Постанова № 25504834, 01.08.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2012 р.Справа № 5016/2499/2011(12/129)

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді М.В. Сидоренко

суддів В.І. Жекова, О.Ю. Аленіна

при секретарі судового засідання Щербатюку О.В.

за участю представників сторін:

від Відділення „Миколаївська регіональна дирекція" ПАТ „ВТБ Банк" - Разумов М.А., Дідух К.О., Давиденко О.В.

від ТОВ „ЗАВОД "ПРОМСТАН" -Діордієва С.П.

від ТОВ „МЕТАЛБУД" - Діордієва С.П.

від ТОВ „МИКОЛАЇВБУДМЕХАНІЗАЦІЯ" - Діордієва С.П.

від ТОВ „ЮГ СПЕЦ ПРОФІЛЬ" - Діордієва С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділення „Миколаївська регіональна дирекція" Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк"

на рішення господарського суду Миколаївської області від 26.03.2012 р.

у справі № 5016/2499/2011 (12/129)

за позовом ПАТ „ВТБ Банк" в особі відділення „Миколаївська регіональна дирекція ПАТ „ВТБ Банк"

до відповідачів:

товариства з обмеженою відповідальністю „ЗАВОД "ПРОМСТАН"

товариства з обмеженою відповідальністю „МЕТАЛБУД"

товариства з обмеженою відповідальністю „МИКОЛАЇВБУДМЕХАНІЗАЦІЯ"

товариства з обмеженою відповідальністю „ЮГ СПЕЦ ПРОФІЛЬ"

про стягнення 4085466 грн. 72 коп.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 26 березня 2012 р. (суддя Семенов А.К.) у позові відділення „Миколаївська регіональна дирекція Публічного акціонерного товариства „ВТБ Банк" (далі також - Відділення „Миколаївська регіональна дирекція" ПАТ „ВТБ Банк", Банк, Позивач, Скаржник) до відповідачів: товариства з обмеженою відповідальністю „ЗАВОД "ПРОМСТАН" (далі також - ТОВ „ЗАВОД "ПРОМСТАН", Відповідач-1, Завод), товариства з обмеженою відповідальністю „МЕТАЛБУД" (далі також - ТОВ „МЕТАЛБУД", Відповідач-2), товариства з обмеженою відповідальністю „МИКОЛАЇВБУДМЕХАНІЗАЦІЯ" (далі також - ТОВ „МИКОЛАЇВБУДМЕХАНІЗАЦІЯ", Відповідач-3), товариства з обмеженою відповідальністю „ЮГ СПЕЦ ПРОФІЛЬ" (далі також ТОВ „ЮГ СПЕЦ ПРОФІЛЬ", Відповідач-4) про стягнення 4085466 грн. 72 коп. відмовлено повністю.

Рішення мотивоване недоведенням Позивачем свого права на звернення до господарського суду, а саме, суд дійшов висновку, що Банком не доведене виконання своїх зобов'язань за договором про відкриття непокритого акредитиву в частині здійснення платежу Бенефіціару; Позивачем не доведено, що у першого Відповідача (а, таким чином, і в інших відповідачів) виникло зобов'язання щодо сплати йому суми акредитиву та процентів за користування ним; Банком не доведено, що ТОВ „Завод „Промстан" та інші відповідачі порушили його права та охоронювані законом інтереси.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Відділення „Миколаївська регіональна дирекція" ПАТ „ВТБ Банк" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та прийняти нове, задовольнивши його позов повністю, стягнути з відповідачів у солідарному порядку на користь Банку судовий збір за подання апеляційної скарги в повному обсязі. Свої вимоги Скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення господарського суду є необґрунтованим, безпідставним, незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема Скаржник наголошує, що місцевим господарським судом необґрунтовано визнані повідомлення засобом телекомунікації SWIFT, надані Банком в якості доказів по справі, неналежними доказами, оскільки належність таких доказів підтверджується п. 3.1.3 ст. 3 Договору Акредитиву № 04КБ/2008/АК від 07.02.2008 р., укладеного між Позивачем та Відповідачем-1 (далі -також Договір).

