Рішення № 25343446, 27.06.2012, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

0538/4592/2012

2/0538/1661/2012

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2012 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Шиян В. В.

при секретарі Сагіровій Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

08 травня 2012 року ПАТ „ПУМБ" звернулося до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя з позовною заявою до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що 17 вересня 2007 року між ЗАТ „ПУМБ", правонаступником всіх прав та зобов'язань якого є ПАТ „ПУМБ" та фізичною особою ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 5690945, відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати відповідачу ОСОБА_1 кредит у сумі 22 698 доларів США з процентною ставкою 11,90% річних, а він в свою чергу, зобов'язався прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути кредит Банку у строк не пізніше 17 вересня 2014 року. Позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання, передбачені Кредитним договором - своєчасно та в повному обсязі надав грошові кошти ОСОБА_1, шляхом перерахування суми кредиту з позичкового рахунку на картковий рахунок відповідача, у відповідності до п. 2.3.2 Кредитного договору.

З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором, був укладений договір поруки № 5700915 від 17 вересня 2007 року між позивачем та фізичною особою ОСОБА_2, згідно якого вона поручилася перед Банком за виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором.

На протязі тривалого часу, а саме з березня 2009 року, свої зобов'язання за кредитним договором позичальник не здійснює, чим порушує порядок та строки повернення основної суми кредиту та процентів за користування кредитом, передбачені графіком повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом до кредитного договору. У зв'язку з чим на адресу позичальника ОСОБА_1 було направлено лист-вимогу № MPL-21/2483 від 09 грудня 2009 року про дострокове повернення всієї суми кредиту та сплату процентів за користування кредитом, яку він отримав 12 грудня 2009 року. У зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором щодо повернення суми кредиту та відсотків за користування ним, на підставі п. 3.1. Договору поруки, позивач направив поручителю ОСОБА_2 письмову вимогу від 11 червня 2010 року про усунення порушень кредитного договору та повернення всієї суми кредиту та процентів, яка була отримана відповідачкою 12 грудня 2009 року. Однак відповідачі так і не виконали взяті на себе за кредитним договором та договором поруки зобов'язання, у зв'язку з чим заборгованість за кредитним договором складає 27 538, 45 доларів США та 9 537, 30 гривень.

У судовому засіданні представник позивача - ПАТ „ПУМБ" Ніколенко М.Ю., діючий на підставі довіреності, заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та дав пояснення, аналогічні викладеним у позові. Просив суд стягнути з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у солідарному порядку на користь Банку заборгованість за кредитним договором у сумі 27 538, 45доларів США, з яких: 18 095, 92 доларів США - заборгованість за сумою кредиту; 5 955,70 доларів США - заборгованість за непогашеними в строк відсотками за користування кредитом, 3 259, 85 доларів США - сума пені за порушення строків виконання зобов'язань за кредитним договором; 226, 98 доларів США - загальна заборгованість за сумою штрафу за порушення обов'язків за кредитним договором; 9 537, 30 гривень - загальна заборгованість за сумою штрафу за невиконання умов страхування предметів застави.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до судового засідання повторно не з`явилися за невідомих суду причин, про день та час розгляду справи повідомлялись своєчасно та належним чином за місцем реєстрації, про що свідчать судові розписки.

Не з`явившись у судове засідання та не скориставшись своїм процесуальним правом надання доводів або заперечень проти позову, тим самим відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не оспорюють позовні вимоги ПАТ «ПУМБ».

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Матеріалами справи встановлено, що 17 вересня 2007 року між ЗАТ „Перший Український Міжнародний Банк" (з 16 липня 2009 року ПАТ „Перший український міжнародний банк" на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 № 432835) та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 5690945, відповідно до умов якого Банк надав ОСОБА_1 кредит у сумі 22 698 доларів США за процентною ставкою 11,90 % річних, а останній повинен був використати кредит за його цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитом та до 17 вересня 2014 року цілком повернути кредит.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов*язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов*язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» до кредитних відносяться операції зазначені у п.3 ч.1 та у п.п. 3-7 ч.2 ст. 47 цього Закону, у тому числі розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Отже, розміщення залучених коштів шляхом надання кредитів є однією з основних банківських операцій. В розумінні ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» до коштів відносяться гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Надаючи кредит, банк розміщує залучені ним кошти, як у національній валюті (гривні) так й в іноземній валюті.

Статті 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначають операції банків із розміщення залучених коштів на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується.

При цьому, ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено ряд обмежень і заборон, що стосується умов здійснення окремих банківських операцій. Натомість, приписи вказаної статті Закону не містять заборони на видачу кредитів у іноземній валюті (розміщення залучених коштів у іноземній валюті).

Відповідно до ч.1 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» на здійснення валютних операцій національним банком видаються відповідні ліцензії.

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв*язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії на весь період дії режиму валютного регулювання.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Тобто, виходячи з зазначених вище норм, чинне законодавство допускає можливість визначення зобов*язань у іноземній валюті, використання іноземної валюти в Україні, але визначає межі та конкретний порядок її використання.

Як вбачається з матеріалів справи, Національним банком України ЗАТ „Перший український міжнародний банк" було видано ліцензію на право надання банківських послуг, визначених ч. 3 ст. 47 ЗУ „Про банки і банківську діяльність".

Так, відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. При цьому, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частина 1 ст. 1056 ЦК України встановлює, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Одночасно, згідно до ст. 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банк не може надавати кредити під процент, ставка якого є нижчою від процентної ставки за кредитами, які бере сам банк, і процентної ставки, що виплачується ним по депозитах. Виняток можна робити лише у разі, якщо при здійсненні такої операції банк не матиме збитків.

