Ухвала суду № 25976893, 04.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2012 року м. Київ К-11157/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вербицької О.В.

Суддів Кошіля В.В.,

Муравйова О.В.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного банку "ІНГ Банк Україна"

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2007 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2009 року

у справі № 5/15(22-а-9803/08)

за позовом Акціонерного банку "ІНГ Банк Україна"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерний банк "ІНГ Банк Україна" (далі по тексту - позивач, АБ "ІНГ Банк Україна") звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі по тексту - відповідач, СДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2009 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга позивача підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків проведено виїзну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2003 року по 30 вересня 2006 року. За результатами виїзної планової перевірки АБ "ІНГ Банк Україна" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства був складений акт № 248/43-10/21684818 від 22 лютого 2007 року та винесене податкове повідомлення-рішення № 0000214310/0 від 6 березня 2007 року, яким визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 888 738,87 грн. за порушення позивачем пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5, пп. 8.4.1 п. 8.4, пп. 8.6.1 п. 8.6 та пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8, пп. 12.2.1, 12.2.2 п. 12.2 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції Закону України №283/97-ВР від 22 травня 1997 року. За результатами адміністративного оскарження АБ "ІНГ Банк Україна" податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків винесено податкове повідомлення-рішення № 0000544310/3 від 3 серпня 2007 року, яким відповідачу визначено податкове.-зобов'язання в сумі 891 708,06 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що включення позивачем витрат на формування страхових резервів за гарантіями, наданими під контргарантії інших банків до складу валових витрат є безпідставним, відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з вищевикладеним висновком судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.12.2.1 п.12.2 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі по тексту -Закон) будь який банк, а також будь-яка небанківська фінансова установа, створена згідно з нормами відповідних законів, крім страхових компаній, зобов'язані створювати страховий резерв для відшкодування можливих втрат по основному боргу (без процентів та комісій) за всіма видами кредитів та інших активних операцій, які відносяться до їх господарської діяльності згідно з законодавством.

Пунктом 12.2.2 п. 12.2. ст. 12 Закону передбачено, що створення страхового резерву здійснюється фінансовою установою самостійно у розмірі, достатньому для повного покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами (іншими видами заборгованості), визнаними нестандартними за методикою, яка встановлюється для банків Національним банком України, а для небанківських установ -Кабінетом Міністрів України, а також за кредитами (іншими видами заборгованості). визнаними безнадійними згідно з нормами цього Закону.

Згідно пп. 5.2.4. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми коштів, внесені до страхових резервів у порядку, передбаченому статтею 12 цього закону. У підпункті 12.2.1 пункту 12.2. ст. 12 Закону також передбачено необхідну ознаку боргових відносин як підстави формування страхового резерву, а саме можливість втрати по основному боргу, тобто наявність ризику, який і зумовлює необхідність створення такого резерву для покриття цих витрат.

За відсутності ризику при здійсненні кредитної операції віднесення банком до валових витрат сум страхового резерву за цією операцією суперечить вимогам зазначеної норми. А, отже, є неправомірними. Оскільки банком не було виплачено суму, що складає основний борг, то не виник і ризик неповернення цих коштів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга позивача підлягає відхиленню, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2007 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2009 року залишенню без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 26 червня 2009 року при відкритті касаційного провадження було зупинено виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2007 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2009 року до закінчення касаційного провадження.

З зв'язку з закінченням касаційного провадження, колегія суду вважає за необхідне поновити виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2007 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2009 року .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного банку "ІНГ Банк Україна" - відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2009 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2007 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2009 року .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька Судді(підписи)В.В. Кошіль О.В. Муравйов