Крім того, Банк звертає увагу, що судом першої інстанції невірно визначено зміст обов'язків Позивача, викладений у п. 3.3.3 Договору в редакції від 07.02.2008 р., оскільки відповідно до вказаного пункту обов'язок Банку обмежується лише відкриттям, забезпеченням підтвердження акредитиву та, у випадку відсутності грошових коштів у Апліканта (ТОВ „ЗАВОД "ПРОМСТАН"), власними грошима повернути Підтверджуючому Банку, тобто виконати платіж на користь останнього при отриманні від нього (Підтверджуючого Банку) письмової вимоги, сплачені ним грошові кошти Бенефіціару, а не виконати платіж на користь Бенефіціара, як це зазначив в оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд.

В запереченнях на апеляційну скаргу ТОВ „ЗАВОД "ПРОМСТАН" зазначає, що оскаржуване рішення повністю відповідає вимогам чинного законодавства та Скаржником не наведено жодних законних підстав для його скасування, не надано належних доказів, що підтверджують його (Скаржника) вимоги. Зокрема, не надано доказів отримання письмової вимоги від Підтверджуючого банку виконати платіж та доказів здійснення такого платежу, а в наданих SWIFT - повідомленнях відсутні посилання на предмет позову - Договір акредитиву. Також Завод зазначає, що Банк невірно трактує окремі положення Договору, зокрема положення п. 1, ст. 1, пп. пп. 3.1.3, 3.3.3, 3.4.2, ст. 3 Договору. Відповідач-1 просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судова колегія, приходить до наступного.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийняте з мотивів, наведених в описовій частині даної постанови. Судова колегія вважає, що вказане судове рішення прийняте з порушенням вимог чинного законодавства та неповним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а тому, відповідно до приписів п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 104 ГПК України, підлягає скасуванню зважаючи на наступне.

Так, як вбачається з матеріалів справи, 07.02.2008 р. між відкритим акціонерним товариством ВТБ Банк, правонаступником якого є ПАТ „ВТБ Банк" (Банк-емітент), та ТОВ „ЗАВОД „ПРОМСТАН" (Аплікант) укладено договір про відкриття непокритого акредитиву № 04КБ/2008/АК (далі також -Договір акредитиву) (т.1, а. с. 64-66). Згідно умов п. 1.1 вказаного договору Позивач зобов'язався відкрити безвідкличний документарний акредитив та забезпечити його підтвердження іноземним банком -SWEDBANK AB (далі також -„Сведбанк", Підтверджуючий Банк).

Зазначений Договір акредитиву сторонами укладений з метою забезпечення виконання зобов'язань Відповідача-1 щодо оплати обладнання по укладеному ним контракту купівлі-продажу № UKR-1/2008 від 02.01.2008 р. з компанією Samesor Oy (Фінляндія) (за договором акредитиву від 07.02.2008 р. -Бенефіціару) на суму 1 645 000,00 євро.

За умовами п. 2.1 Договору акредитива сторони встановили, що акредитив мав бути відкритим в три етапи, а саме: 1-й - відкриття акредитиву на суму 246750,00 євро не пізніше 30 днів з дати підписання основного зобов'язання; 2-й - збільшення акредитиву на суму 246750,00 євро до 493500,00 євро не пізніше 15.05.2008 р.; 3-й - збільшення акредитиву на суму 1151500,00 євро до 1645000,00 євро при наданні Бенефіциаром до банку Апліканта підписаного та скріпленого відбитком печатки повідомлення щодо готовності товару до відвантаження або не пізніше 10 місяців з дати відкриття акредитиву.

29.01.2010 р. Банк та Завод уклали договір № 2 про внесення змін до договору про відкриття непокритого акредитиву № 04КБ/2008/АК від 07.02.2008 р. (далі також - Договір № 2), яким первинний договір викладено в новій редакції (т.1, а. с.70-74).

Умовами п. 1.1.1 Договору № 2 сторони передбачили, що акредитив відкривається на суму 246750,00 (двісті сорок шість тисяч сімсот п'ятдесят ) євро, що складає 15 % від загальної вартості Контракту купівлі-продажу № UKR-1/2008 від 02.01.2008 р., не пізніше 30 днів з дати підписання Основного зобов'язання.

Згідно умов п. 1.1.2 Договору № 2 з 15 травня 2008 року сума акредитиву збільшується на суму 246750,00 (двісті сорок шість тисяч сімсот п'ятдесят) євро, що складає 15 % від загальної вартості Контракту купівлі-продажу № UKR-1/2008 від 02.01.2008 року та становитиме 493500,00 (чотириста дев'яносто три тисячі п'ятсот) євро.

