Рішення № 24415583, 14.09.2011, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 2-7702/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2011 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді: Шелестова К.О.

при секретарі: Шнейдеріс А.С.

за участю: представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу №2-7702/2011 за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа ОСОБА_3 про визнання кредитного договору недійсним, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа ОСОБА_2 про визнання договору поруки недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

06 квітня 2011 року Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" звернулось до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості (а. с. 4-7).

Позивач у позовній заяві та представник позивача у судовому засіданні посилались на те, що між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», найменування якого на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від 18 грудня 2009 року змінено на Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»та відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір: №119-МВ/05 від 08 грудня 2005 року, за умовами якого, позивач надав, а ОСОБА_2 отримала у кредит грошові кошти в іноземній валюті у розмірі 100 000, 00 дол. США в порядку і на умовах передбачених договором з кінцевим терміном повернення не пізніше 07 грудня 2012 року. Зобовязання ОСОБА_2 за кредитним договором №119-МВ/05 від 08 грудня 2005 року, забезпечені порукою на підставі договору поруки №119-МВ/05/2 від 08 грудня 2005 року укладеного між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 У звязку з невиконанням своїх зобовязань за кредитним договором у відповідачів виникла заборгованість, яку вони добровільно не погашають, тому позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив суд стягнути на його користь солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 у рахунок погашення заборгованості за договором №119-МВ/05 від 08 грудня 2005 року 626 591,14 грн., а також покласти на відповідачів судові витрати, понесені позивачем по даній цивільній справі ( а. с. 4-7).

21 червня 2011 року представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні заявила зустрічну позовну заяву за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа ОСОБА_3 про визнання кредитного договору №119-МВ/05 від 08 грудня 2005 року недійсним, посилаючись на те, що при укладені даного кредитного договору між сторонами банком було порушено чинне законодавство України, норми валютного законодавства, а саме кошти були надані у іноземній валюті без отримання індивідуальної ліцензії, а також письмового дозволу НБУ на укладання кредитного договору в іноземній валюті з ОСОБА_2, у звязку з чим просила суд визнати недійсним кредитний договір №119-МВ/05 від 08 грудня 2005 року (а. с. 66-69).

01 вересня 2011 року представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні заявила зустрічну позовну заяву за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа ОСОБА_2 про визнання договору поруки №119-МВ/05/2 від 08 грудня 2005 року недійсним, посилаючись на те, що її довіритель на момент укладення договору поруки не зміг оцінити наслідки укладення даного договору та кризову ситуацію в Україні, а також суттєво змінились обставини, якими ОСОБА_3 керувався при підписанні договору поруки.

У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовними заявами заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором підтримала у повному обсязі та наполягала на їх задоволенні, проти задоволення зустрічних позовних вимог заперечувала та вважала позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідачі за первісним позовом та позивачі за зустрічними позовними заявами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судове засідання не зявились, про дату,час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, але раніше їх представники неодноразово приймали участь у судових засіданнях (а. с. 74, 75, 76, 91, 92, 104, 105, 106, 107).

Вислухавши пояснення представника позивача за первісним позовом, дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що найменування позивача змінено з Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк»на Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»на підставі заміни свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від 18 грудня 2009 року (а. с. 35).

Судом встановлено, що між позивачем та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 119-МВ/05 від 08 грудня 2005 року, за умовами якого позивач зобов'язався надати кредит у сумі 100 000, 00 дол. США з кінцевим терміном повергнення 07 грудня 2012 року, а відповідач зобов'язався повернути отриманий кредит і сплатити відсотки у встановленому договором розмірі та строки, що підтверджується копією зазначеного договору (а. с. 8-10).

Встановлено, що на виконання умов кредитного договору № 119-МВ/05 від 08 грудня 2005 року позивач надав, а ОСОБА_2 отримала у кредит грошові кошти у розмірі 100 000, 00 дол. США, що підтверджується копією заявою на видачу готівки № 41 від 08 грудня 2005 року (а. с. 14).

23 березня 2006 року та 22 липня 2008 року між тими самими сторонами укладено Додаткову угоду №1 та Додаткову угоду № 2 до кредитного договору № 119-МВ/05 від 08 грудня 2005 року, відповідно до умов яких визначено умови забезпечення зобовязань за кредитним договором № 119-МВ/05 від 08 грудня 2005 року (а. с. 12,13).

