Ухвала суду № 26052656, 11.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-19070/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В.

Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

"11" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Романчук О.М.

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

При секретарі Воронець Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Український Професійний Банк" до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Відкрите акціонерне товариство "Український Професійний Банк" звернулися до суду із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення в частині.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2012 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач по справі подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2012 року та прийняти нову, якою повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судом першої інстанції встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією у місті Києві по роботі з великими платниками податків проведено планову виїзну перевірку вимог податкового і валютного законодавства ВАТ «Український Професійний Банк» за період з 01.10.2002 року по 30.09.2005 року, про що складено акт від 15.03.2006 року № 168/2320/19019775.

Так, зазначеним актом було зафіксовано порушення позивачем п.п. 4.1.2, п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.2.1, п.п. 5.2.4, п. 5.2, п.п. 11.3.6 п. 11.3 ст. 11, п.п. 12.2.1, п.п. 12.2.2, п. 12.2, ст. 12 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 459 632,14 грн., в тому числі по періодах: 9 місяців 2003 року на суму 925,2 грн.; 2003 рік на суму 338 045,08 грн., І квартал 2004 року на суму 10760,19 грн., І півріччя 2004 року на суму 41 525,9 грн., 9 місяців 2004 року на суму 55 074,78 грн., 2004 рік на суму 121 587,06 грн. та завищено податк на прибуток на загальну суму 368 632,42 грн., в тому числі по періодам: І квартал 2005 року на суму 56 223,58 грн., І півріччя 2005 року на суму 378 159,61 грн. 9 місяців 2005 року на суму 368 632,42 грн. Також, зафіксовано порушення пп. 5.3.1 та пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (із змінами та доповненнями), несвоєчасно подано платіжне доручення на перерахування належної до сплати суми податку на додану вартість на суму 186 373,0 грн. із затримкою платежу 85 календарних дні, 4 863,0 грн. із затримкою платежу 57 календарних дні, 14 644,0 грн. із затримкою платежу 28 календарних дні.

На підставі акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 27 березня 2006 року № 000006230/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 325 579,39 грн., з яких за основний платіж -90 999,72 грн., 234 579,67 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Як свідчать матеріали справи, позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням в частині встановлених перевіркою порушень щодо формування страхових резервів за операціями овердрафтного кредитування і розміщення коштів на кореспондентських рахунках у банках-нерезидентах, а також віднесення до валових витрат сум витрат, які є поліпшенням 1-ої групи орендованих основних фондів та пов'язаного з цим заниження норм амортизаційних відрахувань. В іншій частині податкове повідомлення рішення від 27 березня 2006 року № 000006230/0 позивачем не заперечується (питання щодо віднесення на валові витрати придбаної вакцини для щеплення та питання заниження валового доходу І кв. 2004 року і завищення валового доходу в ІІ кв.2004 року на суму 39344,26 гривень, у зв'язку з чим банком самостійно сплачено частина основного зобов'язання і штрафної санкції, визначених податковим повідомленням-рішення, про що суду першої інстанції було надано платіжні доручення № 469 та № 469 від 04 квітня 2006 року).

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми коштів, внесені до страхових резервів у порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

У підпункті 12.2.1 пункту 12.2 статті 12 Закону встановлено, що будь-який банк, а також будь-яка небанківська фінансова установа, створена згідно з нормами відповідних законів, крім страхових компаній та недержавних пенсійних фондів (далі фінансові установи), зобов'язані створювати страховий резерв для відшкодування можливих втрат по основному боргу (без процентів та комісій) за всіма видами кредитів (у тому числі за консолідованим іпотечним боргом), а також гарантій, порук, придбаних цінних паперів (у тому числі іпотечних сертифікатів із фіксованою дохідністю), інших активних банківських операцій, які належать до їх господарської діяльності згідно із законодавством.

Відповідно до пп. 12.2.2. п. 12.2 ст. 12 Закону у урахуванням положень підпункту 12.2.3 цієї статті створення страхового резерву здійснюється фінансовою установою самостійно у розмірі, достатньому для повного покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами заборгованості, визнаними нестандартними за методикою, яка встановлюється для банків Національним банком України, а для небанківських фінансових установ - спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг, а також за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами заборгованості, визнаними безнадійними згідно з нормами цього Закону.