Як вбачається з матеріалів справи, при укладені кредитного договору ОСОБА_1 були відомі усі умови договорів, зокрема процента ставка та штрафні санкції, та не існувало ніяких інших умов, які б примусили останнього прийняти умови на вкрай невигідних для себе умовах.

17 вересня 2007 року між ЗАТ „Перший Український Міжнародний Банк" (з 16 липня 2009 року ПАТ „Перший український міжнародний банк" на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 № 432835) та відповідачкою ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 5700915, згідно до якого поручитель зобов'язується перед Кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання Боржником зобов'язань за кредитним договором № 5690945 від 17 вересня 2007 року, укладеним між Кредитором (ПАТ „ПУМБ") та Боржником (ОСОБА_1.), згідно з яким боржнику наданий кредит в розмірі 22 698 доларів США за процентною ставкою 11,90 %. У разі невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Крім того, 29 вересня 2008 року між ВАТ НАСК „Оранта" та ОСОБА_2 був укладений договір добровільного страхування транспортного засобу № 1499/214-08, який є предметом застави.

Згідно з п. 5.4 Кредитного договору, за кожний випадок порушення відповідачем обов'язків щодо поновлення дії договорів страхування, відповідач зобов'язаний сплатити на вимогу Банку на його користь штраф у розмірі 10% від мінімальної страхової суми, на яку згідно з вимогами зазначеного пункту договору має бути укладений договір страхування.

Вимоги ч.2 ст. 1050 ЦК України передбачають, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і його поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки, що передбачено також кредитним договором.

Згідно розрахунку суми простроченої заборгованості за відсотками за користування кредитом станом на 30 січня 2012 року сума заборгованості за кредитом ОСОБА_1, згідно кредитного договору № 5690945 від 17 вересня 2007 року складає 27 538, 45доларів США, з яких: 18 095, 92 доларів США - заборгованість за сумою кредиту; 5 955,70 доларів США - заборгованість за непогашеними в строк відсотками за користування кредитом, 3 259, 85 доларів США - сума пені за порушення строків виконання зобов'язань за кредитним договором; 226, 98 доларів США - загальна заборгованість за сумою штрафу за порушення обов'язків за кредитним договором; 9 537, 30 гривень - загальна заборгованість за сумою штрафу за невиконання умов страхування предметів застави.

Відповідно до ч. 1,3 ст. 549, ч. 2 ст. 551 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення божником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 5.2 Кредитного договору, у разі порушення відповідачем строків виконання зобов'язань з повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, відповідач зобов'язаний сплатити на вимогу Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період, від суми прострочених виконанням зобов'язань за кожен день прострочення.

Також суд звертає увагу, що згідно п. 5.5. Кредитного договору, за кожен випадок порушення відповідачем обов'язків, передбачених п.п. 4.3.2-4.3.6, відповідач зобов'язаний сплатити на вимогу Банку на його користь штраф у розмірі 1% від суми одержаного кредиту. У зв'язку з невиконанням п. 4.3.3 кредитного договору відповідач зобов'язаний сплатити на вимогу Банку на його користь штраф у розмірі 1% від суми одержаного кредиту.

Отже, виходячи з вимог банку, за одне й те саме порушення зобов'язання передбачена подвійна відповідальність одного виду. При цьому ст. 61 Конституції України зазначено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ „ПУМБ" про стягнення з відповідачів на його користь штрафних санкцій у вигляді загальної заборгованості за сумою штрафу за порушення обов'язків за кредитним договором в сумі 226, 98 доларів США, та загальної заборгованості за сумою штрафу за невиконання умов страхування предметів застави в сумі 9 537, 30 гривень, задоволенню не підлягають.

Як вбачається зі статуту ПАТ «Перший український міжнародний банк», зареєстрованого Національним Банком України 18 листопада 2011 року, Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» є правонаступником за всіма правами та обв'язками Закритого акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» (затверджено протоколом загальних зборів акціонерів № 60 від 21 жовтня 2011 року).

Таким чином, судом встановлено, що у ОСОБА_1 за кредитним договором № 5690945 від 17 вересня 2007 року склалася заборгованість перед ПАТ „ПУМБ" у сумі 27 311, 47 доларів США за виключенням штрафних санкцій у вигляді штрафу, що еквівалентно 218 286, 92 гривень (за курсом НБУ станом на день ухвалення рішення суду, 27 червня 2012 року, згідно якого 1долар США = 7,9925 гривень), яка підлягає солідарному стягненню з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердженні судові витрати.

При зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 2295,61 гривень, що підтверджується квитанцією, який підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача у дольовому порядку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 533, 536, 543, 549, 553 -555, 612, 638, 651, 1050, 1054, 1056 ЦК України, ст. ст. 47, 49 Закону України „Про банки і банківську діяльність", ст. ст. 10, 11, 79, 88, 209, 213-215, 224-226 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, на користь Публічного Акціонерного Товариства "Перший український міжнародний банк", юридична адреса: місто Донецьк вулиця Університетська, 2-а, ЄДРПОУ 14282829, заборгованість за кредитним договором № 5690945 від 17 вересня 2007 року в сумі 27 311 (двадцять сім тисяч триста одинадцять) доларів 47 центів США, що еквівалентно 218 286 (двісті вісімнадцять тисяч двісті вісімдесят шість) гривень 92 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного Акціонерного Товариства "Перший український міжнародний банк" витрати по оплаті судового збору у сумі 2 295, 61 гривень в рівних частках, а саме по 1 147 (одна тисяча сто сорок сім) гривень 81 копійка з кожного.

Заочне рішення може бути переглянуто Орджонікідзевським районним судом міста Маріуполя за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивачем рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області протягом двадцяти днів з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, яка має бути подана до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя _______