Ухвала суду № 26373289, 10.10.2012, Апеляційний суд Харківської області

10.10.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________

Справа: № 2018/5477/2012. Головуючий: 1 інстанції

Провадження: № 22-ц-/2090/6394/2012 Єфіменко Н.В.

Категорія: договірні Доповідач: Даниленко В.М

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2012 року м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого: судді - Даниленка В.М.,

Суддів: Малінської С.М., Швецової Л.А.,

при секретарі: Коліснику Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 01 серпня 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2012 року позивач - Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк»(далі: ПАТ «Альфа-Банк») звернувся до суду з вищезазначеним позовом, у якому вказував на те, що 29 травня 2008 року між банківською установою та відповідачем ОСОБА_2 був укладений Кредитний договір № 490073415, згідно якого останньому для придбання легкового автомобіля було надано кредит у сумі 9 034,04 доларів США з кінцевим строком його погашення 29.05.2013 року та сплатою щомісячних процентів за користування кредитними коштами в розмірі 14,5 % річних.

За умовами зазначеного Кредитного договору позичальник зобов'язувався погашати заборгованість за кредитом та сплачувати проценти за користування кредитними коштами щомісячними ануїтетними платежами згідно з обумовленим сторонами графіком погашення кредитної заборгованості.

При цьому, з метою забезпечення виконання позичальником ОСОБА_2 своїх договірних зобов'язань за вказаним Кредитним договором, між позивачем ПАТ «Альфа-Банк»та відповідачкою ОСОБА_3 того ж дня, тобто 29.05.2008 року, було укладено Договір поруки № 490073415-П, згідно якого остання поручилася перед кредитором за виконання позичальником у повному обсязі узятих на себе кредитних зобов'язань та узяла на себе солідарну з боржником відповідальність за їх невиконання.

Банківська установа свої договірні зобов'язання за кредитним договором № 490073415 від 29.05.2008 року виконала в повному обсязі, надавши позичальнику ОСОБА_2 кредит у вищезазначеному розмірі, однак останній узяті на себе зобов'язання належним чином не виконує та порушує умови кредитного договору щодо погашення заборгованості за кредитом, а також сплати відсотків, у зв'язку з чим станом на 29.01.2012 року утворилася значна кредитна заборгованість на загальну суму 7 114,82 дол. США (в еквіваленті за офіційним курсом НБУ - 54 687 грн. 29 коп.), яка складається із заборгованості по тілу кредиту, заборгованості зі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також передбаченої кредитною угодою неустойки (пені), нарахованої банком за порушення позичальником своїх договірних зобов'язань.

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що позичальник ОСОБА_2 у добровільному порядку повертати банківській установі запозичені грошові кошти не бажає, а письмова вимога про усунення позичальником порушень узятих на себе зобов'язань та дострокове повернення кредиту, що була направлена як на адресу останнього, так і на адресу його поручителя ОСОБА_3, позитивних наслідків не дала й залишилася без відповідного реагування, позивач ПАТ «Альфа-Банк»просив суд у примусовому порядку стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на його користь кредитну заборгованість у зазначеному вище розмірі, а також судові витрати, понесені ним по справі, а саме: 546,87 грн. судового збору, сплаченого при зверненні до суду.

У судовому засіданні представник ПАТ «Альфа-Банк»підтримав заявлені позовні вимоги й наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував, посилаючись на невідповідність кредитного договору, укладеного в іноземній валюті, вимогам законодавства України.

Відповідачка ОСОБА_3, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилась, будь-якого особистого ставлення до заявлених позивачем вимог не виказала, та просила суд розглядати справу за її відсутністю.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 01 серпня 2012 року позовні вимоги ПАТ «Альфа-Банк»задоволено.

Стягнуто солідарно з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Альфа-Банк»кредитну заборгованість за вищевказаним кредитним договором у загальній сумі 54 687 грн. 29 коп.

При цьому судом першої інстанції вирішено й питання судових витрат по справі - стягнуто з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Альфа-Банк»по 273 грн. 44 коп., з кожного окремо, судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду.

Не погодившись з ухваленим судом першої інстанції по справі рішенням, відповідач ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить скасувати це судове рішення та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених банком позовних вимог.

В обгрунтування своєї скарги апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та порушення судом норм матеріального й процесуального права, що призвело до неправильного вирішення цивільно-правового спору по суті.

Зокрема, апелянт вказує на те, що при отриманні ним кредиту банківською установою були порушені умови його надання, позаяк банк замість видачі кредитних коштів позичальнику готівкою, самостійно перерахував їх на рахунок продавця - ТОВ «Дорожня карта». При цьому, не зважаючи на те, що сума отриманого відповідачем кредиту 9 034,04 дол. США за офіційним курсом НБУ на день видачі становила 43 815,00 грн., фактично на рахунок продавця було перераховано меншу суму, а саме: 42 460,00 грн.

Таким чином, різниця в сумі 1 115,00 грн., які не відомо куди поділися, безпідставно включена банком у загальний розмір отриманого кредиту, а в зв'язку з цим і загальна сума кредитної заборгованості (тіло кредиту, проценти за користування кредитними коштами, пеня), на стягненні якої наполягав позивач, розрахована не вірно.

