Постанова № 26443169, 10.10.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2012 р. Справа № 5004/1762/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., -головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є.розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Євроізол-Геосинтетикс", м. Київна постанову від 25.04.2012 р. Рівненського апеляційного господарського судуу справі№ 5004/1762/11 господарського суду Волинської областіпро банкрутствотовариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-Сервіс", м. Луцькголова комітету кредиторів публічне акціонерне товариство "БМ Банк", м. КиївліквідаторТкачук Д.В., м. Рівнеу судовому засіданні взяли участь представники:

боржника ліквідатор ПАТ "Дельта-Банк" ПАТ "БМ Банк"Новак І.В., довір.; Ткачук Д.В.; Карасюк О.В., довір.; Гончарова Л.О., довір.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду Волинської області знаходиться справа № 5004/1762/11 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-Сервіс".

Постановою господарського суду Волинської області від 12.03.2012 р. (суддя Кравчук В.О.) визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Ткачука Д.В., зобов'язано його вчинити певні дії та інше.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.04.2012 р. (судді: Демидюк О.О. -головуючий, Щепанська Г.А., Бригинець Л.М.) вказану постанову залишено без змін.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Євроізол-Геосинтетикс" (далі -скаржник) звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме ст. 22, 87 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України). Скаржник зазначає, що його було позбавлено можливості ознайомитись із клопотанням комітету кредиторів про відкриття ліквідаційної процедури, а також не повідомлено про дату та час судового засідання 12.03.2012 р., що позбавило його можливості надати пояснення та заперечення щодо визнання боржника банкрутом.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

При винесенні постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури в суді повинен бути доведений факт неоплатності боржника, як того вимагає ст. 205 Господарського кодексу України, відповідно до положень ч. 4 якої суб'єкт господарювання може бути оголошений банкрутом за рішенням суду, у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів.

Також, відповідно до приписів абз. 4 ст. 1 Закону про банкрутство суб'єкт господарської діяльності може бути визнаний банкрутом тільки в разі встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Отже, визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів.

Судами попередніх інстанцій встановлено факт відсутності жодних активів боржника, за рахунок яких можливо задовольнити вимоги конкурсних кредиторів згідно з затвердженим судом реєстром вимог кредиторів. При цьому заяв від можливих інвесторів (санаторів) до суду не надійшло.

Вищенаведене свідчить про те, що боржник не має можливостей погасити заборгованість перед кредиторами та має місце його неоплатність.

Наявність грошових вимог кредиторів та відсутність реальних можливостей щодо проведення процедури санації і пропозицій щодо укладання мирової угоди у справі є підставою для визнання неспроможності боржника відновити свою платоспроможність не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Частина 8 статті 13 Закону про банкрутство покладає на розпорядника майна обов'язок здійснення аналізу фінансової та господарської діяльності боржника та надання господарському суду і комітету кредиторів звіту про свою діяльність, відомостей про фінансове становище боржника.

За наслідками розгляду звіту розпорядника майна комітет кредиторів на засіданні від 05.03.2012 р. керуючись повноваженнями, наданими ст. 16 Закону про банкрутство, прийняв рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Отже, у даному випадку є всі визначені чинним законодавством ознаки, необхідні для визнання боржника банкрутом.

Висновок суду першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Ткачука Д.В. узгоджується з приписами ст.ст. 16, 17, 24 Закону про банкрутство, оскільки вказана кандидатура відповідає вимогам ст. ст. 31 Закону про банкрутство та запропонована суду комітетом кредиторів (протокол від 05.03.2012 р.).

Доводи касаційної скарги стосовно порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права колегією суддів відхиляються. Як вбачається, скаржника було належним чином повідомлено як про проведення зборів кредиторів 05.03.2012 р., про що свідчить у тому числі і факт його участі у цих зборах, так і про час та місце засідання суду з розгляду питання про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, що підтверджують відповідні відмітки канцелярії суду на ухвалі від 06.03.2012 р. та на супровідному листі. Більше того, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що з моменту обрання у встановленому порядку комітету кредиторів саме комітет кредиторів (в особі Голови комітету кредиторів), членом якого скаржник не являється, представляє інтереси усіх кредиторів боржника у процедурах банкрутства.

За таких обставин оскаржувані судові рішення відповідають нормам матеріального і процесуального права та підстави для їх зміни або скасування відсутні.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 205 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 31, 16, 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Євроізол-Геосинтетикс" залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.04.2012 р. та постанову господарського суду Волинської області від 12.03.2012 р. у справі №5004/1762/11 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич