Постанова № 24391360, 29.05.2012, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2012 р. Справа № 5019/2685/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Огороднік К.М.

суддя Тимошенко О.М. ,

суддя Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Ващук К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кредобанк", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції", на рішення господарського суду Рівненської області від 08.02.12 р. у справі № 5019/2685/11 (суддя Войтюк В.Р.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Рівнерембуд"

до Публічного акціонерного товариства "Кредобанк", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції"

про визнання договорів недійсними

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1(дов.№ 3 від 17.04.12 р.)

відповідача - ОСОБА_2(дов.№ 008 від 02.04.2012 р.)

В судовому засіданні 29.05.2012 року відповідно до ст.ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2011 року ТзОВ - фірма "Рівнерембуд" звернувся із позовом до ПАТ "Кредобанк" про визнання недійсними кредитних договорів.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 08.02.2012 року у справі № 5019/2685/11 задоволено позов ТзОВ "Рівнерембуд", визнано недійсними договори іпотеки № 281-06/1 від 12.12.2006 року та № 401-07/1 від 17.12.2007 року.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ПАТ "Кредобанк" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 08.02.2012 року у справі № 5019/2685/11 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду залучено до участі у справі правонаступника ПАТ "Кредобанк" - ТзОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції".

Представник ТзОВ "ФК "Приватні інвестиції" в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, оскільки оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 08.02.2012 року у справі № 5019/2685/11 прийнято з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги господарського судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 4 ГПК України, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вищезазначеним вимогам, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 12.12.2006 року між ВАТ "Кредобанк", правонаступником якого є ПАТ "Кредобанк", та НІПП "Техноцентр" був укладений договір кредитної лінії № 281-06. 12.12.2006 року між ВАТ "Кредобанк", правонаступником якого є ПАТ "Кредобанк", та ТзОВ - фірмою "Рівнерембуд" було укладено договір іпотеки № 281-06/1, за якими з метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором № 281-06 ТзОВ - фірма "Рівнерембуд" передало ВАТ "Кредобанк" в іпотеку належне йому нерухоме майно, що знаходиться у м. Рівне. Договори іпотеки від імені ТзОВ - фірми "Рівнерембуд" підписано директором ОСОБА_3

17.12.2007 року між ВАТ "Кредобанк", правонаступником якого є ПАТ "Кредобанк", та НІПП "Техноцентр" був укладений договір кредитної лінії № 401-07. 17.12..2007 року між ВАТ "Кредобанк", правонаступником якого є ПАТ "Кредобанк", та ТзОВ - фірмою "Рівнерембуд" було укладено договір іпотеки № 401-07/1, за якими з метою забезпечення виконання зобов'язання за договором кредитної лінії № 401-07 ТзОВ - фірма "Рівнерембуд" передало ВАТ "Кредобанк" в іпотеку належне йому нерухоме майно: будівлі та споруди, що знаходяться у м. Рівне. Договори іпотеки від імені ТзОВ - фірми "Рівнерембуд" підписано директором ОСОБА_3

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотекою є вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною першою ст. 91 ЦК України встановлено, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати тільки людині.

Відповідно до ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 237 ЦК України представництво виникає на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Судом встановлено, що до компетенції виконавчого органу товариства - директора, згідно пп. "к" п. 4.6. статуту ТзОВ - фірми "Рівнерембуд", відносилось ведення переговорів та укладення будь-яких видів цивільно-правових угод в порядку передбаченому чинним законодавством та цим статутом від імені товариства, враховуючим обмеження вказані даному статуті або у трудовому договорі (контракті).

Згідно пп. 15 п. 4.3. статуту ТзОВ - фірми "Рівнерембуд", до виключної компетенції зборів учасників товариства належить визначення переліку основних засобів товариства, що підлягають відчуженню.

Відповідно до п. 4.1. Контракту від 04.04.2006 року, укладеного між ТзОВ - фірмою "Рівнерембуд" та ОСОБА_3, директор товариства має право укладати від імені товариства угоди про заставу та оренду нерухомого майна лише після погодження на загальних зборах товариства.

Оскільки для обтяження майна передачею в іпотеку потрібна дія (розпорядження) сторони правочину, а статутні документи ТзОВ - фірми "Рівнерембуд" обмежували повноваження виконавчого органу товариства - директора саме щодо розпорядження майном товариства, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства з посиланням на те, що передача майна в іпотеку не є його відчуженням.

Під час укладення іпотечних договорів директор товариства виходив з того, що повноваження на передачу майна в іпотеку відповідачу були делеговані йому рішеннями загальних зборів учасників від 06.12.2006 року, оформленого протоколом № 5, та від 05.12.2007 року, оформленого протоколом № 3.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням господарського суду Рівненської області від 24.06.2010 року у справі № 2/85 визнано недійсними рішення загальних зборів ТзОВ - фірми "Рівнерембуд" оформлені протоколом № 5 від 06.12.2006 року та протоколом № 3 від 05.12.2007 року. Дане рішення набрало законної сили.

Згідно ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Враховуючи встановлену судом недійсність рішення загальних зборів від 06.12.2006 року та від 05.12.2007 року, колегія суддів апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що рішення загальних зборів від 06.12.2006 року та від 05.12.2007 року не може бути належним доказом повноважень ОСОБА_3 на підписання від імені ТзОВ - фірми "Рівнерембуд" договорів іпотеки від 12.12.2006 року та від 17.12.2007 року.

В силу ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, які він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Суд не встановив факту наступного схвалення спірних правочинів повноважним органом управління товариства. Посилання скаржника на проміжні акти перевірки заставного майна, договори добровільного страхування майна, як на схвалення оспорюваних правочинів, колегією суддів до уваги не береться, оскільки вказані документи свідчать про схвалення угод зборами учасників товариства.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 204 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог про визнання недійсними спірних договорів іпотеки як таких, що укладені зі сторони ТзОВ "Рівнерембуд" з пороком волі та неуповноваженою особою.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність -це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно вимог ст.ст. 256-257 ЦК України загальна позовна давність пред'явлення вимог встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відтак, місцевий господарський суд підставно відхилив заяву відповідача про застосування строків позовної давності, оскільки відлік указаного строку розпочинається від моменту, коли сторона довідалась, або могла довідатись про порушення свого права, який пов'язаний із рішенням суду по справі № 2/85.

Апеляційний господарський суд зауважує, що апелянт безпідставно посилається як на преюдиційні факти - оціночні судження викладені у мотивувальній частині рішення по справі № 2/85 щодо обізнаності ОСОБА_4 із рішеннями загальних зборів ТзОВ - фірми "Рівнерембуд" оформлених протоколом № 5 від 06.12.2006 року та протоколом № 3 від 05.12.2007 року, з урахуванням того, що законодавець визначив таку обов'язковість лише щодо фактів, які викладені у резолютивній частині рішення.

Інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, також є необґрунтованими, документально не підтвердженими, такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак, скаржник, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відтак, беручи до уваги наведене, колегія суддів зазначає, що рішення господарського суду Рівненської області від 08.02.2012 року у справі № 5019/2685/11 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, належним чином досліджені судом першої інстанції, висновків господарського суду Рівненської області не спростовують, а відтак, не визнаються такими, що можуть бути підставою, у відповідності до ст. 104 ГПК України, для скасування оскаржуваного рішення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на апелянта.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кредобанк", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції", залишити без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області від 08.02.2012 року у справі № 5019/2685/11 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Коломис В.В.