За умовами п. 1.1.3 Договору № 2 після отримання згоди Підтверджуючого Банку на збільшення суми Акредитиву до 1645000,00 (Один мільйон шістсот сорок п'ять тисяч) євро та при наданні Бенефіціаром письмового повідомлення щодо готовності товару до відвантаження сума Акредитиву збільшується на суму 1151500,00 (Один мільйон сто п'ятдесят одна тисяча п'ятсот) євро, що складатиме 70% від загальної вартості Контракту купівлі-продажу № UKR-1\2008 від 02.01.2008 року та разом становитиме 1645000,00 (Один мільйон шістсот сорок п'ять тисяч) євро.

Пунктом 3.3.3 договору про відкриття непокритого акредитиву передбачено, що Банк-емітент зобов'язаний, відповідно до умов акредитиву, протягом 5 робочих днів після отримання документів або письмової вимоги від Підтверджуючого Банку виконати платіж у сумі, що не перевищує суму, визначену в п. 2.1 договору.

Відповідно до п. 2.6 Договору № 2 термін дії акредитиву, враховуючи відстрочку платежу, визначений сторонами до 20 травня 2013 року.

Умовами п. 2.8 Договору № 2 про внесення змін до договору про відкриття непокритого акредитиву № 04КБ/2008/АК від 07.02.2008 р. сума акредитиву погашається за наступним графіком:

- 109666, 68 євро -не пізніше 07.12.2009 року;

- по 27 416, 67 євро не пізніше 01.03.2010 року, 05.06.2010 року, 28.08.2010 року, 02.12.2010 року, 24.02.2011 року, 31.05.2011 року, 23.08.2011 року, 27.11.2011 року, 19.02.2012 року, 25.05.2012 року, 17.08.2012 року, 21.11.2012 року, 13.02.2012 року, та 20.05.2013 року.

ВАТ „ВТБ Банк" з метою забезпечення виконання зобов'язань Заводу за Договором акредитиву від 07.02. 2008 р. уклав договори поруки № 04КБ/2008/П-3 від 07.02.2008 р., № 04КБ/2008/ П-4 від 07.02.2008 р. та № 04КБ/2008/П-5 від 07.02.2008 р., відповідно, з ТОВ „Металбуд", ВАТ „Миколаївбудмеханізація" та ТОВ „Югспецпрофіль" (Поручителі).

Згідно п. 1 договорів поруки № 04КБ/2008/П-3 від 07.02.2008 р., № 04КБ/2008/ П-4 від 07.02.2008 р. та № 04КБ/2008/П-5 від 07.02.2008 р., поручителі поручаються перед Банком за виконання Аплікантом зобов'язань щодо виконання Договору акредитиву, сплати процентів за користування грошовими коштами, комісій пені, штрафних санкцій та збитків, розмір термін та умови повернення та сплати яких встановлюється договором про відкриття непокритого акредитиву № 04КБ/2008/АК від 07.02.2008 р. та будь-якими додатковими угодами до нього (в т.ч. збільшуючими основне зобов'язання), надалі все разом -договір акредитиву.

Умовами п. 4 вказаних вище договорів поруки сторони домовились, що в разі невиконання зобов'язань за договором акредитиву Поручителі та Аплікат відповідають перед Банком як солідарні боржники. Згідно п. 5 договорів поруки Поручителі відповідають перед Банком у тому ж обсязі, що й Аплікат, включаючи і повернення суми акредитиву, процентів за користування грошовими коштами, комісій, пені, інших платежів, передбачених Договором акредитиву, відшкодування збитків.

Підставою для звернення Позивача до місцевого господарського суду з даним уточненим позовом стало його твердження, що ТОВ „ЗАВОД „ПРОМСТАН" не виконало свої зобов'язання за Договором акредитиву перед, зокрема, з 01.05.2010 року не сплачує у повному обсязі відсотки за відкриття Акредитиву, натомість, Банк виконує свої зобов'язання своєчасно та в повному обсязі, а саме своєчасно (14.02.2008 р.) відкрив акредитив за укладеним Договором акредитиву, здійснював та здійснює на теперішній час погашення цього акредитиву на користь Підтверджуючого банку траншами, вказаними у графіку.

