Ухвала суду № 26052662, 06.09.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-19102/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г.

Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"06" вересня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Оксененка О.М.,

суддів -Мельничука В.П., Федотова І.В.,

при секретарі -Меєчко К.П ,

за участю представника відповідача - Рубель І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної виконавчої служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державної виконавчої служби України про скасування пункту 2 постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної виконавчої служби України про скасування пункту 2 постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП №23356633 від 18.11.2011 року та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №30503282 від 26 грудня 2011 року .

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 лютого 2012 року позов задоволено та скасовані: постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 30503282 від 26 грудня 2011 року і пункт 2 постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП №23356633 від 18.11.2011 року.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, державним виконавцем Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження № 23356633 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса № 829, виданого 22.10.2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу про звернення стягнення на земельну ділянку, яка належить на праві власності ОСОБА_3

Зазначена земельна ділянка на підставі Іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 30 жовтня 2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3952 (укладеного з метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором № 47-Ф/07/04 від 25.12.2007 року між ЗАТ «Інвест-Кредит Банк»та ОСОБА_1) передана в іпотеку ПАТ «Терра Банк».

Стягувачем у даному виконавчому провадженні визначено Публічне акціонерне товариство «Терра Банк», боржником - ОСОБА_3

Як встановлено судом першої інстанції, в процесі здійснення виконавчого провадження вказана земельна ділянка була реалізована, внаслідок чого до державного виконавця надійшли кошти у розмірі 95820,86 грн., за винятком винагороди спеціалізованої організації.

Платіжним дорученням № 497 від 14 листопада 2011 року кошти у розмірі 86238,78 грн. перераховані стягувачу.

Виконавчий збір у розмірі 9582,08 грн. платіжним дорученням № 468 від 14 листопада 2011 року перерахований до Державного бюджету України.

18 листопада 2011 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України було винесено Постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві. У пункті 2 цієї Постанови зазначено наступне: «Постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 24 жовтня 2011 року ВП № 23356633 виділити в окреме виконавче провадження».

26 грудня 2011 року тим же державним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 30503282, згідно якої з ОСОБА_3 стягується сума виконавчого збору в розмірі 1439595,69 грн.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що сума виконавчого збору, яка повинна бути сплачена, розраховується пропорційно до стягнутої суми у розмірі 10 відсотків і становить 9 582,08 грн. Згідно матеріалів справи, ця сума вже сплачена до Державного бюджету України за рахунок тих коштів, які надійшли на рахунок відділу примусового виконання рішень ДВС України від реалізації майна позивача, що відповідачем не заперечується та підтверджується постановою від 18 листопада 2011 року.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження»у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувану за виконавчим документом.

Відповідно до ч.5 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо стягнутої з боржника суми недостатньо для задоволення в повному обсязі вимог стягувача, виконавчий збір сплачується пропорційно до стягнутої суми.

Пункту 4.16.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 р. № 7414 передбачає, що у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби (додаток 3), стягується виконавчий збір у розмірі десяти відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом.

Згідно пункту 4.16.3. Інструкції кошти виконавчого збору перераховуються до Державного бюджету України і як фінансування надходять на спеціальні реєстраційні рахунки для обліку інших надходжень спеціального фонду, відкриті на ім'я Міністерства юстиції України, регіональних управлінь юстиції, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції (далі - територіальні управління юстиції) в органах Державного казначейства.

Як вбачається з матеріалів справи, у виконавчому провадженні ВП № 23356633 було задоволено вимоги стягувача частково, що підтверджується Постановою про повернення виконавчого документа стягувачеві, згідно якої сума боргу за виконавчим документом становить 14 488 477,70 грн., а стягнута з боржника сума 95820,86 грн. Таким чином, відповідно до вищенаведених норм, сума виконавчого збору, яка повинна бути сплачена, розраховується пропорційно до стягнутої суми і становить 9 582,08 грн. і ця сума, як встановлено судом першої інстанції, вже сплачена.

Відповідно до абзацу другого пункту 4.16.6. Інструкції за постановами про стягнення виконавчого збору виконавчі провадження не заводяться, виконавчий збір не береться, постанова приєднується до виконавчого провадження, щодо якого винесено цю постанову. Виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме виконавче провадження допускається в разі винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, щодо якого було винесено постанову про стягнення виконавчого збору. При виконанні цієї постанови виконавчий збір не береться.

Колегією суддів встановлено, що дане виконавче провадження було завершено винесенням Постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі пункту 8 частини 1 ст. 47 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», яка передбачає, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно. А отже, жодних правових підстав, передбачених ст. 28 Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією про проведення виконавчих дій для виділення Постанови про стягнення виконавчого збору в окреме виконавче провадження немає.

Вказане дає підстави стверджувати про правомірність заявлених позивачем вимог, які є обґрунтованими та підтверджуються належними доказами. Отже, висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення даного позову є правильними.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, викладених у оскаржуваній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Мельничук В.П.

Федотов І.В.