Податковий орган в акті перевірки дійшов висновку, що операції з переказу коштів не відносяться до активних банківських послуг, а тому, суми страхових резервів, сформованих під заборгованість за залишками коштів на кореспондентських рахунках, відкритих у інших банках, не включаються до складу валових витрат банку в податковому обліку.

Так, згідно пп. 7.1.3. ст. 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" під поняттям «кореспондентський рахунок» розуміється рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів.

Як вбачається з матеріалів справи, умовами договорів про відкриття кореспондентських рахунків передбачено нарахування банком-нерезидентом процентів на залишки коштів на цих рахунках.

У відповідності до положень пп. 2.12 Розділу 2 Порядку застосування адміністративного арешту активів платників податків, затверджено наказом ДПА від 25.09.2001 № 386, активні операції банку - це фінансові операції з розміщення коштів з метою отримання доходу.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що операція з розміщення коштів на відповідному кореспондентському рахунку на умовах нарахування процентів на залишок коштів має характер активної, оскільки передбачає отримання процентного доходу.

Отже, позивачем правомірно було включено до складу валових витрат банку в податковому обліку суми страхових резервів, сформованих під заборгованість за залишками коштів на кореспондентських рахунках, відкритих у інших банках.

Пунктом 1.5 Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 137 від 19.04.2005, овердрафт - короткостроковий кредит, який надасться банком клієнту в разі перевищення суми операції за платіжною карткою залишку коштів на його картрахунку або встановленого ліміту кредитування.

Зі змісту вищенаведених правових норм слідує, що правовою підставою створення страхового резерву за переліченими кредитними операціями є існування боргових відносин між банком як кредитором та його контрагентами, у тому числі за договорами гарантії та овердрафту.

У підпункті 12.2.1 пункту 12.2 статті 12 Закону також передбачено необхідну ознаку боргових відносин як підстави формування страхового резерву, а саме можливість втрати по основному боргу, тобто наявність ризику, який і зумовлює необхідність створення такого резерву для покриття цих втрат.

За відсутності ризику при здійсненні кредитної операції віднесення банком до валових витрат сум страхового резерву за цією операцією суперечить вимогам зазначеної норми, а отже є неправомірним.

Як зазначено в акті перевірки, інспекторами було встановлено, що позивачем здійснювалося овердрафтне обслуговування своїх клієнтів, яке полягало в проведені платежів понад залишок коштів на поточному рахунку за рахунок кредиту в межах встановленого ліміту (т. 1 а.с. 46).

Отже, податковою службою не заперечується факт надання Банком реальних коштів своїм клієнтам в рамках овердрафтного кредитування.

З огляду на те, що кошти в рамках овердрафтного кредитування надавалися, колегія суддів вважає, що ризик невиконання позичальником (контрагентом банку) зобов'язань за овердрафтним кредитування існував, що відповідно надавало позивачу право віднести до валових витрат суми коштів по операції овердрафт.

Згідно з п.п. 5.2.10 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів, у межах, установлених п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 цього Закону.

Підпункт 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» регулює розподіл витрат на поліпшення основних засобів на витрати, що підлягають включенню до складу валових витрат, і на витрати, що підлягають амортизації. Регулювання здійснюється в такий спосіб:

платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до складу валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів (у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних засобів) у сумі, що не перевищує 10 % від сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів на початок такого звітного періоду. Такий 10-відсотковий ліміт може бути використано у будь-якому звітному періоді (як в I кварталі, так і протягом року);

витрати, що перевищують вищезазначений 10-відсотковий ліміт, розподіляються пропорційно фактично понесеним витратам на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 або окремих об'єктів основних фондів групи 1 і збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп або окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу. Розподілені витрати, спрямовані на збільшення балансової вартості об'єктів і груп, підлягають коректуванню після закінчення кожного звітного періоду.

Судом першої інстанції встановлено, що станом на 01.01.2005 р. (початок звітного періоду) в податковому обліку ВАТ "УПБ" обліковувались наступні об'єкти І групи основних фондів:

1) ремонт орендованого приміщення в м. Києві по вул. М.Раскової, 15, 6 поверх вартістю 297933,65 грн.

2) ремонт орендованого приміщення відділення в м. Стрий вартістю 107061,50 грн.