Відмовляючи оскаржуваним рішенням в задоволені позову, місцевий господарський суд посилався на те, що Позивачем не доведене виконання своїх зобов'язань по Договору акредитиву, виконання саме ним платежу Бенефіціару, виконання платежу Бенефіціару іншими установами банку. Вказаний висновок місцевим господарським судом було зроблено на підставі того, що листування між Банком та „Сведбанк", а також надані SWIFT -повідомлення не є належним доказом виконання Банком своїх зобов'язань за Договором акредитиву.

Між тим, з вказаним висновком апеляційна інстанція погодитись не може.

Так, відповідно до положень ст. 1088 ЦК України, акредитив є видом безготівкових розрахунків, частинами 1 і 3 ст. 1093 ЦК України передбачено, що у разі розрахунків за акредитивом банк (банк-емітент) за дорученням клієнта (платника) - заявника акредитива і відповідно до його вказівок або від свого імені зобов'язується провести платіж на умовах, визначених акредитивом, або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж на користь одержувача грошових коштів або визначеної ним особи -бенефіціара; у разі відкриття непокритого акредитива банк-емітент гарантує оплату за акредитивом при тимчасовій відсутності коштів на рахунку платника за рахунок банківського кредиту.

Положеннями ст. 1095 ЦК України законодавець визначив, що безвідкличний акредитив може бути анульований або його умови можуть бути змінені лише за згодою на це одержувача грошових коштів; на прохання банку-емітента виконуючий банк може підтвердити безвідкличний акредитив шляхом прийняття додатково до зобов'язання банку-емітента зобов'язання провести платіж відповідно до умов акредитива; безвідкличний акредитив, підтверджений виконуючим банком, не може бути змінений або анульований без згоди виконуючого банку.

Відповідно до ч. 11 п. 1.3 „Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями" (далі також - Положення), затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року № 514 імпортний акредитив - це акредитив, який відкривається уповноваженим банком-емітентом за дорученням наказодавця акредитива або за дорученням іншого банку, або від власного імені на користь бенефіціара, розташованого за межами України або в межах України за умови відкриття трансферабельного (переказного) акредитива; згідно п. 1.5 Положення платіж за акредитивом здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування коштів відповідно до умов акредитива; пунктом 2.5 визначено, що уповноважений банк-емітент перераховує кошти за акредитивом згідно з пунктами 5.1, 5.2 та 5.4 глави 5 Положення, якщо акредитив відкрито без резервування коштів грошового забезпечення (для покриття майбутніх платежів) за акредитивом у підтверджуючому (виконуючому) банку та в разі отримання повідомлення від підтверджуючого (виконуючого) банку про належне представлення документів з вимогою щодо його оплати; згідно ч. 20 п. 1.3 Положення, під повідомленням розуміється повідомлення, що складається уповноваженим банком у форматі міжнародних стандартів та надсилається за допомогою телекса (повідомлення може містити відповідний телексний ключ) або системи S.W.I.F.T., або іншими засобами передавання інформації на адресу банків, що беруть участь у супроводженні акредитива; пунктами 5.1., 5.4 Глави 5. (Порядок оплати коштів за імпортним акредитивом) встановлено, що уповноважений банк-емітент здійснює оплату коштів за акредитивом авізуючому (виконуючому, підтверджуючому, рамбурсуючому) банку або безпосередньо бенефіціару відповідно до умов акредитива та отриманих інструкцій; уповноважений банк-емітент здійснює перерахування коштів (міжбанківський платіж) за акредитивом згідно з реквізитами, що зазначені в інструкціях виконуючого (підтверджуючого, рамбурсуючого) банку, якщо він не має кореспондентських відносин з цим банком і не розмістив у ньому кошти грошового покриття, або безпосередньо до банку бенефіціара.

Відповідно до п.1.24 ст.1 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" від 05 квітня 2001 р. переказ коштів - це рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою; приписами ст. 16 згаданого закону визначено, що до документів на переказ відносяться розрахункові документи, документи на переказ готівки, міжбанківські розрахункові документи, клірингові вимоги та інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу. Положеннями ст. 22 зазначеного закону встановлено, що ініціювання переказу за допомогою розрахункових документів здійснюється за такими видами розрахункових документів: платіжне доручення, платіжна вимога-доручення, розрахунковий чек, платіжна вимога, меморіальний ордер, а, згідно ч. 1.191 ст. 1 вказаного закону меморіальним ордером є розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій, відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

Відповідно до приписів ч. 18 п. 1.2 „Положення про здійснення банками фінансового моніторингу", затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 14 травня 2003 р. № 189, первинний документ - документ, який містить обов'язкові реквізити [найменування особи (юридична або фізична), яка склала документ, найменування документа, дату і місце складання, зміст та обсяг операції, одиницю її виміру, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу - ініціатора здійснення операції; найменування одержувача коштів, номер(и) рахунку(ів) та є підставою для відображення фінансової операції в системі автоматизації банку.

