Ухвала суду № 24678340, 24.05.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8536/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В.

Суддя-доповідач: Данилова М. В.

У Х В А Л А

Іменем України

"24" травня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Данилової М. В.,

суддів: Губської О. А., Ключковича В. Ю.,

при секретарі судового засідання Горбачовій Ю.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області до Приватного підприємства "Оріль-Агро" про стягнення коштів,отриманих за нікчемною угодою, -

в с т а н о в и л а :

Броварська об'єднана державна податкова інспекція Київської області звернулася до суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства "Оріль-Агро" про стягнення коштів,отриманих за нікчемною угодою.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2011 року у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням , позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову,як таку, що винесена з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явилися , про дату та час слухання справи були повідомленні належним чином, згідно ч.6 ст.12 та ч.1 ст.41 КАС України, розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі та фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши та перевіривши матеріали справи, обставини справи, зміст судового рішення, апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін, з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне підприємство «Оріль-Агро»зареєстроване 19.08.2006 виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тревел-НВХ»зареєстроване 26.09.2006 Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією та перереєстроване 27.12.2007 виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області у звязку із зміною місцезнаходження підприємства.

У січні 2008 року між Приватним підприємством «Оріль-Агро»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тревел-НВХ»укладено договір «Щодо надання маркетингових та інформаційних послуг»від 14.01.2008 № 0803.

Предметом даного договору було надання Товариством з обмеженою відповідальністю «Тревел-НВХ»послуг з проведення маркетингових досліджень та виконання інформаційно-консультаційних послуг з питань стану товарного ринку України та товарних ринків інших країн світу на суму 300000,00 грн.

За результатами виконання робіт сторонами підписано Акти здачі-прийняття послуг від 11.02.2008 № 1 та від 29.04.2008 № 2, в яких вказано про те, що згідно вимог договору від 14.01.2008 № 0803 Товариство з обмеженою відповідальністю «Тревел-НВХ»надало Приватному підприємству «Оріль-Агро»роботу по пошуку оптимального «Покупця»зернової продукції (пшениці, жита) та наданню інформаційно-консультативних та маркетингових послуг з даного приводу.

Крім того, у зв'язку з виконанням вказаного договору Товариством з обмеженою відповідальністю «Тревел-НВХ»складено податкові накладні від 20.02.2008 № 6 на суму 300000,00 грн. та від 29.04.2008 № 41 на суму 150000,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не надано суду жодних доказів, як свідчать про намір відповідачів при здійсненні господарської операції щодо поставки рекламної продукції діяти з метою створення податкових вигод та заниження обєкту оподаткування фінансового-господарських результатів виконання договору комісії, а відтак, не доведено умислу.

З матеріалів справи вбачається, що представник позивача надав суду копії виписок з банківського рахунку, які свідчать про те, що на виконання договору від 14.01.2008 № 0803 Приватним підприємством «Оріль-Агро»перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Тревел-НВХ»кошти в сумі 450000,00 грн.

Отже, факт виконання вказаної угоди підтверджується актами здачі прийняття робіт та податковими накладними, а факт перерахування коштів банківськими виписками.

У січні 2010 року посадовими особами Броварської обєднаної державної податкової інспекції Київської області проведено планову виїзну перевірку Приватного підприємства «Оріль-Агро»щодо підитвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «Тревел-НВХ», про що складено Акт перевірки від 30.01.2010 № 47/232/34465686.

У ході проведення перевірки встановлено, що Приватним підприємством «Оріль-Агро»віднесено до складу валових витрат, витрати щодо консультаційних та маркетингових послуг згідно договору від 14.01.2008 № 0803 у сумі 375000,00 грн.

Суми податку на додану вартість, сплачені у складі ціни придбаних Приватним підприємством «Оріль-Агро»послуг, включено до податкового кредиту за лютий 2008 року та квітень 2008 року у сумі 25000,00 грн. та 50000,00 грн.

Відповідно до Акта перевірки, отримано лист СВ Броварського МВ ГУ МВС України в Київській області від 27.11.2008 № 9356, згідно з яким податковий орган повідомлено про те, що розслідується кримінальна справа № 30-2030, порушена 11.06.2008 відносно службових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю «Тревел-НВХ»за фактом використання завідомо підроблених документів, за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 358 Кримінального Кодексу України.

Згідно вказаного листа, в ході слідчих дій виявлено, що невстановлена особа запропонувала ОСОБА_2, яка є громадянкою Республіки Білорусь, за матеріальну винагороду, стати засновником та директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Тревел-НВХ».

19.07.2007 ОСОБА_2 засуджено Московським районним судом м. Брест за крадіжку до позбавлення волі на 1,5 року, а взагалі в місцях позбавлення волі остання перебуває з 15.05.2007.

У ході розслідування кримінальної справи встановлено, що з моменту перереєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Тревел-НВХ»та взяття підприємства на податковий облік всі первинні бухгалтерські документи підписувались ОСОБА_2 невідомими особами.

У зв'язку з цим, податковий орган дійшов висновку про те, що в момент вчинення правочину за договором від 14.01.2008 № 0803. укладеним між ПП «Оріль-Агро»та ТОВ «Трепел-НВХ»не дотримано вимог чинного законодавства, а отже вказаний правочин є нікчемним.

Згідно з частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах даної справи наявні належним чином засвідчені копії договору комісії від 14.01.2008 № 0803, копії Актів здачі прийняття послуг від 11.02.2008 № 1 та від 29.04.2008 № 2, копії виписки з банківського рахунку, які відповідно до вимог статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»є первинними документами бухгалтерського обліку, що засвідчують факт здійснення господарської операції. Вказані документи були надані податковому органу під час перевірки.

У вказаних документах визначено найменування наданих Товариство з обмеженою відповідальністю «Тревел-НВХ»послуг та звіти про виконані роботи.

Представником позивача також надано копії журналу-ордеру по балансовому рахунку за лютий 2008 року і квітень 2008 року, з яких вбачається перерахування Приватним підприємством «Оріль-Агро»коштів у сумі 450000,00 грн. на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Тревел-НВХ».

Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи наявні документальні докази виконання договору надання маркетингових та інформаційних послуг, а факт перерахування коштів підтверджується випискою з банківського рахунку та журналом-ордером по балансовому рахунку за лютий 2008 року та квітень 2008 року.

Відповідно до даних Спеціальних витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 22.11.2011 Приватне підприємство «Оріль-Агро»і Товариство з обмеженою відповідальністю «Тревел-НВХ»зареєстровані юридичними особами, відомості щодо припинення даних підприємств відсутні.

Відповідно до розяснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими, оскільки відповідають визначенню, закріпленому у частини першій статті 238 Господарського кодексу України. Тому такі санкції можуть застосовуватися лише протягом строків, установлених статтею 250 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Це означає, що початком перебігу зазначених у наведеній статті строків є дата виконання правочину.

Згідно даних актів здачі-приймання послуг та податкових накладних, договір від 14.01.2008 № 0803, виконаний сторонами у квітні 2008 року, в той час, як з даним адміністративним позовом позивач звернувся до суду 20.10.2010. Тобто, передбачені статтею 250 Господарського кодексу України для застосування адміністративно-господарських санкцій, сплинули.

Колегія суддів доходить до висновку, що вимоги податкового органу про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином є неправомірними та необґрунтованими.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до ч.2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення , дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись статтями 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області -залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2011 року - залишити без змін.

Повний текст виготовлено 28 травня 2012 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Данилова М. В.

Судді: Губська О.А.

Ключкович В.Ю.