Рішення № 23733299, 19.04.2012, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 2018/2-4922/11

н/п 2/2018/1106/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2012 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Бородіної Н.М.,

за участю секретаря Смирнової Т.Д.,

розглянувши у відкритому судовому цивільну справу за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», в особі Харківської обласної дирекції до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості на предмет іпотеки, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», в особі Харківської обласної дирекції, 3-я особа ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

Позивач, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», в особі Харківської обласної дирекції, 03.12.2010р. звернувся у суд з позовом до відповідачів, ОСОБА_2, ОСОБА_3, після чисельних уточнень якого остаточно просить суд: стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за договором кредиту №010-2/07/1-1345-07 від 21.12.2007р. в загальній сумі 1257378 грн. 45 коп. за рахунок належного їм на праві власності майна, в тому числі за рахунок предмета іпотеки, за договором іпотеки №010-2/07/1-1345/1-07 від 21.12.2007р., а саме : нежитлові приміщення підвалу №№6, 7, 8, 9,11, 11а в літ. «А-5», загальною площею 51,4 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1, які належать на праві власності -ОСОБА_3.

В обґрунтування своїх вимог банк зазначає, що між ним та ОСОБА_2 був укладений договір кредиту, відповідно до якого банк надав кредитні кошти в сумі 145000 дол. США, а ОСОБА_2 в свою чергу зобов'язалась повернути кредитні кошти зі сплатою відсотків за встановленим графіком. Банк виконав свої зобов'язання, однак ОСОБА_2 порушила умови договору, щодо сплати кредитних коштів та відсотків, внаслідок чого станом на 27.01.2012р. виникла заборгованість в загальній сумі 1257378 грн. 45 коп., яку банк просить стягнути достроково. Також в забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту між банком та ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки, предметом якого є нежитлові приміщення підвалу №№6, 7, 8, 9,11, 11а в літ. «А-5», загальною площею 51,4 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Враховуючи невиконання ОСОБА_2, умов договору кредиту та наявність договору іпотеки, банк просить стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість сумі 1257378 грн. 45 коп., шляхом звернення на належне ім. майно, в тому числі на предмет іпотеки, шляхом проведення прилюдних торгів, що передбачено умовами договору.

ОСОБА_2 -проти задоволення позовних вимог заперечувала, зазначаючи, що банком невірно порахована сума заборгованості, оскільки вона сплатила більше ніж вказано банком у розрахунку. Крім того, нею поданий зустрічний позов, прийнятий судом, в якому вона просить суд визнати недійсним договір кредиту №010-2/07/1-1345-07 від 21.12.2007р. та зобов'язати банк прийняти суму залишкової заборгованості у термін, що передбачався сторонами для погашення кредиту. В обґрунтування своїх вимог посилається те, що банком в супереч ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» не проведена з нею переддоговірна робота, щодо укладання договору кредиту, її ввели в оману при підписанні договору кредиту та взагалі договір не містить істотної умови, а саме ціни. Крім того, договір кредиту порушує її права, оскільки передбачає розкриття банківської таємниці, зміни процентів в односторонньому порядку та звернення до третії осіб за інформацією про неї.

ОСОБА_3 -у судове засідання не з'явилась. Про час та місце розгулу справи повідомлялась належним чином.

ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», в особі Харківської обласної дирекції -проти задоволення зустрічної вимоги заперечував, зазначаючи, що оспорюваний договір відповідає вимогам ст.203ЦК України, та відсутні підстави для визнання його недійсним.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи встановив.

21.12.2007 p. між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») , в особі Харківської обласної дирекції та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 010-2/07/1-1345-07 з урахуванням договору про внесення змін № 1 від 06.01.2009 p., укладених у відповідності до додаткових угод № 2 від 28.05.2009 p., № З від 30.09.2009 p., № 4 від 06.10.2009 р., про надання кредитних коштів , за умови їх повернення, зі сплатою відсотків.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а

позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст. 1055 ЦК України договір кредиту укладається у письмовій формі.

Таким чином між ОСОБА_2 та банком був укладений за встановленою формою кредитний договір.

В судовому засіданні встановлено та не заперечується сторонами та третьою особою, що договір кредиту, додаткові угоди до нього, були підписані сторонами договорів, та позичальник отримав кредитні кошти передбачені договором кредиту, сплачував кошти за договором кредиту, що свідчить про згоду сторін за всіма істотними умовами договору.

Суд зазначає, що відповідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України передбачено вимоги до правочинів, зокрема : зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

ОСОБА_2 при визнанні недійсним договору кредиту посилається на те, що укладений договір не відповідає вимогам ст.. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», якими передбачено зобов'язання кредитодавця перед укладанням угоди про надання кредиту надати позичальнику певної інформації зокрема інформації про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту відомості про умови надання кредиту зазначені у ч.2 вказаної статті.