Згідно до положень ст. 1 Закону України „Про бухгалтерський облік", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналізуючи наведені вище положення чинного законодавства, судова колегія приходить до висновку, що меморіальний ордер є первинним документом банківської установи при здійсненні переказу коштів за акредитивом, а отже є достатнім та належним, відповідно вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України, доказом перерахування коштів.

З огляду на викладене, апеляційної інстанції приходить до висновку, що господарським судом, під час винесення оскаржуваного рішення, помилково не було надано належної оцінки наявним у справі меморіальним ордерам, наданим Банком на підтвердження виконання ним платежів на користь Підтверджуючого Банку за Договором акредитиву та помилково визнано в оскаржуваному рішенні вказані меморіальні ордери як неналежні докази у справі.

При цьому, апеляційна інстанція встановила в судовому засіданні, що зазначення у наданих меморіальних ордерах в якості платника Заводу здійснено у зв'язку із тим, що сторони укладали договір саме непокритого акредитиву, тому кошти, які були переведені Банком на виконання такого акредитиву були надані Заводу у кредит та Заводу не належали. Така можливість передбачена п. 3.1.5 Договору акредитиву. Вказаний висновок судової колегії також цілком підтверджується наданими Банком виписками з особового рахунку Заводу за період з 01.01.2008 р. по 06.06.2012 р.

Поряд з тим доводи Заводу в наданих до суду поясненнях від 02.07.2012 р (вх. № 1348/12/Д4) про неналежність меморіальних ордерів, наданих Банком, як доказів здійснення сплати коштів на рахунок „Сведбанк", з посиланням на п. 3.2 Інструкції правління Національного банку України від 24.03.1999 р. № 136 „Про порядок здійснення контролю за експертними, імпортними операціями", судова колегія вважає недостатнім обґрунтуванням неналежності вказаних доказів. Вказаний висновок базується на наступному.

Так, пунктом 3.2 зазначеної Інструкції № 136 визначено, що при застосуванні розрахунків у формі документарного акредитива моментом здійснення платежу на користь нерезидента вважається дата списання коштів з рахунку банку; при цьому банк повинен надати клієнту належним чином оформлене письмове повідомлення про списання коштів з рахунку банку на користь нерезидента, яке зобов'язане містити таку інформацію: назва нерезидента та банк нерезидента, № договору та № акредитива, валюта платежу та сума списаних коштів, дата списання коштів з рахунку банку. Однак вказані положення не містять виключного переліку документів, що є належним доказом здійснення банком платежу за акредитивом, а лише визначають момент здійснення платежу та обов'язок банку перед клієнтом щодо надання письмового повідомлення про списання коштів з рахунку банку на користь нерезидента.

Також некоректним апеляційна інстанція вважає і висновок місцевого господарського суду про недоведення Позивачем обставини, що він обліковував заборгованість заявника акредитива за балансовим рахунком, який призначений для обліковування короткострокових кредитів та списав з відповідного позабалансового рахунку, що призначений для обліку акредитивів, ту суму, яка була виплачена за акредитивом Бенефіціару, чим порушив вимоги п. 8.28. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Національного банку України від 21.01.2004 року № 22, оскільки вказана Інструкція регулює безготівкові розрахунки в національній валюті, а розрахунки Банку, Заводу та Іноземного банку здійснювались в іноземній валюті.

Є хибними і висновки місцевого господарського суду в оскаржуваному рішенні щодо неналежності наданих Банком SWIFT - повідомлень як допустимих доказів по даній справі.

Так, відповідно до положень п. 1.3 Розділу І Положення, під повідомленнями розуміються повідомлення, що складається уповноваженим банком у форматі міжнародних стандартів та надсилається за допомогою телекса (повідомлення може містити відповідний телексний ключ) або системи S.W.I.F.T., або іншими засобами передавання інформації на адресу банків, що беруть участь у супроводженні акредитива.

