Постанова № 24678339, 12.06.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3762/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В.

Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"12" червня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційні скарги відкритого акціонерного товариства «Експериментально-механічний завод», Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства «Експериментально-механічний завод»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2010 року відкрите акціонерне товариство «Експериментально-механічний завод»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000482302/0 від 06.08.2007 року, №0000482302/1 від 19.10.2007 року, №0000482302/2 від 28.12.2007 року, №0000472302/2 від 28.12.2008 року, №0000472302/3 від 20.03.2008 року, №0000482302/3 від 20.03.2008 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 січня 2011 року позовна заява ВАТ «Експериментально механічний завод» була залишена без розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 січня 2011 року було скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 листопада 2011 року позовна заява ВАТ «Експериментально-механічний завод» в частині вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000482302/0, № 0000472302/0 від 06.08.2007 року, № 0000482302/1, № 0000472302/1 від 19.10.2007 року була залишена без розгляду.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 листопада 2011 року позов задоволено частково -визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 28 грудня 2007 року №0000472302/2 та від 20 березня 2008 року №0000472302/3 в частині донарахування податку на прибуток на загальну суму 95 812,50 гривень, з яких 63 875,00 гривень основного платежу та 31 937,50 гривень штрафних (фінансових) санкцій. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено повністю. При цьому, задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції виходив з того, що суму податку на прибуток в розмірі 95 812,50 грн. було донараховано Позивачу за результатами попередньої перевірки, висновки якої не можуть бути підставою для винесення податкового повідомлення-рішення. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції зауважив, що при наданні Позивачем в оренду приміщення за зниженими цінами, база оподаткування має визначатися виходячи з фактичної ціни операції, але не нижче за звичайні ціни. Крім того, суд зазначив, що придбані для власного виробничого використання основні фонди не включаються до складу валових витрат, а підлягають амортизації. Щодо правомірності формування податкового кредиту суд першої інстанції звернув увагу на той факт, що податкові накладні були виписані суб'єктом господарювання, який не мав на це право. З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позиції податкового органу щодо решти позовних вимог.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позовні вимог задовольнити повністю. При цьому посилається на те, що суд першої інстанції виніс оскаржуване рішення з порушенням норм матеріального права. Наголошує на тому, що судом першої інстанції не було взято до уваги той факт, що податковим органом не було доведено розмір звичайних цін щодо надання послуг оренди нежитлових приміщень. Зазначає, що ДПІ у Голосіївському районі м. Києва безпідставно прийшло до висновку про те, що 178 991,00 грн. були включені Позивачем до складу валових витрат у зв'язку з придбанням основних засобів. Щодо правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість звертає увагу апеляційного суду на те, що суд першої інстанції дійшов до необґрунтованого висновку про відсутність у Позивача права на формування податкового кредиту з ПДВ на підставі виданих особою, яка не має на це права, податкових накладних.

Вважаючи прийняте судом першої інстанції рішення таким, що прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. При цьому зазначає, що Позивачем не оскаржувалося до Господарського суду м. Києва зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2004 рік, а тому висновок суду про неправомірність податкового повідомлення-рішення у вказаній частині є неправомірним.

У судовому засіданні повноважний представник ВАТ «Експериментально-механічний завод» вимоги апеляційної скарги підтримав.

Відповідач, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи в судове засідання не з'явився.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Позивача необхідно задовольнити частково, апеляційну скаргу Відповідача слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції -скасувати, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати її та прийняти нову постанову суду.

При ухваленні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у червні-липні 2007 року працівниками ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку ВАТ «Експериментально-механічний завод» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01 січня 2005 року по 31 березня 2007 року, висновки якої викладені в акті перевірки № 426/1-23-02-05503266 від 27 липня 2007 року. У вказаному акті зафіксовано порушення Позивачем пп. 7.2.4 п.7.2, пп. 7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, внаслідок чого донараховано ПДВ в сумі 69 401,00 грн., а також п. 1.32 ст. 1, п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп.5.2.1, п. 5.2, пп. 5.3.2 п. 5.3, пп. 5.3.9 п.5.3, п. 5.9 ст. 5, п.6.1 ст. 6, пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7, пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, внаслідок чого Позивачу донараховано податок на прибуток в сумі 267 359,00 грн.

