Рішення № 24923269, 06.06.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-35/4889-2012 06.06.12

За позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрМАЗконтракт»

про стягнення 11 656 886,37 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 -предст. за довір.;

від відповідача: не з'явились.

У судовому засіданні 06.06.2012, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрМАЗконтракт» про стягнення заборгованості в розмірі 11 656 886,37 грн., з яких: 11 000 000,00 грн. -заборгованість за кредитом, 616 467,73 грн. -заборгованість за відсотками, 40 418,64 грн. -пеня, та стягнення судових витрат.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.04.2011 порушено провадження у справі №5011-35/4889-2012, розгляд справи призначено на 21.05.2012.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.05.2012., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 06.06.2012.

Відповідач у судові засідання 21.05.2012 та 06.06.2012 своїх представників не направив, про причини неможливості їх явки суд не повідомив, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі №5011-35/4889-2012 від 18.04.2012 не виконав, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, заяв, клопотань не подавав.

За таких обставин, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24.05.2011 між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк»(далі -Банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УкрМАЗконтракт»(далі -Клієнт, відповідач) було укладено Договір про надання банківських послуг № CR 11-095/28-2 (далі -Кредитний договір).

Відповідно до п.п. 3, 10 Кредитного договору позивач зобов'язався надати на вимогу відповідача банківську послугу відповідно до положень Кредитного договору, а відповідач зобов'язався прийняти банківську послугу та належним чином виконувати зобов'язання, що встановлені в договорі відносно такої банківської послуги, а тому числі своєчасно та у повному обсязі здійснювати оплату послуг Банку.

Пунктами 4, 34 Кредитного договору встановлено, що ціна (сума) Договору дорівнює Генеральному ліміту, а саме: 11 000 000,00 (одинадцять мільйонів) гривень. Строк зобов'язання згідно п. 34 Кредитного договору встановлено до 30.06.2014.

Згідно із п. 12 Кредитного договору Клієнт зобов'язаний належним чином (без будь-яких порушень) виконувати Боргові зобов'язання у відповідності до положень Договору.

Як передбачено п. 6 Кредитного договору, Банк здійснює надання Банківських послуг за плату, що має сплачуватися Клієнтом Банку в порядку та на умовах Договору виключно в безготівковій формі. В залежності від виду Банківської послуги видами плат можуть бути проценти та/або комісійна винагорода.

Проценти щодо Банківської послуги, окрім Овердрафту, виконання зобов'язань відносно якої здійснюється Клієнтом вчасно, без будь-яких порушень, нараховуються 20 (двадцятого) числа кожного календарного місяця та повинні сплачуватися Клієнтом Банку щомісячно протягом 3 (трьох) Банківських днів наступних за таким 20 (двадцятим) числом кожного календарного місяця.

На виконання умов кредитного договору, банк надав Клієнту кредитні кошти в сумі 11000000,00 гривень, що підтверджується меморіальними ордерами, копії яких містяться в матеріалах справи).

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач всупереч умовам Кредитного договору не повертає кредитні кошти та не сплачує проценти, у зв'язку з чим у відповідача станом на 08.02.2012 існує перед позивачем заборгованість за кредитом у розмірі 11 000 000,00 грн. та заборгованість за процентами у розмірі 616 467,73 грн.

Зважаючи на відмову відповідача в добровільному порядку сплатити заборгованість, окрім стягнення суми основного боргу, позивачем заявлені також вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 40 418,64 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 11, 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частини 2 цієї ж статті до відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як свідчать матеріали справи та надані представником позивача пояснення, станом на дату звернення з позовом до суду та дату вирішення спору у судовому засіданні відповідачем були порушені договірні зобов'язання в частині своєчасного повернення суми кредиту за Кредитним договором у розмірі 11 000 000,00 грн., та зобов'язання по сплаті процентів за користування кредитом у розмірі 616 467,73 грн.

Доказів сплати заборгованості по кредиту та процентам за користування ним відповідач не надав.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом та заборгованості за процентами підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Пенею відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 15 Кредитного договору передбачено, що за невиконання та/або неналежне виконання взятих на себе зобов'язань за Договором Клієнт несе відповідальність у порядку та на умовах, обумовлених у Договорі, а саме: за порушення (невиконання та/або неналежне виконання) будь-яких із взятих на себе платіжних (грошових) зобов'язань в обумовлені Договором строки, Клієнт зобов'язаний сплатити Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ річних, що діє на момент (протягом строку) такого порушення, від суми таких порушених зобов'язань за кожний день прострочення. Вказана пеня сплачується додатково до процентів та комісійних винагород, що підлягають сплаті відповідно до Договору.

На підставі наведених норм законодавства та умов договору позивач просить стягнути з з відповідача пеню у розмірі 40 418,64 грн.

Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку пені, суд вважає його обґрунтованими, а тому зазначені вимоги позивача підлягають задоволенню згідно наданого розрахунку.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В ході розгляду справи відповідач не надав доказів сплати заборгованості за кредитом та заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом у встановлені договором строки та обсягах, не навів підстав для звільнення його від зазначеного обов'язку, обставини, зазначені позивачем у позовній заяві не спростував, контррозрахунок суми боргу та штрафних санкцій не надав.

З урахуванням викладених вище обставин, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представником позивача пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у загальній сумі 11 656 886,37 грн.

Витрати по сплаті судового збору згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УкрМАЗконтракт»(03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, кімн. 414, ідентифікаційний код 31167780) на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»(01601, м. Київ, вул. Жилянська, 43, ідентифікаційний код 21685166) 11 000 000,00 грн. (одинадцять мільйонів гривень 00 коп.) -заборгованості за кредитом, 616 467,73 грн. (шістсот шістнадцять тисяч чотириста шістдесят сім гривень 73 коп.) - заборгованості за відсотками, 40 418,64 грн. (сорок тисяч чотириста вісімнадцять гривень 64 коп.) -пені, 64 380,00 грн. (шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят гривень 00 коп.) -судового збору.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 11.06.2012

Суддя М.Є. Літвінова