Рішення № 23540277, 10.04.2012, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2012 року справа № 5020-203/2012Господарський суд міста Севастополя в складі судді Ребристої С.В. при секретарі Сошніковій Ю.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом -Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

(АДРЕСА_1, 99040)

до відповідача -Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

(АДРЕСА_2, 99011)

про стягнення 133 825, 07 грн.

за участю представників сторін:

від позивача- ОСОБА_1, представник, довіреність №210 від 15.02.2012;

від відповідача -ОСОБА_3, паспорт серія НОМЕР_3 від 22.12.1999

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за неналежне виконання грошових зобов`язань в сумі 133 825,07 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує посиланнями на умови договору від 01.01.2009 №20009-01, положення ст.ст.526, 610-612, 623, 625, ч.1 ст. 903 ЦК України.

У судовому засіданні 15.03.2012 розгляд справи відкладався з підстав, передбачених ст. 77 ГПК України.

26.03.2012 відповідач надіслав до суду письмовий відзив на позов в якому позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позову.

Свої заперечення відповідач обґрунтовує тими обставинами, що на першій сторінці договору № 2009-01 від 01.01.2009 та 1 і 2 сторінках додатку №1 до цього договору відсутня його печатка та підпис. Також відповідач стверджує, що між ним та позивачем був укладений договір №5/___ на розміщення зовнішньої реклами 24.12.2008. та стверджує, що він сплачував послуги позивачу готівковими коштами в повному обсязі, у зв`язку з чим відповідач вважає, що позивач сфальсифікував договір №2009-01 від 01.01.2009 року. Даний відзив та додані до нього документи суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

У судовому засіданні 03.04.2012 оголошувалась перерва до 14 год. 10 хв. 05.04.2012 з підстав, передбачених ст. 77 ГПК України.

У судовому засіданні 05.04.2012 представник позивача підтримав свою правову позицію у спорі та надав суду копії договорів №2010-01 від 01.01.2010, №2011-01 від 01.01.2011, які ним укладались з відповідачем та пояснив, що між ним та відповідачем склались триваючі договірні відносини. Також представник позивача надав суду письмове пояснення в якому пояснив порядок заповнення і оформлення договорів та актів здачі-прийняття виконаних робіт. Дані документи суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

Представник відповідача підтримав свою правову позицію, вважає договір 01.01.2009 №2009-01 сфальсифікованим позивачем за допомогою договору №2009 від 25.10.2009, даний договір суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

Суд поставив на обговорення сторін, з урахуванням заперечень відповідача, питання щодо можливості призначення у даній справі судової експертизи, на яке відповідач надав усне пояснення про її недоцільність, оскільки належність йому підпису на другому аркуші він визнає та підтверджує, що проставлений підпис належить саме йому, але не визнає змісту першої сторінки договору від 01.01.2009 №2009-01.

У судовому засіданні 05.04.2012 оголошувалась перерва до 12 год. 40 хв. 10.04.2012 з підстав, передбачених ст. 77 ГПК України.

У судовому засіданні 10.04.2012 представник позивача подав клопотання в яких відмовився від позовних вимог в частині 36 880,47 грн. пені та 6 944,60 грн., які суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи. Дані клопотання суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

Відповідач заперечує проти наявності заборгованості перед позивачем з підстав, викладених у відзиві на позов, та надав суду письмове пояснення, що розрахунки за договором №5/- від 24.12.2008 здійснював готівковими коштами щомісячно, на що гарантом підписувався акт виконаних робіт і здійснювалась пролонгація рекламних площ, в договорі №2009 від 25.10.2009 йшла мова про готівкові кошти (оплати), безготівковий розрахунок не здійснювався. Є і інший договір від 2010 на надання послуг з реклами, де гарантом оплати є підписання акту виконаних робіт. Відповідач стверджує, що гроші давав ФОП ОСОБА_2 Дане пояснення суд прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

Будь-яких інших заяв чи клопотань, передбачених чинним процесуальним та цивільним законодавством відповідачем до прийняття рішення у справі суду не заявлялось.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

Предметом позову є вимога про стягнення з відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 заборгованості за невиконання договірних зобов`язань в сумі 133 825,07 грн. з яких: 90 000,00 грн. -основний борг, 6 944,60 грн.- 3% річних, 36 880,47 грн. -пені.

Як на підставу виникнення цивільно-правових зобов`язань з відповідачем позивач посилається на договір на розміщення зовнішньої реклами №2009-01 від 01.01.2009.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем -Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (виконавцем) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (замовником) 01.01.2009 було укладено договір на розміщення зовнішньої реклами №2009-01 (а.с.9-13), оригінал якого оглядався судом у судовому засіданні.

Умовами даного договору сторони погодили його предмет, свої обов`язки та порядок розрахунків.

Відповідно до умов п.1.1 даного договору позивач взяв на себе обов`язок розмістити своїми силами зовнішню рекламу продукції (товарів) на власних стаціонарних конструкціях, а відповідач прийняти зазначені рекламні послуги та оплатити їх на умовах даного договору.

