Постанова № 25871861, 04.09.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2012 р. № 2-а- 8097/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Заічко О.В.

при секретарі судового засідання - Демченко В.В.

представники сторін - не прибули,

розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", з адміністративним позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області, в якому просить суд скасувати постанову № 105 від 21.06.2012 року про накладення стягнення .

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 15 травня 2012 року у Херсонському регіональному управлінні АТ «УкрСиббанк», що знаходиться за адресою: вул. Радянська № 16, м. Херсон, посадовими особами Управління у справах захисту прав споживачів у Херсонській області було проведено позапланову перевірку з питань дотримання вимог законодавства, зі складанням Акту № 000142 перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів. 12 червня 2008 року між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» (після зміни назви АТ «УкрСиббанк») укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11359541000, за яким ком було надано кредит Позичальнику в іноземній валюті на суму 130 000,00 доларів США зі сплатою 14,50 % річних та із строком повернення 12.06.2018 року.

Відповідно до акту перевірки, 15 травня 2012 року Відповідачем виявлено порушення вимог ст.ст. 11, 15, 18, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме: перед укладенням споживчого кредиту кредитодавець не надав споживачу у письмовій формі необхідну, достовірну, доступну та своєчасну інформацію, передбачену п. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», встановив порушення принципу рівності сторін договору, учасником якого є споживач та визнав умови договору несправедливими, що суперечать принципу добросовісності і визнано існування істотного дисбалансу договірних прав та обов"язків на шкоду споживача, а саме: вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації, порушив принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач, встановив дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки, текст договору міс двозначні та нечіткі поняття. Також в акті зазначено, що на теперішній час Банк вимагає від споживача виконання зобов'язань на своїх умовах, чим обмежує права споживача. За результатами перевірки, 21 червня 2012 року Відповідачем винесено Постанову № 105, якою до Позивача застосовано штраф в сумі 311 559,30 гри. за порушення вимог ст.ст. 11, 15. 18, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме, як зазначено у Постанові, - відсутність перед укладенням договору у письмовій формі для споживача необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про умови кредитування та сукупну вартість кредиту; порушення принципу рівності сторін внаслідок істотного дисбалансу та договірних прав і обов'язків на шкоду споживача шляхом включення у договір кредитування несправедливих по відношенню до споживача умов у частині відповідальності сторін кредитний договір від 12.06.2008 року № 11359541000). Постанову Банком отримано 26.06.2012 року, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції.

Представником відповідача були надані заперечення проти позову, в яких зазначено, що позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на обставини, встановлені в акті перевірки. Відповідач також вважає, що проведення перевірки, складання акту перевірки та винесення постанови про накладення стягнень № 105 від 21.06.2012 року Управління у справах захисту прав споживачів у Херсонській області відповідають умовам чинного законодавства.

Представники сторін, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не прибули. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Суд вважає можливим розгляд справи за відсутності представників сторін на підставі наявних доказів у справі, відповідно до ч. 6 ст. 128 КАСУ.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Таким чином, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

15 травня 2012 року у Херсонському регіональному управлінні АТ «УкрСиббанк», що знаходиться за адресою: вул. Радянська № 16, м. Херсон, посадовими особами Управління у справах захисту прав споживачів у Херсонській області було проведено позапланову перевірку з питань дотримання вимог законодавства, зі складанням Акту № 000142 перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів. 12 червня 2008 року між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» (після зміни назви АТ «УкрСиббанк») укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11359541000, за яким ком було надано кредит Позичальнику в іноземній валюті на суму 130 000,00 доларів США зі сплатою 14,50 % річних та із строком повернення 12.06.2018 року.

Відповідно до акту перевірки, 15 травня 2012 року Відповідачем виявлено порушення вимог ст.ст. 11, 15, 18, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме: перед укладенням споживчого кредиту кредитодавець не надав споживачу у письмовій формі необхідну, достовірну, доступну та своєчасну інформацію, передбачену п. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», встановив порушення принципу рівності сторін договору, учасником якого є споживач та визнав умови договору несправедливими, що суперечать принципу добросовісності і визнано існування істотного дисбалансу договірних прав та обов"язків на шкоду споживача, а саме: вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації, порушив принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач, встановив дискримінаційні стосовно споживача правила зміни вісоткової ставки, текст договору міс двозначні та нечіткі поняття. Також в акті зазначено, що на теперішній час Банк вимагає від споживача виконання зобов'язань на своїх умовах, чим обмежує права споживача. За результатами перевірки, 21 червня 2012 року Відповідачем винесено Постанову № 105, якою до Позивача застосовано штраф в сумі 311 559,30 гри. за порушення вимог ст.ст. 11, 15. 18, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме, як зазначено у Постанові, - відсутність перед укладенням договору у письмовій формі для споживача необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про умови кредитування та сукупну вартість кредиту; порушення принципу рівності сторін внаслідок істотного дисбалансу та договірних прав і обов'язків на шкоду споживача шляхом включення у договір кредитування несправедливих по відношенню до споживача умов у частині відповідальності сторін кредитний договір від 12.6.2008 року № 11359541000). Постанову Банком отримано 26.06.2012 року, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне.