На підставі викладених в акті перевірки висновків, 06 серпні 2007 року ДПІ в Голосіївському районі м. Києва було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000482302/0, яким Позивачу було нараховано податкове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 104102,00 грн., з яких - 69401,00 грн. основного платежу та 34701,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій; - № 0000472302/0, яким Позивачу нараховано податкове зобов'язання за платежем «податок на прибуток»у розмірі 401 038,00 грн., з яких - 267 359,00 грн. основного платежу та 133 679,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, вказані податкові повідомлення-рішення рішення були оскаржені Позивачем в адміністративному порядку.

Рішенням Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва № 17807/10/25-011 від 15 жовтня 2007 року скарга ВАТ «Експериментально механічний завод»була залишена без задоволення, а вищевказані податкові повідомлення-рішення- без змін.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що 19 жовтня 2007 року Відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000472302/1 та № 0000482302/1, якими Позивачу доведено нові строки сплати податкових зобов'язань, зазначених в раніше надісланих податкових повідомленнях.

За результатами розгляду повторної скарги Позивача, рішенням ДПА у м. Києві № 4569/10/25-114 від 24 грудня 2007 року скарга ВАТ «Експериментально-механічний завод»була задоволена частково, податкове повідомлення-рішення № 0000472302/0 від 06.08.2007 року скасовано частково в частині нарахування податкових зобовязань по податку на прибуток у розмірі 153 255,50 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 76 627,75 грн.

Судом також встановлено, що за наслідками прийнятого рішення 28 грудня 2007 року Відповідачем було винесено податкове повідомлення рішення № 0000472302/2 на зменшену суму податкового зобов'язання з податку на прибуток, яким позивачу нараховано податкове зобовязання у загальному розмірі 171 157,00 грн., з яких 114 104,00 грн. основного платежу та 57 053,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (том І, а.с. 76); та податкове повідомлення-рішення № 0000482302/2, яким суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість залишено без змін.

20 березня 2008 року Відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення № 0000472302/3 та № 0000482302/3, якими визначено новий строк для сплати податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість, а нараховані суми податкових зобовязань та штрафних (фінансових) санкцій було залишено без змін.

Як вірно визначив суд першої інстанції, підставою визначення Позивачу вказаних вище сум податкових зобовязань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) були висновки податкового органу про порушення ВАТ «Експериментально-механічний завод»: пункту 4.1 ст. 4, пп. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у незастосуванні звичайних цін при наданні послуг по оренді приміщень ВАТ «Укренергозахист», ЗАТ «Холдингова компанія» «Рассвет Енерго», які являються з Позивачем пов'язаними особам (мають спільного засновника), що привело заниження валового доходу за 2005 рік в розмірі 21 925,00 грн. та заниження податкових зобовязань по ПДВ на 4 385,00 грн.; пункту 6.1 ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у віднесенні до складу валових витрат за 2005 рік відємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 2004 рік, яке не було підтверджено попередньою перевіркою (акт № 16/23-11-05503266 від 15.03.2005 р.), що призвело до завищення валових витрат на суму 255500,00 грн.; підпункту 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті включення до складу валових витрат вартості основних засобів у розмірі 178 991,00 грн., які підлягали амортизації; підпункту 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у завищенні податкового кредиту у розмірі 65 016,00 грн. внаслідок включення до податкового кредиту сум ПДВ по придбанню товарно-матеріальних цінностей у ПП «Побуткомлекттехніка», державну реєстрацію якого та свідоцтво платника ПДВ якого було скасовано в судовому порядку.

На підставі вищевикладеного, а також встановлених обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може повністю погодитися, виходячи з наступного.

Оцінюючи висновки податкового органу в частині порушення Позивачем пункту 4.1 ст. 4, пп. 7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та пп. 7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у незастосуванні звичайних цін при наданні послуг по оренді приміщень ВАТ «Укренергозахист», ЗАТ «Холдингова компанія»«Рассвет Енерго», які являються з Позивачем пов'язаними особам (мають спільного засновника), що привело заниження валового доходу за 2005 рік в розмірі 21 925,00 грн. та заниження податкових зобов'язань по ПДВ на 4 385,00 грн., суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем не обґрунтовано наявність розумних економічних причин укладення із зазначеними вище особами договорів оренди за значно нижчими цінами. З таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) (далі -Закон про ОПП) звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Відповідно до п.п. 7.4.1, 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону про ОПП доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи визначаються виходячи із договірних цін, але не більших за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання.

Положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Згідно з п. 1.18 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», у редакції, що діяла на момент спірних правовідносин, (далі -Закон про ПДВ) звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Пунктом 4.1 ст. 4 Закону про ОПП передбачено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Згідно п. 4.2 ст. 4 Закону про ОПП у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

З наведеного випливає, що в податковому обліку платник податку повинен декларувати валовий доход від операцій з оренди приміщень пов'язаним особам в розмірі, не нижчому за рівень звичайних цін на цей товар. Аналогічно слід застосовувати до вказаних правовідносин і положення Закону про ПДВ.