Також встановлено, що заборгованість за договором № 119-МВ/05 від 08 грудня 2005 року, яку просить стягнути позивач за первісним позовом з відповідачів станом на 12 березня 2011 року становила 78 964, 49 дол. США (з яких 58 250, 30 дол. США заборгованість за кредитом; 20 637, 98 заборгованість по процентам за користування кредитом; 46, 89 дол. США пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитним договором; 29, 32 дол. США пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом), що за курсом НБУ станом на дату розрахунку становить 626 591, 14 грн., ці обставини підтверджуються поясненнями представника позивача у судовому засіданні та розрахунком заборгованості (а. с. 16-27).

У звязку з цим, 22 травня 2009 року позивач направив на адресу ОСОБА_2 повідомлення - вимогу про погашення простроченої заборгованості (а. с. 28,29).

Судом також було встановлено, що 08 грудня 2005 року між позивачем за первіснмм позовом ПАТ «УкрСиббанк»та відповідачем ОСОБА_3 був укладений договір поруки № 119-МВ/05/02, за умовами якого останній зобовязався солідарно відповідати перед позивачем за виконання відповідачем ОСОБА_2 своїх обовязків за кредитним договором № 119-МВ/05 від 08 грудня 2005 року в тому ж розмірі, що і відповідач, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, пені та інших штрафних санкцій, що підтверджується копією зазначеного договору (а. с. 15).

У звязку з цим, 26 травня 2009 року позивач направляв на адресу ОСОБА_3 заяву про порушення позичальником умов кредитного договору щодо своєчасного повернення сум отриманого кредиту та плати за кредит, у звязку з чим до поручителя висунуто вимогу про погашення заборгованості (а. с. 30, 31).

Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами Цивільного кодексу України та умовами укладеного між сторонами договору.

За умовами укладеного між сторонами договору позивач зобовязався надати відповідачу у кредит грошові кошти. Відповідач, в свою чергу має перед позивачем зобовязання щодо своєчасного погашення кредиту та відсотків за користування кредитом. Також, умовами укладеного договору передбачено відповідальність перед позивачем у вигляді сплати пені та штрафних санкцій у відповідних випадках порушення зобовязань, передбачених умовами даного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

В силу ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до п. 1.4 договору поруки № 119-МВ/05/02 від 08 грудня 2005 року у випадку невиконання боржником своїх зобовязань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 527 ЦК України передбачено, що боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання.

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Вирішуючи вимоги позивача за первісним позовом до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором № 119-МВ/05 від 08 грудня 2005 року 626 591, 14 грн., та приймаючи до уваги, що у судовому засіданні знайшов підтвердження факт невиконання відповідачем ОСОБА_2 своїх зобовязань за кредитним договором щодо сплати кредиту та процентів за користування кредитом, а також факт наявності у позивача, за умовами укладеного між ним та відповідачем договору, права вимагати дострокового повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, приймаючи до уваги, що у судовому засіданні також знайшов підтвердження факт невиконання поручителем, а саме ОСОБА_3 своїх зобовязань перед позивачем за відповідним договором поруки, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, тому суд вважає за можливе стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк»у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 119-МВ/05 від 08 грудня 2005 року 626 591, 14 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат за первісним позовом, на підставі ст. 88 ЦПК України, враховуючи результат вирішення первісної позовної заяви, суд вважає за необхідне судові витрати понесені позивачем за первісною позовною заявою у розмірі 1 820, 00 грн. покласти солідарно на відповідачів, а саме: ОСОБА_2, ОСОБА_3

Вирішуючи вимоги позивача ОСОБА_2 за зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа ОСОБА_3 про визнання кредитного договору недійсним, суд вважає за необхідне відмовити з наступних підстав.

Згідно ст.2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» кошти це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 даного закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до ст.5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України.

Відповідно до п.2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління НБУ №275 від 17 липня 2001 року за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями.

Щодо вимог підпункту «в»п.4 ст.5 Декрету КМУ, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, законодавець не визначив межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Відповідно до п.1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 року № 438, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (тобто отримав банківську ліцензію та дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Таким чином, оцінюючи вищевикладені фактичні обставини, суд виходить з того, що між сторонами було укладено кредитну угоду, а саме договір № 119-МВ/05 від 08 грудня 2005 року, в якому сторони досягли всіх істотних умов, а саме: мету, суму, строк надання коштів, умови і порядок його погашення, види забезпечення зобовязання, розмір відсоткової ставки, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання ними умов договору.

Також у судовому засіданні знайшов підтвердження факт виконання банком своїх зобовязань за кредитним договором щодо видачі грошових коштів, що підтверджується заявою на видачу готівки наявною в матеріалах справи, при цьому, посилання ОСОБА_2 на порушення умов договору є безпідставними, оскільки, умовами кредитного договору передбачено зобовязання банку надати кредит в межах та порядку встановленими сторонами у договорі. Крім того, як вбачається з розгорнутого розрахунку заборгованості, нарахування відсотків та неустойки здійснювалось банком виходячи з фактично наданих у кредит сум.