Так, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 2 ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено, що суми штрафів зараховуються до державного бюджету. Порядок їх стягнення визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 3, 4 Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 року № 1177, передбачено, що накладати на суб'єктів господарювання штрафи, передбачені пунктом 2 цього Положення, мають право Голова Держстандарту, його заступники, начальники територіальних органів Держстандарту та їх заступники. Рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб'єкта господарської діяльності та інших матеріалів, пов'язаних з цією перевіркою, за наявності порушень, зазначених у пункті 2 цього Положення, і оформляється постановою за формою, що встановлюється Держстандартом.

Таким чином, штраф до позивача застосований виключно за відсутність перед укладанням договору у письмовій формі для споживача необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про умови кредитування та сукупну вартість кредиту. При цьому виявлене під час проведення перевірки та відображене в акті перевірки порушення принципу рівності сторін внаслідок істотного дисбалансу та договірних прав і обов'язків на шкоду споживача шляхом включення у договір кредитування несправедливих по відношенню до споживача умов в частині відповідальності сторін не стало підставою для прийняття спірної постанови.

З огляду на зазначене, до предмету доказування по даній справі відносяться виключно обставини, на яких ґрунтується висновок відповідача про відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про банківські послуги.

Так, судом встановлено, що 12 червня 2008 року між ОСОБА_1 та АКІБ «УкрСиббанк» (після зміни назви АТ «УкрСиббанк») укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11359541000, за яким ком було надано кредит Позичальнику в іноземній валюті на суму 130 000,00 доларів США зі сплатою 14,50 % річних та із строком повернення 12.06.2018 року.

Суд зазначає, що на момент укладення зазначеного кредитного договору були чинними приписи ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", відповідно до яких перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Як вбачається зі змісту договору № 11359541000 від 12 червня 2008 року, підписаного сторонами, в тому числі ОСОБА_1 (скаржник), пунктом 10.13 передбачено, що підписання даного договору позичальником свідчить про те,що: всі умови даного договору йому цілком зрозумілі і він вважає їх справедливими по відношенню до нього, а також що перед підписанням даного договору позичальником отримано інформаційний лист згідно вимог чинного законодавства України, зокрема, п.2 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", в редакції, чинній на момент укладання зазначеного кредитного договору.

Отже, при підписанні зазначеного кредитного договору позивачем були дотримані вимоги ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів"щодо надання для споживача необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про умови кредитування та сукупну вартість кредиту.

Вирішуючи питання про правомірність накладення відповідачем штрафу на ПАТ "УкрСиббанк" суд також зазначає наступне.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Дія цієї статті не поширюється лише на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.

Таким чином, норми ст. 250 Господарського кодексу України поширюють дію і на порядок застосування штрафних санкцій органами виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів за порушення законодавства щодо порядку здійснення господарської діяльності в сфері правовідносин зі споживачами товарів, робіт, послуг.

Серед видів адміністративно-господарських санкцій ч. 1 ст. 239 Господарського кодексу України визначає адміністративно-господарський штраф, яким вважається грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення (ст. 241 Господарського кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що при прийнятті відповідачем спірного рішення ним не були враховані встановлені у ст. 250 ГК України терміни застосування адміністративно - господарських санкцій, а саме: санкції застосовано поза межами граничного річного строку їх застосування від моменту вчинення порушення.

З огляду на викладене, суд вважає, що постанова про накладення стягнень № 105 від 21.06.2012 року була прийнята відповідачем необґрунтовано, через що не відповідає вимогам ч.3 ст. 2 КАС України. На підставі викладеного, позовні вимоги про її скасування підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст. 2, 8-14, 17, 50, 70, 71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області про скасування постанови - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Херсонській області № 105 від 21.06.2012 року про накладення стягнення, яка винесена відносно Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк".

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (код ЄДРПОУ: 09807750, місцезнаходження: 61001, м. Харків, пр. Московський буд. 60) судовий збір у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість), 00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Заічко О.В.