Рішення № 22473917, 26.03.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.03.12 р. Справа № 5006/19/1/2012

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді ДемідовоїП.В.

При секретарі судового засідання Мозговій Н.І.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», м.Київ

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с.Бойове Володарського району Донецької області

про стягнення заборгованості за кредитним договором №012/10-2/138 від 17.05.2007р. в розмірі 336713,25 грн., з яких борг за кредитом в сумі 272169,10грн., борг за відсотками в сумі 50456,62 грн., пеня в сумі 14087,53грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_3 за довіреністю.

Від відповідача: не зявився.

Суд перебував в нарадчій кімнаті

26.03.2012р. з 11.25 год. по 11.35 год.

Суть справи:

Публічне акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль”, м.Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с.Бойове Володарського району Донецької області про стягнення заборгованості за кредитним договором №012/10-2/138 від 17.05.2007р. в розмірі 336713,25 грн., з яких борг за кредитом в сумі 272169,10грн., борг за відсотками в сумі 50456,62 грн., пеня в сумі 14087,53грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором №010/10-2/138 від 17.05.2007р. в частині повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування ними, у звязку з чим нараховує до стягнення штрафні санкції.

Ухвалою суду від 08.02.2012р. за вказаним позовом порушено провадження по справі №5006/19/1/2012

06 березня 2012р. від позивача надійшла заява №005-120-1-2/1834 від 28.02.2012р. про зменшення розміру позовних вимог, за змістом якої позивачем з урахуванням ч.6 ст.232 Господарського кодексу України зменшено розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій, у звязку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за порушення строку сплати основної заборгованості в сумі 4276,30 грн. та пеню за порушення строку сплати відсотків в сумі 2740,26грн., позовні вимоги щодо сплати заборгованості за кредитом та відсотками позивачем залишені без змін.

Відповідно до ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, справа №5006/19/1/2012 розглядається судом з урахуванням заяви №005-120-1-2/1834 від 28.02.2012р.

За клопотанням відповідача розгляд справи відкладався відповідно до ст.77 ГПК України.

В судовому засіданні 26.03.2012р. представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням зменшення їх розміру, представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, про поважність причин невиконання вимог суду не повідомив.

За змістом правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК України (п.3.12 постанови).

Оскільки у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору та відповідачем не надано доказів в підтвердження поважності причин неявки його повноважного представника в судове засідання, справа розглядається відповідно до ст.75 ГПК України без явки відповідача за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обовязками, передбаченими ст.22 ГПК України. Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України, складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст.42,43 ГПК, ст. 33 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, надані в попередніх судових засіданнях, господарський суд -

Встановив:

17 травня 2007р. між Відкритим акціонерним товариством „Райффайзен Банк Аваль” (далі - банк) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі позичальник) був укладений кредитний договір №010/10-2/138 (далі - кредитний договір).

Відповідно до п.2 кредитного договору, банк надає позичальнику кредит, в позичальник приймає його на наступних умовах: розмір та валюта кредиту 43000,00 дол. США, кількість та розмір траншів - не більше двадцяти траншів, при цьому сума будь-якого не повинна бути менше 10% кредиту та в жодному разі не менше 5000 євро чи еквіваленту в іншій валюті, цільове використання кредиту на розвиток бізнесу, дата остаточного повернення кредиту 15.05.2012р., річна база нарахування процентів 365 днів. Пунктом 3 сторони узгодили, що для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись процентна ставка в розмірі 12% річних, розмір якої може змінюватись в порядку, передбаченому другою частиною цього договору.

Згідно з п.1.4.1.2, проценти нараховуються не пізніше дати, визначеної у Графіку повернення кредиту та сплати процентів (додаток №1 до цього договору) кожного календарного місяця на фактичну суму непогашених кредитних коштів і за фактичний час користування такими коштами, включаючи день видачі та виключаючи день повернення, та сплачуються позичальником відповідно до умов п.1.5 цього договору одночасно з погашенням відповідної частини кредиту в строк, передбачений Графіком повернення кредиту та сплати процентів (п.1.5.1.1). Погашення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені Графіком повернення кредиту та сплати процентів (додаток №1 до договору) шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на позичковий рахунок, зазначений в частині №1 цього договору (п.1.5.1).

За порушення прийнятих на себе зобовязань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені цим договором строки позичальник зобовязаний сплатити банку пеню від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення (п.4.1.1).

За умовами п.7.3, кредитний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами (дата договору), включаючи всі додатки до нього (додатки складають невідємну частину цього договору), і діє до виконання сторонами взятих на себе зобовязань за цим договором в повному обсязі.