Як вбачається зі змісту норм Положення, повідомлення банків є підставою для здійснення відповідних операцій по акредитиву.

Надані Банком копії SWIFT -повідомлень здійснені у відповідності до міжнародних стандартів, на підтвердження чого Банком надано угоду із Товариством „S.W.I.F.T" про видачу ліцензії на право користування програмою.

Відповідно до Стандартів SWIFT для передачі фінансових повідомлень (Category 2 -Financial Institution Transfers For Standarts МТ November 2011. Copyright SWIFT SCRL („SWIFT"), Avenue Adele 1. B-1310 La Hulpe, Belgium, or its licensors, 2011) SWIFT -повідомлення в форматі МТ 202 свідчить про здійснення загального міжбанківського переводу коштів на користь іншої фінансової організації, SWIFT -повідомлення в форматі МТ 950 є інформацією про стан та рух коштів за конкретним рахунком.

Апеляційна інстанція дослідивши надані Банком копії SWIFT -повідомлень у форматі МТ 202 за період з 06.03.2009 р. по 05.06.2012 р., та копії SWIFT -повідомлень у форматі МТ 905 за період з 01.03.2010 р. по 05.06.2012 р. вважає їх належними доказами перерахування Банком коштів на рахунок Підтверджуючого Банку в сумі 343348,73 евро.

Судова колегія не приймає до уваги та вважає такими, що суперечать матеріалам справи, посилання Заводу, що умови спірного акредитиву не містять прямої вказівки на підпорядкування Уніфікованим правилам та звичаям документарних акредитивів в редакції 2007 р. публікації Міжнародної торгової палати № 600, оскільки такі посилання спростовуються п. 1.1 Договору акредитиву, яким, зокрема, сторони визначили, що Банк-емітент (ПАТ „ВТБ Банк") укладає договір акредитиву з Аплікантом (ТОВ „Завод „Промстан") саме в забезпечення виконання останнім його зобов'язань перед компанією Samesor Oy за контрактом купівлі-продажу № UKR-1/2008 від 02.01.2008 р., а в п. 4 контракту купівлі-продажу № UKR-1/2008 від 02.01.2008 р., а Завод, як сторона вказаного контракту, погодився, що оплата товару здійснюється в формі безвідкличного документарного акредитиву, підпорядкованого Уніфікованим правилам та звичаям документарних акредитивів в редакції 2007 р. публікації Міжнародної торгової палати № 600.

Апеляційна інстанція відхиляє також і посилання Заводу, вказані у відзиві на позовну заяву, що Банком не враховано платіж Відповідача від 02.12.2008 р. в сумі 8 863 євро в рахунок оплати відсотків Підтверджуючого Банку, оскільки розрахунок заборгованості, наданий Банком в уточнених позовних вимогах, не включає заборгованість Заводу по сплаті відсотків Підтверджуючому Банку, а складається із: строкової заборгованості за Договором про відкриття непокритого акредитиву від 07.02.2008 р., заборгованості по комісії за названим договором акредитиву, простроченої заборгованості по коштам фінансування траншу по акредитиву та комісії за рахунок Банку, пені за несвоєчасну сплату процентів, нарахованих на кошти, що були профінансовані Банком за договором акредитиву, пеню за несвоєчасну сплату комісії за договором акредитиву.

Окрім вищезазначеного судова колегія вважає потрібним звернути увагу на ту обставину, що рішенням господарського суду м. Києва від 25.10.2011р. у справі № 54/270 за позовом ТОВ „Завод «Промстан" до ВАТ „ВТБ Банк" про визнання угоди недійсною, розірвання договорів та стягнення 2588962,58 грн., предметом якого були зокрема вищезазначені Договір № 2 про внесення змін до Договору акредитиву № 04КБ/2008/АК від 29.01.2010 р. та договір про відкриття непокритого акредитиву № 04КБ/2008/АК від 07.02.2008 р., які були укладені між Банком та Заводом, встановлено наступне.

