Ухвала суду № 25976801, 04.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2012 року м. Київ К-21767/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області

та заяву Прокуратури Донецької області

про приєднання до касаційної скарги

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2009 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2010 року

у справі № 2-а-18289/09/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донконтракт»

до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області,

Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області,

за участю Прокуратури Донецької області

про стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2010 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Донконтракт»(позивач) до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області (відповідач-1) та Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області (відповідач-2) задоволено повністю. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Донконтракт»заборгованість з бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2009 року в розмірі 656 300,00 грн. Присуджено з Державного бюджету України на користь ТОВ «Донконтракт»витрати із сплати судового збору в розмірі 1 700,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, відповідач-1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2009 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2010 року та прийняти нове рішення -про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Прокуратура Донецької області в заяві про приєднання до касаційної скарги підтримує її вимоги.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення -без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу та заяву Прокуратури Донецької області про приєднання до касаційної скарги слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем подано до ДПІ у м. Краматорську Донецької області декларацію з податку на додану вартість за липень 2009 року з визначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку в банку, в розмірі 656 300,00 грн.

В свою чергу, відповідачем-1 проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Донконтракт»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за липень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період з 01 червня 2009 року по 30 червня 2009 року, за результатами якої складено довідку № 239/23-3-32442007 від 22 вересня 2009 року.

Вказаною перевіркою підтверджено заявлену позивачем до відшкодування суму податку на додану вартість за липень 2009 року в розмірі 656 300,00 грн.

Однак, відповідачем-1 висновок до органу державного казначейства із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету за липень 2009 року, надано не було.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -Закон № 168/97-ВР) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до підпункту 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Підпунктом 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що, оскільки, відповідачем-1, незважаючи на підтвердження заявленої позивачем до відшкодування суми податку на додану вартість за липень 2009 року в розмірі 656 300,00 грн., не надано належним чином оформлений висновок органу державного казначейства, то позивач правомірно скористався своїм правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення суми коштів з Державного бюджету України.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування постанови Донецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2009 року та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2010 року.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області та заяву Прокуратури Донецької області про приєднання до касаційної скарги відхилити, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.