Додатковою угодою №012/11-155/184 від 29.05.2009р. до кредитного договору сторони узгодили, що тимчасово на строк з 01.06.2009р. до 31.08.2009р. встановлено пільгову процентну ставну в розмірі 5,5% річних (п.3 кредитного договору). Разом з цим, викладено в новій редакції п.1.9 частини 2 кредитного договору, за яким кредитор вправі припинити видачу кредитних коштів та/або предявити позичальнику вимогу про дострокове погашення кредиту у випадку, зокрема, прострочення позичальником більш ніж календарних днів строків погашення кредиту або порушення цих строків менш ніж на 30 календарних днів, але більш трьох разів протягом останніх дванадцяти місяців (п.1.9.2).

Відповідно до додаткової угоди №012/11-155/192 від 30.09.2009р. сторони дійшли згоди про реструктуризацію заборгованості за кредитним договором №010/10-2/138 віл 17.05.2007р. Згідно з п.1, тимчасово на період з 01.10.2009р. до 31.12.2009р. щомісячний платіж становить 0,00 грн. Починаючи з 01.01.2010р. кредитор змінює позичальнику строк сплати решти щомісячного платежу в сумі 1146,54 дол.США, а позичальник зобов'язується сплатити вказану суму в майбутньому відповідно до Графіку повернення залишку кредиту та сплати процентів, що є Додатком №1 до цієї додаткової угоди та її невідємною частиною.

Відповідно до додаткової угоди №010/10-2/138/1 від 30.06.2010р. сторони тимчасово на період з 01.06.2010р. до 01.01.2011р. зменшили щомісячний платіж до 0,00 грн. Починаючи з 01.06.2010р. кредитор змінює позичальнику строк сплати решти щомісячного платежу в сумі 1160,71 дол.США, а позичальник зобов'язується сплатити вказану суму в майбутньому відповідно до Графіку повернення залишку кредиту та сплати процентів, що є Додатком №1 до цієї додаткової угоди та її невідємною частиною. Протягом кредитних канікул позичальник сплачує проценти за користування кредитом відповідно до умов п.3 цієї додаткової угоди. Виходячи з Графіку повернення залишку кредиту та сплати процентів (додаток №1 до додаткової угоди), на 25.06.2010р. наявна у позичальника перед банком заборгованість за кредитом в сумі 34064,57грн. сплачується позичальником щомісячно, з 25.01.2011р. по 25.04.2012р., в сумі 2003,80 дол. США та 15.05.2012р. в сумі 2003,77 дол. США. Сплата процентів за користування кредитними коштами здійснюється позичальником відповідно до вищевказаного Графіку.

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обовязки сторін, та додаткову угоду до нього, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором кредиту, який підпадає під правове регулювання норм §2 глави 71 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та ст.345-346 ГК України.

Як вбачається зі змісту кредитного договору №010/10-2/138 від 17.05.2007р. (зі змінами та доповненнями), сторонами погоджено всі істотні умови вищевказаного правочину, відсутні докази його припинення або визнання у встановленому порядку недійсним. З наведеного суд робить висновок, що вищевказаний кредитний договір наразі є чинним, дійсним та обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з абз.6 п.1.3 Статуту Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль”, затвердженого загальними зборами акціонерів Відкритого акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” (протокол №3б-45 від 14.10.2009р., яким прийнято рішення про зміну найменування Відкритого акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” на Публічне акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль”) Публічне акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль” є правонаступником за всіма правами та обовязками Відкритого акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль”.

З огляду на вищевикладене, кредитором за кредитним договором №010/10-2/138 від 17.05.2007р. (зі змінами та доповненнями) виступає Публічне акціонерне товариство „Райффайзен Банк Аваль”.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі ГК України), ст.ст.525, 526 ЦК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання кредитного договору позивач траншами 31.05.2007р. та 06.07.2007р. перерахував відповідачу грошові кошти в сумах 32000,00 дол.США та 11000,00 дол. США відповідно. Разом з цим, відповідно до п.1.4.1.2 кредитного договору, банком нараховувались відсотки за користування кредитними коштами. Позичальник взяті на себе зобовязання протягом дії кредитного договору належним чином не виконував, погашення кредиту та сплату відсотків відповідно до встановленого графіку не здійснював, у звязку з чим банк звернувся до нього з вимогою №29/32-4641 від 13.04.2010р., в якій вимагав сплати в повному обсязі заборгованості за кредитним договором №010/10-2/138 від 17.05.2007р.

Відповідно до ст.ст.611, 612 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Виходячи з комплексного аналізу вищевикладених норм, суд робить висновок, що дострокове повернення всієї суми кредиту за кредитним договором є способом цивільно-правової відповідальності боржника, яка наступає за умови неналежного виконання ним взятих на себе кредитних зобов'язань, відтак виникнення права на дострокове стягнення кредитної заборгованості закон повязує з простроченням виконання позичальником грошових зобов'язань за кредитним договором та не потребує вчинення будь-яких дій з боку банку. Аналогічної позиції щодо правової природи дострокового стягнення кредитної заборгованості дотримується Вищий господарський суд України в постанові від 19.05.2011р. по справі №3/116-10-4643.