Слід також зауважити, що при укладенні кредитного договору № 119-МВ/05 від 08 грудня 2005 року було дотримано всі передбачені законом істотні умови договору, котрі були обумовлені згодою сторін, як узгоджені сторонами, так і прийняті ними. Відповідно до норм цивільного законодавства, на момент укладення вказаного договору обидві сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, що підтверджено власноручними підписами та печатками сторін; правочин був спрямований на отримання кредиту, отже підстав для недійсності правочину, визнання його нікчемним не існує.

Щодо вимог ОСОБА_2 про визнання кредитного договору недійсним з підстав його невідповідності валютному законодавству України, суд враховує те, що статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до пункту 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене постановою Правління НБУ N 275 від 17 липня 2001 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2001 року за N 730/5921), за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку, - банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, серед яких:

- неторговельні операції з валютними цінностями;

- операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюються в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами-резидентами;

- ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;

- залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;

- залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;

- інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.

З вищенаведеного вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку. Тому при розгляді спорів про визнання недійсними договорів про надання кредиту в іноземній валюті суд враховує те, що у випадку наявності у банку відповідної генеральної ліцензії та письмового дозволу Національного банку України, здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.

З огляду на вищевикладене, судом не вбачається підстав для задоволення зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа ОСОБА_2 про визнання кредитного договору недійсним.

Вирішуючи вимоги позивача ОСОБА_3 за зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа ОСОБА_2 про визнання договору поруки недійсним, суд вважає за необхідне відмовити з наступних підстав.

Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами Цивільного кодексу України та умовами укладеного між сторонами договору.

Статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник. Включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до п. 5.3 договору поруки №119-МВ/05/2 від 08 грудня 2005 року, укладеного між ПАТ «УкрСиббанк»та ОСОБА_3, поручитель підписанням даного договору підтверджує:

-свою здатність виконувати умови даного договору;

-відсутність будь-яких перешкод для виконання даного договору на день його підписання;

-що повністю розуміє всі умови цього договору, свої права та обовязки за цим договором і погоджується з ними.

Таким чином, при укладенні даного договору позивачу було розяснено природу правочину, умови договору, права та обовязки за договором поруки.

Посилання ОСОБА_3 на ст. 229 ЦК України є безпідставними, так як Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року: «Про судову практику розгляду цивільних справ при визнання правочинів недійсними»передбачено, що помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією із сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Що стосується договору іпотеки № 76/119/118/1 від 08 грудня 2005 року, укладеного між ПАТ «УкрСиббанк»та ОСОБА_3 в забезпечення виконання зобовязання ОСОБА_5 за кредитним договором № 119-МВ/05 від 08 грудня 2005 року, слід зазначити, що відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Основне зобовязання може бути забезпечене одним або декількома видами забезпечення, які є рівноправними і вибір яких залежить від волевиявлення кредитора для спонукання боржника до належного виконання основного зобовязання.

З огляду на вищевикладене, судом не вбачається підстав для задоволення зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа ОСОБА_2 про визнання договору поруки недійсним.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, понесених позивачами за зустрічними позовними заявами, враховуючи результат вирішення зустрічних позовних заяв, суд вважає за необхідне судові витрати покласти на позивачів за зустрічними позовними заявами, а саме на: ОСОБА_2, ОСОБА_3

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 11, 14, 31, 128, 192, 203, 204, 267, 509, 526, 527, 530, 533, 554, 610, 1054 ЦК України, ст.ст. 2, 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Постановою Правління НБУ №275 від 17 липня 2001 року, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (49081, АДРЕСА_1 ІПН: НОМЕР_1), ОСОБА_3 (49000, АДРЕСА_2 ІПН: НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (61005, м. Харків, пров. Московський, буд. 60 р/р 29090000000113, МФО 351005, ОКПО 09807750) у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 119-МВ/05 від 08 грудня 2005 року 626 591 (шістсот двадцять шість тисяч пятсот девяносто одну) грн. 14 коп., а також у рахунок повернення судових витрат 1 700 (одну тисячу сімсот) грн. 00 коп. та витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи 120 (сто двадцять грн.) 00 коп., а разом 628 411 (шістсот двадцять вісім тисяч чотириста одиннадцять) грн. 14 коп.

ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа ОСОБА_3 про визнання кредитного договору недійсним відмовити.

ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа ОСОБА_2 про визнання договору поруки недійсним відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Головуючий суддя: К.О. Шелестов