Рішення № 23733296, 18.04.2012, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 2018/2-3507/11

н/п 2/2018/486/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2012 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючої Бородіної Н.М,

за участю секретаря Смірнової Т.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Видавництво «Харків»корпоративне підприємство ДАК «Укрвидаполіграфія», ОСОБА_2 про визнання дій незаконними та вселення, -

встановив:

Позивач, ОСОБА_1, звернулась у суд з позовом до відповідачів, ПАТ «Видавництво «Харків»корпоративне підприємство ДАК «Укрвидаполіграфія», ОСОБА_2, після уточнень, прийнятих судом , просить :

- визнати її незаконне виселення із кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення такими, що не відповідають чинному законодавству;

- визнати дії коменданта гуртожитку ОСОБА_2 щодо її виселення із кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення такими, що не відповідають чинному законодавству;

- зобов'язати ПАТ "Харків" корпоративне підприємство ДАК "Укрвидавполіграфія" код 05905728 надати їй у користування кімнату АДРЕСА_1 або інше рівнозначне та придатне для проживання приміщення та вселити її у надане приміщення ;

- стягнути солідарно з відповідачів моральну шкоду в сумі 10000 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивачка посилається на те, що її фактично виселили з кімнати гуртожитку, що є незаконним, оскільки вона у відповідності до ст. 125 ЖК України не підлягає виселенню без надання іншого житлового приміщення, а тому вона підлягає вселенню та їй завдана моральна шкода.

Відповідач - ПАТ «Видавництво «Харків»корпоративне підприємство ДАК «Укрвидаполіграфія» у запереченнях проти позову та представник у судовому засіданні, проти заявлених вимог заперечував, при цьому зазначаючи, що відсутні докази законного вселення позивачки до АДРЕСА_1, а також факт подачі позову майже через рік свідчить про наявність у позивачки іншого житла, внаслідок чого вимоги позивачки задоволенню не підлягають.

Співвідповідач - ОСОБА_2 у запереченнях проти позову та у судовому засіданні проти заявлених вимог заперечувала, зазначаючи, що кімната №НОМЕР_1 у гуртожитку позивачці надана в користування з порушенням ст.ст. 127-131 ЖК України, та вона тривалий час не користується кімнатою, про що свідчать акти, тому вимоги позивачки задоволенню не підлягають.

Суд, вислухавши пояснення та доводи представників сторін, відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, та не заперечується відповідачами, що позивачка в період з 16.10.1978 року по 08.01.2003 року працювала на різних посадах на підприємстві ПАТ "Харків" корпоративне підприємство ДАК "Укрвидавполіграфія", з якого у 2003 році вийшла на пенсію за віком.

ОСОБА_1 була надана в користування кімната № НОМЕР_1 в службовому гуртожитку підприємства за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується її реєстрацією з 2001 року. Факт проживання ОСОБА_1 у вказаній кімнаті також підтверджується актами, в яких зазначено, що кімната №НОМЕР_1 закріплена за позивачкою.

02.08.2010р. в.о. голови правління відповідача 1, було прийнято розпорядження про створення комісії з трьох осіб - керівника адміністративно-господарського відділу ОСОБА_3, коменданта гуртожитку ОСОБА_2, двірника гуртожитку ОСОБА_4, для проведення інвентаризації приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку із тим, що кімнати НОМЕР_1 та НОМЕР_2 у гуртожитку пустують.

11.08.2010р. комісією, призначеною вказаним розпорядженням, відчинено та інвентаризовано приміщення -кімната АДРЕСА_1, про що складений акт. Зокрема проведений опис речей, які знаходились в кімнаті, приміщення опечатано. Згідно опису майна кімнати №НОМЕР_1, який є невід'ємною частиною акту, описані усі речі які знаходились в кімнаті та згідно пояснень відповідачів винесені з кімнати та кімната опечатана.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

Між тим, виходячи з положень ч.4 ст. 78 ЗУ «Про виконавче провадження» виселення полягає у звільненні приміщення, від особи (осіб), яка виселяється, її майна, домашніх тварин та у забороні такій особі користуватися цим приміщенням.

Звільнення кімнати №НОМЕР_1 від наявних там речей позивачки та його опечатання, є фактичним виселення позивачки із вказаної кімнати, і ці дії не підпадають під наведенні ознаки, принципу проведення інвентаризації.

Суд зазначає, що загальні підстави виселення осіб з житлових приміщень встановлені ст. 109 ЖК України, зокрема частиною 1, яка передбачає, що виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом.

Факт звернення позивачки до суду, а також наявні у справі документи, в тому числі постанова про відмову в порушені кримінальної справи, прийнята 13.10.2010р. СДСБЕЗ Київського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, за заявою позивачки про незаконне виселення, свідчать про відсутність добровільного виселення позивачки із кімнати АДРЕСА_1. Також суду не надані докази наявності судового рішення або санкції прокурора про виселення позивачки з кімнатиНОМЕР_1 гуртожитку.

Таким чином, суд приходить до висновку про незаконне виселення позивачки із кімнати НОМЕР_1 гуртожитку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 та враховуючи відсутність заселення інших осіб у вказану кімнату та відсутності доказів, щодо капітального ремонту кімнати, позивачка підлягає вселенню саме в кімнату НОМЕР_1.

Враховуючи, що гуртожиток перебуває на балансі саме ПАТ «Видавництво «Харків»корпоративне підприємство ДАК «Укрвидаполіграфія» та комендант гуртожитку ОСОБА_2 є лише працівником, який дії на підставі розпоряджень керівництва, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання дій в даному випадку саме ОСОБА_2 незаконними.

Стосовно стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.

Згідно ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Як вбачається з матеріалів справи ПАТ «Видавництво «Харків»корпоративне підприємство ДАК «Укрвидаполіграфія»порушило право позивачки на житло надане їй чинним законодавством, фактично позбавивши позивачку житла, незаконним виселенням, внаслідок чого вона була вимушена витрачати додаткові зусилля для організації нормальних для неї умов проживання .

Отже, враховуючи розмір та характер моральних страждань позивачки, позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають задоволенню частково, а саме суд вважає за необхідне стягнути з ПАТ «Видавництво «Харків»корпоративне підприємство ДАК «Укрвидаполіграфія» на користь позивачки кошти в сумі 1200 грн.

Враховуючи положення ст.1172 ЦК України, підстав для стягнення моральної шкоди з ОСОБА_2 суд не вбачає.

Оскільки вимоги позивачки є не майновими, та враховуючи дату звернення позивачки у суд, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача - 1 на користь позивачки 8,50 грн. судового збору та 7,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212 -215, 218 ЦПК України, суд -

вирішив :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати незаконним виселення ОСОБА_1 із кімнати НОМЕР_1 гуртожитку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1

Вселити ОСОБА_1 в кімнату НОМЕР_1 гуртожитку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ПАТ «Видавництво «Харків»корпоративне підприємство ДАК «Укрвидаполіграфія» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 1200 грн., 8,50 грн. судового збору та 7,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом

десяти днів з дня його проголошення, через суд першої інстанції. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.

Суддя Бородіна Н.М.