Ухвала суду № 25557603, 19.07.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" липня 2012 р. м. Київ К-13010/10-С

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Бухтіярової І.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги Публічного акціонерного товариства «Комерційний індустріальний банк», Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 17 грудня 2008р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2010р.

у справі №9/318

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний індустріальний банк», правонаступником якого на підставі проведеної реорганізації є Публічне акціонерне товариство «Комерційний індустріальний банк»(надалі -ПАТ «Комерційний індустріальний банк»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (надалі -СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП)

про визнання нечинними податкові повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом, в якому поставлено питання про визнання недійсними податкові повідомлення-рішення СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП №0000804320/0 від 05.03.2008р. та №0000804320/1 від 05.05.2008р.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 17 грудня 2008р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2010р., позов задоволено частково. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення СДПІ у м.Києві по роботі з ВПП від 05.03.2008р. №0000804320/0, від 05.05.2008р. №0000804320/1 в частині основного зобов'язання в розмірі 45160,09грн. та штрафних санкцій в розмірі 22580,05грн. Судові витрати стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача в сумі 2,27грн. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Не погодившись з висновками попередніх судових інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про зміну постанови суду першої інстанції та скасування ухвали суду апеляційної інстанції.

Відповідач також звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою на рішення судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, та просить прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги сторін не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом проведено виїзну планову документальну перевірку ТОВ «Комерційний індустріальний банк»за період з 01.04.2005р. по 30.09.2007р., про що складено акт від 20.02.2008р. №95/43-20/21580639.

Висновками зазначеного акту перевірки, зокрема, встановлено порушення позивачем вимог п.п.5.5.1 п.5.5. ст.5 з урахуванням вимог п.18.3 ст.18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». А саме, податковим органом вказано, що позивачем завищено процентні витрати в частині віднесення до складу валових витрат 100% сплачених процентів на користь нерезидентів, що мають офшорний статус на загальну суму 54101,25грн. Крім того, перевіркою вказано на порушення позивачем вимог п.п.5.3.3 п. 5.3. ст.5 та п.п.8.4.1. п.8.4. ст.8 України «Про оподаткування прибутку підприємств»з урахуванням вимог п.п.7.4.2. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в частині завищення суми амортизаційних відрахувань на суму 57586,38грн.

За наслідками перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000804320/0 від 05.03.2008р., яким позивачеві визначено суму зобов'язання з податку на прибуток. За наслідками апеляційного узгодження було прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.05.2008р. №0000804320/1, яким сума зобов'язання залишена без змін.

Так, суди попередніх інстанцій встановили, що позивачем у перевіреному періоді було укладено угоду від 22.08.2000р. про залучення коштів на умовах субординованого боргу. Під час перевірки податковим органом встановлено, що з 01.04.2005р. по 22.08.2005р. позивачем здійснювалось нарахування відсотків у розмірі 10% річних на суму залишку 1800000,00 доларів США. За висновками акту перевірки позивачем завищено процентні витрати в частині віднесення до складу валових витрат 100% сплачених процентів на користь нерезидентів, що мають офшорний статус на загальну суму 54101,25грн.

У відповідності до п.п. 5.5.1. п. 5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на час правовідносин) до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Проте, п.18.3 ст.18 вказаного Закону передбачено, що разі укладення договорів, які передбачають здійснення оплати товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів, що мають офшорний статус чи при здійсненні розрахунків через таких нерезидентів або через їх банківські рахунки, незалежно від того чи здійснюється така оплата (в грошовій або іншій формі) безпосередньо або через інших резидентів або нерезидентів, витрати платників податку на оплату вартості таких товарів (робіт, послуг) включаються до складу їх валових витрат у сумі, що становить 85% від вартості цих товарів (робіт, послуг).

Правило, визначене цим пунктом, починає застосовуватися з календарного кварталу, наступного за кварталом, на який припадає офіційне опублікування переліку офшорних зон, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Отже, у відповідності із приписами п.18.3 ст.18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»оскільки розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.02.2003р. №77-р Антигуа і Барбуда з Карибського регіону віднесені до переліку країн, що мають офшорний статус, висновки акту перевірки є правомірними.

Стосовно висновків податкового органу в частині посилання на завищення позивачем суми амортизаційних відрахувань на суму 57586,38грн., слід зазначити наступне.

В ході перевірки податковий орган встановив, що на підставі договорів купівлі-продажу у перевіреному періоді позивачем придбавались та вводились в експлуатацію (включено до ІІ групи основних фондів) легкові автомобілі, з формуванням балансової вартості вказаних основних фондів із урахуванням сплаченого в ціні придбання ПДВ. Натомість, з посиланням на те, що відповідно до п.п.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не включаються до складу валових витрат суми ПДВ, сплачені при придбанні легкового автомобіля, відповідач вказав на завищення нарахування амортизаційних відрахувань на суму сплаченого ПДВ.

Абзацом 3 п.п. 5.3.3. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що у разі якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України «Про податок на додану вартість». При цьому, п.п. 7.4.2. п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

Однак, в ході судового розгляду справи суди попередніх інстанцій встановили, що позивач виконує одночасно операції, що підлягають обкладанням податком на додану вартість та не є об'єктом оподаткуванням таким податком, і матеріалами справи не підтверджується, що позивач при придбанні легкових автомобілів відносив суму ПДВ на валові витрати. Судами встановлено, що відповідно до вищезазначеної норми України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивач збільшував балансову вартість придбаних автомобілів на суму ПДВ, сплаченого у ціні товару, що відповідає вимогам законів України.

Щодо здійснення у перевіреному періоді безоплатного розповсюдження позивачем серед потенційних клієнтів календарів, буклетів на загальну суму 123054,00грн., під час перевірки необґрунтовано вказано, що відповідно до вимог п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані із веденням господарської діяльності, а саме: організацією та проведенням прийомів, у т.ч. придбання та розповсюдження подарунків. Адже, відповідно до приписів п.5.4.4 п.5.4 ст.5 вказаного Закону витрати на рекламні цілі включаються до валових витрат платника податку, але не більше двох відсотків від оподатковуваного прибутку за попередній звітний період, а відповідач не довів, що вказана сума перевищує це обмеження.

Доводи касаційних скарг не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційних скаргах не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційні скарги: Публічного акціонерного товариства «Комерційний індустріальний банк»та Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 17 грудня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2010 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ І.О. Бухтіярова

Суддя Н.Є. Маринчак