Однак суд зазначає, що вказані вимоги не встановлюють будь-яких вимог до змісту договору кредиту, а лише передбачають надання попередньої інформації про можливість в подальшому укласти договір кредиту, та ненадання такої інформації не передбачає недійсності договору, а лише встановлює відповідальність передбачену статтями 15 і 23 Закону України «Про захист прав споживачів».

Більш того, згідно наданих умов кредитування банк ознайомив ОСОБА_2 під підпис з умовами кредиту та з орієнтованими витратами, пов'язаними з отриманням кредиту

Також, суд зазначає, що згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», на які посилаються позивачі, продавець виконавець, виробник не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Будь-яких доказів на підтвердження наявності істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду споживача при укладенні договору про надання кредиту ОСОБА_2 суду не надано.

Посилання ОСОБА_2 на введення її в оману при підписанні договору кредиту, судом не приймається, оскільки судом встановлено, що саме ОСОБА_2 звернувся до банку щодо отримання кредиту у доларах США, договір кредиту підписала власноруч, також власноруч підписала і додаткові угоди до нього , жодних зауважень до договору при підписані не зазначила. Більш того, відповідно до ст.. 230 ЦК України та роз'ясненнях які містяться в ПП ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману, однак ОСОБА_2 вказаних обставин не довела.

Щодо умови договору про підвищення процентної ставки, суд зазначає наступне. Цивільний кодекс був доповнений ст. 1056-1 у зв'язку з прийняттям Закону України від 12 грудня 2008 р. № 661, яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору банківського вкладу щодо права банку змінювати розмір процентів на строковий вклад в односторонньому порядку є нікчемною. Цей закон набрав чинності з 10 січня 2009 року, тоді як договір кредиту був укладений у 2007 р. та у 2007 році, тобто до набрання чинності вищезазначеного Закону. Зважаючи на закріплений Конституцією України принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (ч. 1 ст. 58), підстав для визнання договору кредиту, в частині зміни в односторонньому порядку процентної ставки, суд не вбачає.

Суд також зазначає, що відповідно до ст.. 627 ЦК України сторони є вільними в

укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Як встановлено судом, при укладанні оспорюваного договору кредиту, позивачка була згодна з його умовами, про що свідчить як її підпис на договорах , так і отримання нею кредитної суми та сплата нею коштів, відповідно до умов договору, тобто при підписанні між сторонами досягнуті домовленості по всім умовам договору

За таких обставин посилання позивача на те, що п.п. 2.2.3., 7.2, 7.3.2 оспорюваного кредитного договору , порушують його права, як підстави для визнання кредитного договору недійсними, судом не приймаються .

Враховуючи зазначене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.

Суд зазначає, що згідно умов кредитного договору № 010-2/07/1-1345-07 від 21.12.2007 р. банк надає ОСОБА_2 на споживчі цілі кредит у розмірі у розмірі 145 000,00 доларів США на строк по 21 грудня 2017 року, зі сплатою 12,75% річних.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться ( ст. 526 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом ( ст. 525 ЦК України).

Банк виконав свої зобов'язання та надав кредитні кошти розмірі 145 000,00 доларів США ОСОБА_2, що сторонами не заперечується.

Відповідно до умов договору , а саме п.1.1.2. погашення заборгованості за кредитом та процентами може здійснюватися з поточного рахунку відкритого у банку або внесенням готівкових коштів в касу банку.

Погашення кредиту та відсотків здійснюється згідно встановленого графіку.

З наданого банком розрахунку вбачається, що ОСОБА_2, починаючи з квітня 2010 року стала порушувати умови договору, в частині сплати щомісячних платежів, встановлених графіком, а починаючи з квітня 2011року взагалі відсутнє будь-яке погашення за договором кредиту, внаслідок чого станом на 27.01.2012р. у ОСОБА_2 виникла заборгованість за кредитом в сумі еквівалентній 1028710,88 грн. та заборгованість по відсоткам в сумі еквівалентній 182925,43 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді сплати винною особою неустойки (штрафу, пені).

За змістом статті 549 ЦК під пенею розуміється грошова сума, яка встановлюється у відсотковому відношенні до простроченої суми за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 543/96-ВР від 22.11.96 р. (стаття 3) передбачено, що розмір пені за прострочення платежу обмежений подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 4.1.1. кредитного договору за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами , у визначені договором строки , позичальник зобов'язується сплатити банку пеню від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості за кожен день прострочення.

Враховуючи порушення ОСОБА_2 умов договору банком була нарахована пеня в сумі еквівалентній 45742,14 грн.

Таким чином станом на 27.01.2012р. за договором кредиту виникла заборгованість в сумі еквівалентній 1257378 грн. 45 коп.

Посилання ОСОБА_2 на не відповідність розрахунку банком заборгованості, судом не приймається, оскільки усі внесені ОСОБА_2 платежі були враховані банком та здійснений розрахунок у відповідності з умовами договору, що підтверджується реєстром розрахункових документів. Стовно не відповідності кількох платежів, які внесені нею згідно квитанцій від 20.08.2009р., від 28.09.2009р., від 26.10.2009р. у гривні, суд зазначає, що оскільки погашення у відповідності до умов договору здійснюється у дол.. США банком спочатку купується валюта на аукціоні, потім перераховується на рахунок погашення кредиту, кошти які не були використані банком, у зв'язку із не проведення аукціону, згідно платіжних доручень були повернуті на рахунок ОСОБА_2

Відповідно до ч.2 ст. 1050 Цивільного Кодексу України передбачено, якщо договором встановлено обов'язок позичальником повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики , що залишилася, та сплати процентів.