Як зазначає позивач, наразі позичальником не повернуті надані в межах кредитної лінії грошові кошти в сумі 34064,57дол.США, не сплачені відсотки за користування ними в сумі 6315,13 дол.США. На вимогу суду, позивачем до матеріалів справи №5006/19/1/2012 надані документи первинного бухгалтерського обліку (виписки з відповідних рахунків другого класу Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України), які відповідно до ст.ст.1,9Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підтверджують наявність у відповідача заборгованості у зазначених сумах.

У поясненнях №005-120-1-2/1447 від 17.02.2012р. позивачем надано правове обґрунтування стягнення вищевказаної заборгованості в гривні, які суд розглядає як клопотання про стягнення боргу в національній валюті.

Відповідно до ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю”, валюта України (гривня) є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України, що цілком кореспондується з приписами ст.99 Конституції України, п.3.3 ст.3 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”. Встановлений законодавцем обовязок приймати на території України виконання будь-яких зобовязань в національній валюті, на погляд суду, дає право кредитору заявляти вимоги в валюті України за зобовязаннями, вираженими в іноземній валюті. Оскільки у суду відсутні заперечення з цього приводу з боку відповідача, суд вважає можливим та законним задоволення вимог позивача в цій частині. Аналогічна позиція висловлена Вищим господарським судом України в інформаційному листі №01-08/369 від 29.06.2010р. „Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України” (п.19).

Разом з цим, суд вважає безпідставним застосування позивачем при визначенні гривневого еквіваленту заявленої до стягнення кредитної заборгованості офіційного курсу долару США, встановленого Національним Банком України на 23.01.2012р., який склав 798,98грн. за 100 дол.США, оскільки на дату звернення позивача до господарського суду (08.02.2012р.) офіційний курс НБУ складав 798,97грн.

З урахуванням викладеного, суд вважає вимоги позивача про стягнення гривневого еквіваленту заборгованості за кредитом в сумі 34064,57дол.США та заборгованості за відсотками в сумі 6315,13 дол.США правомірними та доведеними належним чином, тому задовольняє їх в обґрунтованому розмірі - 272165,70 грн. та 50455,99 грн. відповідно.

За приписами ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Розмір пені встановлений договором відповідає розміру, встановленому Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.

З урахуванням приписів наведених норм позивачем на підставі п.4.1.1 за період з 01.01.2011р. по 23.01.2012р. нараховано та предявлено до стягнення пеню за порушення строків повернення кредиту в сумі 4276,30 грн. та пеню за порушення строків сплати відсотків в сумі 2740,26 грн.

Судом за допомогою Інформаційно-пошукової правової система «Ліга: Закон Еліт 8.2.2» проаналізовано наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій та встановлено обґрунтованість позовних вимог про стягнення пені за порушення строків повернення кредиту в сумі 4276,30 грн. та пені за порушення строків сплати відсотків в сумі 2146,93 грн., тому задовольняє їх в обґрунтованій частині.

З огляду на приписи ст.ст.1, 21, 28 ГПК України, заявлені Донецькою обласною дирекцією ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» позовні вимоги підлягають задоволенню на користь юридичної особи позивача - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Відповідно до ст.49 ГПК України, судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 611, 612, §2 Глави 71 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, ст.ст.1, 4, 21-22, 28, 33-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», м.Київ до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с.Бойове Володарського району Донецької області про стягнення заборгованості за кредитним договором №012/10-2/138 від 17.05.2007р., в тому числі борг за кредитом в сумі 272169,10грн., борг за відсотками в сумі 50456,62грн., пеня за порушення строків повернення кредиту в сумі 4276,30грн. та пеня за порушення строків сплати відсотків в сумі 2740,26 грн. - задовольнити частково.

Стягнути Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства „Райффайзен Банк Аваль” (01011, м.Київ, вул.Лєскова, 9, ЄДРПОУ 14305909) заборгованість за кредитним договором №012/10-2/138 від 17.05.2007р., а саме: заборгованість за кредитом в сумі 272165,70 грн., заборгованість за відсотками в сумі 50455,99 грн., пеню за порушення строків повернення кредиту в сумі 4276,30 грн., пеню за порушення строків сплати відсотків в сумі 2146,93 грн., судовий збір в сумі 6580,90 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повернути Публічному акціонерному товариству „Райффайзен Банк Аваль” (01011, м.Київ, вул.Лєскова, 9, ЄДРПОУ 14305909) судовий збір в сумі 153,36 грн. у звязку зі зменшенням розміру позовних вимог.

Видати наказ та винести ухвалу про повернення судового збору після набрання рішенням законної сили

У судовому засіданні 26.03.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя Демідова П.В.

Повний текст рішення за правилами

ст.ст.84-85 ГПК України підписано 02.04.2012р