд першої інстанції врахував лише суб'єктний склад сторін.

Проте, у вирішенні питання чи може бути учасником судового процесу в господарському суді громадянин, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у встановленому порядку набув статусу суб'єкта підприємницької діяльності, але у спірних правовідносинах виступає не як суб'єкт підприємницької діяльності, слід враховувати не лише суб'єктний склад сторін у справі, а й характер правовідносин, у яких вони виникли.

Також, вирішуючи питання про те, чи є спірні правовідносини господарськими, а справа (спір у справі) -господарською, слід виходити з визначень, наведених у ст. 3 Господарського кодексу України з урахуванням викладеного, зокрема в п. 3 рекомендацій президії Вищого господарського суду України № 04-5/120 від 27 червня 2007 року «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам».

Так, відповідно до п. 3 зазначених рекомендацій Вищого господарського суду України, у вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Таким чином, під час вирішення судом першої інстанції питання про підвідомчість справи слід було враховувати не лише суб'єктивний склад сторін, а й характер правовідносин, у яких вона виникла.

Так, в порядку господарського судочинства розглядаються справи, у разі, коли склад учасників спору відповідає вимогам ст. 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Як встановлено судовою колегією та підтверджується матеріалами справи, спірні нежитлові приміщення належать на праві власності сторонам як фізичним особам (а.с. 10-12, 60, 133 - том 1). Між ними виникли правовідносини щодо усунення перешкод в експлуатації належного їм на праві приватної власності нерухомого майна, як між фізичними особам, а не як між суб'єктами підприємницької діяльності.

Зважаючи на зазначене, судова колегія дійшла висновку, що у спірних правовідносинах, які склалися між позивачем та відповідачем, вони діяли як учасники цивільних відносин -фізичні особи, і ці правовідносини не мають ознак господарських, не зважаючи на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають зареєстрований в установленому законом порядку статус суб'єкта підприємницької діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦПК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Оскільки характер спірних правовідносин є цивільно-правовим (незалежно від суб'єктного складу), то справа зазначеної категорії підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

За таких обставин судова колегія вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та подальше її закриття.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 311 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Таким чином, ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального законодавства підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Що ж стосується вимог апелянта, щодо постановлення окремої ухвали відносно судді Чугуївського міського суду Харківської області ОСОБА_3 з приводу неналежного ставлення до виконання посадових обов'язків судді та постановлення завідомо неправосудної ухвали, судова колегія вважає, що апеляційна скарга в зазначеній частині вимог задоволенню не підлягає.

Судова колегія, вважає, що матеріали справи та доводи апелянта не містять доказів неналежного ставлення до виконання посадових обов'язків суддею ОСОБА_3 та постановлення завідомо незаконної ухвали.

Отже, підстави для постановлення окремої ухвали відносно судді Чугуївського міського суду Харківської області ОСОБА_3 з приводу неналежного ставлення до виконання посадових обов'язків судді та постановлення завідомо незаконної ухвали відсутні.

Керуючись ст. 303, 304, 313, 315, 317, 319, п.4 ч.2 ст. 307, п.4 ч.1 ст. 311, ч. 2 п.1 ст. 314, судова колегія,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити частково.

Ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 13 червня 2012 року -скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.

Головуючий

Судді