Місце розміщення зовнішньої реклами, обсяг, вартість і строки надання рекламних послуг визначаються сторонами в кожному випадку окремо і зазначаються в Додатку до цього договору, є його невід`ємною частиною.

Згідно п. 3.1 оплата рекламних послуг виконавця по розміщенню зовнішньої реклами здійснюється замовником в формі щомісячних платежів, згідно графіку, за зазначеного в додатку, шляхом перерахування безготівкових коштів на розрахунковий рахунок виконавця, але не пізніше 10 числа поточного місяця.

Строк дії даного договору відповідно до п.8.2 сторони погодили до 31.12.2009.

Даний договір скріплений підписами сторін.

Виконання позивачем своїх договірних зобов`язань перед відповідачем за період з січня 2009 року по грудень 2009 року включно на загальну суму 107600,00грн., підтверджується належно оформленими і підписаними позивачем (ФОП ОСОБА_2.) та відповідачем (ФОП ОСОБА_3) актами здачі-приймання робіт (надання послуг) (а.с.15-26), які містять нумерацію, яка складається з року договору та порядкової нумерації календарного місяця виконання зобов`язань за цим договором, що підтверджується відповідним письмовим поясненням позивача щодо нумерації таких актів.

Але відповідач не здійснив розрахунки з відповідачем за надані послуги у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення 90 000,00 грн. заборгованості за розміщення зовнішньої реклами, 36 880,47 грн. пені, 6 944,60 грн. -3% річних.

У судовому засіданні 10.04.2012 представником позивача, в порядку ст. 22 ГПК України було подано письмові клопотання в яких позивач відмовився від раніше заявлених до стягнення з відповідача 36 880,47 грн. пені, 6 944,60 грн. -3% річних, оскільки такі клопотання є процесуальним правом позивача, не порушують чиїх-небудь охоронюваних законом прав та інтересів і за своєю правовою природою є відмовою від позову в цій частині позовних вимог, то суд задовольняє їх приймає відмову від позову в цій частині вимог та припиняє провадження у справі стосовно вимог щодо стягнення з ФОП ОСОБА_3 36 880,47 грн. пені та 6 944,60 грн. -3% річних.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 90 000,00 грн.

Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного цивільного та господарського законодавства, дослідивши документи, подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог за обраним способом захисту.

Відповідно до положень ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звернутися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Предмет позову -це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача.

Предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які передбачені законодавством.

Загальні способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання передбачені ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 16 Цивільного кодексу України.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

При виборі способу захисту права необхідно враховувати специфіку права та характер його порушення. Захист права судом відбувається з урахуванням встановлених законом меж здійснення суб'єктивного права на захист і компетенції суду.

Водночас, підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. Отже, можливість звернення до суду за захистом своїх порушених прав або охоронюваних законом інтересів пов'язується згідно приписів як процесуального так і матеріального законів, з порушенням, оспорюванням або невизнанням цих прав іншими особами, неможливістю реалізації позивачем свого права.

Згідно даних витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців позивач та відповідач зареєстровані як підприємці і є суб`єктами господарювання (а.с.32,33,50).

Відповідно до положень ст. 42 ГК України підприємництво -це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємницькою є не будь-яка діяльність щодо виготовлення та реалізації продукції, виконання робіт чи надання послуг, а лише така діяльність, що характеризується певними ознаками.

Економічна самостійність полягає в тому, що суб`єкти підприємництва самостійно, тобто на власний розсуд і своєю волею, вільно обирають види підприємницької діяльності, а також час, місце та способи її здійснення. Як правило, вона базується на праві власності.

Ініціативність підприємницької діяльності також вказує на її особисте здійснення зареєстрованим суб`єктом підприємництва, але це не означає, що підприємець не може доручити вчинення окремих дій від свого імені іншим особам.

Особливість підприємницької мети полягає у тому, що для її наявності не достатньо встановити факт одержання доходу суб`єктом господарювання. Вимагається також, щоб згідно з актами господарського та цивільного законодавства України цей суб`єкт господарювання мав право проводити його розподіл, тобто, міг вилучити його на свою користь.

Одним із загальних принципів господарювання в Україні відповідно до ст.6 ГК України є свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом.

Так, положеннями ст. 43 ГК України встановлено, що підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Аналіз змісту поданих відповідачем заперечень та поданих сторонами копій різних господарських договорів укладених у різні періоди, а саме: №2009-01 від 01.01.2009, №5/__ від 24.12.2008, №2010-01 від 01.01.2010, №2011-01 від 01.01.2011, №2009 від 25.10.2009 свідчить, що між сторонами тривалий час існували договірні відносини, які охоплюються предметом і цілями їх підприємницької діяльності.