3) ремонт орендованого приміщення в м. Києві по вул. М. Раскової, 15, 1 поверх вартістю 1 151 614,18 грн.

4) ремонт орендованого приміщення ТВБВ-3 (м. Київ, вул. Воровського) вартістю 21946,10 грн.

5) ремонт орендованого приміщення відділення "Магеллан" (м. Київ, проспект Академіка Глушкова, 13-Б) вартістю 2628,34 грн.

6) ремонт орендованого приміщення відділення "Фестивальний" (м. Київ, проспект Маяковського, 43/2) вартістю 39410,76 грн.

7) ремонт орендованого приміщення відділення "Край" (м. Київ, вул. Григоровича-Барського, 1) вартістю 5498,43 грн.

В той же час пп. 22.2. ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»установлено, що в 2005 році віднесення до валових витрат будь-яких витрат, передбачених абзацом першим підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону, та пов'язаних з поліпшенням основних фондів 2 - 4 групи, що підлягають амортизації, у тому числі витрат на поліпшення орендованих основних фондів, здійснюється у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості 2 - 4 групи основних фондів станом на початок звітного періоду, а по об'єктах основних фондів 1 групи, до валових витрат включаються витрати, що не перевищують суму у розмірі 10 відсотків до балансової вартості об'єкта, що ремонтується, станом на початок звітного періоду.

Як свідчать матеріали справи, банком були віднесені до валових витрат тільки витрати по поліпшенню декількох з вищевказаних 7 об'єктів у розмірі 10 % балансової вартості конкретно кожного об'єкта, а саме:

по 1 об'єкту: м. Київ, вул. М. Раскової, 15, 6 поверх вартістю 297933,65 грн.*10 % = 29793,36 грн. В даному випадку банком віднесено до валових витрат суму меншу ніж встановлено Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»: 2431,28 грн., що складається з наступних сум: 165,0 грн. (абз. 6 с. 35 Акту)+68,28 грн. (абз. 7 с. 35 Акту)+80,0 грн. (абз. 3 с. 36 Акту)+2118,0 грн. (абз. 4 с. 36 Акту);

по 3 об'єкту: м. Київ, вул. М. Раскової, 15, 1 поверх: 1 151 614,18 грн. (вартість станом на 01.01.2005 р.)*10 % = 151161,42 грн. В даному випадку банком віднесено до валових витрат суму меншу ніж встановлено Законом: 9579,96 грн., що складається з наступних сум: 3500 (абз. 4 с. 35 Акту)+247,80 грн. (абз. 5 с. 35 Акту)+3500,4 грн. (абз. 8 с. 35 Акту)+2236,80 грн. (абз. 9 с. 35 Акту)+94,56 грн. (абз. 5 с. 36 Акту);

по 4 об'єкту: ТВБВ-3: 21946,10 грн. (вартість станом на 01.01.2005 р.)*10 % = 2 194,61 грн. В даному випадку банком віднесено до валових витрат суму меншу ніж встановлено Законом: 144,00 грн. (абз. 1- абз. 2 с. 36 Акту);

по 5 об'єкту: відділення "Магеллан": 2628,34 грн. (вартість станом на 01.01.2005 р.)*10 % = 262,83 грн. (абз. 3 с. 35 Акту).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем правомірно включено до валових витрат операцій, пов'язаних з поліпшенням орендованих основних фондів першої групи.

Крім того, колегія суддів бере до уваги висновок судово-бухгалтерської експертизи № 12163 від 31.07.2007 року, згідно якого висновки про заниження ВАТ «Український Професійний Банк» зобов'язання по податку на прибуток, зазначені в акті Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 15.03.2006 р. № 168/2320/19019775 «Про результати планової виїздної документальної перевірки дотрнмання вимог податкового та валютного законодавства Відкритого Акціонерного Товариства "Український Професійний Банк", код ЄДРПОУ - 19019775, за період з 01.10.2002 по 30.09.2005 р.», у зв'язку із віднесенням на валові витрати: сум страхових резервів, сформованих під заборгованість за залишками коштів на кореспондентських рахунках, відкритих в інших банках - нерезидентах; сум страхових резервів, за зобов'язаннями з кредитування рахунку клієнту (овердрафт); витрат на поліпшення орендованих основних засобів - документально та нормативно не підтверджуються.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 кодексу).

При цьому, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено: 14 вересня 2012 року.

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.