Разом з тим, судом враховується, що ні на момент укладення Позивачем договорів оренди, ні на момент проведення податковим органом перевірки приписами чинного законодавства не було визначено порядок визначення звичайних цін на товари (роботи, послуги). З огляду на викладене, оскільки Відповідачем не було надано доказів встановлення звичайних цін на оренду нежитлового приміщення у 2005 році, колегія суддів приходить до висновку, що ДПІ у Голосіївському районі м. Києва необґрунтовано визначено податкове зобов'язання Позивача з податку на прибуток підприємств у розмірі 21 925,00 грн. та з податку на додану вартість в розмірі 4 385,00 грн., у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції вважає за необхідне оскаржувані податкові повідомлення-рішення у вказаній частині скасувати.

Оцінюючи висновки суду першої інстанції в частині скасування податкових повідомлень-рішень в частині в частині донарахування податку на прибуток на загальну суму 95 812,50 гривень, з яких 63 875,00 гривень основного платежу та 31 937,50 гривень штрафних (фінансових) санкцій, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вірно встановив Окружний адміністративний суд м. Києва, податкові повідомлення-рішення у вказаній частині були прийняті на підставі викладених в акті перевірки від 15 березня 2005 року №16/23-11-05503266 висновків. При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано наголосив на тому, що рішенням Господарського суду м. Києва від 18.02.2008 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2009 року, були скасовані податкові повідомлення-рішення №0000202311/1 та № 0000212311/1 від 25.05.2005 року, прийняті за результатами перевірки у 2005 році. Суд окремо наголосив на тому, що вказаним рішенням Господарського суду м. Києва було спростовано висновки Відповідача стосовно завищення Позивачем від'ємного значення з податку на прибуток за 2004 рік в сумі 255 500,00 грн.

На підставі вищевикладеного, а також враховуючи приписи ч. 1 ст. 72 КАС України, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що включення Позивачем до складу валових витрат за І квартал 2005 року суми від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього періоду повністю відповідає вимогам пункту 6.1 статті 6 Закону про ОПП.

Надаючи правову оцінку висновкам податкового органу про безпідставність віднесення Позивачем до складу валових витрат витрат відкритого акціонерного товариства «Експериментально-механічний завод»на придбання основних фондів, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз положень пп. 5.3.2 п 5.3 ст. 5, пп. 8.1.1, 8.1.2, 8.1.3 п. 8.1, пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону про ОПП, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року №92 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», прийшов до повністю обґрунтованого висновку, що придбані Позивачем товари відносяться до основних фондів, а тому підлягають амортизації і не можуть бути включені до складу валових витрат.

Вірним, на думку колегії суддів, є висновок суду першої інстанції про неправомірність включення ВАТ «Експериментально-механічний завод»до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сум, отриманих за результатами господарських правовідносин з ПП «Побуттехкомплект». При цьому суд вірно наголосив на тому, що формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних суб'єктом господарювання, який на момент вчинення такої дії не був зареєстрований як платник ПДВ, є неправомірним. У свою чергу колегія суддів критично оцінює твердження Позивача про необізнаність останнього про порушення ПП «Побуттехкомплект»податкового законодавства, оскільки перевірка оформлення податкових накладних належним чином безпосередньо стосується прав та обов'язків Позивача у сфері оподаткування. За таких обставин повністю обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про безпідставність формування Позивачем податкового кредиту за результатами правовідносин з ПП «Побуттехкомплект».

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про часткову протиправність оскаржуваних повідомлень-рішень.

Відповідно до пп. 1, 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та порушено норми матеріального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Позивача -задовольнити повністю, апеляційну скаргу Відповідача -залишити без задоволення, а постанову суду -скасувати.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 202, 205, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Експериментально-механічний завод»- задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства «Експериментально-механічний завод»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень -скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28 грудня 2007 року №0000472302/2 та від 20 березня 2008 року №0000472302/3 в частині донарахування податку на прибуток в розмірі 128 700 грн., з яких 85 800,00 грн. за основним платежем та 42 900, грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28 грудня 2007 року №0000482302/2 та від 20 березня 2008 року №0000482302/3 в частині донарахування податку на додану вартість в розмірі 6 577,50 грн., з яких 4 385,00 грн. за основним платежем та 2 192,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.