Згідно приписів ст.180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до пункту 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зі змісту даної статті слідує, що договором є домовленість сторін, що виражає узгоджену волю сторін, яка спрямована на досягнення конкретної мети, тобто договір це юридичний факт, на підставі якого виникають цивільні права та обов`язки, в той час як зобов`язанням є різновид цивільних правовідносин, яке може виникати як із договору так і на інших підставах передбачених цивільним законодавством.

Приписами ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими, відповідно до актів цивільного законодавства.

Доказів внесення у судовому порядку, відповідно до положень Цивільного кодексу України, змін, оспорювання або визнання недійсним у судовому порядку договору №2009-01 від 01.01.2009 про розміщення зовнішньої реклами, учасниками судового процесу, зокрема, відповідачем, суду не надано.

Згідно положень ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Нормами ст.509 ЦК України визначено поняття зобов`язання та підстави його виникнення. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями ст.ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За змістом ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання і неналежне виконання.

Надаючи правову оцінку змісту заперечень відповідача на позов викладених у наданих суду документах суд вважає за необхідне зазначити, що загальні засади ведення бухгалтерського обліку визначено Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".

Первинний документ даним Законом визначається як документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.3 ст. 2 цього Закону суб`єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.

Положеннями ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" визначено вимоги до первинних облікових документів, які повинні містити такі обов`язкові реквізити як назву документа (форми), дату і місце складення, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З огляду на викладене, суд відхиляє доводи і пояснення відповідача стосовно проведення розрахунків з позивачем за існуючими договорами шляхом готівкових розрахунків, оскільки відповідачем не надано суду жодних первинних документів -приходних касових ордерів про прийняття та облік готівки, розписок про одержання грошових коштів, та ін.. за наявності, які б підтверджували його доводи та пояснення щодо повного розрахунку з позивачем.

Крім того, відповідач не оспорює свій підпис на другому аркуші договору на розміщення зовнішньої реклами №2009-01 від 01.01.2009 (а.с.9-13) та актах здачі-приймання робіт (надання послуг) (а.с.15-26), призначення судової експертизи в даній справі визнав недоцільним, доказів оскарження договору №2009-01 від 01.01.2009 в судовому порядку суду не надав. Також відповідачем не надано суду і жодних доказів звернення до правоохоронних органів та їх рішень з питань фальсифікації, за доводами відповідача, першого аркушу договору №2009-01 від 01.01.2009.

Будь-яких інших заяв чи клопотань, передбачених чинним процесуальним та цивільним законодавством відповідачем до прийняття рішення у справі суду не заявлялось.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини у формі умислу або необережності.

Чинним Господарським процесуальним кодексом України, зокрема, ст. 32 визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. При цьому, ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі; в необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Вимоги, що пред'являються до доказів, визначені у ст. 34 ГПК України. Згідно вказаної норми, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, за обраним способом захисту та поданими суду в їх обґрунтування письмовими доказами, позовні вимоги є обґрунтованими, належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт здійснення розрахунків з позивачем відповідачем суду не надано. На вимогу суду, відповідачем таких документів також не надано, а надано лише письмове пояснення про розрахунки в готівковій формі до якого не додано жодних письмових доказів.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 90 000, 00 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Понесені позивачем витрати зі сплати судового збору в сумі 1800, 00 грн. відшкодовуються йому за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

Сплачений позивачем судовий збір на підставі квитанції Севастополької філії ПАТ КБ «Приватбанк»1517.281.1 від 21.02.2012, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи №5020-203/2012, в сумі 876, 50 грн. підлягає поверненню позивачу на підставі п.5 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», оскільки суд прийняв його відмову від позову в частині заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача 36 880,47 грн. пені та 6 944,60 грн. -3% річних.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено представникам сторін про час виготовлення повного рішення.

На підставі викладеного, ст.ст. 20, 42, 43,180, 193 ГК України ст. 16, 509, 525, 526, 530, 610, 614, 626, 627, 628 ЦК України, керуючись п.5 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір, ст.ст. 22, 32, 33, 34, 44, 49, п.4 ч.1 ст.80, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків НОМЕР_1, 99011, АДРЕСА_3, р/р НОМЕР_4 в АТ «БМ Банк», МФО 380913, ОКПО 33881201) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків НОМЕР_2, 99040, АДРЕСА_4, р/рНОМЕР_5 в АТ «БМ Банк», МФО 380913) заборгованість в сумі 90 000,00 грн. та 1800,00 грн. судового збору.

3. Припинити провадження у справі № 5020-203/2012 в частині заявлених позовних вимог щодо стягнення 36 880,47 грн. пені та 6 944,60 грн. -3% річних.

4. Повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків НОМЕР_2, 99040, АДРЕСА_4, р/рНОМЕР_5 в АТ «БМ Банк», МФО 380913) з Державного бюджету м. Севастополя, (ЄДРПОУ 38022717 ГУДКСУ у місті Севастополі, МФО: 824509, р/р 31215206783001, код бюджетної класифікації: 22030001, судовий збір, код 23013519) 876,50 грн. судового збору.

Повне рішення складено 12.04.2012

Суддя С.В. Ребриста