Таким чином, оскільки відповідачем не виконуються умови договору у позивача є підстави для стягнення усієї заборгованості до закінчення терміну погашення кредиту.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 010-2/07/1 -1345-07 від 21.12.2007 p. між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»та ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки № 010-2/07/1-13645/1-07 від 21.12.2007 p., який посвідчений приватними нотаріусами Харківського міського нотаріального округу чуприною Г.О., зареєстрований в реєстрі за № 4894.

Предметом договору є нежитлові приміщення підвалу №№ 6,7, 8, 9, 11,11а в літ. «А-5», загальною площею: 51,4 кв.м., що знаходиться у будинку, що розташований за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, буд. № 40 та належать ОСОБА_3 на праві власності.

Згідно п.1.1. договір іпотеки забезпечує вимоги банку, що виникають з умов кредитного договору № 010-2/07/1-13645/1-07 від 21.12.2007 p. (а також додаткових угод до нього), щодо сплати кредиту процентів та неустойки.

Згідно п.3.1.4, 6.2 договору іпотеки банк набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити всю суму зобов'язання на момент звернення стягнення, у тому числі суму заборгованості за кредитом та відсоткам, штрафним санкціями незалежно від настання строку виконання боргових зобов'язань у разі порушення боржником встановлених умов договору кредиту, а саме невиконання зобов'язань щодо сплати кредиту, відсотків та неустойки у строки передбачені договором.

У зв'язку з невиконанням зобов'язань позичальником - ОСОБА_2, щодо сплати кредиту та відсотків згідно встановленого графіку, а також пені, банком у відповідності до п. 6.1 договору іпотеки, ОСОБА_3 направлена вимога про усунення порушень, яка нею отримана, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, однак заборгованість за договором кредиту не сплачена.

Таким чином, у банка виникло право на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно п. 6.5.3. договору іпотеки, реалізація предмета іпотеки за рішенням суду здійснюється шляхом проведення прилюдних торгів. Також сторони погодились, шляхом підписання договору, щодо вартості предмета іпотеки, яка згідно п. 1.4 договору складає 1057750 грн.

Враховуючи встановлену судом заборгованість за договором кредиту в сумі 1257378 грн. 45 коп. та зазначені умови договору, суд вважає за необхідне звернути стягнення в сумі 1257378 грн. 45 коп. на предмет іпотеки -нежитлові приміщення підвалу №№6, 7, 8, 9,11, 11а в літ. «А-5», загальною площею 51,4 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1, які належать на праві власності -ОСОБА_3, шляхом проведення прилюдних торгів, з початковою ціною -1057750 грн.

Суд зазначає, що відповідно до роз'яснень, які містяться п.23 ПП ВССУ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»відповідно до статей 1, 11 Закону України «Про іпотеку»майновий поручитель є іпотекодавцем. Відповідно до статті 546 ЦК застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (статті 553-559 ЦК) не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем, оскільки він відповідає перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання винятково в межах вартості предмета іпотеки. У зв'язку із цим солідарна відповідальність боржника та майнового поручителя нормами ЦК не передбачена.

Таким чином, вимоги банку, щодо солідарного стягнення заборгованості з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволенню не підлягають.

Також, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні вимог банку, щодо звернення стягнення заборгованості за кредитним договором на усе належне ОСОБА_2 та ОСОБА_3, майно, оскільки іпотекодавець відповідає перед іпотекодержателем за не виконання боржником зобов'язань лише в межах вартості предмета іпотеки, а не усім належним їй майном. Більш того, звернення стягнення на майно, що є у власності боржника, здійснюється на стадії виконання судового рішення у відповідності до ЗУ «Про виконавче провадження»за відсутності грошових коштів.

Враховуючи зазначене та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212 - 215 ЦПК України, суд -

вирішив :

Первісний позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», в особі Харківської обласної дирекції - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», в особі Харківської обласної дирекції заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 1257378 грн. 45 коп.

Звернути стягнення заборгованості за договором кредиту в сумі 1257378 грн. 45 коп. на предмет іпотеки -нежитлові приміщення підвалу №№6, 7, 8, 9,11, 11а в літ. «А-5», загальною площею 51,4 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1, які належать на праві власності -ОСОБА_3, шляхом проведення прилюдних торгів, з початковою ціною -1057750 грн..

В решті первісного позову -відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» судовий збір в сумі 1700 грн. по 850 грн. з кожного та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. по 60 грн. з кожного.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом

десяти днів з дня його проголошення, через суд першої інстанції. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.

Суддя Бородіна Н.М.