На виконання договору акредитиву Завод 14.02.2008 р. подав Банку передбачену п. 1.1 заяву про відкриття непокритого акредитиву, в якій вказав, що акредитив має бути підтверджений банком „Сведбанк". 14.02.2008 р. Банк відкрив і забезпечив підтвердження банком „Сведбанк" акредитиву на суму 246 750,00 євро відповідно до п. 2.1.1 Договору акредитиву, а також виконав акредитив на цю суму 06.03.2008 р.; 15.05.2008 р. Банк збільшив суму відкритого акредитиву на 246 750,00 євро і забезпечив її підтвердження банком „Сведбанк", відповідно до п. 2.1.2 Договору акредитиву, а також виконав акредитив на цю суму 05.06.2008 р. Вказане судове рішення є чинним.

Відповідно до положень ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З огляду на вищезазначене, апеляційна інстанція дійшла висновку про доведеність обставин виконання Банком акредитиву на суму 493500 євро., а відтак, наявність обов'язку Заводу, згідно до п. 2.8. Договору акредитиву (в редакції Договору № 2 від 29.01.2010 р.), сплатити відповідні кошти на рахунок Банку та відповідне неналежне виконання Заводом вказаних обов'язків.

Вказані обставини також цілком доведені належними і допустимими доказами, що знаходились в матеріалах справи, а також доказами витребуваними апеляційною інстанцією та залученими до справи.

Колегія суддів не приймає до уваги та вважає помилковими посилання Заводу про зворотне.

Між тим, апеляційна інстанція звертає увагу, що Банком в уточненнях до позовної заяви від 23.02.1012 р. (вх. № 3907/2012), в її прохальній частині (т. 2, а. с. 94-94), зменшено суму позовних вимог та уточнена сума таких вимог Банку складає 2236079,08 грн. Згідно відзиву Заводу від 26.03.2012 р. (т. 3, а. с. 60-65) та описової частини оскаржуваного судового рішення саме вказані вимоги були предметом розгляду даного спору в суді першої інстанції. Відтак, лише вказані уточнені вимоги Банку, відповідно до положень ч. 3 ст. 101 ГПК України, являються предметом розгляду апеляційної інстанції.

Судова колегія задовольняє позовні вимоги Банку з врахуванням заявлених уточнень та вважає необхідним повернути надлишково сплачене державне мито за подачу позову в сумі 3139,21 грн. та судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 9829, 21 грн.

Враховуючи вищевикладене апеляційна інстанція задовольняє апеляційну скаргу ПАТ „ВТБ Банк" повністю з врахуванням уточнених позовних вимог.

Судові витрати, відповідно до положень ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на відповідачів солідарно.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 26.03.2012р. скасувати.

Уточнені позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з ТОВ „Завод Промстан", ТОВ „Металбуд", ВАТ „Миколаївбудмеханізація" та ТОВ „Югспецпрофіль" на користь ПАТ „ВТБ Банк" строкову заборгованість за договором про відкриття непокритого акредитиву від 07.02.2008 р. № 04КБ/2008/АК у розмірі 164 499,96 євро, що за офіційним курсом НБУ станом на 26.01.2012 року складає 1 700 995,22 грн., заборгованість по комісії в розмірі 300 854,27 грн., прострочену заборгованість по коштах -фінансування траншу по акредитиву в розмірі 184 629,50 грн., пеню за несвоєчасну сплату процентів нарахованих на кошти, що були профінансовані ПАТ „ВТБ Банк" за період з 01.12.2009 р. по 26.01.2012 р. у розмірі 15 517, 49 грн., пеню за несвоєчасну сплату по комісії за період з 01.09.2010 р. по 26.01.2012 р. у розмірі 34082, 60 грн., сплачене ПАТ „ВТБ Банк" державне мито в сумі 22360,79 грн. та витрати ІТЗ судового процесу в сумі 236 грн., судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 22360, 79 грн.

Зобов'язати господарський суд Миколаївської області видати відповідні накази із зазначенням необхідних реквізитів.

Повернути ПАТ „ВТБ Банк" (код ЄДРПОУ 14359319, адреса: 01004, м. Київ, бул. Т. Шевченка/вул. Пушкінська, буд. 8/26) надлишково сплачене державне мито в сумі 3139,21 грн. та судовий збір в сумі 9829, 21 грн., перераховані на рахунок отримувача - Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ 37607526, адреса: м. Одеса, вул. Садова, 1а).

Постанова підписана 03.08.2012 р.

Головуючий суддя Сидоренко М.В.

Суддя Жеков В.І.

Суддя Аленін О.Ю.