Однак, суд першої інстанції на вказані обставини належної уваги не звернув, як не звернув уваги й на те, що банківська установа поставила питання про дострокове стягнення з позичальника всієї суми кредитної заборгованості, а не тільки суми прострочених платежів, без вирішення питання про розірвання укладеного між сторонами спору кредитного договору, а тому суд безпідставно задовольнив заявлені позивачем вимоги, залишивши при цьому кредитний договір в силі.

Крім того, апелянт вказує й на те, що судом першої інстанції не правильно встановлено дату укладення кредитного договору, виконання зобов'язань за яким є предметом спору (замість 29.05.2008 р. указано 29.05.2012 р.), а також загальна сума кредитної заборгованості в доларах США, яка мала місце станом на 29.01.2012 року.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення.

Відповідно до ст. 308 ЦПК| України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу|, якщо| визнає, що| суд першої інстанції ухвалив|постановивши| рішення з додержанням| вимог| матеріального і процесуального| права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається з матеріалів справи, вирішуючи цивільно-правовий спір, районний суд повно й всебічно дослідив обставини справи, представлені докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та закон їх регулюючий.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.

Правовідносини з надання кредиту регулюються параграфом 2 главою 71 Цивільного кодексу України.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави «Позика, кредит, банківський вклад», якщо інше не встановлено параграфом 2 «Кредит» і не випливає із суті кредитного договору. Викладене міститься у статті 1054 Цивільного кодексу України.

За змістом положень ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Загальні умови виконання зобов'язань передбачені ст. 527 ЦК України. Згідно цієї правової норми зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, в разі якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правові наслідки порушення зобов'язання та відповідальність за його порушення визначені у Главі 51 ЦК України.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне) виконання (ст. 610 ЦК України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Наслідки порушення договору позичальником встановлені ст. 1050 ЦК України.

Згідно з частиною 2 вказаної правової норми, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з ростроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася (тобто, залишку боргу в цілому), та сплати процентів.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що порука є угодою щодо прийняття третьою особою на себе обов'язку поручитися перед кредитором за виконання боржником свого зобов'язання та нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язання боржником шляхом відшкодування у грошовій формі того, що не було виконане боржником.

Таким чином, порука є способом забезпечення виконання зобов'язання (як правило, грошового).

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції правильно керувався зазначеними вище нормами матеріального права, а також умовами укладених між сторонами договорів кредиту та поруки, а тому встановивши факт неналежного виконання позичальником ОСОБА_2 своїх договірних зобов'язань, що останнім фактично визнається й не заперечується, обґрунтовано задовольнив заявлені ПАТ «Альфа-Банк»позовні вимоги, стягнувши з відповідачів по справі (боржника та його поручителя) солідарно на користь останнього існуючу кредитну заборгованість за Кредитним договором № 490073415 від 29.05.2008 року.

Доводи ж апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 про те, що при отриманні ним кредиту банківською установою були порушені умови Кредитного договору щодо порядку надання цього кредиту та його розміру, наслідком чого є неправильний розрахунок загальної суми кредитного боргу, то ці доводи апелянта судова колегія оцінює критично та відхиляє, позаяк п.п. 2.1, 2.5, 2.7, 2.9 укладеного між сторонами спору Кредитного договору № 490073415 прямо передбачено, що у разі надання кредиту в іноземній валюті - долар США (що в даному випадку й мало місце на загальну суму 9 034,04 дол. США), кредит надається в безготівковій формі шляхом здійснення відповідної обмінної операції через операційну касу Банку для подальшого перерахунку грошових коштів в національній валюті за призначенням, тобто на рахунок Продавця ТОВ «Дорожня карта». При цьому в сукупну вартість отриманого кредиту, крім коштів, безпосередньо перерахованих продавцю, увійшла також сума першочергового внеску на погашення кредиту, а крім того, комісійна винагорода банку за перерахування коштів продавцю.

Теж саме стосується й доводів апелянта про те, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги банківської установи про дострокове стягнення кредитної заборгованості в повному обсязі, не вирішив питання про розірвання укладеного між сторонами кредитного договору, оскільки таких позовних вимог банківською установою взагалі не заявлялось, а припинення зобов'язань за цим договором можливе лише їх виконанням, проведеним належним чином, як про те зазначалося вище.

Що ж стосується описок, допущених судом першої інстанції в ухваленому по справі судовому рішенні, на які посилається апелянт, то цей недолік на правильність зазначеного судового рішення не впливає та не є критичним, позаяк може бути виправлений самим районним судом за власною ініціативою або за заявою осіб, які беруть участь у справі, в порядку, передбаченому ст. 219 ЦПК України.

Інші доводи апеляційної скарги є несуттєвими, рішення суду, прийняте по суті розглянутого цивільно-правового спору не спростовують, і не дають підстав для висновку| про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи| процесуального| права, які призвели| або| могли призвести| до неправильного вирішення справи.

Таким чином, з огляду на викладене, та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 01 серпня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: